Вақти тайин қилинмаган фазилатли зикрлар
Аллоҳ таоло Анкабут сурасининг 45-оятида:
{وَلَذِكْرُ اللَّهِ أَكْبَرُ}
«Албатта, Аллоҳнинг зикри буюк ишдир»,
Бақара сурасининг 152-оятида:
{فَاذْكُرُونِي أَذْكُرْكُمْ وَاشْكُرُوا لِي وَلَا تَكْفُرُونِ}
«Бас, Мени эсланглар, Мен ҳам сизларни эслайман», дейди.
Сўнгра Соффат сурасининг 143-оятида:
{فَلَوْلَا أَنَّهُ كَانَ مِنَ الْمُسَبِّحِينَ * لَلَبِثَ فِي بَطْنِهِ إِلَى يَوْمِ يُبْعَثُونَ}
«Энди агар у (яъни, Юнус алайҳиссалом Аллоҳга доимо) тасбиҳ айтувчилардан бўлмаса эди, албатта, у (балиқ) қорнида то қайта тириладиган кунгача (яъни, қиёматгача) қолиб кетган (яъни, ҳалок бўлган) бўлур эди», деб хабар беради.
Анбиё сурасининг 20-оятида эса:
{يُسَبِّحُونَ اللَّيْلَ وَالنَّهَارَ لَا يَفْتُرُونَ}
«Улар тун-у кун (Аллоҳни) поклайдилар», деб айтади.
باب مما جاء في فضل الذكر غير مقيد بوقت
1/1. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Икки калима борки, улар тилга енгил, тарозида оғир ва Раҳмонга маҳбубдир. Улар:
«Субҳаналлоҳи ва биҳамдиҳи, субҳаналлоҳил ъазийм», деб айтдилар».
(Маъноси: Аллоҳни ҳамд айтиш ва улуғлаш билан поклайман.)
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
* وروينا في صحيحي إمامي المحدثين: أبي عبد الله محمد بن إسماعيل بن إبراهيم بن المغيرة البخاري الجعفي مولاهم، وأبي الحسين مسلم بن الحجاج بن مسلم القشيري النيسابوري رضي الله عنهما بأسانيدهما، عن أبي هريرة رضي الله عنه، واسمه عبد الرحمن بن صخر على الأصح من نحو ثلاثين قولا، وهو أكثر الصحابة حديثا، قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: (كلمتان خفيفتان على اللسان، ثقيلتان في الميزان، حبيبتان إلى الرحمن: سبحان الله وبحمده، سبحان الله العظيم) وهذا الحديث آخر شئ في صحيح البخاري.
2/2. Абу Зарр розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам менга: «Аллоҳ таолога энг маҳбуб бўлган каломни айтайми? Аллоҳ таоло учун каломларнинг энг яхшиси
سُبْحَانَ اللهِ وَبِحَمْدِهِ
«Субҳаналлоҳи ва биҳамдиҳи», деб айтишингдир», дедилар».
Бошқа ривоятда айтилади: «Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламдан: «Қайси калом афзал?» деб сўрашди. У зот: «Аллоҳ фаришталари ёки бандалари айтишини ихтиёр қилган «Субҳаналлоҳи ва биҳамдиҳи», калимасидир», дедилар», дейилган. Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا في (صحيح مسلم) عن أبي ذر رضي الله عنه قال : قال لي رسول الله صلى الله عليه وسلم : (ألا أخبرك بأحب الكلام إلى الله تعالى ؟ إن أحب الكلام إلى الله : سبحان الله وبحمده) وفي رواية : سئل رسول الله صلى الله عليه وسلم : أي الكلام أفضل ؟ قال : ما اصطفى الله لملائكته أو لعباده : سبحان الله وبحمده).
3/3. Самура ибн Жундуб розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Аллоҳ таолога каломларнинг энг яхшиси тўрттадир:
«Субҳаналлоҳи, валҳамду лиллаҳи, ва ла илаҳа иллаллоҳу, валлоҳу акбар». Уларнинг қайси биридан бошласанг, зарари йўқ», деб айтдилар.
Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا في (صحيح مسلم) أيضا عن سمرة بن جندب قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: (أحب الكلام إلى الله تعالى أربع: سبحان الله، والحمد لله، ولا إله إلا الله، والله أكبر، لا يضرك بأيهن بدأت).
سُبْحَانَ اللهِ وَالْحَمْدُ للهِ وَلاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ وَاللهُ أَكْبَرُ
4/4. Абу Молик Ашъарий розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Поклик иймоннинг ярмидир. «Алҳамду лиллаҳ» калимаси тарозини тўлдиради.
سُبْحَانَ اللهِ وَالْحَمْدُ للهِ
«Субҳаналлоҳи валҳамду лиллаҳи» ер билан осмонни тўлдиради», дедилар.
Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا في (صحيح مسلم) عن أبي مالك الأشعري رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: (الطهور شطر الإيمان، والحمد لله تملأ الميزان، وسبحان الله والحمد لله تملآن، أو تملأ - ما بين السموات والأرض).
5/5. Уммул мўминийн Жувайрия розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам эрталаб субҳ намози пайтида унинг ҳузуридан чиқиб кетдилар. У намоз ўқийдиган хонасида эди. Сўнгра зуҳо намозини ўқиб бўлиб қайтиб келсалар, Жувайрия онамиз ҳали ҳам ўтирган эдилар. Шунда Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Чиқиб кетганимдан бери шу ҳолатда ўтирибсанми?» деб сўрадилар. Онамиз розияллоҳу анҳо: «Ҳа», дея жавоб бердилар. «Мен сендан кейин тўртта калимани уч мартадан айтдим, агар улар тарозида ўлчанса, сен бугун айтган нарсалардан оғир келади, – дедилар Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам. – Улар:
سُبْحَانَ اللهِ وَبِحَمْدِهِ عَدَدَ خَلْقِهِ وَرِضَا نَفْسِهِ وَزِنَةَ عَرْشِهِ وَمِدَادَ كَلِمَاتِهِ
«Субҳаналлоҳи ва биҳамдиҳи ъадада холқиҳи ва ризо нафсиҳи ва зината ъаршиҳи ва мидада калиматиҳи».
(Маъноси: Яратганларининг ададича, нафси рози бўлгунича, аршнинг вазнича, калималарнинг узунлигича Аллоҳга ҳамд айтаман ва Уни поклайман.) Имом Муслим ривоятлари.
Бошқа бир ривоятда:
سُبْحَانَ اللهِ عَدَدَ خَلْقِهِ سُبْحَانَ اللهِ رِضَا نَفْسِهِ سُبْحَانَ اللهِ زِنَةَ عَرْشِهِ سُبْحَانَ اللهِ مِدَادَ كَلِمَاتِهِ
«Субҳаналлоҳи ъадада холқиҳи, субҳаналлоҳи ризо нафсиҳи, субҳаналлоҳи зината ъаршиҳи, субҳаналлоҳи мидада калиматиҳи», дейилган.
(Маъноси: Халқининг ададича Аллоҳни поклайман, нафси рози бўлгунча Аллоҳни поклайман, аршнинг оғирлигича Аллоҳни поклайман, калималарининг узунлигича Аллоҳни поклайман.)
* وروينا فيه أيضا عن جويرية أم المؤمنين رضي الله عنها: " أن النبي صلى الله عليه وسلم خرج من عندها بكرة حين صلى الصبح، وهي في مسجدها، ثم رجع بعد أن أضحى، وهي جالسة فيه، فقال: " ما زلت اليوم على الحالة التي فارقتك عليها؟ قالت: نعم، فقال النبي صلى الله عليه وسلم: لقد قلت بعدك أربع كلمات ثلاث مرات لو وزنت بما قلت منذ اليوم لوزنتهن: سبحان الله وبحمده عدد خلقه، ورضى نفسه، وزنة عرشه، ومداد كلماته"
وفي رواية: "سبحان الله عدد خلقه، سبحان الله رضى نفسه، سبحان الله زنة عرشه، سبحان الله مداد كلماته".
6/6. Имом Термизий ривоят қилган ҳадисларнинг лафзи қуйидагича:
سُبْحَانَ اللهِ عَدَدَ خَلْقِهِ، سُبْحَانَ اللهِ عَدَدَ خَلْقِهِ، سُبْحَانَ اللهِ عَدَدَ خَلْقِهِ، سُبْحَانَ اللهِ رِضَا نَفْسِهِ، سُبْحَانَ اللهِ رِضَا نَفْسِهِ، سُبْحَانَ اللهِ رِضَا نَفْسِهِ، سُبْحَانَ اللهِ زِنَةَ عَرْشِهِ، سُبْحَانَ اللهِ زِنَةَ عَرْشِهِ، سُبْحَانَ اللهِ زِنَةَ عَرْشِهِ، سُبْحَانَ اللهِ مِدَادَ كَلِمَاتِهِ، سُبْحَانَ اللهِ مِدَادَ كَلِمَاتِهِ، سُبْحَانَ اللهِ مِدَادَ كَلِمَاتِهِ
«Субҳаналлоҳи ъадада холқиҳи, субҳаналлоҳи ъадада холқиҳи, субҳаналлоҳи ъадада холқиҳи, субҳаналлоҳи ризо нафсиҳи, субҳаналлоҳи ризо нафсиҳи, субҳаналлоҳи ризо нафсиҳи, субҳаналлоҳи зината ъаршиҳи, субҳаналлоҳи зината ъаршиҳи, субҳаналлоҳи зината ъаршиҳи, субҳаналлоҳи мидада калиматиҳи, субҳаналлоҳи мидада калиматиҳи, субҳаналлоҳи мидада калиматиҳи».
* وروينا في "كتاب الترمذي" ولفظه: "ألا أعلمك كلمات تقولينها: سبحان الله عدد خلقه، سبحان الله عدد خلقه، سبحان الله عدد خلقه، سبحان الله رضى نفسه، سبحان الله رضى نفسه، سبحان الله رضى نفسه، سبحان الله زنة عرشه، سبحان الله زنة عرشه، سبحان الله زنة عرشه، سبحان الله مداد كلماته، سبحان الله مداد كلماته، سبحان الله مداد كلماته".
7/7. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
سُبْحَانَ اللهِ وَالْحَمْدُ للهِ وَلاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ وَاللهُ أَكْبَرُ
«Субҳаналлоҳи валҳамду лиллаҳи ва ла илаҳа иллаллоҳу валлоҳу акбар», дейишим мен учун қуёш чиқиб, нур сочганидан яхшироқдир», дедилар». Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا في "صحيح مسلم" أيضا عن أبي هريرة رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "لأن أقول: سبحان الله، والحمد لله، ولا إله إلا الله، والله أكبر أحب إلي مما طلعت عليه الشمس".
8/8. Абу Айюб Ансорий розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Ким:
لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ وَحْدَهُ لاَ شَرِيكَ لَهُ لَهُ الْمُلْكُ وَلَهُ الْحَمْدُ وَهُوَ عَلَى كُلِّ شَيْءٍ قَدِيرٌ
«Ла илаҳа иллаллоҳу ваҳдаҳу ла шарийка лаҳу, лаҳул мулку ва лаҳул ҳамду ва ҳува ъала кулли шай`ин қодийр», деб ўн марта айтса, Исмоил зурриётидан тўрт кишини озод қилгандек бўлади», дедилар».
(Маъноси: Аллоҳдан бошқа илоҳ йўқ, У ёлғиз, Унинг шериги ҳам йўқ, бутун мулк Уники, ҳамд ҳам Унга хос ва У ҳар бир нарсага қодирдир.)
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
* وروينا في "صحيحي البخاري ومسلم" عن أبي أيوب الأنصاري رضي الله عنه عن النبي صلى الله عليه وسلم قال: "من قال لا إله إلا الله وحده لا شريك له، له الملك وله الحمد وهو على كل شئ قدير عشر مرات، كان كمن أعتق أربعة أنفس من ولد إسماعيل".
9/9. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Ким:
لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ وَحْدَهُ لاَ شَرِيكَ لَهُ لَهُ الْمُلْكُ وَلَهُ الْحَمْدُ وَهُوَ عَلَى كُلِّ شَيْءٍ قَدِيرٌ
«Ла илаҳа иллаллоҳу ваҳдаҳу ла шарийка лаҳ, лаҳул мулку ва лаҳул ҳамду ва ҳува ъала кулли шай`ин қодийр», деб бир кунда юз марта айтса, ўнта қул озод қилган баробарида бўлибди. Унга юзта ҳасанот ёзилиб, юзта ёмонлиги ўчирилади, кеч киргунича шайтондан омонда бўлади. Унинг бу амалидан афзалроқ ишни ҳеч ким қила олмайди. Фақат шу калималарни кўпроқ айтган киши ўзиб кетиши мумкин», дедилар.
Ва яна Расулуллоҳ: «Ким: «Субҳаналлоҳи ва биҳамдиҳи», деб бир кунда юз марта айтса, хатолари денгиз кўпигича бўлса ҳам, кечиб юборилади», дедилар.
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
* وروينا في "صحيحيهما" عن أبي هريرة رضي الله عنه أن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: " من قال: لا إله إلا الله وحده لا شريك له، له الملك، وله الحمد، وهو على كل شئ قدير في يوم مائة مرة كانت له عدل عشر رقاب، وكتبت له مائة حسنة، ومحيت عنه مائة سيئة، وكانت له حرزا من الشيطان يومه ذلك حتى يمسي، ولم يأت أحد بأفضل مما جاء به إلا رجل عمل أكثر منه" وقال: "ومن قال سبحان الله وبحمده في اليوم مائة مرة، حطت خطاياه وإن كانت مثل زبد البحر".
10/10. Жобир ибн Абдуллоҳ розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Мен Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламни: «Зикрларнинг афзали «Ла илаҳа иллаллоҳ»дир», деб айтганларини эшитдим.
Имом Термизий ва Ибн Можа ривоятлари.
* وروينا في "كتاب الترمذي وابن ماجه" عن جابر بن عبد الله رضي الله عنهما قال: سمعت رسول الله صلى الله عليه وسلم يقول: "أفضل الذكر لا إله إلا الله" قال الترمذي: حديث حسن.
11/11. Абу Мусо Ашъарий розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Аллоҳни зикр қиладиган киши билан зикр қилмайдиган кишининг мисоли худди тирик билан ўликнинг мисоли кабидир», дедилар». Имом Бухорий ривоятлари.
* وروينا في "صحيح البخاري" عن أبي موسى الأشعري رضي الله عنه عن النبي صلى الله عليه وسلم: "مثل الذي يذكر ربه والذي لا يذكره، مثل الحي والميت".
12/12. Саъд ибн Абу Ваққос розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Бир аъробий Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам ҳузурларига келиб: «Менга бир калом ўргатинг, айтиб юрай», деди. Шунда Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ وَحْدَهُ لاَ شَرِيكَ لَهُ، اللهُ أَكْبَرُ كَبِيرًا وَالْحَمْدُ للهِ كَثِيرًا وَسُبْحَانَ اللهِ رَبِّ الْعَالَمِينَ لاَ حَوْلَ وَلاَ قُوَّةَ إِلاَّ بِاللهِ الْعَزِيزِ الْحَكِيمِ
«Ла илаҳа иллаллоҳу ваҳдаҳу ла шарийка лаҳ, Аллоҳу акбар кабийро валҳамду лиллаҳи касийро ва субҳаналлоҳи роббил ъаламийн, ла ҳавла ва ла қуввата илла биллаҳил ъазийзил ҳакийм», деб айт», деб ўргатдилар.
(Маъноси: Аллоҳдан бошқа илоҳ йўқ, У яккаю ёлғиздир. Унинг шериги ҳам йўқ. Аллоҳ жуда буюк, Аллоҳга чексиз ҳамд бўлсин, оламлар рабби Аллоҳ барча айбу нуқсонлардан покдир, ал-Азиз ва ал-Ҳаким бўлган Аллоҳдан ўзгада ўзгартириш ҳам, қувват ҳам йўқ.) Кейин ҳалиги аъробий: «Эй Расулуллоҳ, бу айтганларингиз Раббим учун, мен учун-чи?» деб сўради. Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
اللهمَّ اغْفِرْ لِي وَارْحَمْنِي وَاهْدِنِي وَارْزُقْنِي
«Аллоҳуммағфир лий варҳамний ваҳдиний варзуқний» деб, айт», дедилар».
(Маъноси: Аллоҳим мени мағфират қил, менга раҳм айла, мени ҳидоят эт, мени ризқлантир.)
Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا في "صحيح مسلم" عن سعد بن أبي وقاص رضي الله عنه قال: "جاء أعرابي إلى رسول الله صلى الله عليه وسلم فقال: علمني كلاما أقوله، قال: قل: لا إله إلا الله وحده لا شريك له، الله أكبر كبيرا، والحمد لله كثيرا، وسبحان الله رب العالمين، لا حول ولا قوة إلا بالله العزيز الحكيم، قال: فهؤلاء لربي فما لي؟ قال: قل اللهم اغفر لي وارحمني واهدني وارزقني".
13/13. Яна Саъд ибн Абу Ваққос розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Биз Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламнинг ҳузурларида эдик. У зот: «Биронтангиз бир кунда мингта ҳасанот касб қила оладими?» деб сўрадилар. Ўтирганлардан бири: «Мингта ҳасанотни қандай қилиб олиш мумкин?» деди. Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Ким юзта тасбиҳ айтса, мингта ҳасанот ёзилиб, мингта хатоси ўчирилади», дедилар».
Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا في "صحيح مسلم" عن سعد بن أبي وقاص رضي الله عنه قال: كنا عند رسول الله صلى الله عليه وسلم فقال: "أيعجز أحدكم أن يكسب في كل يوم ألف حسنة؟ فسأله سائل من جلسائه: كيف يكسب ألف حسنة؟ قال: يسبح مائة تسبيحة فتكتب له ألف حسنة، أو تحط عنه ألف خطيئة".
14/14. Абу Зарр розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Сизларнинг ҳар битта аъзоингизга садақа вожибдир. Ҳар бир тасбиҳингиз – садақа, ҳар бир таҳмидингиз – садақа, ҳар бир таҳлилингиз – садақа, ҳар бир такбирингиз – садақа, яхшиликка буюришингиз – садақа, ёмонликдан қайтаришингиз – садақа. Энди буларнинг ҳаммаси учун икки ракъат зуҳо намози ўқишингиз кифоядир», дедилар.
Имом Муслим ривоятлари.
وروينا في "صحيح مسلم" عن أبي ذر رضي الله عنه أن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "يصبح على كل سلامى من أحدكم صدقة، فكل تسبيحة صدقة، وكل تحميدة صدقة، وكل تهليلة صدقة، وكل تكبيرة صدقة، وأمر بالمعروف صدقة، ونهي عن المنكر صدقة، ويجزئ من ذلك ركعتان تركعهما من الضحى.
15/15. Абу Мусо Ашъарий розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам менга: «Жаннат хазиналаридан бирини сенга айтайми?» дедилар. Мен: «Ҳа, айтинг, эй Расулуллоҳ», дедим. Шунда Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
لاَ حَوْلَ وَلاَ قُوَّةَ إِلاَّ بِاللهِ
«Ла ҳавла ва ла қуввата илла биллаҳ»ни айт, у жаннат хазиналаридандир», дедилар».
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
* وروينا في "صحيحي البخاري ومسلم" عن أبي موسى الأشعري رضي الله عنه قال: قال لي النبي صلى الله عليه وسلم: "ألا أدلك على كنز من كنوز الجنة؟ فقلت: بلى يا رسول الله، قال: قل: لا حول ولا قوة إلا بالله".
16/16. Саъд ибн Абу Ваққос розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
У зот Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам билан бир аёлнинг ҳузурига кирдилар. Унинг олдида данак (ёки майда) тошлар бор эди. Аёл ана шуларни санаб, тасбиҳ айтарди. Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам унга: «Бундан енгилроқ ва афзалроқ нарсани айтайми?
سُبْحَانَ اللهِ عَدَدَ مَا خَلَقَ فِي السَّمَاءِ وَسُبْحَانَ اللهِ عَدَدَ مَا خَلَقَ فِي الأَرْضِ وَسُبْحَانَ اللهِ عَدَدَ مَا بَيْنَ ذَلِكَ وَسُبْحَانَ اللهِ عَدَدَ مَا هُوَ خَالِقٌ
«Субҳаналлоҳи ъадада ма холақо фис-самаи ва субҳаналлоҳи ъадада ма холақо фил-арзи ва субҳаналлоҳи ъадада ма байна залика ва субҳаналлоҳи ъадада ма ҳува холиқ», деб айт», дедилар.
(Маъноси: Осмонда яратган нарсалари ададича Аллоҳни поклайман, ерда яратган нарсалари ададича Аллоҳни поклайман, у иккаласи орасидаги нарсалар ададича Аллоҳни поклайман ва У яратадиган нарсалари ададича Аллоҳни поклайман.)
«Аллоҳу акбар», «алҳамду лиллаҳ», «ла илаҳа иллаллоҳ», «ла ҳавла ва ла қуввата илла биллаҳ» калималарини ҳам худди «субҳаналлоҳ»ни айтгандек айтади.
(Яъни, «Аллоҳу акбар ъадада ма холақо фис-самаи ва Аллоҳу акбар ъадада ма холақо фил-арзи...» деб.)
Имом Абу Довуд ва Термизий ривоятлари.
* وروينا في "سنن أبي داود والترمذي" عن سعد بن أبي وقاص رضي الله عنه: أنه دخل مع رسول الله صلى الله عليه وسلم على امرأة وبين يديها نوى أو حصى تسبح به، فقال: "ألا أخبرك بما هو أيسر عليك من هذا أو أفضل؟ فقال: سبحان الله عدد ما خلق في السماء، وسبحان الله عدد ما خلق في الأرض، وسبحان الله عدد ما بين ذلك، وسبحان الله عدد ما هو خالق، والله أكبر مثل ذلك، والحمد لله مثل ذلك، ولا إله إلا الله مثل ذلك، ولا حول ولا قوة إلا بالله مثل ذلك" قال الترمذي : حديث حسن.
17/17. Юсайра розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам такбир, таҳлил, тақдисга риоя қилган ҳолда айтиб юришга буюриб, бармоқ билан адо этишни тавсия этар эдилар. Чунки бармоқлар сўралиб нутқ қилдирилади».
Имом Термизий ва Абу Довуд ривоятлари.
* وروينا فيهما بإسناد حسن عن يسيرة، بضم الياء المثناة تحت وفتح السين المهملة، الصحابية المهاجرة رضي الله عنها: "أن النبي صلى الله عليه وسلم أمرهن أن يراعين بالتكبير والتقديس والتهليل، وأن يعقدن بالأنامل فانهن مسؤولات مستنطقات".
18/18. Абдуллоҳ ибн Умар розияллоҳу анҳу:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламнинг тасбиҳ айтаётганларини кўрдим», дейдилар.
Бошқа ривоятда: "ўнг қўллари билан санаб", дейилган.
Термизий, Абу Довуд, Насаий ривоятлари.
* وروينا فيهما وفي "سنن النسائي" بإسناد حسن عن عبد الله بن عمر رضي الله عنهما قال: "رأيت رسول الله صلى الله عليه وسلم يعقد التسبيح" وفي رواية "بيمينه".
19/19. Абу Саид Худрий розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Ким:
رَضِيتُ بِاللهِ رَبًّا وَبِالإِسْلاَمِ دِينًا وَبِمُحَمَّدٍ صَلَّى اللهُ عَلَيهِ وَسَلَّمَ رَسُولاً
«Розийту биллаҳи роббан ва бил ислами дийнан ва бимуҳаммадин соллаллоҳу алайҳи васаллама росула», деса, унга жаннат вожиб бўлади», дедилар.
(Маъноси: Аллоҳни раббим деб, Исломни диним деб, Муҳаммад алайҳиссаломни расул деб рози бўлдим.)
Абу Довуд ривоят қилганлар.
* وروينا في "سنن أبي داود "عن أبي سعيد الخدري رضي الله عنه أن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "من قال: رضيت بالله ربا، وبالإسلام دينا، وبمحمد صلى الله عليه وسلم رسولا وجبت له الجنة".
20/20. Абдуллоҳ ибн Буср розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Бир киши: «Эй Расулуллоҳ, Ислом шариъати менга кўпайиб кетди. Менга бир нарса ўргатингки, ана шуни маҳкам ушлай», деди. Шунда Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Доимо тилинг Аллоҳнинг зикри билан нам бўлиб юрсин», дедилар».
Имом Термизий ривоятлари.
* وروينا في "كتاب الترمذي" عن عبد الله بن بسر، بضم الباء الموحدة وإسكان السين المهملة الصحابي رضي الله عنه، "أن رجلا قال: يا رسول الله إن شرائع الإسلام قد كثرت علي فأخبرني بشئ أتشبث به، فقال: لا يزال لسانك رطبا من ذكر الله تعالى". قال الترمذي: حديث حسن.
21/21. Абу Саид Худрий розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламдан:
«Қиёмат куни Аллоҳнинг ҳузурида даражаси улуғ ибодат қайси?» деб сўрашди. Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Аллоҳни кўп зикр қилувчилар», деб айтдилар. Шунда мен: «Аллоҳнинг йўлида ғазот қилувчидан ҳам афзалми?» дедим. Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Агар қиличи билан кофир ва мушрикларни уриб, қиличи синиб, қонга беланиб кетса ҳам, Аллоҳни зикр қилувчининг даражаси ундан афзалдир», дедилар».
Имом Термизий ривоятлари.
* وروينا فيه عن أبي سعيد الخدري رضي الله عنه: "أن رسول الله صلى الله عليه وسلم سئل: أي العبادة أفضل درجة عند الله تعالى يوم القيامة؟ قال: الذاكرون الله كثيرا، قلت: يا رسول الله ومن الغازي في سبيل الله عز وجل؟ قال: لو ضرب بسيفه في الكفار والمشركين حتى ينكسر سيفه ويختضب دما لكان الذاكرون الله أفضل منه".
22/22. Абу Дардо розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Раббингиз ҳузурида амалларнинг яхшиси, даражангизни баланд қилувчиси, пул ва олтинларни инфоқ қилишдан афзалроқ бўлган ва душманингизга йўлиқиб, унинг бўйнига қилич уришдан ҳам яхши нарсани айтайми?» дедилар. Саҳобалар: «Айтинг», дейишди. Шунда Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Аллоҳни зикр қилиш», дедилар.
Имом Термизий ва Ибн Можа ривоятлари.
Ҳоким «Мустадрак» номли китобларида бу ҳадиснинг иснодини саҳиҳ деганлар.
* وروينا فيه وفي كتاب ابن ماجه عن أبي الدرداء رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "ألا أنبئكم بخير أعمالكم وأزكاها عند مليككم وأرفعها في درجاتكم، وخير لكم من إنفاق الذهب والورق، وخير لكم من أن تلقوا عدوكم فتضربوا أعناقهم ويضربوا أعناقكم! قالوا: بلى، قال: ذكر الله تعالى".
قال الحاكم أبو عبد الله في كتابه المستدرك على الصحيحين: هذا حديث صحيح الإسناد.
23/23. Ибн Масъуд розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Исро кечаси Иброҳим алайҳиссаломга йўлиқдим. У зот: «Эй Муҳаммад, умматингизга мендан салом айтинг ва жаннатнинг тупроғи пок, суви ширин ва ўзи текис, ўсимлиги
سُبْحَانَ اللهِ وَالْحَمْدُ للهِ وَلاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ وَاللهُ أَكْبَرُ
«Субҳаналлоҳи валҳамду лиллаҳи ва ла илаҳа иллаллоҳу валлоҳу акбар» эканини уларга хабар беринг», дедилар».
Имом Термизий ривоятлари.
* وروينا في "كتاب الترمذي" عن ابن مسعود رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "لقيت إبراهيم صلى الله عليه وسلم ليلة أسري بي، فقال: يا محمد أقرئ أمتك السلام وأخبرهم أن الجنة طيبة التربة عذبة الماء، وأنها قيعان، وأن غراسها: سبحان الله، والحمد لله، ولا إله إلا الله والله أكبر". قال الترمذي: حديث حسن.
24/24. Жобир розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади. Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Кимки:
سُبْحَانَ اللهِ وَبِحَمْدِهِ
«Субҳаналлоҳи ва биҳамдиҳи», деса, у киши учун жаннатда бир хурмо экилади», дедилар.
Имом Термизий ривоятлари.
* وروينا فيه عن جابر رضي الله عنه عن النبي صلى الله عليه وسلم قال: "من قال سبحان الله وبحمده، غرست له نخلة في الجنة". قال الترمذي: حديث حسن.
25/25. Абу Зарр розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Мен: "Эй Аллоҳнинг Расули! Каломларнинг қайси бири Аллоҳ таолога маҳбуброқ?» деб айтдим. У зот: «Аллоҳ фаришталарига ихтиёр қилган
سُبْحَانَ رَبِّي وَبِحَمْدِهِ سُبْحَانَ رَبِّي وَبِحَمْدِهِ
«Субҳана робби ва биҳамдиҳи, субҳана робби ва биҳамдиҳи» жумласини айтиш», дедилар».
Имом Термизий ривоятлари.
* * *
Китобнинг асосий мағзини воқеъликдаги тартибга мувофиқ зикр қилдим, яъни, аввал инсон эрталаб уйқудан турганида ўқилиши лозим дуо-зикрларни, сўнг кийиниб, уйдан чиқаётганида ўқиладиганларини, кейин эса, масжидга бораётиб айтиладиган зикрлар ва ҳоказоларни кунлик тартибига мос равишда келтирдим.
* وروينا فيه عن أبي ذر رضي الله عنه قال: "قلت: يا رسول الله، أي الكلام، أحب إلى الله تعالى؟ قال: "ما اصطفى الله تعالى لملائكته: سبحان ربي وبحمده، سبحان ربي وبحمده". قال الترمذي: حديث حسن صحيح.
Уйқудан уйғонганда айтиладиган зикрлар
باب ما يقول إذا استيقظ من منامه
26/1. Абу Ҳурайра (р.а.)дан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ухлаётган вақтингизда шайтон бўйнингизга учта тугун тугиб қўяди. Ҳар тугунни ҳаракатга келтириб, кеча ҳали узун, ётавер, дейди. Агар киши уйғониб, Аллоҳни зикр қилса, тугунларнинг бири ечилади. Агар таҳорат қилса, иккинчиси ечилади. Намоз ўқиса, тугунларнинг ҳаммаси ечилади ва киши нафси пок, фаол ва ғайратли бўлиб, тонг орттиради. Аммо уйқуда ётаверса, нафси ифлос, дангаса бўлиб уйғонади».
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
* وروينا في صحيحي إمامي المحدثين: أبي عبد الله محمد بن إسماعيل بن إبراهيم بن المغيرة البخاري وأبي الحسين مسلم بن الحجاج بن مسلم القشيري رضي الله عنهما، عن أبي هريرة رضي الله عنه أن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "يعقد الشيطان على قافية رأس أحدكم إذا هو نام ثلاث عقد، يضرب على كل عقدة مكانها: عليك ليل طويل فارقد، فإن استيقظ وذكر الله تعالى انحلت عقدة، فإن توضأ انحلت عقدة، فإن صلى انحلت عقده كلها فأصبح نشيطا طيب النفس، وإلا أصبح خبيث النفس كسلان" هذا لفظ رواية البخاري ، ورواية مسلم بمعناه.
27/2. Ҳузайфа ибн Йамон розияллоҳу анҳу ва Абу Зарр розияллоҳу анҳунинг ривоят қилишларича, Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам қачон тўшакларига ётсалар,
بِاسْمِكَ اللهُمَّ أَحْيَا وَأَمُوتُ
«Бисмикаллоҳумма аҳйа ва амуту», деб айтганлар.
(Маъноси: Эй Раббим, Сенинг исминг билан тириламан ва ўламан.) Уйғонганларида:
الْحَمْدُ للهِ الَّذِي أَحْيَانَا بَعْدَ مَا أَمَاتَنَا وَإِلَيْهِ النُّشُورُ
«Алҳамду лиллаҳиллазий аҳйана баъда ма аматана ва илайҳин нушур», деб айтар эдилар.
(Маъноси: Бизни ўлдиргандан кейин тирилтирган Аллоҳга ҳамд бўлсин. Ва биз Унгагина қайтамиз.)
Имом Бухорий ривоятлари.
* وروينا في "صحيح البخاري" عن حذيفة بن اليمان رضي الله عنهما، وعن أبي ذر رضي الله عنه قالا: كان رسول الله صلى الله عليه وسلم إذا أوى إلى فراشه قال: باسمك اللهم أحيا وأموت، وإذا استيقظ قال: الحمد لله الذي أحيانا بعدما أماتنا وإليه النشور".
28/3. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам айтдилар:
« Қачон сизлардан биронтангиз уйқусидан уйғонса:
الْحَمْدُ للهِ الَّذِي رَدَّ عَلَيَّ رُوحِي وَعَافَانِي فِي جَسَدِي وَأَذِنَ لِي بِذِكْرِهِ
«Алҳамду лиллаҳиллазий родда ъалаййа руҳий ва ъафаний фий жасадий ва азина лий бизикриҳи», деб айтсин».
(Маъноси: «Руҳимни менга қайтиб берган, жасадимни офиятда қилган ва ўзини зикр қилиш учун менга изн берган Аллоҳга ҳамд бўлсин.)
Ибн Сунний бу ҳадисни саҳиҳ иснод билан ривоят қилганлар.
* وروينا في كتاب ابن السني بإسناد صحيح عن أبي هريرة رضي الله عنه عن النبي صلى الله عليه وسلم قال: "إذا استيقظ أحدكم فليقل: الحمد لله الذي رد علي روحي، وعافاني في جسدي، وأذن لي بذكره".
29/4. Оиша онамиз розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
«Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Бир бандага Аллоҳ таоло руҳини қайтиб берганида (уйғонганда):
لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ وَحْدَهُ لاَ شَرِيكَ لَهُ لَهُ الْمُلْكُ وَلَهُ الْحَمْدُ وَهُوَ عَلَى كُلِّ شَيْءٍ قَدِيرٌ
«Ла илаҳа иллаллоҳу ваҳдаҳу ла шарийка лаҳ, лаҳул мулку ва лаҳул ҳамду ва ҳува ъала кулли шай`ин қодийр», деса, гуноҳлари денгиз кўпигича бўлса ҳам, Аллоҳ таоло уни кечириб юборади», дедилар».
Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا فيه عن عائشة رضي الله عنها عن النبي صلى الله عليه وسلم قال: "ما من عبد يقول عند رد الله تعالى روحه: لا إله إلا الله وحده لا شريك له، له الملك وله الحمد وهو على كل شئ قدير، إلا غفر الله تعالى له ذنوبه ولو كانت مثل زبد البحر".
30/5. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам айтдилар:
«Бир киши уйқусидан уйғониб:
الْحَمْدُ للهِ الَّذِي خَلَقَ النَّوْمَ وَالْيَقْظَةَ، الحَمْدُ للهِ الَّذِي بَعَثَنِي سَالِمًا سَوِيًّا أَشْهَدُ أَنَّ اللهَ يُحْيِي الْمَوْتَى وَهُوَ عَلَى كُلِّ شَيْءٍ قَدِيرٌ
«Алҳамду лиллаҳиллазий холақон-навма вал-йақзота, алҳамду лиллаҳиллазий баъасаний салиман савиййа, ашҳаду анналлоҳа йуҳйил мавта ва ҳува ъала кулли шай`ин қодийр», деб айтса, Аллоҳ таоло: «Бандам рост айтди», дейди».
(Маъноси: Уйқуни ва уйғоқликни яратган Аллоҳга ҳамд бўлсин. Мени саломат ва тўғри қилиб, ҳаётга олиб келган Аллоҳга ҳамд бўлсин. Албатта, Аллоҳ тирилтирувчи ва ўлдиргувчи ва ҳар бир нарсага қодир, деб гувоҳлик бераман.) Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا فيه عن أبي هريرة رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "ما من رجل ينتبه من نومه فيقول: الحمد لله الذي خلق النوم واليقظة، الحمد لله الذي بعثني سالما سويا، أشهد أن الله يحيي الموتى وهو على كل شئ قدير، إلا قال الله تعالى: صدق عبدي ".
31/6. Оиша розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам кечаси уйғониб қолсалар, ўн марта такбир, ўн марта таҳмид, ўн марта «субҳанналлоҳи ва биҳамдиҳи», ўн марта «субҳаналқудус» деб, ўн марта истиғфор, ўн марта таҳлил айтардилар. Сўнгра:
اللهُمَّ إِنِّي أَعُوذُ بِكَ مِنْ ضِيْقِ الدُّنْيَا وَضِيقِ يَوْمِ القِيَامَةِ
«Аллоҳумма инний аъузу бика мин зийқид дунйа ва зийқи йавмил қийамаҳ»ни ўн марта айтиб, намозни бошлардилар.
(Маъноси: Эй Раббим, дунёнинг торлигидан, қиёматнинг танглигидан Сендан паноҳ тилайман.)
Абу Довуд ривоятлари.
* وروينا في "سنن أبي داود" عن عائشة رضي الله عنها قالت: "كان رسول الله صلى الله عليه وسلم إذا هب من الليل كبر عشرا، وحمد عشرا، وقال: سبحان الله وبحمده عشرا، وقال: سبحان القدوس عشرا، واستغفر عشرا، وهلل عشرا، ثم قال: اللهم إني أعوذ بك من ضيق الدنيا وضيق يوم القيامة عشرا ثم يفتتح الصلاة".
32/7. Яна Оиша онамиз розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам кечаси уйғонсалар:
لاَ إِلَهَ إِلاَّ أَنْتَ سُبْحَانَكَ اللهُمَّ وَبِحَمْدِكَ أَسْتَغْفِرُكَ لِذَنْبِي وَأَسْأَلُكَ رَحْمَتَكَ، اللهُمَّ زِدْنِي عِلْمًا وَلاَ تُزِغْ قَلْبِي بَعْدَ إِذْ هَدَيْتَنِي وَهَبْ لِي مِنْ لَدُنْكَ رَحْمَةً إِنَّكَ أَنْتَ الوَهَّابُ
«Ла илаҳа илла анта, субҳанакаллоҳумма ва биҳамдик, астағфирука лизанбий ва ас`алука роҳматак, Аллоҳумма зидний ъилман ва ла тузиғ қолбий баъда из ҳадайтаний ва ҳаб лий мин ладунка роҳмаҳ, иннака антал ваҳҳаб», деб айтар эдилар».
(Маъноси: Сендан бошқа илоҳ йўқ. Сенга ҳамд айтиш билан Сени поклайман. Гуноҳларимга истиғфор айтаман. Раҳматингни сўрайман. Эй Раббим, илмимни зиёда эт. Ҳидоятга солганингдан кейин қалбимни оғдирма. Ҳузурингдан менга раҳмат бер. Албатта, Сен кўплаб ато этгувчисан.)
Абу Довуд ривоятлари.
* وروينا في "سنن أبي داود" أيضا عن عائشة أيضا" أن رسول الله صلى الله عليه وسلم كان إذا استيقظ من الليل قال: لا إله إلا أنت سبحانك اللهم أستغفرك لذنبي، وأسألك رحمتك، اللهم زدني علما ولا تزغ قلبي بعد إذ هديتني، وهب لي من لدنك رحمة إنك أنت الوهاب".
Кийим кийишда ўқиладиган дуолар
Кийим кийишда ва шу сингари амалларда бисмиллоҳни айтиш мустаҳабдир.
باب ما يقول إذا لبس ثوبه
33/1. Абу Саид Худрий розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам кўйлак, ридо ёки салла кийсалар, бисмиллоҳни айтиб, сўнг:
اللهُمَّ إِنِّي أَسْأَلُكَ مِنْ خَيْرِهِ وَخَيْرِ مَا هُوَ لَهُ وَأَعُوذُ بِكَ مِنْ شَرِّهِ وَشَرِّ مَا هُوَ لَهُ
«Аллоҳумма инний ас`алука мин хойриҳи ва хойри ма ҳува лаҳу ва аъузу бика мин шарриҳи ва шарри ма ҳува лаҳу», деб айтар эдилар.
(Маъноси: Эй Раббим, Сендан унинг яхшисини ва унга бериладиган нарсанинг яхшисини сўрайман. Ва унинг ёмонидан ҳамда унга бериладиган нарсанинг ёмонидан паноҳ тилайман.)
Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا في كتاب ابن السني عن أبي سعيد الخدري رضي الله عنه، واسمه سعد بن مالك بن سنان: "أن النبي صلى الله عليه وسلم كان إذا لبس ثوبا [ سماه باسمه ] قميصا أو رداء أو عمامة يقول: "اللهم إني أسألك من خيره وخير ما هو له، وأعوذ بك من شره وشر ما هو له".
34/2. Муоз ибн Анас розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ким бирор янги кийим кийиб,
الْحَمْدُ للهِ الَّذِي كَسَانِي هَذَا وَرَزَقَنِيهِ مِنْ غَيْرِ حَوْلٍ مِنِّي وَلاَ قُوَّةٍ
«Алҳамду лиллаҳиллазий касаний ҳаза ва розақонийҳи мин ғойри ҳавлин минний ва ла қувваҳ», деса, Аллоҳ унинг олдинги гуноҳларини кечиради», дедилар.
(Маъноси: Ўзгартирмасдан, қувватимни кетказмасдан менга ризқ берган ва мени кийинтирган Аллоҳга ҳамд бўлсин).
Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا فيه عن معاذ بن أنس رضي الله عنه أن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "من لبس ثوبا جديدا فقال: الحمد لله الذي كساني هذا ورزقنيه من غير حول مني ولا قوة، غفر الله له ما تقدم من ذنبه".
Янги кийим ёки янги пойабзал ва шунга ўхшаш нарсалар кийганда ўқиладиган дуолар
Янги кийим кийганда бисмиллоҳни айтиш мустаҳабдир.
باب ما يقول إذا لبس ثوبا جديدا أو نعلا أو شبهه
35/1. Абу Саид Худрий розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам янги кийим кийсалар, саллами, кўйлакми ёки ридоми, бисмиллоҳни айтиб, сўнг қуйидаги дуони ўқир эдилар:
اللهُمَّ لَكَ الحَمْدُ أَنْتَ كَسَوْتَنِيهِ أَسْأَلُكَ خَيْرَهُ وَخَيْرَ مَا صُنِعَ لَهُ وَأَعُوذُ بِكَ مِنْ شَرِّهِ وَشَرِّ مَا صُنِعَ لَهُ
«Аллоҳумма лакал ҳамду анта касавтанийҳи, ас`алука хойраҳу ва хойра ма суниъа лаҳу ва аъузу бика мин шарриҳи ва шарри ма суниъа лаҳу».
(Маъноси: Эй Раббим, мени кийинтирганинг учун Сенга ҳамд бўлсин. Сендан бунинг яхшилигини ва унга қилинган яхшиликни сўрайман. Ва бунинг ёмонлигидан ва унга қилинган ёмонликдан паноҳ тилайман.)
Абу Довуд, Термизий ва Насаий ривоятлари.
* وروينا عن أبي سعيد الخدري رضي الله عنه قال: "كان رسول الله صلى الله عليه وسلم إذا استجد ثوبا سماه باسمه عمامة أو قميصا أو رداء، ثم يقول: "اللهم لك الحمد أنت كسوتنيه، أسألك خيره وخير ما صنع له، وأعوذ بك من شره وشر ما صنع له"
حديث صحيح، رواه أبو داود سليمان بن الأشعث السجستاني، وأبو عيسى محمد بن عيسى بن
سورة الترمذي، وأبو عبد الرحمن أحمد بن شعيب النسائي في "سننهم" قال الترمذي: هذا حديث حسن.
36/2. Умар розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламнинг: «Ким янги кийим кийиб, сўнг:
الحَمْدُ للهِ الَّذِي كَسَانِي مَا أُوَارِي بِهِ عَوْرَتِي وَأَتَجَمَّلُ بِهِ فِي حَيَاتِي
«Алҳамду лиллаҳиллазий касаний ма уварий биҳи ъавротий ва атажаммалу биҳи фий ҳайатий» дуосини ўқиб, сўнг эскирган кийимини садақа қилишни қасд қилса, у тирикми ёки ўликми Аллоҳнинг ҳифзу ҳимоясида ва Унинг йўлида бўлади», деганларини эшитдим».
(Маъноси: Авратларимни тўсиб, мени кийинтирган ва ҳаётимни гўзал қилган Аллоҳга ҳамд бўлсин.)
Имом Термизий ривоятлари.
* وروينا في كتاب الترمذي عن عمر رضي الله عنه قال: سمعت رسول الله صلى الله عليه وسلم يقول: "من لبس ثوبا جديدا فقال: الحمد لله الذي كساني ما أواري به عورتي وأتجمل به في حياتي، ثم عمد إلى الثوب الذي أخلق فتصدق به، كان في حفظ الله وفي كنف الله عز وجل، وفي سبيل الله حيا وميتا".
Биродари янги кийим кийганда айтадиган нарсалар
باب ما يقول لصاحبه إذا رأى عليه ثوبا جديدا
37/1. Умму Холид бинти Холид розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламга хамийса беришди. У зот: «Бу хамийсани кимга раво кўрасизлар?» деб сўрадилар. Ҳеч ким индамади. Шунда: «Умму Холидни келтиринглар», дедилар. Умму Холид келганларидан кейин у зот хамийсани муборак қўллари билан кийдирдилар ва: «Кийиб-кийиб тўздиргин», деб икки марта айтдилар.
Имом Бухорий ривоятлари.
(* Хамийса – ипак ёки жундан тўқиладиган, қалин тўртбурчак эн кийим. Ундан устки кийим сифатида фойдаланилган ва у ётоқда ёпинчиқ вазифасини ҳам бажарган).
* روينا في "صحيح البخاري" عن أم خالد بنت خالد رضي الله عنها قالت: أتي رسول الله صلى الله عليه وسلم بثياب فيها خميصة سوداء، قال: "من ترون نكسو هذه الخميصة"؟ فسكت القوم، فقال: "ائتوني بأم خالد" فأتي بي النبي صلى الله عليه وسلم فألبسنيها بيده، وقال: "أبلي، وأخلقي"، مرتين.
38/2. Ибн Умар розияллоҳу анҳумодан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам Умар розияллоҳу анҳунинг эгнида бир кийим кўриб: «Бу янгими ёки ювилганми?» дедилар. Умар розияллоҳу анҳу: «Ювилган», дедилар. Шунда Расулуллоҳ:
اِلْبَسْ جَدِيدًا وَعِشْ حَمِيدًا وَمُتْ شَهِيدًا سَعِيدًا
«Илбас жадийдан ва ъиш ҳамийдан ва мут шаҳийдан саъийдан», яъни, «Янгисини кий, мақтовли яша, шаҳид бўлиб дунёдан ўт», дедилар.
Ибн Можа ва Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا في كتابي ابن ماجه، وابن السني، عن ابن عمر رضي الله عنهما أن النبي صلى الله عليه وسلم رأى على عمر رضي الله عنه ثوبا فقال: "أجديد هذا أم غسيل" ؟ فقال: بل غسيل، فقال: "البس جديدا، وعش حميدا، ومت شهيدا".
Кийим ва пойабзални кийиб-ечиш тартиби
Кийим, пойабзал, иштон ва шунга ўхшаш енгли, почали либосларни ўнг томонидан кийиб, чап томонидан ечиш мустаҳабдир. Шу сингари, сурма қўйиш, мисвок ишлатиш, тирноқ олиш, мўйловни қисқартириш, қўлтиқ тукини юлиш, соч олиш, намоздан салом билан чиқиш, масжидга кириш, ҳожатхонадан чиқиш, таҳорат олиш, ғусл қилиш, таом ейиш, ичимлик ичиш, қўл бериб сўрашиш, Ҳажарул асвадни ушлаш, бировдан нарса олиш ҳамда бериш ва шунга ўхшаш ишлар ўнг томон билан бошланади.
باب كيفية لباس الثوب والنعل وخلعهما
39/1. Оиша розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам ҳар бир нарсани ўнг тарафдан бошлашни ёқтирар эдилар. Ҳатто, покланиш ва соч тарашда ҳам».
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
* وروينا في صحيحي البخاري، وأبي الحسين مسلم بن الحجاج بن مسلم القشيري النيسابوري عن عائشة رضي الله عنها قالت: "كان رسول الله صلى الله عليه وسلم يعجبه التيمن في شأنه كله: في طهوره وترجله وتنعله.
40/2. Яна Оиша розияллоҳу анҳо онамиздан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламнинг ўнг қўллари покланиш ва таом учун, чап қўллари эса, хало ҳожати ва бошқа нохуш нарсалар учун эди».
Абу Довуд ривоятлари.
* وروينا في "سنن أبي داود" وغيره بالإسناد الصحيح عن عائشة رضي الله عنها قالت: "كانت يد رسول الله صلى الله عليه وسلم اليمنى لطهوره وطعامه، وكانت اليسرى لخلائه وما كان من أذى".
41/3. Ҳафса розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламнинг ўнг қўллари таом, ичимлик ва кийим кийиш, чап қўллари булардан бошқа ишлар учун бўлган.
Абу Довуд ва Байҳақий ривоятлари.
وروينا في "سنن أبي داود"، و"سنن البيهقي "عن حفصة رضي الله عنها: أن رسول الله صلى الله عليه وسلم، كان يجعل يمينه لطعامه وشرابه وثيابه، ويجعل يساره لما سوى ذلك".
42/4. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Агар либос кийсангиз ёки таҳорат қилсангиз, ўнг томонингиздан бошланглар», деб айтдилар.
Абу Довуд, Термизий, Ибн Можа ва Байҳақий ривояти.
* وروينا عن أبي هريرة رضي الله عنه، عن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "إذا لبستم، وإذا توضأتم فابدؤوا بأيامنكم" حديث حسن، رواه أبو داود والترمذي، وأبو عبد الله محمد بن يزيد هو ابن ماجه، وأبو بكر أحمد بن الحسين البيهقي.
Ухлаш, ювиниш ёхуд бошқа эҳтиёжлар учун кийим ечилганида айтиладиган дуо
باب ما يقول إذا خلع ثوبه لغسل أو نوم أو نحوهما
43/1. Анас розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Мусулмон киши кийимини ечмоқчи бўлса:
بِسْمِ اللهِ الَّذِي لاَ إِلَهَ إِلاَّ هُوَ
«Бисмиллаҳиллазий ла илаҳа илла ҳува», деб айтсин, шу сўз одам боласи аврати билан жин кўзи орасида пардадир», дедилар.
(Маъноси: Ундан бошқа илоҳ йўқ бўлган Аллоҳнинг исми билан.)
Ибн Сунний ривоятлари.
* روينا في كتاب ابن السني، عن أنس رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "ستر ما بين أعين الجن وعورات بني آدم أن يقول الرجل المسلم إذا أراد أن يطرح ثيابه: بسم الله الذي لا إله إلا هو".
Уйдан чиқаётган ҳолда ўқиладиган дуолар
باب ما يقول حال خروجه من بيته
44/1. Умму Салама розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади. Бу онамизнинг асл исмлари Ҳинддир:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам уйдан чиқаётиб:
بِاسْمِ اللهِ تَوَكَّلْتُ عَلَى اللهِ، اللهُمَّ إِنِّي أَعُوذُ بِكَ أَنْ أَضِلَّ أَوْ أُضَلَّ أَوْ أَزِلَّ أَوْ أُزَلَّ أَوْ أَظْلِمَ أَوْ أُظْلَمَ أَوْ أَجْهَلَ أَوْ يُجْهَلَ عَلَيَّ
«Бисмиллаҳи, таваккалту ъалаллоҳи. Аллоҳумма инний аъузу бика ан адилла ав удалла ав азилла ав узалла ав азлима ав узлама ав ажҳала ав йужҳала ъалаййа», деган дуони ўқир эдилар».
(Маъноси: Аллоҳ номи билан. Аллоҳга таваккал қилдим. Эй Раббим, адашиш ва адаштирилишдан, тойилиш ва тойилтирилишдан, зулм қилиш ва зулм кўришдан, жоҳиллик қилиш ва менга нисбатан жоҳиллик қилинишидан Сендан паноҳ сўрайман.)
Абу Довуд, Термизий, Насаий ва Ибн Можа ривоятлари.
روينا عن أم سلمة رضي الله عنها، واسمها هند: أن النبي صلى الله عليه وسلم كان إذا خرج من بيته قال: "بسم الله توكلت على الله، اللهم إني أعوذ بك أن أضل أو أضل، أو أزل، أو أزل، أو أظلم أو أظلم، أو أجهل أو يجهل علي".
حديث صحيح، رواه أبو داود، والترمذي، والنسائي، وابن ماجه.
قال الترمذي: حديث صحيح.
45/2. Анас розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ким уйидан чиққанида:
بِاسْمِ اللهِ تَوَكَّلْتُ عَلَى اللهِ وَلاَ حَوْلَ وَلاَ قُوَّهَ إِلاَّ بِاللهِ
«Бисмиллаҳи, таваккалту ъалаллоҳи ва ла ҳавла ва ла қуввата илла биллаҳ» (Аллоҳ номи билан. Аллоҳга таваккал қилдим. Аллоҳдан ўзгада ўзгартиришг ҳам, қувват ҳам йўқдир), деса, унга:
كفيت ووقيت وهديت
«Куфийта ва вуқийта ва ҳудийта» (Ҳидоят қилиндинг, шайтондан сақландинг ва ҳимоя этилдинг), дейилади ва ундан шайтон узоқлаштирилади», дедилар».
Абу Довуд, Термизий, Насаий ривоятлари.
Абу Довуднинг ривоятларида қуйидаги сўзлар зиёда қилинган: «Шайтон бошқа бир шайтонга: «Бир киши ҳидоят этилиб, сендан ҳимоя қилиниб, сақланибди. Энди аҳволинг қандай бўлади?!» дейди».
* وروينا في سنن أبي داود، والترمذي، والنسائي وغيرهم، عن أنس رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "من قال "يعني إذا خرج من بيته: "باسم الله، توكلت على الله، ولا حول ولا قوة إلا بالله، يقال له: كفيت ووقيت وهديت ، وتنحى عنه الشيطان" قال الترمذي: حديث حسن.
زاد أبو داود في روايته: "فيقول "يعني الشيطان لشيطان آخر: "كيف لك برجل قد هدي وكفي ووقي؟".
46/3. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам манзилларидан чиқсалар:
بِاسْمِ اللهِ التُّكْلاَنُ عَلَى اللهِ لاَ حَوْلَ وَلاَ قُوَّةَ إِلاَّ بِاللهِ
«Бисмиллаҳи туклану ъалаллоҳ, ла ҳавла ва ла қуввата илла биллаҳи», деб айтар эдилар».
(Маъноси: Аллоҳ номи билан. Аллоҳга таваккал қилдим. Аллоҳдан ўзгада ўзгартириш ҳам, қувват ҳам йўқдир.)
Ибн Можа ва Ибн Сунний ривоятлари.
وروينا في كتابي "ابن ماجه، وابن السني "عن أبي هريرة رضي الله عنه، أن النبي صلى الله عليه وسلم كان إذا خرج من منزله قال: "بسم الله، التكلان على الله، لا حول ولا قوة إلا بالله".
Уйга кираётганда ўқиладиган дуолар
Манзилга кираётганда бисмиллоҳни айтиб, зикрни кўпайтириб, уйда одам бўлсин-бўлмасин, салом бериб кириш мустаҳабдир. Аллоҳ таоло Нур сурасининг 61-оятида:
(فإذا دخلتم بيوتا فسلموا على أنفسكم تحية من عند الله مباركة طيبة) [ النور : 61 ].
«Бас, қачон уйларга кирсангизлар, бир-бирларингизга Аллоҳ ҳузуридан бўлган муборак покиза саломни айтинглар (яъни, ассалому алайкум, денглар)», деб буюради.
باب ما يقول إذا دخل بيته
* وروينا في "كتاب الترمذي" عن أنس رضي الله عنه قال: قال لي رسول الله صلى الله عليه وسلم: "يا بني إذا دخلت على أهلك، فسلم يكن بركة عليك وعلى أهل بيتك" قال الترمذي: حديث حسن صحيح.
47/1. Анас розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам менга:
«Эй ўғилчам, уйингга кирсанг, салом бериб кир. Бу ишинг ўзингга ва аҳли аёлингга барака келтиради», дедилар».
Имом Термизий ривоятлари.
* وروينا في "سنن أبي داود" عن أبي مالك الأشعري رضي الله عنه، واسمه الحارث، وقيل: عبيد، وقيل: كعب، وقيل: عمرو، قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "إذا ولج الرجل بيته فليقل: اللهم إني أسألك خير المولج وخير المخرج، بسم الله ولجنا، وبسم الله خرجنا، وعلى الله ربنا توكلنا، ثم ليسلم على أهله"، لم يضعفه أبو داود.
48/2. Абу Молик Ашъарий розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Киши уйига кираётганида:
اللهُمَّ إِنِّي أَسْأَلُكَ خَيْرَ الْمَوْلِجِ وَخَيْرَ الْمَخْرَجِ بِاسْمِ اللهِ وَلَجْنَا وَبِاسْمِ اللهِ خَرَجْنَا وَعَلَى اللهِ رَبِّنَا تَوَكَّلْنَا
«Аллоҳумма инний ас`алука хойрал мавлажи ва хойрал махражи, бисмиллаҳи валажна ва бисмиллаҳи хорожна ва ъалаллоҳи роббина таваккална» (Эй Раббим, Сендан киришнинг ҳам, чиқишнинг ҳам яхшисини сўрайман. Аллоҳнинг исми билан кирдик. Аллоҳнинг исми билан чиқдик. Раббимиз Аллоҳга таваккал қилдик), деб айтиб, сўнгра аҳлига салом берсин», дедилар.
Абу Довуд ривоятлари.
* وروينا عن أبي أمامة الباهلي، واسمه صدي بن عجلان عن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "ثلاثة كلهم ضامن على الله عز وجل: رجل خرج غازيا في سبيل الله عز وجل فهو ضامن على الله عز وجل حتى يتوفاه فيدخله الجنة أو يرده بما نال من أجر وغنيمة، ورجل راح إلى المسجد فهو ضامن على الله تعالى حتى يتوفاه فيدخله الجنة أو يرده بما نال من أجر وغنيمة، ورجل دخل بيته بسلام فهو ضامن على الله سبحانه وتعالى "حديث حسن، رواه أبو داود بإسناد حسن، ورواه آخرون.
49/3. Абу Умома Боҳилий розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Уч киши Аллоҳ таолонинг ҳимоясидадир: Аллоҳнинг йўлида ғазотга чиққан киши то шаҳид бўлиб, жаннатга киргунича ёки ўлжа-мукофотларни олиб қайтгунича; масжидга кетаётган киши ё вафот этиб, жаннатга киргунича ёки ажр-савобларни олиб (аҳлига) қайтгунича; уйига салом бериб кирган киши», дедилар.
Ҳасан иснод билан Абу Довуд ва бошқалар ривояти.
* وروينا عن جابر بن عبد الله رضي الله عنهما قال: سمعت النبي صلى الله عليه وسلم يقول: " إذا دخل الرجل بيته فذكر الله تعالى عند دخوله وعند طعامه قال الشيطان: لا مبيت لكم ولا عشاء، وإذا دخل فلم يذكر الله تعالى عند دخوله، قال الشيطان: أدركتم المبيت، وإذا لم يذكر الله تعالى عند طعامه قال: أدركتم المبيت والعشاء".
رواه مسلم في صحيحه.
50/4. Жобир ибн Абдуллоҳ розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламдан қуйидагиларни эшитдим:
«Ким уйига кираётганида ва таом пайтида Аллоҳни зикр қилса, шайтон шерикларига: «Сизларга ётоқ ҳам, овқат ҳам йўқ», деб айтади. Ким уйига кираётиб, Аллоҳни зикр қилмаса, шайтон шерикларига: «Ётоқларингизга етишдингиз», дейди. Таом пайтида ҳам Аллоҳни зикр қилмаса, шайтон шерикларига: «Овқатгаям етишдингиз», дейди».
Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا في كتاب ابن السني، عن عبد الله بن عمرو بن العاص رضي الله عنهما قال: كان رسول الله صلى الله عليه وسلم إذا رجع من النهار إلى بيته يقول: "الحمد لله الذي كفاني وآواني، والحمد لله الذي أطعمني وسقاني، والحمد لله الذي من علي، أسألك أن تجيرني من النار" إسناده ضعيف.
51/5. Абдуллоҳ ибн Амр ибн Ос розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам уйларига кундузи қайтсалар:
الحَمْدُ للهِ الَّذِي كَفَانِي وَآوَانِي وَالحَمْدُ للهِ الَّذِي أطْعَمَنِي وَسَقَانِي وَالحَمْدُ للهِ الَّذِي مَنَّ عَلَيَّ أَسْأَلُكَ أَنْ تُجِيْرَنِي مِنَ النَّارِ
«Алҳамду лиллаҳиллазий кафаний ва аваний валҳамду лиллаҳиллазий атъаманий ва сақоний валҳамду лиллаҳиллазий манна ъалаййа, ас`алука ан тужийроний минан нар», деб айтар эдилар.
(Маъноси: Менга бошпана бериб беҳожат қилган, мени едириб-ичирган ва кўп неъматларни инъом этган Аллоҳга ҳамд бўлсин. Ундан мени дўзахдан сақлашини сўрайман.)
Ибн Сунний заиф иснод билан ривоят қилганлар.
* وروينا في موطأ مالك أنه بلغه، أنه يستحب إذا دخل بيتا غير مسكون أن يقول: "السلام علينا وعلى عباد الصالحين".
Имом Молик «Муваттоъ» китобларида айтишларича, киши ўзи яшамайдиган уйга кирганида:
السَّلاَمُ عَلَيْنَا وَعَلَى عِبَادِ اللهِ الصَّالِحِينَ
«Ассаламу ъалайна ва ъала ъибадиллаҳис солиҳийн» (Бизга ва Аллоҳнинг солиҳ бандаларига салом бўлсин), деб айтиши мустаҳаб.
(باب ما يقول إذا استيقظ من الليل وخرج من بيته)
10-боб.
Кечаси уйғонганда ва уйидан чиқаётганда ўқиладиган дуолар
Кечаси уйғонганда ва уйидан чиқаётганда, осмонга қараб, Оли Имрон сурасининг 190-оятидан то охиригача ўқиш мустаҳаб саналади.
* ثبت في الصحيحين: أن رسول الله صلى الله عليه وسلم كان يفعله، إلا النظر إلى السماء، فهو في "صحيح البخاري" دون "مسلم".
52/1. Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам (кечаси уйғонсалар ёки уйларидан чиқсалар, Оли Имрон сурасини 190-оятидан бошлаб охиригача ўқир эдилар) фақат осмонга қарамас эдилар.
Имом Бухорий ривоятлари.
* وثبت في الصحيحين، عن ابن عباس رضي الله عنهما، أن النبي صلى الله عليه وسلم كان إذا قام من الليل يتهجد قال: "اللهم ربنا لك الحمد، أنت قيم السموات والأرض ومن فيهن، ولك الحمد، لك ملك السموات والأرض ومن فيهن، ولك الحمد أنت نور السموات والأرض ومن فيهن، ولك الحمد أنت الحق، ووعدك الحق، ولقاؤك حق، وقولك حق، والجنة حق، والنار حق، ومحمد حق، والساعة حق، اللهم لك أسلمت، وبك آمنت، وعليك توكلت، وإليك أنبت، وبك خاصمت، وإليك حاكمت، فاغفر لي ما قدمت وما أخرت وما أسررت وما أعلنت، أنت المقدم وأنت المؤخر، لا إله إلا أنت "زاد بعض الرواة: " ولا حول ولا قوة إلا بالله".
53/2. Ибн Аббос розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам кечаси турсалар, таҳажжуд ўқир, сўнг ушбу дуони айтар эдилар:
اللهُمَّ رَبَّنَا لَكَ الحَمْدُ أَنْتَ قَيِّمُ السَّماوَاتِ وَالأَرْضِ وَمَنْ فِيهِنَّ وَلَكَ الحَمْدُ لَكَ مُلْكُ السَّمَاوَاتِ وَالأَرْضِ وَمَنْ فِيهِنَّ وَلَكَ الحَمْدُ أَنْتَ نُورُ السَّمَاوَاتِ وَالأَرْضِ وَمَنْ فِيهِنَّ وَلَكَ الحَمْدُ أَنْتَ الْحَقُّ وَوَعْدُكَ الحَقُّ وَلِقَاؤُكَ حَقٌّ وَقَوْلُكَ حَقٌّ وَالْجَنَّةُ حَقٌّ وَالنَّارُ حَقٌّ وَمُحَمَّدٌ حَقٌّ وَالسَّاعَةُ حَقٌّ. اللهُمَّ لَكَ أَسْلَمْتُ وَبِكَ آمَنْتُ وَعَلَيْكَ تَوَكَّلْتُ وَإِلَيْكَ أَنَبْتُ وَبِكَ خَاصَمْتُ وَإِلَيْكَ حَاكَمْتُ فَاغْفِرْ لِي مَا قَدَّمْتُ وَمَا أَخَّرْتُ وَمَا أَسْرَرْتُ وَمَا أَعْلَنْتُ أَنْتَ الْمُقَدِّمُ وَأَنْتَ الْمُؤَخِّرُ لاَ إِلَهَ إلاَّ أَنْتَ
«Аллоҳумма роббана лакал ҳамд, анта қоййимус-самавати вал-арзи ва ман фийҳинна ва лакал ҳамд, лака мулкус-самавати вал-арзи ва ман фийҳинна ва лакал ҳамд, анта нурус-самавати вал-арзи ва ман фийҳинна ва лакал ҳамд, антал ҳаққ ва ваъдукал ҳаққ ва лиқоука ҳаққ ва қовлука ҳаққ вал-жаннату ҳаққ ван-нару ҳаққ ва Муҳаммадун ҳаққ вас-саъату ҳаққ. Аллоҳумма лака асламту ва бика аманту ва ъалайка таваккалту ва илайка анабту ва бика хосамту ва илайка ҳаакамту, фағфирлий ма қоддамту ва ма аххорту ва ма асрорту ва ма аъланту. Антал муқаддим ва антал муаххир, ла илаҳа илла анта».
Баъзи ривоятларда:
وَلاَ حَوْلَ وَلاَ قُوَّةَ إِلاَّ بِاللهِ
«Ла ҳавла ва ла қуввата илла биллаҳ» зиёда қилинган.
(Маъноси: Эй Раббим, Сенга ҳамд бўлсин. Сен осмонлару ер ва ундаги нарсаларни қоим қилувчисан. Сенга ҳамд бўлсин. Осмонлару ер ва ундаги нарсалар Сенинг мулкинг. Сенга ҳамд бўлсин. Сен осмонлару ер ва ундаги нарсаларнинг нурисан. Сенга ҳамд бўлсин. Сен ҳақсан, ваъданг ҳақ, Сенга йўлиқиш ҳақ, сўзинг ҳақ, жаннат ҳақ, дўзах ҳақ, Муҳаммад алайҳиссалом ҳақ, қиёмат ҳақ. Эй Раббим, Сенга бўйин эгдим, Сенга иймон келтирдим, Сенга таваккал қилдим, Сенга қайтувчиман, хусумат қилиш Сенинг қўлингда, ҳукм чиқариш ҳам Сенинг қўлингда, олдингию кейинги, махфию ошкора гуноҳларимни мағфират қил. Сен энг аввалги ва энг охиргисан. Сендан бошқа илоҳ йўқ.) Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
(باب ما يقول إذا أراد دخول الخلاء)
11-боб.
Ҳожатхонага киришни хоҳлаганда ўқиладиган нарсалар
* ثبت في "الصحيحين" عن أنس رضي الله عنه أن رسول الله صلى الله عليه وسلم كان يقول عند دخول الخلاء: "اللهم إني أعوذ بك من الخبث والخبائث"
54/1. Анас розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам ҳожатхонага кираётганларида:
اللهُمَّ إِنَّي أَعُوذُ بِكَ مِنَ الْخُبْثِ وَالخَبَائِثِ
«Аллоҳумма инний аъузу бика минал хубси вал хобаис», деб айтардилар».
(Маъноси: Эй Раббим, эркак ва аёл шайтоннинг ёмонлигидан паноҳ тилайман.)
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
وروينا في غير الصحيحين: "باسم الله اللهم إني أعوذ بك من الخبث والخبائث".
55/2. Имом Термизий, Абу Довуд, Насаийларнинг ривоятларида:
بِاسْمِ اللهِ، اللهُمَّ إِنِّي أَعُوذُ بِكَ مِنَ الْخُبْثِ وَالْخَبَائِثِ
«Бисмиллаҳи, Аллоҳумма инний аъузу бика минал хубси вал хобаис», деб келган.
* وروينا عن علي رضي الله عنه أن النبي صلى الله عليه وسلم قال: "ستر ما بين أعين الجن وعورات بني آدم إذا دخل الكنيف أن يقول: بسم الله" رواه الترمذي وقال: إسناده ليس بالقوي.
وقد قدمنا في الفصول أن الفضائل يعمل فيها بالضعيف قال أصحابنا: ويستحب هذا الذكر سواء كان في البنيان أو في الصحراء، قال أصحابنا رحمهم الله: يستحب أن يقول أولا: "بسم الله" ثم يقول: "اللهم إني أعوذ بك من الخبث والخبائث".
56/3. Али розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ҳожатхонага кираётганда бисмиллаҳни айтиш одам боласининг аврати билан жинлар кўзи орасида парда бўлади», дедилар.
Бу ҳадисни Термизий ривоят қилганлар ва: «Исноди унчалик кучли эмас», деб айтганлар.
Юқорида зикр қилганимиздек, заиф ҳадисларга фазилатли ишларда амал қилинаверади.
Баъзи соҳибларимиз: «Бисмиллоҳ тўсилган жойда ёки саҳрода ҳам айтилаверади», дейишади.
Баъзилари эса: «Аввал бисмиллоҳ, сўнг «Аллоҳумма инний аъузу бика минал хубси вал хобаис» айтилади», деб айтишган.
* وروينا عن ابن عمر رضي الله عنهما قال: كان رسول الله صلى الله عليه وسلم إذا دخل الخلاء قال: "اللهم إني أعوذ بك من الرجس النجس الخبيث المخبث الشيطان الرجيم" رواه ابن السني، ورواه الطبراني في كتاب الدعاء.
57/4. Ибн Умар розияллоҳу анҳумодан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам ҳожатхонага кирсалар:
اللهُمَّ إِنِّي أَعُوذُ بِكَ مِنَ الرِّجْسِ النَّجَسِ الْخَبِيثِ الْمُخْبِثِ الشَّيْطَانِ الرَّجِيمِ
«Аллоҳумма инний аъузу бика минар рижсин нажаси ал-хобийсил мухбиси аш-шайтонир рожийм», деб айтар эдилар.
(Маъноси: Эй Раббим, кир, нажас, ифлос, ифлослик қилувчи, (Аллоҳнинг даргоҳидан) қувилган шайтондан паноҳ тилайман.)
Ибн Сунний ва Табароний ривоятлари.
(باب النهي عن الذكر والكلام على الخلاء)
12-боб.
Ҳожатхонада сўзлашиш ва зикр қилишни манъ этиш
Хоҳ яланглик-саҳрода бўлсин, хоҳ пана жойда, ҳожат чиқараётиб сўзлашиш ва зикр қилиш макруҳдир. Фақат зарурат юзасидан рухсат берилган. Баъзи соҳибларимизнинг фикрича, акса урса, ҳамд айтилмайди, акса уриб, ҳамд айтганга жавоб берилмайди, саломга алик олинмайди, муаззинга ижобат қилинмайди. Чунки бу ҳолатида мусулмон киши жавобга мустаҳиқ эмас. Жавоб бериши макруҳ ҳисобланади. Аммо ҳаром эмас. Лекин акса урганида тилини қимирлатмасдан, қалби билан ҳамд айтса, зарари йўқ. Шунингдек, жимоъ пайтида ҳам айтиш безарардир.
* وروينا عن ابن عمر رضي الله عنهما قال: "مر رجل بالنبي صلى الله عليه وسلم وهو يبول فسلم عليه فلم يرد عليه" رواه مسلم في "صحيحه".
58/1. Ибн Умар розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам бавл қилаётганларида бир киши у зотга салом берди. Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам унинг саломига алик олмадилар». Имом Муслим ривоятлари.
* وعن المهاجر بن قنفذ رضي الله عنه قال: "أتيت النبي صلى الله عليه وسلم وهو يبول، فسلمت عليه، فلم يرد حتى توضأ، ثم اعتذر إلي وقال: إني كرهت أن أذكر الله تعالى إلا على طهر" أو قال: "على طهارة" حديث صحيح، رواه أبو داود والنسائي وابن ماجه بأسانيد صحيحة.
59/2. Муҳожир ибн Қунфуз розияллоҳу анҳу ривоят қилиб айтадилар:
«Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам ҳузурларига борсам, у зот бавл қилаётган эканлар. Салом бердим, у зот таҳорат қилиб бўлгунларича жавоб бермадилар. Сўнг менга узр айтиб: «Аллоҳни нопок ёки таҳоратсиз ҳолда зикр қилишни хушламадим», дедилар».
Абу Довуд, Насаий ва Ибн Можалар саҳиҳ иснод билан ривоят қилишган.
(باب النهي عن السلام على الجالس لقضاء الحاجة)
13-боб.
Ҳожатда ўтирган кишига салом
беришдан қайтариқ
Соҳибларимиз айтишади: «Ҳожатда ўтирган кишига салом бериш макруҳдир. Мабодо, салом берилса, жавоби шарт эмас». Юқоридаги бобда келган Ибн Умар ва Муҳожирлар ривоят қилишган ҳадислар бунинг далилидир.
(باب ما يقول إذا خرج من الخلاء)
14-боб.
Ҳожатхонадан чиқаётганда айтиладиган нарса
يقول: "غفرانك، الحمد لله الذي أذهب عني الأذى وعافاني".
* ثبت في الحديث الصحيح في "سنن أبي داود" و"الترمذي" أن رسول الله صلى الله عليه وسلم كان يقول: "غفرانك" وروى النسائي وابن ماجه باقيه.
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам ҳожатхонадан чиққанларида:
«Ғуфронака» (Сенинг мағфиратингни сўрайман ) ва «алҳамду лиллаҳиллазий азҳаба ъаннил аза ва ъафаний» (мендан азиятларни кетказиб, офиятда қилган Аллоҳга ҳамд бўлсин), деб айтар эдилар.
Аввалгисини Абу Довуд ва Термизий, кейингисини Насаий ва Ибн Можалар ривоят қилишган.
* وروينا عن ابن عمر رضي الله عنهما قال: "كان رسول الله صلى الله عليه وسلم إذا خرج من الخلاء قال: "الحمد لله الذي أذاقني لذته، وأبقى في قوته، ودفع عني أذاه" رواه ابن السني والطبراني.
60/1. Ибн Умар розияллоҳу анҳумодан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам қачон ҳожатхонадан чиқсалар:
الحَمْدُ للهِ الَّذِي أَذَاقَنِي لَذَّتَهُ وَأَبْقَى فِيَّ قُوَّتَهُ وَدَفَعَ عَنِّي أَذَاهُ
«Алҳамду лиллаҳиллазий азақоний лаззатаҳу ва абқо фиййа қувватаҳу ва дафаъа ъанний азаҳу», деб айтардилар.
(Маъноси: Мени (таомнинг) лаззатидан баҳраманд қилган ва менда унинг қувватини қолдирган, сўнг мендан азиятини даф қилган Аллоҳга ҳамд бўлсин.)
Ибн Сунний ва Табароний ривоятлари.
(باب ما يقول إذا أراد صب ماء الوضوء أو استقاءه)
15-боб.
Таҳорат сувини қуйишни хоҳлаганида ёки идишни ботирганида айтиладиган нарса
يستحب أن يقول "بسم الله" كما قدمناه.
Юқорида айтилганидек, бисмиллоҳни айтиш мустаҳабдир.
(باب ما يقول على وضوئه)
16-боб.
Таҳорат қилганда айтиладиган нарса
يستحب أن يقول في أوله: "بسم الله الرحمن الرحيم" وإن قال "بسم الله" كفى.
Таҳоратнинг аввалида «Бисмиллаҳир роҳманир роҳийм», деб айтиш мустаҳаб қилинган. «Бисмиллоҳ», деса ҳам кифоя. Соҳибларимиз айтишади: «Агар таҳоратнинг аввалида бисмиллоҳни айтмаса, давомида айтаверади. Хоҳ қасддан, хоҳ адашиб айтмай қолса ҳам, таҳорати мукаммал бўлади».
(Муаллиф Имом Шофеъий мазҳабидалар. Шунинг учун бисмиллоҳни айтиш мустаҳаб дейиляпти. Бу суннат маъносидадир. Бизнинг Имоми Аъзам мазҳабимиздан бошқа мазҳабларда суннат «мустаҳаб» деб юритилади. – Таржимон.)
Бисмиллоҳни айтиш ҳақида келган ҳамма ҳадислар заифдир. Аҳмад ибн Ҳанбал: «Таҳоратда бисмиллоҳ дейиш тўғрисида бирорта собит ҳадис билмайман», деб айтганлар.
* فمن الأحاديث حديث أبي هريرة رضي الله عنه عن النبي صلى الله عليه وسلم: "لا وضوء لمن لم يذكر اسم الله عليه" رواه أبو داود وغيره.
وروينا من رواية سعيد بن زيد وأبي سعيد وعائشة وأنس بن مالك وسهل بن سعد رضي الله عنهم، رويناها كلها في "سنن البيهقي"، وغيره، وضعفها كلها البيهقي وغيره.
61/1. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Таҳорат қилаётганда Аллоҳни зикр қилмаган кишининг таҳорати йўқдир», дедилар.
Бу ҳадисни Абу Довуд ва бошқалар ривоят қилишди.
Байҳақий ва бошқалар ҳам ривоят қилишган ва заиф деб айтишган.
Фасл: Абул Фатҳ Наср Мақсидий: «Бисмиллоҳдан кейин таҳоратнинг бошида қуйидаги дуони ўқиш мустаҳаб», дейдилар:
«Ашҳаду алла илаҳа иллаллоҳу ваҳдаҳу ла шарийка лаҳу ва ашҳаду анна Муҳаммадан ъабдуҳу ва росулуҳ». (Маъноси: Аллоҳдан бошқа илоҳ йўқ ва Унинг шериги ҳам йўқ деб ва Муҳаммад соллаллоҳу алайҳи васаллам Аллоҳнинг бандаси ва расули деб гувоҳлик бераман.)
Фасл: Абул Фатҳ Наср Мақсидий таҳорат қилиб бўлгандан кейин ушбу дуо ўқилади дейдилар:
أَشْهَدُ أَنْ لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ وَحْدَهُ لاَ شَرِيكَ لَهُ وَأَشْهَدُ أَنَّ مُحَمَّدًا عَبْدُهُ وَرَسُولُهُ. اللهُمَّ اجْعَلْنِي مِنَ التَّوَّابِيْنَ وَاجْعَلْنِي مِنَ الْمُتَطَهِّرِينَ، سُبْحَانَكَ اللهُمَّ وَبِحَمْدِكَ أَشْهَدُ أَنْ لاَ إِلَهَ إِلاَّ أَنْتَ أَسْتَغْفِرُكَ وَأَتُوبُ إِلَيْكَ
«Ашҳаду алла илаҳа иллаллоҳу ваҳдаҳу ла шарийка лаҳу ва ашҳаду анна Муҳаммадан ъабдуҳу ва росулуҳ. Аллоҳуммажъалний минат таввабийна важъалний минал мутатоҳҳирийн. Субҳанакаллоҳумма ва биҳамдик. Ашҳаду алла илаҳа илла анта астағфирука ва атубу илайка».
(Маъноси: Якка Аллоҳдан бошқа илоҳ йўқ ва Унинг шериги ҳам йўқ, Муҳаммад соллаллоҳу алайҳи васаллам Аллоҳнинг бандаси ва расули деб гувоҳлик бераман. Эй Раббим, бизларни тавба қилувчилардан ва покланувчилардан қил. Эй Раббим, Сенга ҳамд айтиш билан Сени поклайман. Гувоҳлик бераманки, Сендан бошқа илоҳ йўқ. Сенга истиғфор айтаман ва Сенга тавба қиламан.)
* روينا عن عمر بن الخطاب رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "من توضأ فقال: أشهد أن لا إله إلا الله وحده لا شريك له، وأشهد أن محمدا عبده ورسوله، فتحت له أبواب الجنة الثمانية يدخل من أيها شاء".
رواه مسلم في "صحيحه"، ورواه الترمذي وزاد فيه "اللهم اجعلني من التوابين واجعلني من المتطهرين".
62/2. Умар ибн Хаттоб розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ким таҳорат қилиб бўлиб:
أَشْهَدُ أَنْ لاَ إِلَهَ إِلاَّ الله وَحْدَهُ لاَ شَرِيكَ لَهُ وَأَشْهَدُ أَنَّ مُحَمَّدًا عَبْدُهُ وَرَسُولُهُ
«Ашҳаду алла илаҳа иллаллоҳу ваҳдаҳу ла шарийка лаҳу ва ашҳаду анна Муҳаммадан ъабдуҳу ва росулуҳу», деса, унга жаннатнинг саккизта эшиги очилиб, хоҳлаганидан кираверади», дедилар.
Имом Муслим ривоятлари.
اللهُمَّ اجْعَلْنِي مِنَ التَّوَّابِيْنَ وَاجْعَلْنِي مِنَ الْمُتَطَهِّرِينَ.
Имом Термизий «Аллоҳуммажъалний минат таввабийна важъалний минал мутатоҳҳирийн» калимасини зиёда қилганлар.
* وروينا في "سنن الدارقطني" عن ابن عمر رضي الله عنهما أن النبي صلى الله عليه وسلم قال: "من توضأ ثم قال: أشهد أن لا إله إلا الله وحده لا شريك له ، وأشهد أن محمدا عبده ورسوله قبل أن يتكلم، غفر له ما بين الوضوءين" إسناده ضعيف.
63/3. Ибн Умар розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ким таҳорат қилганидан кейин, гапиришдан олдин:
أَشْهَدُ أَنْ لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ وَأَشْهَدُ أَنَّ مُحَمَّدًا عَبْدُهُ وَرَسُولُهُ
«Ашҳаду алла илаҳа иллаллоҳу ва ашҳаду анна Муҳаммадан ъабдуҳу ва росулуҳ», деса, икки таҳорат орасидаги гуноҳлари кечирилади», дедилар.
Бу ҳадисни Дора Қутний заиф иснод билан ривоят қилганлар.
* وروينا في مسند أحمد بن حنبل وسنن ابن ماجه وكتاب ابن السني من رواية أنس رضي الله عنه عن النبي صلى الله عليه وسلم قال: "من توضأ فأحسن الوضوء ثم قال ثلاث مرات: أشهد أن لا إله إلا الله وحده لا شريك له ، وأشهد أن محمدا عبده ورسوله فتحت له ثمانية أبواب الجنة من أيها شاء دخل " إسناده ضعيف.
64/4. Анас розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ким таҳоратини чиройли қилиб, сўнг уч марта:
أَشْهَدُ أَنْ لاَ إِلَهَ إِلاَّ الله وَحْدَهُ لاَ شَرِيكَ لَهُ وَأَشْهَدُ أَنَّ مُحَمَّدًا عَبْدُهُ وَرَسُولُهُ
«Ашҳаду алла илаҳа иллаллоҳу ваҳдаҳу ла шарийка лаҳу ва ашҳаду анна Муҳаммадан ъабдуҳу ва росулуҳ», деса, у учун жаннатнинг саккизта эшиги очилади ва хоҳлаган эшигидан кириб кетаверади» дедилар.
Бу ҳадисни Аҳмад ибн Ҳанбал, Ибн Можа, Ибн Сунний ривоят қилишган. Унинг иснодида заифлик бор.
* وروينا تكرير شهادة: أن لا إله إلا الله، ثلاث مرات في كتاب ابن السني من رواية عثمان بن عفان رضي الله عنه بإسناد ضعيف، قال الشيخ نصر المقدسي: ويقول مع هذه الأذكار: اللهم صل على محمد وعلى آل محمد، ويضم إليه: وسلم.
65/5. Усмон ибн Аффон розияллоҳу анҳу ривоят қилган ҳадисда:
لاَ إِلَهَ إِلاَّ الله
«Ла илаҳа иллаллоҳ» калимасини уч марта такрорлаш айтилган. Ибн Сунний заиф иснод билан ривоят қилганлар.
Шайх Наср ал-Мақдисий: "Ушбу зикрлар билан бирга "Аллоҳумма солли ъала Муҳаммадин ва ъала оли Муҳаммадин", деб, "васаллама"ни ҳам қўшади", дедилар.
Соҳибларимиз, ушбу зикр ва дуоларни таҳоратдан кейин қиблага юзланган ҳолда айтилади, дейишди.
Фасл: Таҳорат мобайнида ҳар бир аъзо ювилаётганда ўқиладиган дуолар бор, аммо уларнинг бирортаси ҳам Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламдан ворид бўлмаган. Лекин салаф уламоларимиз бу зикрларни айтишни мустаҳаб дейишган.
Таҳорат қилаётган киши бисмиллоҳдан кейин:
الحَمْدُ للهِ الَّذِي جَعَلَ الْمَاءَ طَهُورًا
«Алҳамду лиллаҳиллазий жаъалал ма`а тоҳуро» (Сувни пок қилган Аллоҳга ҳамд бўлсин), дейди.
Оғиз чайқаётганида:
اللهُمَّ اسْقِنِي مِنْ حَوْضِ نَبِيِّكَ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ كَأْسًا لاَ أَظْمَأُ بَعْدَهُ أَبَدًا
«Аллоҳуммасқиний мин ҳавзи набиййика соллаллоҳу алайҳи васаллама каъсан ла азмау баъдаҳу абада» (Эй Раббим, мени пайғамбарнинг ҳавзидаги сув билан суғор, ундан кейин ҳеч ҳам чанқамайин), дейилади.
Бурун чайқаётганида:
اللهُمَّ لاَ تَحْرِمْنِي رَائِحَةَ نَعِيمِكَ وَجَنَّاتِكَ
«Аллоҳумма ла таҳримний роиҳата наъиймика ва жаннатик» (Эй Раббим, неъматларинг ва жаннатингнинг ҳидидан мени маҳрум қилма), дейилади.
Юзни юваётганида:
اللهُمَّ بَيِّضْ وَجْهِي يَوْمَ تَبْيَضُّ وُجُوهٌ وَتَسْوَدُّ وُجُوهٌ
«Аллоҳумма баййиз важҳий йавма табйаззу вужуҳун ва тасвадду вужуҳ» (Эй Раббим, юзлар оқ ва қора бўладиган кунда юзимни оқ қилгин), дейилади.
Икки қўл ювилаётганида:
اللهُمَّ أَعْطِنِي كِتَابِي بِيَمِينِي، اللهُمَّ لاَ تُعْطِنِي كِتَابِي بِشِمَالِي
«Аллоҳумма аътиний китабий бийамийний, Аллоҳумма ла туътиний китабий бишималий» (Эй Раббим, номаи аъмолимни ўнг қўлимдан бер, чап қўлимдан берма), дейилади.
Бошга масҳ тортилаётганида:
اللهمَّ حَرِّمْ شَعْرِي وَبَشَرِي عَلَى النَّارِ وَأَظِلَّنِي تَحْتَ عَرْشِكَ يَوْمَ لاَ ظِلَّ إِلاَّ ظِلُّكَ
«Аллоҳумма ҳаррим шаърий ва башарий ъалан нари ва азилланий таҳта ъаршика йавма ла зилла илла зиллук» (Эй Раббим, сочимни ва юзимни дўзахга ҳаром қил ва мени соялар бўлмайдиган кунда аршингни остида соялантир), дейилади.
Икки қулоққа масҳ тортилаётганида:
اللهُمَّ اجْعَلْنِي مِنَ الَّذِينَ يَسْتَمِعُونَ القَولَ فَيَتَّبِعُونَ أَحْسَنَهُ
«Аллоҳуммажъалний миналлазийна йастамиъунал қовла файаттабиъуна аҳсанаҳ» (Эй Раббим, сўзларни эшитиб, уларнинг яхшисига эргашадиганлардан қил), дейилади.
Икки оёқ ювилаётганида:
اللهُمَّ ثَبِّتْ قَدَمَيَّ عَلَى الصِّرَاطِ
«Аллоҳумма саббит қодамаййа ъалас-сирот» (Эй Раббим, сирот кўпригида қадамимни собит қил), деб ўқилади.
* وقد روى النسائي وصاحبه ابن السني في كتابيهما "عمل اليوم والليلة" بإسناد صحيح عن أبي موسى الأشعري رضي الله عنه قال: أتيت رسول الله صلى الله عليه وسلم بوضوء، فتوضأ، فسمعته يدعو ويقول: "اللهم اغفر لي ذنبي، ووسع لي في داري، وبارك لي في رزقي" فقلت: يا نبي الله سمعتك تدعو بكذا وكذا، قال: "وهل تركن من شئ؟"
66/6. Абу Мусо Ашъарий розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламга таҳорат учун сув олиб бордим. У зот таҳорат қилиб бўлиб:
اللهُمَّ اغْفِرْ لِي ذَنْبِي وَوَسِّعْ لِي فِي دَارِي وَبَارِكْ لِي فِي رِزْقِي
«Аллоҳуммағфирлий занбий ва вассиъ лий фий дарий ва барик лий фий ризқий» (Эй Раббим, гуноҳларимни кечир. Ҳовлимни кенг қил ва ризқимга барака бер), деган дуони ўқидилар. Мен: «Эй Расулуллоҳ, сизнинг шундай-шундай деб ўқиётган дуоингизни эшитдим», дедим. Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Бирор нарсани ўқимай ташлаб кетдимми?» дедилар».
Насаий ва Ибн Сунний саҳиҳ иснод билан ривоят қилишган.
(باب ما يقول على اغتساله)
17-боб.
Ғусл қилаётганда айтиладиган нарсалар
Ғусл қилувчи таҳорат олганида нимани зикр қилса, ўшаларни айтади. Бисмиллоҳдан тортиб ҳаммасини. Жунуб билан ҳайз кўрган аёлнинг бунда фарқи йўқ. Баъзи соҳибларимиз: «Агар жунуб бўлган ёки ҳайз кўрган бўлса, бисмиллоҳни айтмайди», дейишган. Лекин уларнинг бисмиллоҳни зикр қилишлари афзалроқдир. Фақат бисмиллоҳни айтиш билан улар Қуръон тиловатини қасд қилмасликлари керак.
(باب ما يقول على تيممه)
18-боб.
Тайаммум қилганда айтиладиган нарсалар
Тайаммум қилувчи киши, ҳоҳ у жунуб, хоҳ ҳайз кўрган аёл бўлсин, бисмиллоҳни айтиши мустаҳаб. Аммо юзи ва кафтига тупроқ суртгандаги ўқиладиган дуолар ҳақида бирор нарса кўрмадик.
(باب ما يقول إذا توجه إلى المسجد)
19-боб.
Масжидга кетаётганда айтиладиган нарсалар
* قد قدمنا ما يقوله إذا خرج من بيته إلى أي موضع خرج، وإذا خرج إلى المسجد فيستحب أن يضم إلى ذلك ما رويناه في "صحيح مسلم" في حديث ابن عباس رضي الله عنهما في مبيته في بيت خالته ميمونة رضي الله عنها، ذكر الحديث في تهجد النبي صلى الله عليه وسلم قال: "فأذن المؤذن: يعني الصبح، فخرج إلى الصلاة وهو يقول: اللهم اجعل في قلبي نورا، وفي لساني نورا، واجعل في سمعي نورا، واجعل في بصري نورا، واجعل من خلفي نورا، ومن أمامي نورا، واجعل من فوقي نورا ومن تحتي نورا، اللهم أعطني نورا".
67/1. Ибн Аббос розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
У зот холалари Маймуна розияллоҳу анҳонинг уйларида тунаб қолганларида, Набий соллаллоҳу алайҳи васалламнинг таҳажжудларида гувоҳ бўлган ҳадисни зикр қилдилар:
«Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам муаззиннинг бомдодга айтган азонини эшитдилар, сўнг намозга кетатуриб, қуйидаги дуони ўқидилар:
اللهُمَّ اجْعِلْ فِي قَلْبِي نُورًا وَفِي لِسَانِي نُورًا وَاجْعَلْ فِي سَمْعِي نُورًا وَاجْعَلْ فِي بَصَرِي نُورًا وَاجْعَلْ مِنْ خَلْفِي نُورًا وَمِنْ أَمَامِي نُورًا وَاجْعَلْ مِنْ فَوقِي نُورًا وَمِنْ تَحْتِي نُورًا اللهُمَّ أعْطِنِي نُورًا
«Аллоҳуммажъал фий қолбий нурон ва фий лисаний нурон важъал фий самъий нурон важъал фий басорий нурон важъал мин холфий нурон ва мин амамий нурон важъал мин фавқий нурон ва мин таҳтий нурон, Аллоҳуммаътиний нуро» (Эй Раббим, қалбимда нур қил, тилимда нур қил, қулоғимда нур қил, кўзимда нур қил, орқамдан нур қил, олдимдан нур қил, устимдан нур қил, остимдан нур қил, эй Раббим, менга нур ато эт).
Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا في كتاب ابن السني عن بلال رضي الله عنه قال: كان رسول الله صلى الله عليه وسلم إذا خرج إلى الصلاة قال: "بسم الله، آمنت بالله، توكلت على الله، لا حول ولا قوة إلا بالله، اللهم بحق السائلين عليك، وبحق مخرجي هذا فإني لم أخرجه أشرا ولا بطرا ولا رياء ولا سمعة، خرجت ابتغاء مرضاتك، واتقاء سخطك، أسألك أن تعيذني من النار وأن تدخلني الجنة"، حديث ضعيف، أحد رواته الوازع بن نافع العقيلي، وهو متفق على ضعفه وأنه منكر الحديث.
68/2. Билол розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам қачон намозга чиқсалар, қуйидаги дуони ўқир эдилар:
بِاسْمِ اللهِ آمَنْتُ بِاللهِ تَوَكَّلْتُ عَلَى اللهِ لاَ حَوْلَ وَلاَ قُوَّةَ إِلاَّ بِاللهِ، اللهُمَّ بِحَقِّ السَّائِلِينَ عَليْكَ وَبِحَقِّ مَخْرَجِي هَذَا فَإِنِّي لَمْ أَخْرُجْهُ أَشَرًا وَلاَ بَطَرًا وَلاَ رِيَاءً وَلاَ سُمْعَةً خَرَجْتُ ابْتِغَاءَ مَرْضَاتِكَ وَاتِّقَاءَ سَخَطِكَ أَسْأَلُكَ أَنْ تُعِيذَنِي مِنَ النَّارِ وَتُدْخِلَنِي الجَنَّةَ
«Бисмиллаҳи аманту биллаҳи таваккалту ъалаллоҳи ла ҳавла вала қуввата илла биллаҳ. Аллоҳумма биҳаққис соилийна ъалайка ва биҳаққи махрожий ҳаза фаинний лам ахружҳу ашаран ва ла батаран вала рийа`ан ва ла сумъатан, хорожту ибтиғоа марзотика ваттиқоа сахотик, ас`алука ан туъийзаний минан нар ва тудхиланий ал-жаннаҳ».
(Маъноси: Аллоҳнинг исми билан. Аллоҳга иймон келтирдим. Аллоҳга таваккал қилдим. Аллоҳдан бошқада ўзгартириш ва қувват йўқ. Эй Раббим, сўровчилар ҳаққи ва чиқувчилар ҳаққи, мен такаббурлик, куфроналик, риёкорлик ёки овоза бўлиш учун чиққаним йўқ. Бу чиқишимдан мақсад Розилигингни талаб қилиш, ғазабингдан қўрқиш, дўзахдан паноҳ тилаб, жаннатга киришни сўрашдир).
Ибн Сунний бу ҳадисни заиф деганлар.
(باب ما يقوله عند دخول المسجد والخروج منه)
20-боб.
Масжидга кираётганда ва ундан
чиқаётганда ўқиладиган нарсалар
أَعُوذُ بِاللهِ العَظِيم وَبِوَجْهِهِ الكَرِيمِ وَسُلْطَانِهِ القَدِيمِ مِنَ الشَّيْطَانِ الرَّجِيمِ، اَلْحَمْدُ للهِ، اللهُمَّ صَلِّ وَسَلِّمْ عَلَى مُحَمَّدٍ وَعَلَى آلِ مُحَمَّدٍ اللهُمَّ اغْفِرلِي ذُنُوبِي وَافْتَحْ لِي أَبْوَابَ رَحْمَتِكَ
Масжидга:
«Аъузу биллаҳил ъазийм ва биважҳиҳил карийм ва султониҳил қодийм минаш шайтонир рожийм. Алҳамду лиллаҳ, Аллоҳумма солли ва саллим ъала Муҳаммадин ва ъала али Муҳаммад. Аллоҳуммағфирлий зунубий вафтаҳлий абваба роҳматик» (Улуғ Аллоҳнинг карим сифатли юзи ва азалий султонлиги билан шайтондан паноҳ тилайман. Аллоҳга ҳамд бўлсин. Аллоҳим, Муҳаммадга ва у зотнинг оилаларига саловот ва саломлар ёғдир. Эй Раббим, гуноҳларимни кечир ва менга раҳматинг эшикларини оч), деб, бисмиллоҳни айтиб, ўнг оёқ билан кирилади.
Чиқишда эса, аввал чап оёқ қўйилади.
* روينا عن أبي حميد أو أبي أسيد رضي الله عنهما قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "إذا دخل أحدكم المسجد فليسلم على النبي صلى الله عليه وسلم، ثم ليقل: اللهم افتح لي أبواب رحمتك، وإذا خرج فليقل: اللهم إني أسألك من فضلك" رواه مسلم في " صحيحه " وأبو داود والنسائي وابن ماجه وغيرهم بأسانيد صحيحة ، وليس في رواية مسلم: "فليسلم على النبي صلى الله عليه وسلم" وهو في رواية الباقين.
زاد ابن السني في روايته " وإذا خرج فليسلم على النبي صلى الله عليه وسلم وليقل: اللهم أعذني من الشيطان الرجيم"
وروى هذه الزيادة ابن ماجه وابن خزيمة وأبو حاتم بن حبان بكسر الحاء في "صحيحيهما".
69/1. Абу Ҳумайд ёки Абу Усайдлардан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам айтдилар:
«Агар бирортангиз масжидга кирса, Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламга салом айтиб, сўнг:
اللهُمَّ افْتَحْ لِي أَبْوَابَ رَحْمَتِكَ
«Аллоҳуммафтаҳ лий абваба роҳматик», деб айтсин. Чиққанида эса:
اللهُمَّ إِنِّي أَسْأَلُكَ مِنْ فَضْلِكَ
«Аллоҳумма инний ас`алука мин фазлик», десин». (Маъноси: Эй Раббим, Сенинг фазлингни сўрайман.)
Бу ҳадисни Имом Муслим ривоят қилганлар. Лекин у зотнинг ривоятларида «Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламга салом айтсин», деган лафз йўқ. Ибн Сунний бу ривоятга
اللهُمَّ اَعِذْنِي مِنَ الشَّيْطَانِ الرَّجِيمِ
«Аллоҳумма аъизний минаш шайтонир рожийм» (Эй Раббим, мени лаънати шайтондан сақла), жумласини зиёда қилганлар.
* وروينا عن عبد الله بن عمرو بن العاص رضي الله عنهما عن النبي صلى الله عليه وسلم أنه كان إذا دخل المسجد يقول: "أعوذ بالله العظيم وبوجهه الكريم وسلطانه القديم من الشيطان الرجيم، قال: فإذا قال ذلك قال الشيطان: حفظ مني سائر اليوم" حديث حسن، رواه أبو داود بإسناد جيد.
70/2. Абдуллоҳ ибн Амр ибн Ос розияллоҳу анҳумодан ривоят қилинади:
«Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам қачон масжидга кирсалар:
أَعُوذُ بِاللهِ العَظِيمِ وَبِوَجْهِهِ الكَرِيْمِ وَسُلْطَانِهِ القَديمِ مِنَ الشَّيْطَانِ الرَّجِيمِ
«Аъузу биллаҳил ъазийм ва биважҳиҳил карийм ва султониҳил қодийм минаш шайтонир рожийм», дер эдилар. Агар мана шу дуо ўқилса, шайтон: «Бошқа кунларда ҳам мендан муҳофаза қилинди», деб айтади». Абу Довуд ривоятлари
* وروينا في كتاب ابن السني عن أنس رضي الله عنه قال: كان رسول الله صلى الله عليه وسلم إذا دخل المسجد قال: "بسم الله، اللهم صل على محمد، وإذا خرج قال: بسم الله، اللهم صل على محمد".
71/3. Анас розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам қачон масжидга кирсалар:
بِاسْمِ اللهِ اللهُمَّ صَلِّ عَلَى مُحَمَّدٍ
«Бисмиллаҳ, Аллоҳумма солли ъала Муҳаммадин» (Аллоҳ номи билан. Эй Аллоҳим, Муҳаммадга саловот ёғдир), деб айтар эдилар.
Агар масжиддан чиқсалар ҳам: «Бисмиллаҳ, Аллоҳумма солли ъала Муҳаммадин» (Аллоҳ номи билан. Эй Аллоҳим, Муҳаммадга саловот ёғдир), деб айтар эдилар.
Ибн Сунний ривоятлари
* وروينا في كتاب ابن السني عن عبد الله بن الحسن عن أمه عن جدته قالت: كان رسول الله صلى الله عليه وسلم إذا دخل المسجد حمد الله تعالى وسمى وقال: "اللهم اغفر لي، وافتح لي أبواب رحمتك، وإذا خرج قال مثل ذلك، وقال: اللهم افتح لي أبواب فضلك".
72/4. Абдуллоҳ ибн Ҳасан оналаридан, оналари момоларидан ривоят қиладилар:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам масжидга кирсалар, Аллоҳга ҳамд айтиб, бисмиллаҳ, дер эдилар. Сўнгра:
اللهُمَّ اغْفِرْ لِي وَافْتَحْ لِي أَبْوَابَ رَحْمَتِكَ
«Аллоҳуммағфир лий вафтаҳлий абваба роҳматик»ни ўқирдилар. Масжиддан чиқсалар:
اللهُمَّ افْتَحْ لِي أَبْوَابَ فَضْلِكَ
«Аллоҳуммафтаҳ лий абваба фазлик» (Эй Аллоҳим, менга фазлинг эшикларини оч), деб ўқир эдилар. Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا فيه عن أبي أمامة رضي الله عنه عن النبي صلى الله عليه وسلم قال: "إن أحدكم إذا أراد أن يخرج من المسجد تداعت جنود إبليس، وأجلبت واجتمعت كما تجتمع النحل على يعسوبها، فإذا قام أحدكم على باب المسجد فليقل: اللهم إني أعوذ بك من إبليس وجنوده، فإنه إذا قالها لم يضره".
73/5. Абу Умома розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Агар бирортангиз масжиддан чиқишни хоҳласа, иблис аскарларини чақиради. Ва асаларилар амирларининг олдида жамланишгандек, улар ҳам жамланишади. Шунинг учун масжид эшиги олдида турсангиз:
اللهُمَّ إِنِّي أَعُوذُ بِكَ مِنْ إِبْلِيسَ وَجُنُودِهِ
«Аллоҳумма инний аъузу бика мин иблийса ва жунудиҳ» (Аллоҳим, мен иблисдан ва унинг аскарларидан Сендан паноҳ тилайман), деб айтинглар. Шунда шайтон зарар бермайди», дедилар.
Ибн Сунний ривоятлари.
(باب ما يقول في المسجد)
21-боб.
Масжид ичида ўқиладиган дуо
Масжидда зикрлар – тасбиҳ, таҳлил, таҳмид, такбирлар айтиш ва Қуръон тиловат қилиш мустаҳабдир. Шунингдек, Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламнинг ҳадислари, фиқҳ илми ва бошқа шаръий илмларни ўқиш ҳам фазилат саналади.
Аллоҳ таоло Қуръони каримнинг Нур сураси 36-оятида:
فِي بُيُوتٍ أَذِنَ اللَّهُ أَنْ تُرْفَعَ وَيُذْكَرَ فِيهَا اسْمُهُ يُسَبِّحُ لَهُ فِيهَا بِالْغُدُوِّ وَالْآصَالِ (36)
«Аллоҳ уларни (масжидларни) баланд кўтариб (бино) қилинишига ва уларда ўзининг номи зикр этилишига изн берган (яъни, амр қилган) эди. У (масжидларда) эртаю кеч У зотни поклайдиган кишилар бордир...» дейди.
Ҳаж сурасининг 30-оятида айтадики:
ذَلِكَ وَمَنْ يُعَظِّمْ حُرُمَاتِ اللَّهِ فَهُوَ خَيْرٌ لَهُ عِنْدَ رَبِّهِ (30)
«Ким Аллоҳ ҳаром қилган нарсаларни ҳурмат (риоя) қилса, бас, бу Парвардигори наздида ўзи учун яхшидир».
Яна Ҳаж сурасининг 32-оятида дейди:
ذَلِكَ وَمَنْ يُعَظِّمْ شَعَائِرَ اللَّهِ فَإِنَّهَا مِنْ تَقْوَى الْقُلُوبِ
«Ким Аллоҳнинг қонунларини ҳурмат қилса, бас, албатта (бу ҳурмат) дилларнинг тақводорлиги сабабли бўлур».
* وروينا عن بريدة رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "إنما بنيت المساجد لما بنيت له" رواه مسلم في "صحيحه".
74/1. Бурайда розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Масжид нима учун қурилган бўлса, ўшанга асослангандир», дедилар.
Имом Муслим ривоятлари.
* وعن أنس رضي الله عنه: أن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال للأعرابي الذي بال في المسجد: "إن هذه المساجد لا تصلح لشئ من هذا البول ولا القذر، إنما هي لذكر الله تعالى [ والصلاة ] وقراءة القرآن" أو كما قال رسول الله صلى الله عليه وسلم، رواه مسلم في "صحيحه".
75/2. Анас розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам масжидга бавл қилган аъробийга: «Масжидда бавл этиш ёки ифлослик қилиш дуруст эмас. Балки унда Аллоҳ зикр қилинади, Қуръон ўқилади», дедилар.
Имом Муслим ривоятлари.
Баъзи соҳибларимиз айтишадики: «Ким масжидга кириб, таҳорати йўқлиги ёки иши зарурлиги туфайли «Таҳийятул масжид» намозини ўқий олмаса, тўрт марта «Субҳаналлоҳи валҳамду лиллаҳи ва ла илаҳа иллаллоҳу валлоҳу акбар», деб айтиши мустаҳабдир.
Баъзи салаф олимлари шундай қилишган. Унда зарар йўқдир.
(باب إنكاره ودعائه على من ينشد ضالة في المسجد أو يبيع فيه)
22-боб.
Масжидда йўқолган нарсасини излаганни ва олди-сотди қилганни таъқиб этиб, лаънатлангани хусусида
* روينا في "صحيح مسلم" عن أبي هريرة رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "من سمع رجلا ينشد ضالة في المسجد فليقل: لا ردها الله عليك فإن المساجد لم تبن لهذا".
76/1. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ким йўқолган нарсасини масжидда овоза қилиб, ахтарилишини сўраган кишини эшитиб қолса, «Аллоҳ уни сенга қайтармасин, деб айтсин. Албатта, масжидлар бунинг учун қурилмаган», деб тайинлаганлар». Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا في "صحيح مسلم" أيضا عن بريدة رضي الله عنه: أن رجلا نشد في المسجد فقال: من دعا إلى الجمل الأحمر، فقال النبي صلى الله عليه وسلم: " لا وجدت إنما بنيت المساجد لما بنيت له".
77/2. Бурайда розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Бир киши масжидда: «Ким менга йўқолган қизил туямни олиб келади?» деди. Шунда Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Топа олма. Масжидлар нима учун қурилган бўлса, ўшанга асослангандир», дедилар».
Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا في "كتاب الترمذي" في آخر "كتاب البيوع" منه عن أبي هريرة رضي الله عنه أن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "إذا رأيتم من يبيع أو يبتاع في المسجد فقولوا: لا أربح الله تجارتك، وإذا رأيتم من ينشد فيه ضالة فقولوا: لا رد الله عليك"، قال الترمذي: حديث حسن.
78/3. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Масжидда олди-сотди қилаётган кишини кўрсанглар, Аллоҳ тижоратингга фойда бермасин, деб айтинглар. Йўқолган нарсасини овоза қилиб, ахтарилишини сўраганни кўрсанглар, Аллоҳ сенга қайтармасин, денглар», деб айтдилар».
Имом Термизий ривоятлари.
(باب دعائه على من ينشد في المسجد شعرا ليس فيه مدح للإسلام ولا تزهيد، ولا حث على مكارم الأخلاق ونحو ذلك)
23-боб.
Масжидда ислом, зуҳд, ахлоқ ва шунга ўхшаш нарсаларни мақтови бўлмаган шеърларни айтган кишига дуо қилиш хусусида
* روينا في كتاب ابن السني عن ثوبان رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "من رأيتموه ينشد شعرا في المسجد فقولوا له: فض الله فاك، ثلاث مرات".
79/1. Савбон розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ким масжидда шеър айтган кишини кўрса, Аллоҳ тишингни синдирсин, деб уч марта айтсин», дедилар».
Ибн Сунний ривоятлари.
(باب فضيلة الأذان)
24-боб.
Азоннинг фазилати
* روينا عن أبي هريرة رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "لو يعلم الناس ما في النداء والصف الأول ثم لم يجدوا إلا أن يستهموا عليه لاستهموا". رواه البخاري ومسلم في "صحيحيهما".
80/1. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Агар инсонлар азон билан биринчи сафда нима борлигини билганларида, чек ташлаб бўлса ҳам, унга эришар эдилар», деб айтдилар.
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
* وعن أبي هريرة رضي الله عنه أن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "إذا نودي للصلاة أدبر الشيطان وله ضراط حتى لا يسمع التأذين" رواه البخاري ومسلم.
81/2. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Қачон намозга азон айтилса, шайтон орқасидан ел чиқариб, то азон эшитилмайдиган ергача қочади», дедилар.
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
* وعن معاوية رضي الله عنه قال: سمعت رسول الله صلى الله عليه وسلم يقول: "المؤذنون أطول الناس أعناقا يوم القيامة" رواه مسلم.
82/3. Муовия розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
У киши Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламнинг: «Қиёмат куни инсонларнинг энг бўйни узуни муаззинлардир», деганларини эшитдим», дедилар».
Имом Муслим ривоятлари.
* وعن أبي سعيد الخدري رضي الله عنه قال: سمعت رسول الله صلى الله عليه وسلم يقول: "لا يسمع مدى صوت المؤذن جن ولا إنس ولا شئ إلا شهد له يوم القيامة" رواه البخاري.
83/4. Абу Саид Худрий розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Муаззиннинг овозини эшитган инс ҳам, жин ҳам қиёмат куни унга гувоҳлик беради», дедилар.
Имом Бухорий ривоятлари.
Соҳибларимиз азонми ёки имомлик афзаллиги тўғрисида ихтилоф қилишди. Бу борадаги баҳс тўрт фикрдан иборат бўлди:
1) азон айтиш афзал; 2) имомлик афзал; 3) уларнинг мақомлари бир хил; 4) имомлик ҳуқуқини билса, имомлик афзал, билмаса, азон афзал.
(باب صفة الأَذَانِ)
25-боб.
Азоннинг сифати
اللهُ أَكْبَرُ اللهُ أَكْبَرُ اللهُ أَكْبَرُ اللهُ أكْبَرُ
أَشْهَدُ أَنْ لاَ إِلَهَ إِلاَّ الله، أَشْهَدُ أَنْ لاَ إِلَهَ إِلاَّ الله
أَشْهَدُ أَنَّ مُحَمَّدًا رَسُولُ اللهِ، أَشْهَدُ أَنَّ مُحَمَّدًا رَسُولُ اللهِ
حَيَّ عَلَى الصَّلاَةِ، حَيَّ عَلَى الصَّلاَةِ
حَيَّ عَلَى الفَلاَحِ، حَيَّ عَلَى الفَلاَحِ
اللهُ أكْبَرُ اللهُ أكْبَرُ
لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ
Аллоҳу акбар, Аллоҳу акбар, Аллоҳу акбар, Аллоҳу акбар (Аллоҳ улуғдир).
Ашҳаду алла илаҳа иллаллоҳ, Ашҳаду алла илаҳа иллаллоҳ (Аллоҳдан бошқа илоҳ йўқ деб гувоҳлик бераман).
Ашҳаду анна Муҳаммадар росулуллоҳ, Ашҳаду анна Муҳаммадар росулуллоҳ (Муҳаммад алайҳиссалом Аллоҳнинг расули деб гувоҳлик бераман).
Ҳаййа ъалас солаҳ, Ҳаййа ъалас солаҳ (Намозга келинглар).
Ҳаййа ъалал фалаҳ, Ҳаййа ъалал фалаҳ (Нажотга келинглар).
Аллоҳу акбар, Аллоҳу акбар.
Ла илаҳа иллаллоҳ (Аллоҳдан бошқа илоҳ йўқ).
Бомдод намозида «Ҳаййа ъалал фалаҳ»ни айтиб бўлгандан кейин
الصَّلاَةُ خَيْرٌ مِنَ النَّومِ، الصَّلاَةُ خَيْرٌ مِنَ النَّومِ
«Ассолату хойрум минан навм, Ассолату хойрум минан навм» (Намоз уйқудан яхшироқдир), деб айтади.
(Бизнинг Ҳанифийя мазҳабимизда азон таржийъ – иккита ашҳадуни бир гал паст овозда, бир гал баланд овозда қилиб айтилмайди. Лекин тасвиб – азон билан иқомат орасида ўша шаҳар тушунадиган лафз ила намозни билдирувчи калимани айтса бўлаверади. Баъзилар ана шу тасвиб фақат бомдод намозида жоиз холос, деб айтишади. – Таржимон.)
(باب صفة الإقامة)
26-боб.
Иқоматнинг сифати
Иқоматнинг калималари имом Шофеъий мазҳабларида ўн бир калимадан иборатдир. (Яъни, «Қод қоматис солаҳ»дан бошқа калималар бир мартадан айтилади. Бизнинг Ҳанафийя мазҳабимизда эса, иқомат ўн еттита калимадан иборат. Улар азон калималари билан бир хил бўлиб, фақат «аййа ъалал фалаҳ»дан кейин икки марта «Қод қоматис солаҳ» зиёда қилинади ва бир оз тезлатиб айтилади. – Таржимон.)
اللهُ أَكْبَرُ اللهُ أَكْبَرُ اللهُ أَكْبَرُ اللهُ أكْبَرُ
أَشْهَدُ أَنْ لاَ إِلَهَ إِلاَّ الله، أَشْهَدُ أَنْ لاَ إِلَهَ إِلاَّ الله
أَشْهَدُ أَنَّ مُحَمَّدًا رَسُولُ اللهِ، أَشْهَدُ أَنَّ مُحَمَّدًا رَسُولُ اللهِ
حَيَّ عَلَى الصَّلاَةِ، حَيَّ عَلَى الصَّلاَةِ
حَيَّ عَلَى الفَلاَحِ، حَيَّ عَلَى الفَلاَحِ
قَدْ قَامَتِ الصَّلاَة قَدْ قَامَتِ الصَّلاَة
اللهُ أكْبَرُ، اللهُ أكْبَرُ
لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ
Фасл: Азон ва иқомат суннат амалдир. Агар шаҳар аҳли азонни тарк этишга жамлансалар, уларга қарши уруш эълон қилинади. Чунки азон Исломнинг зоҳир шиорларидандир.
Фасл: Азонни тартиб билан, орасини узиб ва овозини баландлатиб, иқоматни эса бир-бирига улаб, азонга нисбатан пастроқ овозда айтиш мустаҳаб амалдир. Муаззин чиройли овозли, ишончли, вақтдан хабардор, тажрибали киши бўлиши керак. Ва азонни тик туриб, таҳорат билан, баланд жойда, қиблага юзланиб айтиш ҳам мустаҳаб амалдир. Агар муаззин азонни ёки иқоматни қиблага орқасини қилиб ёки ўтириб ёки ёнбошлаб ёки таҳоратсиз ёки жунуб ҳолатда айтса ҳам жоиз бўлади, лекин кароҳияти бордир. Жунубликдаги кароҳият таҳоратсизликдан қаттиқроқдир. Иқоматдаги кароҳият эса, азонникидан қаттиқроқ.
Фасл: Азон айтиш фақат беш вақт намоз учун машруъдир. Улар бомдод, пешин, аср, шом, хуфтондир. Хоҳ у вақтида ўқилаётган бўлсин, хоҳ қазо, хоҳ муқимликда бўлсин, хоҳ мусофирликда, хоҳ якка ўқилаётган бўлсин, хоҳ жамоат билан. Агар бир киши айтса, қолганларга ҳам кифоя қилади. Бир вақтнинг ўзида бир нечта қазо намозларини ўқиса, фақат биринчисига азон айтиб, қолганларига иқомат айтади.
Фасл: Иқомат фақат намозга кирилаётганда айтилади, азон эса, намоз вақти кирганда.
(باب ما يقول من سمع المؤذن والمقيم)
27-боб.
Азон ва иқомат айтувчини эшитган кишининг
айтадиган нарсалари
Азон ва иқоматни эшитган киши муаззин нима деса, ўшани такрорлайди. Фақат «Ҳаййа ъалал солаҳ, Ҳаййа ъалал фалаҳ», деганда:
لاَ حَوْلَ وَلاَ قُوَّةَ إِلاَّ بِاللهِ
«Ла ҳавла ва ла қуввата илла биллаҳ», деб айтади.
«Ассолату хойрум минан навм», деса:
صَدَقْتَ وَبَرَرْتَ
«содақта ва барорта» ёки
صَدَقَ رَسُولُ اللهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، الصَّلاَةُ خَيْرٌ مِنَ النَّوْمِ
«содақа росулуллоҳ ассолату хойрум минан навм», дейди. Агар «қод қоматис солаҳ», деса:
أَقَامَهَا اللهُ وَأَدَامَهَا
«ақомаҳаллоҳу ва адамаҳа», дейди. Агар «ашҳаду анна Муҳаммадар росулуллоҳ», деса, «ва ана ашҳаду анна Муҳаммадар росулуллоҳ», деб, ортидан:
رَضِيتُ بِاللهِ رَبًّا وَبِمُحَمَّدٍ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ رَسُولاً وَبِالإِسْلاَمِ دِينًا
«розийту биллаҳи роббан ва биМуҳаммадин соллаллоҳу алайҳи васаллама росулан ва билИслами дийна», дейди. Азоннинг ҳаммасини эшитиб бўлганидан кейин Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламга саловот айтиб, ортидан мана бу дуони ўқийди:
اللهُمَّ رَبَّ هَذِهِ الدَّعْوَةِ التَّامَّةِ وَالصَّلاَةِ القَائِمَةِ آتِ مُحَمَّدًا الوَسِيلَةَ وَالفَضِيلَةَ وَابْعَثْهُ مَقَامًا مُحْمُودًا الَّذِي وَعَدْتَهُ
«Аллоҳумма робба ҳазиҳид даъватит таммаҳ вассолатил қоимаҳ, ати Муҳаммаданил васийлата вал фазийлаҳ вабъасҳу мақомам маҳмуданиллазий ваъадтаҳ» (Эй бу комил дуонинг ва қоим бўлган намознинг эгаси Аллоҳим, Муҳаммадга васила ва фазилат бер, у зотни ваъда қилганинг мақтовли мақомда тирилтир). Сўнгра хоҳлаганича дунёвий ва ухровий дуоларни қилаверади.
* روينا عن أبي سعيد الخدري رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم يقول: "إذا سمعتم النداء فقولوا مثل ما يقول المؤذن" رواه البخاري ومسلم في "صحيحيهما".
84/1. Абу Саид Худрий розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Қачон азонни эшитсанглар муаззин нима деса, ўшани айтинглар», дедилар.
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
* وعن عبد الله بن عمرو بن العاص رضي الله عنهما أنه سمع النبي صلى الله عليه وسلم يقول: "إذا سمعتم المؤذن فقولوا مثل ما يقول، ثم صلوا على، فإنه من صلى علي صلاة صلى الله عليه بها عشرا، ثم سلوا الله لي الوسيلة، فإنها منزلة في الجنة لا تنبغي إلا لعبد من عباد الله وأرجو أن أكون أنا هو، فمن سأل لي الوسيلة حلت له الشفاعة" رواه مسلم في "صحيحه".
85/2. Абдуллоҳ ибн Амр ибн Ос розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Набий соллаллоҳу алайҳи васалламни:
«Муаззиннинг азон айтаётганини эшитсанглар, у айтганидек айтинглар. Сўнгра менга саловот йўлланглар. Ким менга саловот айтса, Аллоҳ таоло унга ўнта саловот айтади. Кейин менга Аллоҳдан василани сўранглар. У (яъни, васила) жаннатдаги бир макондир. У макон Аллоҳнинг бандаларидан биттасига насиб этади. Ўша банда мен бўлишимга умид қиламан. Ким менга васила сўраса, унга шафоатим насиб этади», деб айтганларини эшитдилар.
Имом Муслим ривоятлари.
* وعن عمر بن الخطاب رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "إذا قال المؤذن: الله أكبر الله أكبر، فقال أحدكم: الله أكبر الله أكبر، ثم قال: أشهد أن لا إله إلا الله، قال: أشهد أن لا إله إلا الله، ثم قال: أشهد أن محمدا رسول الله، قال: أشهد أن محمدا رسول الله، ثم قال: حي على الصلاة، قال: لا حول ولا قوة إلا بالله، ثم قال: حي على الفلاح، قال: لا حول ولا قوة إلا بالله، ثم قال: الله أكبر الله أكبر، قال: الله أكبر الله أكبر، ثم قال: لا إله إلا الله، قال: لا إله إلا الله من قلبه دخل الجنة" رواه مسلم في "صحيحه".
86/3. Умар ибн Хаттоб розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам айтдилар:
«Муаззин «Аллоҳу акбар, Аллоҳу акбар», деганида, эшитувчи ҳам: «Аллоҳу акбар, Аллоҳу акбар», деса, «Ашҳаду алла илаҳа иллаллоҳ», деганида, «Ашҳаду алла илаҳа иллаллоҳ», деб такрорласа, «Ашҳаду анна Муҳаммадар росулуллоҳ», деганида, у ҳам «Ашҳаду анна Муҳаммадар росулуллоҳ»ни айтса, «Ҳаййа ъалас солаҳ», деганида, «Ла ҳавла ва ла қуввата илла биллаҳ», деса, «Ҳаййа ъалал фалаҳ», деганида ҳам, «Ла ҳавла ва ла қуввата илла биллаҳ»ни айтса, «Аллоҳу акбар, Аллоҳу акбар», деганида, «Аллоҳу акбар, Аллоҳу акбар», деса, «Ла илаҳа иллаллоҳ», деганида, «Ла илаҳа иллаллоҳ», деб қалбдан айтса, жаннатга киради».
Имом Муслим ривоятлари.
* وعن سعد بن أبي وقاص رضي الله عنه عن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "من قال حين يسمع المؤذن: أشهد أن لا إله إلا الله وحده لا شريك له، وأن محمدا عبده ورسوله، رضيت بالله ربا، وبمحمد رسولا، وبالإسلام دينا، غفر له ذنبه"
وفي رواية: "من قال حين يسمع المؤذن: وأنا أشهد" رواه مسلم في "صحيحه".
87/4. Саъд ибн Абу Ваққос розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам бундай деганлар:
«Ким муаззинни эшитган пайтда:
أشْهَدُ أَنْ لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ وَحْدَهُ لاَ شَرِيكَ لَهُ وَأَنَّ مُحَمَّدًا عَبْدُهُ وَرَسُولُهُ، رَضِيتُ بِاللهِ رَبًّا وَبِمُحَمَّدٍ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ رَسُولاً وَبِالإِسْلاَمِ دِينًا
«Ашҳаду алла илаҳа иллаллоҳу ваҳдаҳу ла шарийка лаҳу ва анна Муҳаммадан ъабдуҳу ва росулуҳ, розийту биллаҳи роббан ва би Муҳаммадин соллаллоҳу алайҳи васаллам росулан ва бил-Ислами дийна», деса, унинг гуноҳлари кечирилади».
Бошқа ривоятда:
وَأَنَا أَشْهَدُ
«Ва ана ашҳаду», деса, дейилган.
Имом Муслим ривоятлари
* وروينا في "سنن أبي داود" عن عائشة رضي الله عنها بإسناد صحيح: أن رسول الله صلى الله عليه وسلم كان إذا سمع المؤذن يتشهد، قال: "وأنا وأنا".
88/5. Оиша розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам муаззиннинг: «Ашҳаду алла илаҳа иллаллоҳу ва ашҳаду анна Муҳаммадар росулуллоҳ», деб айтган овозини эшитсалар, «Мен ҳам, мен ҳам шаҳодат келтираман», деб айтар эдилар». Имом Абу Довуд ривоятлари.
* وعن جابر بن عبد الله رضي الله عنهما أن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "من قال حين يسمع النداء: اللهم رب هذه الدعوة التامة والصلاة القائمة، آت محمدا الوسيلة والفضيلة، وابعثه مقاما محمودا الذي وعدته، حلت له شفاعتي يوم القيامة" رواه البخاري في "صحيحه".
89/6. Жобир ибн Абдуллоҳ розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ким азон эшитганида, «Аллоҳумма робба ҳазиҳид даъватит таммаҳ вассолатил қоимаҳ, ати Муҳаммаданил васийлата валфазийлаҳ вабъасҳу мақомам маҳмуданиллазий ваъадтаҳ», деса, унга шафоатим ҳосил бўлади», дедилар.
Имом Бухорий ривоятлари.
* وروينا في كتاب ابن السني عن معاوية: كان رسول الله صلى الله عليه وسلم إذا سمع المؤذن يقول : حي على الفلاح، قال: "اللهم اجعلنا مفلحين".
90/7. Муовия розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам муаззиннинг «Ҳаййа ъалал фалаҳ», деганини эшитсалар:
اللهُمَّ اجْعَلْنَا مُفْلِحِينَ
«Аллоҳуммажъална муфлиҳийн», дер эдилар».
(Маъноси: Эй Аллоҳим, бизларни нажот топганлардан қил.)
Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا في "سنن أبي داود" عن رجل عن شهر بن حوشب عن أبي أمامة الباهلي، أو عن بعض أصحاب النبي صلى الله عليه وسلم أن بلالا أخذ في الإقامة، فلما قال: قد قامت الصلاة، قال النبي صلى الله عليه وسلم: "أقامها الله وأدامها"، وقال في سائر ألفاظ الإقامة، كنحو حديث عمر في الأذان.
91/8. Абу Умома ал-Боҳилий розияллоҳу анҳудан ёки Набий соллаллоҳу алайҳи васалламнинг баъзи саҳобаларидан ривоят қилинади:
Билол розияллоҳу анҳу иқоматда «қод қоматис солаҳ»га етганларида, Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам:
أقَامَهَا اللهُ وَأَدَامَهَا
«Ақомаҳаллоҳу ва адамаҳа» (Аллоҳ уни қоим қилиб ва доим қилсин), дер эдилар. Иқоматнинг бошқа лафзларида азонники каби қайтарар эдилар».
Абу Довуд ривоятлари.
Уни қандай айтишни юқорида Умар розияллоҳу анҳудан ривоят қилинган ҳадисдан билдик.
* وروينا في كتاب ابن السني، عن أبي هريرة رضي الله عنه أنه كان إذا سمع المؤذن يقيم الصلاة يقول: اللهم رب هذه الدعوة التامة، والصلاة القائمة، صل على محمد وآته سؤله يوم القيامة.
92/9. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Бу киши муаззин иқомат айтаётганини эшитсалар:
اللهُمَّ رَبَّ هَذِهِ الدَّعْوَةِ التَّامَّةِ وَالصَّلاَةِ القَائِمَةِ صَلِّ عَلَى مُحَمَّدٍ وَآتِهِ سُؤْلَهُ يَوْمَ القِيَامَةِ
«Аллоҳумма робба ҳазиҳид даъватит таммаҳ вассолатил қоимаҳ, солли ъала Муҳаммадин ва атиҳи суълаҳу йавмал қийамаҳ», деб айтар эдилар.
Ибн Сунний ривоятлари.
Азон ёки иқоматни намозда турганида эшитган киши унга жавоб қайтармайди. Аммо намозини тугатганидан сўнг қайтариб олади. Ҳожатхонада эшитиб қолса ҳам, муаззинга ўша пайтда жавоб қайтармайди, балки чиққанидан кейин жавоб беради. Лекин Қуръон ёки ҳадис ўқиётган, тасбиҳ айтаётган ва бошқа ишлар билан шуғулланаётган бўлса, дарҳол тўхтаб, муаззинга жавоб беради. Сўнгра яна машғулотида давом этади. Чунки муаззинга жавоб бериш фурсати тезда ўтиб кетади. Бошқа ишларни кейин ҳам давом эттириш мумкин.
(باب الدعاء بعد الأذان)
28-боб.
Азондан кейинги дуолар
* روينا عن أنس رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "لا يرد الدعاء بين الأذان والإقامة". رواه أبو داود والترمذي والنسائي وابن السني وغيرهم، قال الترمذي: حديث حسن صحيح، وزاد الترمذي في روايته في "كتاب الدعوات" من "جامعه"، قالوا: فماذا نقول يارسول الله؟ قال: "سلوا الله العافية في الدنيا والآخرة".
93/1. Анас розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Азон билан иқоматнинг орасидаги дуо рад қилинмайди», дедилар.
Абу Довуд, Насаий, Ибн Сунний ва Термизийлар ривояти.
Имом Термизийнинг ривоятларида қуйидаги жумла зиёда қилинган:
«Эй Расулуллоҳ, бу иккаласининг орасида нима деймиз?» деб сўрашди. У зот соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Аллоҳдан дунё ва охиратдаги офиятни сўранглар», дедилар».
* وروينا عن عبد الله بن عمرو بن العاص رضي الله عنهما أن رجلا قال: "يا رسول الله إن المؤذنين يفضلوننا، فقال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "قل كما يقولون فإذا انتهيت فسل تعطه" رواه أبو داود ولم يضعفه.
94/2. Абдуллоҳ ибн Амр ибн Ос розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Бир киши Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламдан: «Муаззинлар фазилатли бўлишда биздан ўзиб кетишяпти», деди. Шунда Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Сен ҳам муаззин айтганидек айт ва азон тугагандан кейин дуо қилиб сўра, сенга ҳам уникидек фазилат берилади», дедилар».
Абу Довуд ривоятлари.
* وروينا في " سنن أبي داود " أيضا في " كتاب الجهاد " بإسناد صحيح ، عن سهل بن سعد رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "ثنتان لا تردان، أو قال: ما تردان: الدعاء عند النداء وعند البأس حين يلجم بعضهم بعضا" قلت: في بعض النسخ المعتمدة: "يلحم" بالحاء ، وفي بعضها بالجيم ، وكلاهما ظاهر.
95/3. Саҳл ибн Саъддан розияллоҳу анҳу ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Икки нарса рад қилинмайди. Бири, азон пайтидаги дуо, иккинчиси, уруш пайтида қийинчиликдаги дуо», дедилар.
Абу Довуд ривоятлари.
* وروينا في كتاب ابن السني عن أبي المليح ، واسمه عامر بن أسامة عن أبيه رضي الله عنه أنه صلى ركعتي الفجر ، وأن رسول الله صلى الله عليه وسلم صلى قريبا منه ركعتين خفيفتين ، ثم سمعه يقول وهو جالس : " اللهم رب جبريل وإسرافيل وميكائيل ومحمد النبي صلى الله عليه وسلم ، أعوذ بك من النار ثلاث مرات ".
96/1. Абу Малийҳ оталаридан ривоят қиладилар:
Оталари бомдоднинг икки ракъат суннатини ўқиётганларида, Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам ҳам бомдоднинг икки ракъат суннатини унинг ёнида енгил ўқиб, мана бундай дуо қилган эканлар:
اللهُمَّ رَبَّ جِبْرِيلَ وَإِسْرَافِيلَ وَمِيكَائِيلَ وَمُحَمَّدٍ النَّبِيِّ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ أَعُوذُ بِكَ مِنَ النَّارِ
«Аллоҳумма робба Жибрийла ва Исрофийла ва Мийкаийла ва Муҳаммадинин набиййи соллаллоҳу алайҳи васаллам, аъузу бика минан нар». «Аъузу бика минан нар»ни уч марта айтдилар.
(Маъноси: Эй Жаброил, Исрофил, Микоил ва Муҳаммад алайҳиссаломнинг робби бўлган Аллоҳим, Сендан дўзахдан паноҳ беришингни сўрайман.)
Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا فيه عن أنس عن النبي صلى الله عليه وسلم قال: "من قال صبيحة يوم الجمعة قبل صلاة الغداة: أستغفر الله الذي لا إله إلا هو الحي القيوم وأتوب إليه ثلاث مرات، غفر الله تعالى ذنوبه ولو كانت مثل زبد البحر".
97/2. Анас розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ким жума куни эрталабки намоздан олдин:
أَسْتَغْفِرُاللهَ الَّذِي لاَ إِلَهَ إِلاَّ هُوَ الْحَيُّ القَيُّومُ وَأَتُوبُ إِلَيْهِ
«Астағфируллоҳаллазий ла илаҳа илла ҳувал ҳаййул қоййум ва атубу илайҳ», деб уч марта айтса, Аллоҳ таоло унинг гуноҳларини денгиз кўпигича бўлса ҳам, кечириб юборади», дедилар.
(Маъноси: Ҳай ва қаййум сифатига эга бўлган Аллоҳдан бошқа илоҳ йўқ. Унга истиғфор айтиб, Унга тавба қиламан.)
Ибн Сунний ривоятлари.
(باب ما يقول إذا انتهى إلى الصف)
30-боб.
Сафга тизилгандан кейин ўқиладиган дуо
* روينا عن سعد بن أبي وقاص رضي الله عنه أن رجلا جاء إلى الصلاة ورسول الله صلى الله عليه وسلم يصلي، فقال حين انتهى إلى الصف: اللهم آتني أفضل ما تؤتي عبادك الصالحين، فلما قضى رسول الله صلى الله عليه وسلم الصلاة قال: "من المتكلم آنفا؟" قال: أنا يا رسول الله قال: "إذن يعقر جوادك وتستشهد في سبيل الله تعالى".
رواه النسائي وابن السني، ورواه البخاري في "تاريخه" في ترجمة محمد بن مسلم بن عائذ.
98/1. Саъд ибн Абу Ваққос розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Бир киши намозга келди. Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам намозни бошлаган эдилар. У киши сафга турганидан кейин:
اللهُمَّ آتِنِي أَفْضَلَ مَا تُؤْتِي عِبَادَكَ الصَّالِحِينَ
«Аллоҳумма атиний афзола ма туътий ъибадакас солиҳийн» (Эй Раббим, менга солиҳ бандаларингга берадиган нарсаларингнинг энг афзалини бер), деди. Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам намозни тугатганларидан сўнг: «Ҳозирги гапирган ким?» дедилар. Ҳалиги киши: «Мен, эй Расулуллоҳ», деб жавоб берди. Шунда Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Отинг ўлдирилиб, ўзинг Аллоҳ йўлида шаҳид бўласан», дедилар.
Насаий ва Ибн Сунний ривоятлари.
Бухорий ҳам тарих китобларида Муҳаммад ибн Муслимнинг таржимаи ҳолида шу ривоятни келтирганлар.
(باب ما يقول عند إرادته القيام إلى الصلاة)
31-боб.
Намозга туришни хоҳлаган пайтда айтиладиган нарса
* روينا في كتاب ابن السني عن أم رافع أنها قالت: يا رسول الله دلني على عمل يأجرني الله عز وجل عليه، قال: "يا أم رافع إذا قمت إلى الصلاة فسبحي الله تعالى عشرا، وهليله عشرا،
واحمديه عشرا، وكبريه عشرا، واستغفريه عشرا، فإنك إذا سبحت قال: هذا لي، وإذا هللت قال: هذا لي، وإذا حمدت قال: هذا لي، وإذا كبرت قال: هذا لي، وإذا استغفرت قال: قد فعلت".
99/1. Умму Рофиъ розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
«Мен Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламга: «Эй Расулуллоҳ, менга бир амални кўрсатингки, у билан Аллоҳ менга ажр берсин», дедим. Шунда Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Эй Умму Рофиъ, агар намозга турсанг, Аллоҳга ўн марта тасбиҳ, ўн марта таҳлил, ўн марта таҳмид, ўн марта такбир, ўн марта истиғфор айт. Тасбиҳ айтганингда, Аллоҳ: «Бу Мен учун», дейди. Таҳлил айтсанг ҳам, Аллоҳ: «Бу Мен учун», дейди. Ҳамд айтсанг ҳам, «Бу Мен учун», дейди. Такбир айтганингда ҳам, «Бу Мен учун», дейди. Агар истиғфор айтсанг, «Буни бажардим» (яъни, гуноҳларини авф этдим), дейди», дедилар».
Ибн Сунний ривоятлари.
(باب الدعاء عند الإقامة)
32-боб.
Иқомат пайтида ўқиладиган дуо
* روى الإمام الشافعي بإسناده في "الأم" حديثا مرسلا أن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "اطلبوا استجابة الدعاء عند التقاء الجيوش وإقامة الصلاة ونزول الغيث".
100/1. Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам айтдилар:
«Дуо ижобат бўлишини аскарлар душманга тўқнашганида, намозга иқомат айтилганида ва ёмғир ёғаётган пайтда изланглар».
Бу ҳадисни Имом Шофеъий мурсал ҳолатда ривоят қилганлар.
(باب ما يقوله إذا دخل في الصلاة)
33-боб.
Намозга кирганда айтиладиган нарса
Бу боб жуда кенгдир. Жуда кўп саҳиҳ ҳадислар турли даражада келган. Аммо биз бу ерда асл мақсадлардан огоҳ этган ҳолда, нозик ва нодирларига тўхталамиз. Кўп далилларни қисқартирдик. Бу китобни ёзишимиздан мақсад, бошда айтилганидек, далилларни баён қилиш эмас, балки амал қилиниши лозим бўлган нарсаларни айтишдир. Аллоҳ ўзи муваффақ қилсин.
(باب تكبيرة الإحرام)
34-боб.
Такбири таҳрима
Ҳар қандай намознинг бошида, у хоҳ фарз бўлсин, хоҳ нафл, такбири таҳримани (намоз амалларидан бошқа нарсаларни ҳаром қилувчи такбирни) айтиш билангина намоз дуруст бўлади. (Бизнинг Ҳанафийя мазҳабида буни айтиш намознинг биринчи фарзидир.) Такбири таҳриманинг лафзи «Аллоҳу акбар» калимасидир. Аллоҳу акбар калимаси икки ракъатли намозда ўн бир марта такрорланади. Уч ракъатли намозда ўн етти, тўрт ракъатли намозда йигирма икки марта такрорланади. Яъни, ҳар бир ракъатда бештадан такбир айтилади. Буларнинг биттаси рукуъда, тўрттаси иккита саждага боришда ва ундан кўтарилишда. Яна аввалги ташаҳҳуддан тураётгандаги такбир ҳам бор.
Бу такбирларни айтиш суннатдир. Уларни қасддан ёки хато қилиб тарк этган билан намоз бузилмайди, саҳв саждаси ҳам қилинмайди. Фақат намознинг аввалидаги такбири таҳрима бундай эмас.
(باب ما يقوله بعد تكبيرة الإحرام)
35-боб.
Такбири таҳримадан кейинги айтиладиган нарса
Бу борада жуда кўп ҳадислар келган. Улар умумий ҳолда қуйидагича дуолар қилишни тақозо этади:
اللهُ أكْبَرُ كَبِيرًا وَالحَمْدُ للهِ كَثِيرًا وَسُبْحَانَ اللهِ بُكْرَةً وَأَصِيلاً وَجَّهْتُ وَجْهِي للَّذِي فَطَرَ السَّمَوَاتِ والأَرْضَ حَنِيفًا مُسْلِمًا وَمَا أَنَا مِنَ الْمُشْرِكِينَ. إِنَّ صَلاَتِي وَنُسُكِي وَمَحْيَايَ وَمَمَاتِي للهِ رَبِّ العَالَمِينَ لاَ شَرِيكَ لَهُ وَبِذَلِكَ أُمِرْتُ وَأَنَا مِنَ الْمُسْلِمِينَ. اللهُمَّ أَنْتَ الْمَلِكُ لاَ إِلَهَ إِلاَّ أَنْتَ رَبِّي وَأَنَا عَبْدُكَ ظَلَمْتُ نَفْسِي وَاعْتَرَفْتُ بِذَنْبِي فَاغْفِرْ لِي ذُنُوبِي جَمِيعًا فَإِنَّهُ لاَ يَغْفِرُ الذُّنُوبَ إِلاَّ أَنْتَ وَاهْدِنِي لأَحْسَنِ الأَخْلاَقِ لاَ يَهْدِي لأَحْسَنِهَا إِلاَّ أَنْتَ، وَاصْرِفْ عَنِّي سَيِّئَهَا لاَ يَصْرِفُ سَيِّئَهَا إلاَّ أَنْتَ. لَبَّيْكَ وَسَعْدَيْكَ وَالْخَيْرُ كُلُّهُ فِي يَدَيْكَ وَالشَّرُّ لَيْسَ إِلَيْكَ أَنَا بِكَ وَإِلَيْكَ تَبَارَكْتَ وَتَعَالَيْتَ أَسْتَغْفِرُكَ وَأَتُوبُ إِلَيْكَ
«Аллоҳу акбар кабийрон, валҳамду лиллаҳи касийрон ва субҳаналлоҳи букротан ва асийла, важжаҳту важҳий лиллазий фатарос самавати вал-арза ҳанийфам муслиман ва маа ана минал мушрикийн, инна солатий ва нусукий ва маҳйайа ва мамаатий лиллаҳи роббил оламийна лаа шарийка лаҳу ва бизалика умирту ва ана минал муслимийн. Аллоҳумма антал малику лаа илаҳа илла анта роббий ва ана ъабдука золамту нафсий ваътарафту бизанбий, фағфирлий зунубий жамийъа, фаиннаҳу ла йағфируз зунуба илла анта, ваҳдиний лиаҳсанил ахлоқи ла йаҳдий лиаҳсаниҳа илла анта, васриф ъанний саййиаҳа ла йасриф саййиаҳа иллаа анта, лаббайка ва саъдайка валхойру куллуҳу фий йадайка вашшарру лайса илайка ана бика ва илайка таборокта ва таъалайта, астағфирука ва атубу илайка».
(Маъноси: Аллоҳ буюкларнинг буюгидир. Аллоҳга бисёр ҳамд бўлсин. Аллоҳни эртаю кеч поклаб ёд этурман. Юзимни ҳаниф ва мусулмон бўлган ҳолда еру осмонни яратган Зотга юзлантирдим. Мен мушриклардан эмасман. Албатта, намозим, қурбонлигим, тириклигим ва ўлимим оламларнинг рабби Аллоҳ учундир. Унинг бирор шериги йўқдир. Мен шуни айтишга буюрилганман ва мен мусулмонларданман. Эй Раббим, Сен маликдирсан, Сендан бошқа илоҳ йўқ. Сен раббимсан, мен эса, бандангман. Мен нафсимга зулм қилдим. Гуноҳларимни эътироф қилдим. Гуноҳларимнинг барчасини кечиргин, чунки гуноҳларимни Сенгина кечирасан, холос. Хулқларнинг энг яхшисига мени ҳидоят қил. Сендан бошқаси ҳидоят қила олмас. Ва мени ёмонликлардан четлатгин. Сендан бошқаси четлата олмас. Ижобат қиламан, яхшиликнинг барчаси Сенинг қўлингда. Ёмонлик эса, Сенга эмас. Мен эса, Сенинг номинг ила Сенга қайтаман. Сен баракотли ва олийсан. Сенга истиғфор айтаман ва Сенга тавба қиламан.)
Имом Муслим ривоятлари.
Муҳаддислар, фуқаҳолар, саҳобалар, тобеъинлар ва улардан кейин келган мусулмон уламолар барчалари, яхшилик, ёмонлик ва фойда, зарарнинг ҳаммаси Аллоҳнинг хоҳиши ва тақдири билан бўлишига иттифоқ қилишган. Шунинг учун дуодаги «ёмонлик эса, Сенга эмас» деган иборани бир оз таъвил қилишга тўғри келади. Уламоларимиз жавоблари қуйидагича бўлган.
Назр ибн Шумайл, ёмонлик Сенга яқин бўлмайди, деганлар. Иккинчилари, ёмонлик Сенга кўтарилмайди, сенга фақат яхши сўзлар кўтарилади, деганлар. Учинчилари, одоб жиҳатидан Унга нисбат қилинмайди, яъни, ҳақиқатда чўчқани яратган бўлса ҳам, эй чўчқани яратувчи, дейилмайди-ку? деган.
Тўртинчилари эса, Сенинг ҳикматингда ёмонликка нисбат бериладиган нарса йўқдир, чунки Сен бирор нарсани беҳуда яратмайсан, дейилган.
Такбири таҳримадан кейин қуйидаги дуони ўқиса ҳам бўлади:
اللهُمَّ بَاعِدْ بَيْنِي وَبَيْنَ خَطَايَايَ كَمَا بَاعَدْتَ بَيْنَ الْمَشْرِقِ وَالْمَغْرِبِ. اللهُمَّ نَقِّنِي مِنْ خَطَايَايَ كَمَا يُنَقِّي الثَّوْبُ الأَبْيَضُ مِنَ الدَّنَسِ. اللهُمَّ اغْسِلْنِي مِنْ خَطَايَايَ بِالثَّلْجِ وَالْمَاءِ وَالبَرَدِ
«Аллоҳумма баъид байний ва байна хотойайа кама баъадта байнал машриқи вал мағриб. Аллоҳумма наққиний мин хотойайа кама йунаққис савбул абйазу минад-данаси, Аллоҳумма ағсилний мин хотойайа бис-салжи вал-маи вал-барод».
(Маъноси: Эй Раббим, мен билан хатоларим орасини машриқ билан мағрибнинг орасини узоқ қилганингчалик узоқ қил. Эй Раббим, оқ кийимни кирлардан тозалаганингдек, мени хатоларимдан тозала. Эй Раббим, менинг хатоларимни қор, сув ва дўллар билан юв.)
* حديث عائشة رضي الله عنها كان النبي صلى الله عليه وسلم إذا افتتح الصلاة قال: "سبحانك اللهم وبحمدك، وتبارك اسمك، وتعالى جدك، ولا إله غيرك". رواه الترمذي وأبو داود وابن ماجه بأسانيد ضعيفة، وضعفه أبو داود والترمذي والبيهقي وغيرهم ، ورواه أبو داود والترمذي والنسائي وابن ماجه والبيهقي من رواية أبي سعيد الخدري وضعفوه.
101/1. Оиша розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам намозни бошласалар:
سُبْحَانَكَ اللهُمَّ وَبِحَمْدِكَ وَتَبَارَكَ اسْمُكَ وَتَعَالَى جَدُّكَ وَلاَ إِلَهَ غَيْرُكَ
«Субҳанакаллоҳумма ва биҳамдика ва табарокасмука ва таъала жаддука ва ла илаҳа ғойрук», дер эдилар.
(Маъноси: Эй Раббим, Сенга ҳамд айтиш билан Сени айбу нуқсонлардан поклайман. Сенинг исминг муборакдир. Азаматинг олийдир. Сендан бошқа илоҳ йўқдир.)
Бу ҳадисни «Сунан» соҳиблари ривоят қилишган ва заиф дейишган. Лекин Умар ибн Хаттоб розияллоҳу анҳудан ривоят қилинган худди шу лафздаги ҳадисни саҳиҳ, деб айтишган.
(Бизнинг Ҳанафийя мазҳабида такбиру таҳримадан кейин, фотиҳадан олдин мана шу дуони ўқилади. – Таржимон.)
* وروينا في "سنن البيهقي" عن الحارث عن علي رضي الله عنه قال: "كان النبي صلى الله عليه وسلم إذا استفتح الصلاة قال: لا إله إلا أنت سبحانك، ظلمت نفسي، وعملت سوءا فاغفر لي إنه لا يغفر الذنوب إلا أنت، وجهت وجهي.." إلى آخره ، وهو حديث ضعيف ، قال : الحارث الأعور : متفق على ضعفه، وكان الشعبي يقول: الحارث كذاب، والله أعلم.
102/2. Али розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам агар намозни бошласалар:
لاَ إِلَهَ إِلاَّ أَنْتَ سُبْحَانَكَ ظَلَمْتُ نَفْسِي وَعَمِلْتُ سُوءً فَاغْفِرْ لِي إِنَّهُ لاَ يُغْفِرُ الذُّنُوبَ إِلاَّ أَنْتَ وَجَّهْتُ وَجْهِيَ ... إِلَى آخِرِهِ
«Ла илаҳа илла анта субҳанака золамту нафсий ва ъамилту суъан фағфирлий, иннаҳу ла йағфируз зунуба илла анта, важжаҳту важҳий»ни охиригача ўқир эдилар».
Имом Байҳақий ривоятлари.
Бу ҳадис заифдир, чунки Алидан ривоят қилган ровий Ҳорис ал-Аъварни ёлғончи эканига иттифоқ қилинган. Шаъбий, Ҳорис ёлғончи эди, деб айтган.
(باب التعوذ بعد دعاء الاستفتاح)
36-боб.
Намозни очувчи дуодан кейин
«аъузу»ни айтиш
Намозда такбири таҳримадан кейин «Аъузу биллаҳи минаш шайтонир рожийм»ни айтиш суннат амалдир. Қуръони каримнинг Наҳл сураси 98-оятида:
(فَإِذَا قَرَأْتَ القُرْآنَ فَاسْتَعِذْ بِاللهِ مِنَ الشَّيْطِانِ الرَّجِيمِ) [النحل: 98]
«Агар Қуръон ўқисанг, лаънати шайтондан Аллоҳнинг (номи) ила паноҳ тила», дейилган.
Бу оятдан ихтиёр қилинган нарса «Аъузу биллаҳи минаш шайтонир рожийм»ни айтишдир.
Баъзилар, бундан «Аъузу биллаҳис самийъул ъалийм минаш шайтонир рожийм»ни айтиш қасд қилинган, дейишган.
Лекин аввалги лафз билан айтиш машҳурдир.
* وروينا في سنن أبي داود، والترمذي، والنسائي، وابن ماجه، والبيهقي وغيرها، أن النبي صلى الله عليه وسلم قال قبل القراءة في الصلاة: "أعوذ بالله من الشيطان الرجيم من نفخه ونفثه وهمزه".
وفي رواية : " أعوذ بالله السميع العليم من الشيطان الرجيم من همزه ونفخه ونفثه ".
103/1. Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам намозда қироатдан олдин:
أَعُوذُ بِاللهِ مِنَ الشَّيْطَانِ الرَّجِيمِ مِنْ نَفْخِهِ وَنَفْثِهِ وَهَمْزِهِ
«Аъузу биллаҳи минаш шайтонир рожийм мин нафхиҳи ва нафсиҳи ва ҳамзиҳи» (Аллоҳнинг (номи) ила лаънати шайтоннинг пуфлашидан, сеҳридан, васвасасидан паноҳ тилайман).
أَعُوذُ بِاللهِ السَّمِيعِ العَلِيمِ مِنَ الشَّيْطَانِ الرَّجِيمِ مِنْ هَمْزِهِ وَنَفْخِهِ وَنَفْثِهِ
(Бошқа бир ривоятда: «Аъузу биллаҳис самийъул ъалийм минаш шайтонир рожийм мин ҳамзиҳи ва нафхиҳи ва нафсиҳи», дердилар. Абу Довуд, Термизий, Насаий ва Ибн Можалар ривояти
(باب القراءة بعد التعوذ)
37-боб.
«Аъузу»дан кейинги қироат
Намозда қироат қилиш фарздир. Унинг ўрнини бошқаси босмайди. Бунга қуйидаги саҳиҳ ҳадис далил:
* للحديث الصحيحح أن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "لا تجزئ صلاة لا يقرأ فيها بفاتحة الكتاب". رواه ابن خزيمة وأبو حاتم ابن حبان، بكسر الحاء، في "صحيحيهما" بالإسناد الصحيح وحكما بصحته.
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Фотиҳа сураси ўқилмаган намоз ҳисобга ўтмайди», дедилар.
Ибн Ҳузайма ва Ибн Ҳиббон ривоятлари.
* وفي "الصحيحين" عن رسول الله صلى الله عليه وسلم: "لا صلاة إلا بفاتحة الكتاب".
Яна Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Намоз Фотиҳа сураси билангина намоздир», деб айтганлар.
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
* في "صحيح مسلم" أن رسول الله صلى الله عليه وسلم فعله، ويقرأ في ركعتي سنة المغرب وركعتي الطواف والاستخارة في الأولى: (قل يا أيها الكافرون) وفي الثانية: (قل هو الله أحد) وأما الوتر، فإذا أوتر بثلاث ركعات، قرأ في الأولى بعد الفاتحة: (سبح اسم ربك) وفي الثانية: (قل يا أيها الكافرون) وفي الثالثة: (قل هو الله أحد) مع المعوذتين، وكل هذا الذي ذكرناه جاءت به أحاديث في الصحيح وغيره مشهورة.
Саҳиҳ Муслимда келишича, Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам шомнинг икки ракаат суннати, тавофнинг икки ракати ва истихоранинг икки ракатининг аввалгисида "Қул йа айюҳал кафирун" ва иккинчисида "Қул ҳуваллоҳу аҳад" сурасини ўқирдилар. Аммо уч ракатли витрда аввалги ракатда фотиҳадан кейин "Саббиҳисма роббикал аълаа", иккинчи ракатда "Қул йа айюҳал кафирун", учинчи ракатда "Қул ҳуваллоҳу аҳад"ни ўқирдилар.
* ثبت في الصحيح : أن رسول الله صلى الله عليه وسلم كان يطول في الركعة الأولى من الصبح وغيرها ما لا يطول في الثانية.
Саҳиҳ ҳадисда келишича, Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам субҳи ва бошқа намозлардаги намознинг аввалги ракатида иккинчи ракатда қилмаган узунликни қилардилар.
* روينا عن حذيفة بن اليمان رضي الله عنه قال: "صليت مع النبي صلى الله عليه وسلم ذات ليلة، فافتتح البقرة، فقلت: يركع عند المائة، ثم مضى، فقلت: يصلي بها في ركعة، فمضى [فقلت: يركع بها]، ثم افتتح النساء فقرأها، ثم افتتح آل عمران، فقرأها يقرأ، مترسلا، إذا مر بآية فيها تسبيح سبح، وإذا مر بسؤال سأل، وإذا مر بتعوذ تعوذ. رواه مسلم في "صحيحه".
104/1. Ҳузайфа ибн Йамон розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Бир кечаси Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам билан бирга намоз ўқидим. У зот Бақара сурасини бошладилар. Юз оятда рукуъ қилсалар керак, деб ўйладим. Аммо намозда давом этдилар. Ҳаммасини ўқиб бўлиб, рукуъ қилсалар керак, деб ўйладим. Аммо намозда давом этдилар. Сўнг Оли Имрон сурасини бошладилар. Кейин Нисо сурасини шу тахлит ўқидилар. Оҳиста ва шошилмай қироат қилдилар. Бирор оятни ўқиётганларида тасбиҳ келса, тасбиҳ айтдилар, сўраладиган нарса келса, сўрадилар, паноҳ тилайдиган оят келса, паноҳ тиладилар».
Имом Муслим ривоятлари.
Соҳибларимиз айтишади: «Имомга, эргашувчига, ёлғиз ўқиётган кишига намозда ёки бошқа нарсада тасбиҳ айтиш, сўраш, паноҳ тилаш оятлари келганида, ана шуларни қилиш мустаҳабдир. Шунингдек, Ват-тийн сурасининг
(أَلَيسَ اللهُ بِأَحْكَمِ الحَاكِمِينَ)
«Ахир Аллоҳ ҳукм қилгувчиларнинг энг адолатлиси эмасми?!» ояти ўқилганини эшитса,
بَلَى وَأَنَا عَلَى ذَلِكَ مِنَ الشَّاهِدِينَ
«Ҳа, Аллоҳ таоло қиёмат кунида энг одил ҳукм қилгувчи эканига иқрорман», деб айтиш, Қиёмат сурасининг 40-оятидаги
(أَلَيسَ ذَلِكَ بِقَادِرٍ عَلَى أَنْ يُحْيِيَ الْمَوتَى)
«Ана шу (Аллоҳ) ўликларни тирилтиришга қодир эмасми?!» оятини эшитганида,
بَلَى أَشْهَدُ
«Албатта, Аллоҳ бунга қодирдир! Мен гувоҳлик бераман», деб жавоб қилиш ёки Аъроф сурасидаги
(فَبِأَيِّ حَدِيثٍ بَعْدَهُ يُؤْمِنُونَ)
"Бундан кейин, яна қайси гапга ишонарлар?!" оятини эшитганда,
آمَنْتُ بِاللهِ
"Аллоҳга иймон келтирдим", деб жавоб қилиш ёки Аъло сурасидаги
(سَبِّحِ اسْمَ رَبِّكَ الأَعْلَى)
«Энг олий зот бўлмиш Парвардигорингизнинг номини (ҳар қандай айбу нуқсондан) покланг!» ояти ўқилганида,
سُبْحَانَ رَبِّيَ الأَعْلَى
«Олий раббим Аллоҳ айб-нуқсонлардан покдир», дейиш мустаҳабдир.
(باب أذكار الركوع)
38-боб.
Рукуъдаги зикрлар
Намоз ўқиётган киши рукуъга тўла эгилса;
"سبحان ربي العظيم، سبحان ربي العظيم، سبحان ربي العظيم".
«Субҳаана роббийал ъазийм, Субҳаана роббийал ъазийм, Субҳаана роббийал ъазийм», деб рукуъ зикрларини айтади. (Маъноси: Улуғ Раббим нуқсонлардан покдир.)
* فقد ثبت في "صحيح مسلم" من حديث حذيفة أن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال في ركوعه الطويل الذي كان قريبا من قراءة (البقرة) و(النساء) و(آل عمران): "سبحان ربي العظيم" ومعناه: كرر سبحان ربي العظيم فيه ، كما جاء مبينا في "سنن أبي داود" وغيره.
105/1. Ҳузайфа розияллоҳу анҳу ривоят қилган ҳадисда келишича, Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам рукуъларини Бақара, Нисо ва Оли Имрон сураларини ўқиш даражасида узун қилар эдилар. Унда «Субҳаана роббийал ъазийм»ни такрорлардилар».
Имом Муслим ривоятлари.
* وجاء في كتب السنن: أنه صلى الله عليه وسلم قال: "إذا قال أحدكم: سبحان ربي العظيم ثلاثا فقد تم ركوعه".
«Сунан китобларида қуйидагича келган:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Агар сизлардан бирингиз «Субҳана роббийал ъазийм», деб уч марта айтса, рукуъси комил бўлибди», дедилар».
* وثبت في "الصحيحين" عن عائشة رضي الله عنها، أن رسول الله صلى الله عليه وسلم كان يقول في ركوعه وسجوده: "سبحانك اللهم ربنا وبحمدك، اللهم اغفر لي".
106/2. Оиша розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам рукуълари ва саждаларида:
سُبْحَانَكَ اللهُمَّ رَبَّنَا وَبِحَمْدِكَ اللهُمَّ اغْفِرْ لِي
«Субҳанакаллоҳумма роббана ва биҳамдик, Аллоҳуммағфирлий», деб айтар эдилар».
(Маъноси: Эй Раббим, Сенга ҳамд айтиб, Сени поклайман. Эй Раббим, гуноҳларимни мағфират қил.)
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
* وثبت في "صحيح مسلم" عن علي رضي الله عنه: "أن النبي صلى الله عليه وسلم كان إذا ركع يقول: "اللهم لك ركعت، وبك آمنت، ولك أسلمت، خشع لك سمعي وبصري، ومخي وعظمي وعصبي".
107/3. Али розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам қачон рукуъ қилсалар:
اللهُمَّ لَكَ رَكَعْتُ وَبِكَ آمَنْتُ وَلَكَ أَسْلَمْتُ خَشَعَ لَكَ سَمْعِي وَبَصَرِي وَمُخِّي وَعَظْمِي وَعَصَبِي
«Аллоҳумма лака ракаъту ва бика аманту ва лака асламту хошаъа лака самъий ва басорий ва муххий ва ъазмий ва ъасабий»
(Маъноси: Аллоҳим, Сенга рукуъ қилдим ва Сенга иймон келтирдим. Сенга бўйин эгдим ва Сенга қулоғим, кўзим, миям, суягим, пайларим бўйсинди), дер эдилар».
Имом Муслим ривоятлари.
* وجاء في كتاب السنن: "خشع سمعي وبصري، ومخي وعظمي وما استقلت به قدمي لله رب العالمين".
«Сунан» китобларида эса,
خَشَعَ سَمْعِي وَبَصَرِي وَمُخِّي وَعَظْمِي وَمَا اسْتَقَلَّتْ بِهِ قَدَمِي للهِ رَبِّ العَالَمِينَ
«Хошаъа самъий ва басорий ва муххий ва ъазмий ва мастақоллат биҳи қодамий лиллаҳи роббил ъаламийн» лафзи билан келган.
(Маъноси: Қулоғим, кўзим, миям, суягим, юрувчи оёғим оламларнинг рабби Аллоҳ учун бўйсинди.)
* وثبت في "صحيح مسلم" عن عائشة رضي الله عنها أن رسول الله صلى الله عليه وسلم كان يقول في ركوعه وسجوده: "سبوح قدوس رب الملائكة والروح.
108/4. Оиша розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам рукуъ ва саждаларида:
سُبُّوحٌ قُدُّوسٌ رَبُّ الْمَلاَئِكَةِ وَالرُّوحِ
«Суббуҳун қуддусур роббул малаикати варруҳ» (Фаришталар ва Жаброилнинг рабби суббуҳ ва қуддус сифатли Аллоҳдир), деб айтар эдилар».
Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا عن عوف بن مالك رضي الله عنه قال: "قمت مع رسول الله صلى الله عليه وسلم فقام، فقرأ (سورة البقرة) لا يمر بآية رحمة إلا وقف وسأل، ولا يمر بآية عذاب إلا وقف وتعوذ، قال: ثم ركع بقدر قيامه، يقول في ركوعه "سبحان ذي الجبروت والملكوت والكبرياء والعظمة"، ثم قال في سجوده مثل ذلك، هذا حديث صحيح، رواه أبو داود، والنسائي في "سننهما"، والترمذي في كتاب "الشمائل" بأسانيد صحيحة.
109/5. Авф ибн Молик розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам билан бирга намоз ўқишга турганимда, у зот туриб, Бақара сурасини ўқидилар. Раҳмат ояти келса, тўхтаб, раҳмат сўрардилар, азоб ояти ўтса, тўхтаб паноҳ тилардилар. Сўнг қиёмда турганларича рукуъ қилдилар. Рукуъларида:
سُبْحَانَ ذِي الْجَبَرُوتِ وَالْمَلَكُوتِ وَالكِبْرِيَاءِ وَالعَظَمَةِ
«Субҳана зил жабарути вал малакути вал кибрийаи вал ъазомат» (Жабарут, малакут, кибриё сифатли Аллоҳни поклаб ёд этурман), деб ўқирдилар. Сўнг саждаларида ҳам худди шундоқ қилдилар».
Абу Довуд ва Насаий ва Термизий ривоятлари.
* وروينا في "صحيح مسلم" عن ابن عباس رضي الله عنهما قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "فأما الركوع فعظموا فيه الرب".
110/6. Ибн Аббос розияллоҳу анҳумодан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Рукуъга борганингизда Раббингизни улуғланглар», дедилар.
Имом Муслим ривоятлари.
Бу ҳадисдан Аллоҳ таолони қайси лафз билан бўлса ҳам, рукуъда улуғлаш тушунилади.
(Бизнинг Ҳанафия мазҳабимизда «Субҳана роббийал ъазийм»ни айтиш юқоридаги ҳадисда айтилганидек, Аллоҳни улуғлаш ҳисобланади. – Таржимон.)
* روينا في "صحيح مسلم" عن علي رضي الله عنه قال: "نهاني رسول الله صلى الله عليه وسلم أن أقرأ راكعا أو ساجدا".
111/7. Али розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам рукуъда ёки саждада қироат қилишдан мени қайтардилар».
Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا في "صحيح مسلم" أيضا: عن ابن عباس رضي الله عنهما، عن رسول الله صلى الله عليه وسلم أنه قال: "ألا وإني نهيت أن أقرأ القرآن راكعا أو ساجدا".
112/8. Ибн Аббос розияллоҳу анҳумодан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Огоҳ бўлингларки, мен рукуъда ёки саждада Қуръон ўқишдан қайтарилдим», дедилар.
Имом Муслим ривоятлари.
(باب ما يقوله في رفع رأسه من الركوع وفي اعتداله)
39-боб.
Рукуъдан бош кўтарганда ва тик туриб мўътадил бўлганда айтиладиган нарса
Рукуъдан бош кўтарилганида «Самиъаллоҳу лиман ҳамидаҳ», дейилиши суннат амалдир.
* روينا في "صحيحي البخاري ومسلم" عن أبي هريرة رضي الله عنه أنه قال: كان رسول الله صلى الله عليه وسلم يقول: "سمع الله لمن حمده"، حين يرفع صلبه من الركوع، ثم يقول وهو قائم: "ربنا لك الحمد ".
وفي روايات: "ولك الحمد" بالواو، وكلاهما حسن. وروينا مثله في "الصحيحين" عن جماعة من الصحابة.
113/1. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам рукуъдан белларини кўтарганларида:
سَمِعَ اللهُ لِمَنْ حَمِدَهُ،
«Самиъаллоҳу лиман ҳамидаҳ» (Ким ҳамд айтса, Аллоҳ уни эшитади), тик бўлганларида эса,
رَبَّنَا لَكَ الْحَمْدُ
«Роббана лакал ҳамд» (Раббимиз, Сенга ҳамд бўлсин), деб айтар эдилар (баъзи ривоятларда: «Роббана ва лакал ҳамд», бўлиб келган).
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
* وروينا في "صحيح مسلم" عن علي وابن أبي أوفى رضي الله عنهم: أن رسول الله صلى الله عليه وسلم كان إذا رفع رأسه قال: "سمع الله لمن حمده، ربنا لك الحمد، ملء السموات وملء الأرض وملء ما شئت من شئ بعد".
114/2. Али розияллоҳу анҳу ва Ибн Абу Авфо розияллоҳу анҳумдан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам қачон рукуъдан бошларини кўтарсалар:
سَمِعَ اللهُ لِمَنْ حَمِدَهُ رَبَّنَا لَكَ الحَمْدُ مِلْءَ السَّمَاوَاتِ وَمِلْءَ الأَرْضِ وَمِلْءَ مَا شِئْتَ مِنْ شَيْءٍ بَعْدُ
«Самиъаллоҳу лиман ҳамидаҳ, Роббана лакал ҳамду мил`ас самавати ва мил`а ларзи ва мил`а ма ши`та мин шай`ин баъд», дер эдилар.
(Маъноси: Ким ҳамд айтса, Аллоҳ уни эшитади. Раббимиз, Сенга осмон тўлалигича, ер тўлалигича ва ундан кейин нимани хоҳласанг, ўшанинг тўлалигича ҳамд бўлсин.)
Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا في "صحيح مسلم" عن أبي سعيد الخدري رضي الله عنه: أن رسول الله صلى الله عليه وسلم كان إذا رفع رأسه من الركوع قال: "اللهم ربنا لك الحمد، ملء السموات والأرض، وملء ما شئت من شئ بعد، أهل الثناء والمجد، أحق ما قال العبد، وكلنا لك عبد، اللهم لا مانع لما أعطيت، ولا معطي لما منعت، ولا ينفع ذا الجد منك الجد".
115/3. Абу Саид Худрий розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам рукуъдан бошларини кўтарсалар:
اللهُمَّ رَبَّنَا لَكَ الحَمْدُ مِلْءَ السَّمَاوَاتِ وَالأَرْضِ وَمِلْءَ مَا شِئْتَ مِنْ شَيْءٍ بَعْدُ أَهْلَ الثَّنَاء وَالْمَجْدِ أَحَقُّ مَا قَالَ العَبْدُ وَكُلُّنَا لَكَ عَبْدٌ، اللهُمَّ لاَ مَانِعَ لِمَا أَعْطَيْتَ وَلاَ مُعْطِيَ لِمَا مَنَعْتَ وَلاَ يَنْفَعُ ذَا الْجَدِّ مِنْكَ الْجَدُّ
«Аллоҳумма роббана лакал ҳамду мил`ас самаваати вал арзи ва мил`а ма ши`та мин шай`ин баъду, аҳлас санаи вал мажди. Аҳаққу маа қолал ъабду ва куллуна лака ъабдун. Аллоҳумма лаа маниъа лимаа аътойта ва лаа муътийа лимаа манаъта ва лаа йанфаъу зал жадди минкал жадд», дер эдилар.
(Маъноси: Эй Аллоҳим, Сенга еру осмон тўлалигича ва ундан кейин нимани хоҳласанг, ўшанинг тўлалигича ҳамд бўлсин. Эй Аллоҳ Сен сано ва улуғлик аҳлидансан. Банда айтадиган нарсага ҳақлироқсан. Ва барчамиз Сенга бандамиз. Эй Раббим, Сен берган нарсани манъ қилувчи йўқ. Сен манъ қилган нарсани берувчи йўқ. Ҳузурингда бойлик эгасига бойлиги фойда бермас.)
Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا في "صحيح مسلم" أيضا: من رواية ابن عباس رضي الله عنهما: "ربنا لك الحمد ملء السموات وملء الأرض وما بينهما وملء ما شئت من شئ بعد".
116/4. Ибн Аббос розияллоҳу анҳумо ривоятларида:
رَبَّنَا لَكَ الحَمْدُ مِلْءَ السَّمَوَاتِ وَمِلْءَ الأَرْضِ وَمَا بَيْنَهُمَا وَمِلْءَ مَا شِئْتَ مِنْ شَيْءٍ بَعْدُ
«Роббана лакал ҳамду мил`ас самавати ва мил`ал арзи ва маа байнаҳума ва мил`а ма ши`та мин шай`ин баъду», лафзида келган.
Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا في "صحيح البخاري" عن رفاعة بن رافع الزرقي رضي الله عنه قال: كنا يوما نصلي وراء النبي صلى الله عليه وسلم، فلما رفع رأسه من الركعة قال: "سمع الله لمن حمده"، فقال رجل وراءه: ربنا ولك الحمد حمدا كثيرا طيبا مباركا فيه، فلما انصرف قال: "من المتكلم؟" قال: أنا، قال: "رأيت بضعة وثلاثين ملكا يبتدرونها أيهم يكتبها أول".
117/5. Рифоъата ибн Рофиъ Зарқий розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Бир куни Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам ортларида намоз ўқиётганимизда, у зот рукуъдан бошларини кўтариб:
سَمِعَ اللهُ لِمَنْ حَمِدَهُ
«Самиъаллоҳу лиман ҳамидаҳ», дедилар. Шунда бир киши:
رَبَّنَا وَلَكَ الحَمْدُ حَمْدًا كَثِيرًا طَيِّبًا مُبَارَكًا فِيهِ
«Роббана ва лакал ҳамд, ҳамдан касийрон тоййибан мубарокан фийҳ» (Эй Раббим, Сенга кўп, яхши, муборакли ҳамд бўлсин), деди. Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам намозни тугатиб: «Бу калималарни ким айтди?» деб сўрадилар. Ҳалиги киши: «Мен», деб жавоб берди. Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Ўттиздан ортиқ фаришта уни биринчи бўлиб ёзишга шошилаётганини кўрдим», дедилар».
Имом Бухорий ривоятлари.
(باب أذكار السجود)
40-боб.
Саждадаги зикрлар
Юқорида Ҳузайфа розияллоҳу анҳудан қилинган ривоятда Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам Бақара, Оли Имрон, Нисо сураларини бир ракъатда ўқиганларида, раҳмат ояти келса, уни сўрар, азоб ояти келса, ундан паноҳ тилар, сўнг сажда қилар эдилар, саждалари қиёмларига яқин бўларди. Унда «Субҳана роббийал аъла»ни айтардилар.
(Маъноси: Олий Раббим айбу нуқсонлардан покдир.)
Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا في "صحيحي البخاري ومسلم" عن عائشة رضي الله عنها قالت: كان النبي صلى الله عليه وسلم يكثر أن يقول في ركوعه وسجوده: "سبحانك اللهم ربنا وبحمدك، اللهم اغفر لي".
118/1. Оиша розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам рукуъ ва саждаларида:
سُبْحَانَكَ اللهُمَّ رَبَّنَا بِحَمْدِكَ اللهُمَّ اغْفِرْ لِي
«Субҳанакаллоҳумма роббана биҳамдик, Аллоҳуммағфирлий», дер эдилар.
(Маъноси: Эй Раббим, Сенга ҳамд айтиб, Сени поклайман. Эй Раббим, менинг гуноҳларимни мағфират қил.)
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
* وروينا في "صحيح مسلم" عن عائشة رضي الله عنها ما قدمناه في الركوع: أن رسول الله صلى الله عليه وسلم كان يقول في ركوعه وسجوده: "سبوح قدوس، رب الملائكة والروح".
119/2. Яна Оиша розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам рукуъ ва саждаларида:
سُبُّوحٌ قُدُّوسٌ رَبُّ الْمَلاَئِكَةِ وَالرُّوحِ
«Суббуҳун қуддусур роббул малаикати варруҳ» (Фаришталар ва Жаброилнинг рабби суббуҳ ва қуддус сифатли Аллоҳдир)ни айтар эдилар.
Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا في "صحيح مسلم" أيضا عن علي رضي الله عنه: أن رسول الله صلى الله عليه وسلم كان إذا سجد قال: "اللهم لك سجدت، وبك آمنت، ولك أسلمت، سجد وجهي للذي خلقه وصوره، وشق سمعه وبصره، تبارك الله أحسن الخالقين".
120/3. Али розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам агар сажда қилсалар:
اللهُمَّ لَكَ سَجَدْتُ وَبِكَ آمَنْتُ وَلَكَ أَسْلَمْتُ سَجَدَ وَجْهِي لِلَّذِي خَلَقَهُ وَصَوَّرَهُ وَشَقَّ سَمْعَهُ وَبَصَرَهُ تَبَارَكَ اللهُ أَحْسَنُ الْخَالِقِينَ
«Аллоҳумма лака сажадту ва бика ааманту ва лака асламту, сажада важҳий лиллазий холақоҳу ва соввароҳу ва шаққо самъаҳу ва басороҳ, табарокаллоҳу аҳсанул холиқийн», деб айтар эдилар.
(Маъноси: Эй Раббим, Сенга сажда қилдим ва Сенга иймон келтирдим ва Сенга бўйин эгдим. Юзим халқ қилувчи ва суврат берувчи ва кўзни, қулоқни очувчи Зотга сажда қилди. Халқ қилувчиларнинг энг яхшиси Аллоҳ баракотли бўлди.)
Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا في الحديث الصحيح في كتب السنن، عن عوف بن مالك ما قدمناه في فصل الركوع، أن رسول الله صلى الله عليه وسلم ركع ركوعه الطويل يقول فيه: "سبحان ذي الجبروت والملكوت والكبرياء والعظمة، ثم قال في سجوده مثل ذلك".
121/4. Авф ибн Молик розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам узоқ рукуъ қилиб, унда:
سُبْحَانَ ذِي الجَبَرُوتِ وَالْمَلَكُوتِ وَالكِبْرِيَاءِ وَالعَظَمَةِ
«Субҳана зил жабарути вал малакути вал кибрийаи вал ъазомат»ни айтар эдилар. Саждаларида ҳам худди шундоқ қилардилар.
Сунан китобларида ривоят қилинган.
* وروينا في كتب السنن، أن النبي صلى الله عليه وسلم قال: "وإذا سجد - أي أحدكم. فليقل: سبحان ربي الأعلى ثلاثا "وذلك أدناه".
122/5. Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Агар бирортангиз сажда қилса, камида уч марта:
سُبْحَانَ رَبِّيَ الأَعْلَى، سُبْحَانَ رَبِّيَ الأَعْلَى، سُبْحَانَ رَبِّيَ الأَعْلَى
«Субҳана роббийал аъла», деб айтсин», дедилар.
Сунан китобларида ривоят қилинган.
* وروينا في "صحيح مسلم" عن عائشة رضي الله عنها قالت: افتقدت النبي صلى الله عليه وسلم ذات ليلة فتحسست، فإذا هو راكع أو ساجد يقول: "سبحانك وبحمدك لا إله إلا أنت".
123/6. Оиша розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
«Бир кеча Набий соллаллоҳу алайҳи васалламни тополмай қолдим. Ахтариб борсам, рукуъ (ёки сажда) қилаётган эканлар. Унда:
سُبْحَانَكَ وَبِحَمْدِكَ لاَ إِلَهَ إِلاَّ أَنْتَ
«Субҳанака ва биҳамдика ла илаҳа илла анта»ни айтаётган эдилар.
(Маъноси: Сенга ҳамд айтиш билан Сени поклайман. Сендан бошқа илоҳ йўқ.)
Имом Муслим ривоятлари.
* وفي رواية في مسلم: "فوقعت يدي على بطن قدميه وهو في المسجد، وهما منصوبتان وهو يقول: "اللهم أعوذ برضاك من سخطك، وبمعافاتك من عقوبتك، وأعوذ بك منك، لا أحصي ثناء عليك، أنت كما أثنيت على نفسك".
Муслимнинг бошқа бир ривоятларида Оиша розияллоҳу анҳо:
«Менинг қўлим Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламнинг оёқлари ўртасига тегиб кетди. У зот оёқларини узатиб, саждада турганларида:
اللهُمَّ أَعُوذُ بِرِضَاكَ مِنْ سَخَطِكَ وَبِمُعَافَاتِكَ مِنْ عُقُوبَتِكَ وَأَعُوذُ بِكَ مِنْكَ لاَ أُحْصِي ثَنَاءً عَلَيْكَ أَنْتَ كَمَا أَثْنَيْتَ عَلَى نَفْسِكَ
«Аллоҳумма аъузу бика биризока мин сахотика ва бимуъаафаатика мин ъуқубатика ва аъузу бика минка, ла уҳсий санаан ъалайк, анта кама аснайта ъала нафсик»ни ўқиётган эдилар».
(Маъноси: Эй Раббим, Сенинг розилигинг билан ғазабингдан, офиятинг билан уқубатингдан паноҳ тилайман. Сенинг номинг ила Сендан паноҳ тилайман (яъни ғазабингдан). Мен Сенга Сен ўзингга сано айтганинг каби кўп сано айта олмайман.)
* وروينا في "صحيح مسلم" عن ابن عباس رضي الله عنهما، أن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "فأما الركوع، فعظموا فيه الرب، وأما السجود، فاجتهدوا فيه بالدعاء فقمن أن يستجاب لكم".
يقال : قمن بفتح الميم وكسرها ، ويجوز في اللغة : قمين ، ومعناه : حقيق وجدير.
124/7. Ибн Аббос розияллоҳу анҳумодан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Рукуъда Аллоҳни улуғланглар, саждада дуони кўпайтиринглар, чунки (саждадаги дуоларингиз) ижобат бўлишга лойиқдир», дедилар.
Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا في "صحيح مسلم" عن أبي هريرة رضي الله عنه، أن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "أقرب ما يكون العبد من ربه وهو ساجد، فأكثروا الدعاء".
125/8. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Банданинг Раббига энг яқин бўладиган пайти саждада турганидадир. Унда (саждада) дуони кўпайтиринглар», дедилар».
Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا في "صحيح مسلم" عن أبي هريرة أيضا، أن رسول الله صلى الله عليه وسلم كان يقول في سجوده: "اللهم اغفر لي ذنبي كله دقه وجله، وأوله وآخره، وعلانيته وسره".
دقه وجله: بكسر أولهما، ومعناه: قليله وكثيره.
126/9. Яна Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам саждаларида:
اللهُمَّ اغْفِرْ لِي ذَنْبِي كُلَّهُ دِقَّهُ وَجِلَّهُ وَأَوَّلَهُ وَآخِرَهُ وَعَلاَنِيَتَهُ وَسِرَّهُ
«Аллоҳуммағфирлий замбий куллаҳу, диққоҳу ва жиллаҳу ва аввалаҳу ва ахироҳу ва ъаланийатаҳу ва сирроҳ»ни айтар эдилар.
(Маъноси: Эй Аллоҳим, гуноҳларимнинг ҳаммасини, озини ва кўпини, аввалгиси ва охиргисини, очиқчасини ва махфийини кечир.)
Имом Муслим ривоятлари.
Агар имкони бўлса, юқоридаги зикр қилган дуоларимизнинг ҳаммасини жамлаб, битта саждада ўқиш мустаҳабдир. Аммо имкони бўлмаса, уч марта «Субҳана роббийал аъла», деса кифоя қилади.
Фасл: Тиловат саждасини қилганда, намоз саждасининг дуолари ўқилаверади. Уларга қўшимча қуйидаги дуони ўқиш мустаҳабдир:
اللهُمَّ اجْعَلْهَا لِي عِنْدَكَ ذُخْرًا وَأَعْظِمْ لِي بِهَا أَجْرًا وَضَعْ عَنِّي بِهَا وِزْرًا وَتَقَبَّلْهَا مِنِّي كَمَا تَقَبَّلْتَهَا مِنْ دَاوُدَ عَلَيْهِ السَّلاَمُ
«Аллоҳуммажъалҳа лий ъиндака зухрон ва аъзим лий биҳа ажрон ва зоъ ъанний биҳа визрон ва тақоббалҳа минний кама тақоббалтаҳа мин Давуда ъалайҳиссалам».
(Маъноси: Эй Раббим, уни менга ҳузурингда захира қил, у сабабли ажримни кўпайтир, у туфайли гуноҳларни мендан кетказ, Довуд алайҳиссаломдан қабул қилганингдек, мендан ҳам қабул эт.)
* لقول النبي صلى الله عليه وسلم في الحديث في "صحيح مسلم": "أفضل الصلاة طول القنوت".
ومعناه: القيام، ولأن ذكر القيام هو القرآن، وذكر السجود هو التسبيح، والقرآن أفضل، فكان ما طول به أفضل.
Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам ҳадисда:
"Намознинг афзали қиёмнинг узун бўлганидир", деганлар.
Имом Муслим ривояти.
* روينا في سنن أبي داود، والترمذي، والنسائي عن عائشة رضي الله عنها قالت: كان رسول الله صلى الله عليه وسلم يقول في سجود القرآن: "سجد وجهي للذي خلقه، وشق سمعه وبصره بحوله وقوته".
قال الترمذي: حديث صحيح، زاد الحاكم: "فتبارك الله أحسن الخالقين" قال: وهذه الزيادة صحيحة على شرط "الصحيحين".
وأما قوله: "اللهم اجعلها لي ذخرا...الخ " فرواه الترمذي مرفوعا من رواية ابن عباس رضي الله عنهما بإسناد حسن. وقال الحاكم: حديث صحيح.
127/10. Оиша розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам Қуръон саждасида:
سَجَدَ وَجْهِي للَّذِي خَلَقَهُ وَشَقَّ سَمْعَهُ وَبَصَرَهُ بِحَوْلِهِ وَقُوَّتِهِ
«Сажада важҳий лиллазий холақоҳу ва шаққо самъаҳу ва басороҳу биҳавлиҳи ва қувватиҳи», дер эдилар.
(Маъноси: «Юзимни яратган ва унда куч-қуввати билан кўз-қулоқни очган Зотга юзим сажда қилди.)
Имом Термизий, Абу Довуд ва Насаий ривоятлари.
(باب ما يقول في رفع رأسه من السجود وفي الجلوس بين السجدتين)
41-боб.
Саждадан бошини кўтарганда ва икки сажда орасида ўтирганда айтиладиган нарса
* فالسنة أن يدعو بما رويناه في سنن أبي داود، والترمذي، والنسائي، والبيهقي وغيرها، عن حذيفة رضي الله عنه في حديثه المتقدم في صلاة النبي صلى الله عليه وسلم في الليل، وقيامه الطويل بـ (البقرة) و(النساء) و(آل عمران) وركوعه نحو قيامه، وسجوده نحو ذلك، قال: وكان يقول بين السجدتين: "رب اغفر لي، رب اغفر لي"، وجلس بقدر سجوده.
128/1. Ҳузайфа розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам тунги намозда қиёмни узун қилиб, Бақара, Нисо ва Оли Имрон сураларини ўқирдилар. Рукуълари қиём миқдорича ва саждалари ҳам ана шу миқдорда бўлар эди. Икки сажда ўртасида:
رَبِّ اغْفِرْ لِي، رَبِّ اغْفِرْ لِي
«Роббиғфирлий, роббиғфирлий» (Раббим, мени мағфират эт), дер ва орада сажда миқдорича ўтирар эдилар».
Абу Довуд, Термизий, Насаий, Байҳақий ва бошқалар ривояти.
* وبما رويناه في "سنن البيهقي"، عن ابن عباس في حديث مبيته عند خالته ميمونة رضي الله عنها وصلاة النبي صلى الله عليه وسلم في الليل، فذكره قال: وكان إذا رفع رأسه من السجدة قال: "رب اغفر لي وارحمني واجبرني وارفعني وارزقني واهدني".
وفي رواية أبي داود "وعافني" وإسناده حسن، والله أعلم.
129/2. Ибн Аббос розияллоҳу анҳу холалари Маймуна розияллоҳу анҳонинг уйларида ётиб қолганларида, Набий соллаллоҳу алайҳи васалламнинг тунги намозлари ҳақида кўрганларини қуйидагича зикр қилдилар: «Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам саждадан бошларини кўтарсалар:
رَبِّ اغْفِرْ لِي وَارْحَمْنِي وَاجْبُرْنِي وَارْفَعْنِي وَارْزُقْنِي وَاهْدِنِي وَعَافِنِي
«Роббиғфирлий варҳамний важбурний варфаъний варзуқний ваҳдиний ва ъафиний», деб айтар эдилар».
(Маъноси: Эй Раббим, гуноҳларимни кечир, менга раҳм қил, менга ёрдам бер, мени олий мартабаларга кўтар, менга ризқ бер, мени ҳидоятда ва офиятда қил.)
Имом Байҳақий ривояти.
Абу Довуднинг ривоятида "Ва ъафиний" сўзи зиёда қилинган.
Фасл: Икки сажда орасидаги оҳиста ўтириш ҳам суннат амаллардандир. Бу ҳақда саҳиҳ Бухорий ва бошқа ҳадис китобларида келган. Мазкур амални Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам бажарганлар.
(باب أذكار الركعة الثانية)
42-боб.
Иккинчи ракъатдаги зикрлар
Биринчи ракъатда нималар ўқилган бўлса, иккинчи ракъатда ҳам шулар айтилади. Фақат такбири таҳрима, сано ва аъузу айтилмайди. Ва иккинчи ракъатдаги қироат аввалгисига қараганда қисқароқ бўлади.
(باب القنوت)
43-боб.
Витрдаги қунут дуоси
Витр намозида қунут дуосини ўқиш вожибдир.
* اللهُمَّ إِنَّا نَسْتَعِينُكَ وَنَسْتَهْدِيكَ وَنَسْتَغْفِرُكَ وَنَتُوبُ إِلَيْكَ وَنُؤْمِنُ بِكَ وَنَتَوَكَّلُ عَلَيْكَ وَنُسْنِي عَلَيْكَ الخَيْرَ كُلَّهُ نَشْكُرُكَ وَلاَ نَكْفُرُكَ وَنَخْلَعُ وَنَتْرُكُ مَنْ يَفْجُرُكَ اللهُمَّ إِيَّاكَ نَعْبُدُ وَلَكَ نُصَلِّي وَنَسْجُدُ وَإِلَيْكَ نَسْعَى وَنَحْفِدُ نَرْجُو رَحْمَتَكَ وَنَخْشَى عَذَابَكَ إِنَّ عَذَابَكَ الْجِدَّ بِالكُفَّارِ مُلْحِقٌ
130/1. «Аллоҳумма инна настаъийнука ва настаҳдийка ва настағфирука ва натубу илайка ва ну`мину бика ва натаваккалу ъалайка ва нусний ъалайкал хойро куллаҳ, нашкурука ва ла накфурука ва нахлаъу ва натруку май йафжурук. Аллоҳумма иййака наъбуду ва лака нусоллий ва насжуду ва илайка насъа ва наҳфиду наржу роҳматака ва нахшаа ъазабака инна ъазабакал жидда билкуффари мулҳиқ».
(Маъноси: Эй Раббим, Сенинг ёрдам беришингни, ҳидоят қилишингни, гуноҳларни кечишингни сўрайман. Сенга тавба қилдим, иймон келтирдим ва Сенга суяндим. Яхшиликларнинг барчаси билан Сени сифатлаймиз. Сенга шукр қиламиз, ношукрлик қилмаймиз. Сенга фожирлик қилганлардан четлашамиз. Эй Раббим, Сенга ибодат, намоз, сажда этамиз. Ва Сенинг йўлингда саъй-ҳаракат қилиб, раҳматингни умид қиламиз. Азобингдан қўрқамиз. Албатта, ҳақ азобинг кофирларга рўпара қилинувчидир.)
Ибн Абу Шайба ривоятлари.
* ما روينا في الحديث الصحيح في سنن أبي داود، والترمذي، والنسائي، وابن ماجه، والبيهقي، وغيرها، بالإسناد الصحيح عن الحسن بن علي رضي الله عنهما قال: علمني رسول الله صلى الله عليه وسلم كلمات أقولهن في الوتر: "اللهم اهدني فيمن هديت، وعافني فيمن عافيت، وتولني فيمن توليت، وبارك لي فيما أعطيت، وقني شر ما قضيت، فإنك تقضي ولا يقضى عليك، وإنه لا يذل من واليت، تباركت ربنا وتعاليت".
قال الترمذي: هذا حديث حسن، قال: ولا نعرف عن النبي صلى الله عليه وسلم في القنوت شيئا أحسن من هذا.
131/2. Ҳасан ибн Али розияллоҳу анҳумодан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам менга бир қанча калималарни ўргатдилар. Уларни мен витрда айтаман.
اللهُمَّ اهْدِنِي فِيمَنْ هَدَيْتَ وَعَافِنِي فِيمَنْ عَافَيْتَ وَتَوَلَّنِي فِيمَنْ تَوَلَّيْتَ وَبَارِكْ لِي فِيمَا أَعْطَيْتَ وَقِنِي شَرَّ مَا قَضَيْتَ فَإِنَّكَ تَقْضِي وَلاَ يُقْضَى عَلَيْكَ وَإِنَّهُ لاَ يَذِلُّ مَنْ وَالَيْتَ تَبَارَكْتَ رَبَّنَا وَتَعَالَيْتَ
«Аллоҳуммаҳдиний фийман ҳадайта ва ъафиний фийман ъафайта ва тавалланий фийман таваллайта ва барик лий фийма аътойта ва қиний шарро ма қозойта фаиннака тақзий ва ла йуқзо ъалайка ва иннаҳу ла йазиллу ман ваалайта табарокта роббана ва таъалайт».
(Маъноси: Эй Раббим, ҳидоят қилган кишиларинг қатори мени ҳидоят қил, офиятда қилган кишиларингдек мени офиятда қил, ёрдам берган кишиларингдек менга ҳам ёрдам бер. Берган нарсаларингни менга баракали қил. Ҳукм қилган нарсаларингнинг ёмонидан сақла. Сен ҳукм қилувчисан. Сенга ҳукм қилинмайди. Сенга дўст бўлган кишилар асло хор бўлмайди. Эй Раббим, Сен баракотли ва олий зотсан.)
Абу Довуд, Термизий, Насаий, Ибн Можа, Байҳақий ва бошқалар ривояти.
* ويستحب أن يقول عقيب هذا الدعاء: "اللهم صل على محمد، وعلى آل محمد وسلم"، فقد جاء في رواية النسائي في هذا الحديث بإسناد حسن: "وصلى الله على النبي".
Ушбу дуонинг ортидан мана буларни айтиш мустаҳабдир:
"Аллоҳумма солли ъала Муҳаммадин ва ъалаа оли Муҳаммадин ва саллим".
Имом Насаийнинг ривоятларида ушбу ҳадис ҳасан иснод билан келиб, унда: "Ва саллаллоҳу ъалан набиййи", бўлиб келган.
* قال أصحابنا: وإن قنت بما جاء عن عمر بن الخطاب رضي الله عنه كان حسنا، وهو أنه قنت في الصبح بعد الركوع فقال: "اللهم إنا نستعينك ونستغفرك ولا نكفرك، ونؤمن بك ونخلع من يفجرك، اللهم إياك نعبد، ولك نصلي ونسجد، وإليك نسعى ونحفد، نرجو رحمتك ونخشى عذابك، إن عذابك الجد بالكفار ملحق. اللهم عذب الكفرة الذين يصدون عن سبيلك، ويكذبون رسلك، ويقاتلون أولياءك.
اللهم اغفر للمؤمنين والمؤمنات والمسلمين والمسلمات، وأصلح ذات بينهم، وألف بين قلوبهم، واجعل في قلوبهم الإيمان والحكمة، وثبتهم على ملة رسولك صلى الله عليه وسلم، وأوزعهم أن يوفوا بعهدك الذي عاهدتهم عليه، وانصرهم على عدوك وعدوهم إله الحق واجعلنا منهم".
Баъзилар Умар ибн Хаттоб розияллоҳу анҳу ривоятларида келган қуйидаги дуони ўқиш ҳам яхши дейишди:
اللهُمَّ إنَّا نَسْتَعِينُكَ وَنَسْتَغْفِرُكَ وَلاَ نَكْفُرُكَ وَنُؤْمِنُ بِكَ وَنَخْلَعُ مَنْ يَفْجُرُكَ. اللهُمَّ إِيَّاكَ نَعْبُدُ وَلَكَ نُصَلِّي وَنَسْجُدُ وَإِلَيْكَ نَسْعَى وَنَحْفِدُ نَرْجُو رَحْمَتَكَ وَنَخْشَى عَذَابَكَ إِنَّ عَذَابَكَ الْجِدَّ بِالكُفَّارِ مُلْحِقُ. اللهُمَّ عَذِّبِ الكَفَرَةَ الَّذِينَ يَصُدُّونَ عَنْ سَبِيلِكَ وَيُكَذِّبُونَ رُسُلَكَ وَيُقَاتِلُونَ أَوْلِيَائَكَ. اللهُمَّ اغْفِرْ لِلْمُؤْمِنِينَ وَالْمُؤْمِنَاتِ وَالْمُسْلِمِينَ وَالْمُسْلِمَاتِ وَأَصْلِحْ ذَاتَ بَيْنِهِمْ وَأَلِّفْ بَيْنَ قُلُوبِهِمْ وَاجْعَلْ فِي قُلُوبِهِم الإِيْمَانَ وَالحِكْمَةَ وَثَبِّتْهُمْ عَلَى مِلَّةِ رَسُولِ اللهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ وَأَوْزِعْهُمْ أَنْ يُوفُوا بِعَهْدِكَ الَّذِي عَاهَدْتَهُمْ عَلَيْهِ وَانْصُرْهُمْ عَلَى عَدُوِّكَ وَعَدُوِّهِمْ إِلَهَ الحَقِّ وَاجْعَلْنَا مِنْهُمْ.
«Аллоҳумма инна настаъийнука ва настағфирука ва лаа накфурук ва ну`мину бика ва нахлаъу май йафжурук. Аллоҳумма иййака наъбуду ва лака нусоллий ва насжуду ва илайка насъа ва наҳфиду наржу роҳматака ва нахшаа ъазабака инна ъазабакал жидда билкуффари мулҳиқ. Аллоҳумма ъаззибил кафароталлазийна йасуддуна ъан сабийлика ва йуказзибуна росуулака ва йуқотилууна авлийаак. Аллоҳуммағфир лилму`минийна вал му`минат вал муслимийна вал муслимат васлиҳ зата байниҳим ва аллиф байна қулубиҳим важъал фий қулубиҳимул иймана вал ҳикмата ва саббитҳум ъала миллати Росулиллаҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам ва авзиъҳум ан йуфуу биъаҳдикаллазий аъҳадтаҳум ъалайҳи вансурҳум ъала ъадуввика ва ъадуввиҳим илаҳал ҳаққи важъална минҳум».
(Маъноси: Эй Раббим, Сендан ёрдам сўраймиз ва Сенга истиғфор айтамиз, куфр келтирмаймиз, Сенга иймон келтириб, Сенга фожирлик қиладиганлардан четланамиз. Эй Аллоҳим, Сенга сажда қилиб, намоз ўқиб, ибодат қиламиз. Ҳаракат этиб, Сенга интиламиз. Раҳматингни умид қиламиз, азобингдан қўрқамиз. Албатта, ҳақиқий азобинг кофирларга рўпара қилинувчидир. Эй Аллоҳим, Сенинг йўлингдан тўсадиган, расулларингни ёлғончига чиқарадиган ва дўстларингни ўлдирадиган кофирларни азобла. Эй Раббим, мўмин-мусулмон эркакларнинг ва мўмина-муслима аёлларнинг гуноҳларини кечир. Уларнинг ораларини ислоҳ этиб, қалбларини улфат қил, қалбларига иймон ва ҳикмат уруғларини соч. Уларни Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам миллатларида собитқадам қил ва аҳдлашган нарсаларида Сенинг аҳдинг билан вафо қилишни уларга насиб эт. Ўзингнинг ва уларнинг душманларига қарши уларга ёрдам бер. Эй ҳақ Илоҳ, бизни улардан (яъни, нусрат берилганлардан) қил.)
Имом намозда бу дуоларни ўқиётганида, фақат ўзига хослаб эмас, балки жамоат учун қилади. Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам қуйидаги ҳадисларида шундай қилишга буюрганлар.
* وروينا في سنن أبي داود، والترمذي، عن ثوبان رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "لا يؤم عبد قوما فيخص نفسه بدعوة دونهم، فإن فعل فقد خانهم". قال الترمذي: حديث حسن.
132/3. Савбон розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Қавмга имом бўлган киши дуода ўзини хослаб олмасин. Агар шундоқ қиладиган бўлса, жамоатдагиларга хиёнат қилибди», дедилар.
Абу Довуд ва Термизий ривоятлари. Термизий уни ҳасан ҳадис дедилар.
(Масалан, имом «гуноҳларимни кечир», демасдан, «гуноҳларимизни кечир», деб кўплик лафзида айтади. – Таржимон.)
(باب التشهد في الصلاة)
44-боб.
Намоздаги ташаҳҳуд
* أحدها: رواية ابن مسعود رضي الله عنه، عن رسول الله صلى الله عليه وسلم: "التحيات لله، والصلوات والطيبات، السلام عليك أيها النبي ورحمة الله وبركاته، السلام علينا وعلى عباد الله الصالحين، أشهد أن لا إله إلا الله، وأشهد أن محمدا عبده ورسوله". رواه البخاري ومسلم في "صحيحيهما.
133/1. Ибн Масъуд розияллоҳу анҳумо Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламдан ривоят қиладилар:
التَّحِيَّاتُ للهِ وَالصَّلَوَاتُ وَالطَيِّبَاتُ السَّلاَمُ عَلَيْكَ أَيُّهَا النَّبِيُّ وَرَحْمَةُ اللهِ وَبَرَكَاتُهُ السَّلاَمُ عَلَيْنَا وَعَلَى عِبَادِ اللهِ الصَّالِحِينَ أَشْهَدُ أَنْ لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ وَأَشْهَدُ أَنَّ مُحَمَّدًا عَبْدُهُ وَرَسُولُهُ
«Аттаҳиййату лиллаҳи вассолавату ваттоййибат ассаламу ъалайка аййуҳан набиййу ва роҳматуллоҳи ва барокатуҳ. Ассаламу ъалайнаа ва ъала ъибадиллаҳис солиҳийн. Ашҳаду алла илаҳа иллаллоҳу ва ашҳаду анна Муҳаммадан ъабдуҳу ва росулуҳ».
(Маъноси: «Саломлар, дуолар ва яхшиликларнинг барчаси Аллоҳ учундир. Эй ПайҚамбар, сизга салом ва Аллоҳнинг раҳматию баракоти бўлсин. Бизларга ва Аллоҳнинг солиҳ бандаларига ҳам салом бўлсин. Аллоҳдан бошқа илоҳ йўқ деб гувоҳлик бераман. Ва яна Муҳаммад Аллоҳнинг бандаси ва расули деб гувоҳлик бераман.) (Бизнинг Ҳанафия мазҳабимизда шу ҳадисдаги лафз ихтиёр қилинган. – Таржимон.)
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
* الثاني: رواية ابن عباس رضي الله عنهما عن رسول الله صلى الله عليه وسلم: "التحيات المباركات، الصلوات الطيبات لله، السلام عليك أيها النبي ورحمة الله وبركاته، السلام علينا وعلى عباد الله الصالحين، أشهد أن لا إله إلا الله، وأن محمدا رسول الله". رواه مسلم في "صحيحه".
134/2. Ибн Аббос розияллоҳу анҳумо Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламдан ривоят қиладилар:
التَّحِيَّاتُ الْمُبَارَكَاتُ الصَّلَوَاتُ الطَّيِّبَاتُ للهِ السَّلاَمُ عَلَيْكَ أَيُّهَا النَّبِيُّ وَرَحْمَةُ اللهِ وَبَرَكَاتُهُ السَّلاَمُ عَلَيْنَا وَعَلَى عِبَادِ اللهِ الصَّالِحِينَ أَشْهَدُ أَنْ لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ وَأَشْهَدُ أَنَّ مُحَمَّدًا رَسُولُ اللهِ
«Аттаҳийатул мубарокатус солаватут тоййибату лиллаҳ. Ассаламу ъалайка аййуҳан набиййу ва роҳматуллоҳи ва барокатуҳ. Ассаламу ъалайна ва ъала ъибадиллаҳис солиҳийн. Ашҳаду алла илаҳа иллаллоҳу ва ашҳаду анна Муҳаммадар росулуллоҳ».
Имом Муслим ривоятлари.
* الثالث: رواية أبي موسى الأشعري رضي الله عنه، عن رسول الله صلى الله عليه وسلم: "التحيات الطيبات الصلوات لله، السلام عليك أيها النبي ورحمة الله وبركاته، السلام علينا وعلى عباد الله الصالحين، أشهد أن لا إله إلا الله وأن محمدا عبده ورسوله". رواه مسلم في "صحيحه".
135/3. Абу Мусо Ашъарий розияллоҳу анҳу Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламдан қилган ривоятларида ташаҳҳуд қуйидаги лафзда келган:
التَّحِيَّاتُ الطَّيِّبَاتُ الصَّلَوَاتُ للهِ السَّلاَمُ عَلَيْكَ أَيُّهَا النَّبِيُّ وَرَحْمَةُ اللهِ وَبَرَكَاتُهُ السَّلاَمُ عَلَيْنَا وَعَلَى عِبَادِ اللهِ الصَّالِحِينَ أَشْهَدُ أَنْ لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ وَأَنَّ مُحَمَّدًا عَبْدُهُ وَرَسُولُهُ
«Аттаҳиййатут тоййибатус солавату лиллаҳ. Ассаламу ъалайка аййуҳан набиййу ва роҳматуллоҳи ва барокатуҳ. Ассаламу ъалайна ва ъала ъибадиллаҳис солиҳийн. Ашҳаду алла илаҳа иллаллоҳу ва анна Муҳаммадан ъабдуҳу ва росулуҳ».
Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا في سنن البيهقي بإسناد جيد عن القاسم قال: علمتني عائشة رضي الله عنها قالت: هذا تشهد رسول الله صلى الله عليه وسلم: "التحيات لله والصلوات والطيبات، السلام عليك أيها النبي ورحمة الله وبركاته، السلام علينا وعلى عباد الله الصالحين، أشهد أن لا إله إلا الله، وأشهد أن محمدا عبده ورسوله"، وفي هذا فائدة حسنة، وهي أن تشهده صلى الله عليه وسلم بلفظ تشهدنا.
136/4. Қосим розияллоҳу анҳуга Оиша розияллоҳу анҳо Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламнинг ташаҳҳудлари, дея қуйидагиларни ўргатганлар:
التَّحِيَّاتُ للهِ وَالصَّلَوَاتُ وَالطَيِّبَاتُ السَّلاَمُ عَلَيْكَ أَيُّهَا النَّبِيُّ وَرَحْمَةُ اللهِ وَبَرَكَاتُهُ السَّلاَمُ عَلَيْنَا وَعَلَى عِبَادِ اللهِ الصَّالِحِينَ أَشْهَدُ أَنْ لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ وَأَشْهَدُ أَنَّ مُحَمَّدًا عَبْدُهُ وَرَسُولُهُ
«Аттаҳиййату лиллаҳи вассолавату ваттоййибат. Ассаламу ъалайка аййуҳан набиййу ва роҳматуллоҳи ва барокатуҳ. Ассаламу ъалайна ва ъала ъибадиллаҳис солиҳийн. Ашҳаду алла илаҳа иллаллоҳу ва ашҳаду анна Муҳаммадан ъабдуҳу ва росулуҳ».
Имом Байҳақий яхши иснод билан ривоят қилганлар.
* وروينا في موطأ مالك، وسنن البيهقي، وغيرهما بالأسانيد الصحيحة، عن عبد الرحمن بن عمر القاري - وهو بتشديد الياء - أنه سمع عمر بن الخطاب رضي الله عنه وهو على المنبر وهو يعلم الناس التشهد يقول: قولوا: "التحيات لله، الزاكيات لله، الطيبات الصلوات لله، السلام عليك أيها النبي ورحمة الله وبركاته، السلام علينا وعلى عباد الله الصالحين، أشهد أن لا إله إلا الله وحده لا شريك له، وأشهد أن محمدا عبده ورسوله".
137/5. Абдураҳмон ибн Умар Қорийдан ривоят қилинади:
У киши Умар ибн Хаттоб розияллоҳу анҳу минбарда туриб, қуйидаги ташаҳҳудни кишиларга ўргатаётганларини эшитган эканлар:
التَّحِيَّاتُ للهِ الزَّاكِيَاتُ للهِ الطَّيِّبَاتُ الصَّلَوَاتُ للهِ السَّلاَمُ عَلَيْكَ أَيُّهَا النَّبِيُّ وَرَحْمَةُ اللهِ وَبَرَكَاتُهُ السَّلاَمُ عَلَيْنَا وَعَلَى عِبَادِ اللهِ الصَّالِحِينَ أَشْهَدُ أَنْ لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ وَأَشهَدُ أَنَّ مُحَمَّدًا عَبْدُهُ وَرَسُولُهُ
«Аттаҳиййату лиллаҳ, аззакийату лиллаҳ, аттоййибатус солавату лиллаҳ, ассаламу ъалайка аййуҳан набиййу ва роҳматуллоҳи ва барокатуҳ, ассаламу ъалайна ва ъала ъибадиллаҳис солиҳийн. Ашҳаду алла илаҳа иллаллоҳу ва ашҳаду анна Муҳаммадан ъабдуҳу ва росулуҳ».
Имом Молик ва Байҳақий ривоятлари.
* وروينا في الموطأ، وسنن البيهقي، وغيرهما أيضا بإسناد صحيح، عن عائشة رضي الله عنها أنها كانت تقول إذا تشهدت: "التحيات الطيبات الصلوات الزاكيات لله، أشهد أن لا إله إلا الله وأن محمدا عبده ورسوله، السلام عليك أيها النبي ورحمة الله وبركاته، السلام علينا وعلى عباد الله الصالحين".
وفي رواية عنها في هذه الكتب: "التحيات الصلوات الطيبات الزاكيات لله، أشهد أن لا إله إلا الله وحده لا شريك له، وأن محمدا عبده ورسوله، السلام عليك أيها النبي ورحمة الله وبركاته، السلام علينا وعلى عباد الله الصالحين".
138/6. Оиша розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
Бу онамиз ташаҳҳуд ўқийдиган бўлсалар, қуйидагиларни айтар эдилар:
التَّحِيَّاتُ الطَّيِّبَاتُ الصَّلَوَاتُ الزَّاكِيَاتُ للهِ أَشْهَدُ أَنْ لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ وَأَنَّ مُحَمَّدًا عَبْدُهُ وَرَسُولُهُ السَّلاَمُ عَلَيْكَ أَيُّهَا النَّبِيُّ وَرَحْمَةُ اللهِ وَبَرَكَاتُهُ السَّلاَمُ عَلَيْنَا وَعَلَى عِبَادِ اللهِ الصَّالِحِينَ
«Аттаҳиййатут тоййибатус солаватуз закийату лиллаҳ. Ашҳаду алла илаҳа иллаллоҳу ва анна Муҳаммадан ъабдуҳу ва росулуҳ. Ассаламу ъалайка аййуҳан набиййу ва роҳматуллоҳи ва барокатуҳ. Ассаламу ъалайна ва ъала ъибадиллаҳис солиҳийн».
Оиша розияллоҳу анҳодан қилинган бошқа ривоятда эса, қуйидагича:
التَّحِيَّاتُ الصَّلَوَاتُ الطَّيِّبَاتُ الزَّاكِيَاتُ للهِ أَشْهَدُ أَنْ لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ وَحْدَهُ لاَ شَرِيكَ لَهُ وَأَنَّ مُحَمَّدًا عَبْدُهُ وَرَسُولُهُ السَّلاَمُ عَلَيْكَ أَيُّهَا النَّبِيُّ وَرَحْمَةُ اللهِ وَبَرَكَاتُهُ السَّلاَمُ عَلَيْنَا وَعَلَى عِبَادِ اللهِ الصَّالِحِينَ
«Аттаҳиййатус солаватут тоййибатуз закийату лиллаҳ. Ашҳаду алла илаҳа иллаллоҳу ваҳдаҳу ла шарийка лаҳу ва анна Муҳаммадан ъабдуҳу ва росулуҳ. Ассаламу ъалайка аййуҳан набиййу ва роҳматуллоҳи ва барокатуҳ. Ассаламу ъалайна ва ъала ъибадиллаҳис солиҳийн».
Имом Молик, Байҳақий ва бошқалар ривояти.
* وروينا في الموطأ، وسنن البيهقي أيضا بالإسناد الصحيح، عن مالك، عن نافع، عن ابن عمر رضي الله عنهما، أنه كان يتشهد فيقول: "بسم الله، التحيات لله، الصلوات لله، الزاكيات لله، السلام على النبي ورحمة الله وبركاته، السلام علينا وعلى عباد الله الصالحين، شهدت أن لا إله إلا الله، شهدت أن محمدا رسول الله". والله أعلم. فهذه أنواع من التشهد.
139/7. Молик Нофеъдан, у киши ибн Умар розияллоҳу анҳумодан
ривоят қиладилар:
«Ибн Умар розияллоҳу анҳумо ташаҳҳудни қуйидагича айтар эдилар:
بِاسْمِ اللهِ التَّحِيَّاتُ للهِ الصَّلَوَاتُ للهِ الزَّاكِيَاتُ للهِ السَّلاَمُ عَلَى النَّبِيِّ وَرَحْمَةُ اللهِ وَبَرَكَاتُهُ السَّلاَمُ عَلَيْنَا وَعَلَى عِبَادِ اللهِ الصَّالِحِينَ شَهِدْتُ أَنْ لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ شَهِدْتُ أَنَّ مُحَمَّدًا رَسُولُ اللهِ
«Бисмиллаҳ, аттаҳиййату лиллаҳ, ассолавату лиллаҳ, аззакийату лиллаҳ, ассаламу ъалан набиййи ва роҳматуллоҳи ва барокатуҳ. Ассаламу ъалайна ва ъала ъибадиллаҳис солиҳийн. Шаҳидту алла илаҳа иллаллоҳу. Шаҳидту анна Муҳаммадар росулуллоҳ».
Имом Молик ва Байҳақий ривоятлари.
Мана шу зикр қилганларимиз турли ташаҳҳуд дуолари бўлиб, аввалги учтаси, яъни Ибн Масъуд, Ибн Аббос, Абу Мусолардан (розийаллоҳу анҳум) қилинган ривоятлар Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламдан собит бўлгандир.
(Бизнинг Ҳанафийя мазҳабимизда Ибн Масъуддан ривоят қилинган биринчи ҳадис ихтиёр қилинган. – Таржимон.)
* ما رويناه في سنن أبي داود والترمذي والبيهقي عن عبد الله بن مسعود رضي الله تعالى عنه قال: "من السنة أن يخفي التشهد".
قال الترمذي: حديث حسن. وقال الحاكم: صحيح.
140/8. Ташаҳҳудни махфий ўқиш суннат амалдир. Бунга Абдуллоҳ ибн Масъуд розияллоҳу анҳунинг: «Ташаҳҳудни махфий қилиш суннатдир», деб айтган гаплари далил бўлади.
Абу Довуд, Термизий, Байҳақий ривоятлари.
(باب الصلاة على النبي صلى الله عليه وسلم بعد التشهد)
45-боб.
Ташаҳҳуддан кейин Набий соллаллоҳу алайҳи васалламга саловот айтиш
Намоз охирида ташаҳҳуддан кейин Набий соллаллоҳу алайҳи васалламга саловот айтиш Шофеъий мазҳабларида вожибдир. Ким уни тарк этса, намози намоз эмас. Набийнинг аҳлига саловот айтиш вожиб эмас, балки мустаҳабдир. Аммо вожиб деганлар ҳам йўқ эмас.
(Бизнинг Ҳанафийя мазҳабимизда намоз ташаҳҳуд миқдорида ўтириш билан тугалланади. Ташаҳҳуддан кейин ушбу саловотни айтиш эса, суннатдир.– Таржимон.)
اللهُمَّ صَلِّي عَلَى مُحَمَّدٍ وعَلَى آلِ مُحَمَّدٍ كَمَا صَلَّيْتَ عَلَى إِبْرَاهِيمَ وَعَلَى آلِ إبْرَاهِيمَ إِنَّكَ حَمِيدٌ مَجِيدٌ. اللهُمَّ بَارِكْ عَلَى مُحَمَّدٍ وَعَلَى آلِ مُحَمَّدٍ كَمَا بَارَكْتَ عَلَى إبْرَاهِيمَ وَعَلَى آلِ إِبْرَاهِيمَ إِنَّكَ حَمِيدٌ مَجِيدٌ
«Аллоҳумма солли ъала Муҳаммадин ва ъала али Муҳаммад, кама соллайта ъала Иброҳийма ва ъала али Иброҳийм, иннака ҳамийдум мажийд. Аллоҳумма барик ъала Муҳаммадин ва ъала али Муҳаммад, кама барокта ъала Иброҳийма ва ъала али Иброҳийм, иннака ҳамийдум мажийд».
(Маъноси: Аллоҳим, Иброҳим алайҳиссаломни ва у зотнинг оилаларини яхшилик ва раҳматда қилганинг каби, Муҳаммад алайҳиссаломни ва у зотнинг оилаларини ҳам яхшилик ва раҳматда қил. Албатта, Сен мақтовли улуғ зотсан. Аллоҳим, Иброҳим алайҳиссаломни ва у зотнинг оилаларини баракотли қилганингдек, Муҳаммад алайҳиссаломни ва у зотнинг оилаларини ҳам баракотли қил. Албатта, Сен мақтовли улуғ зотсан.)
Ташаҳҳуддан кейин мана бу саловотни ҳам ўқиса бўлади:
اللهُمَّ صَلِّ عَلَى مُحَمَّدٍ عَبْدِكَ وَرَسُولِكَ النَّبِيِّ الأُمِّيِّ وعَلَى آلِ مُحَمَّدٍ وَأَزْوَاجِهِ وَذُرِّيَّتِهِ كَمَا صَلَّيْتَ عَلَى إبْرَاهِيمَ وَعَلَى آلِ إِبْرَاهِيمَ وَبَارِكْ عَلَى مُحَمَّدٍ النَّبِيِّ الأُمِّيِّ وَعَلَى آلِ مُحَمَّدٍ وَأَزْوَاجِهِ وَذُرِّيَّتِهِ كَمَا بَارَكْتَ عَلَى إبْرَاهِيمَ وَعَلَى آلِ إبْرَاهِيمَ فِي العَالَمِينَ إِنَّكَ حَمِيدٌ مَجِيدٌ
«Аллоҳумма солли ъала Муҳаммадин ъабдика ва росуликан набиййил уммиййи ва ъала али Муҳаммадин ва азважиҳи ва зурриййатиҳи кама соллайта ъала Иброҳийма ва ъала али Иброҳийма ва борик ъала Муҳаммадин набиййил уммиййи ва ъала али Муҳаммадин ва азважиҳи ва зурриййатиҳи кама барокта ъала Иброҳийма ва ъала али Иброҳийма фил ъаламийна иннака ҳамийдум мажийд».
(Маъноси: Аллоҳим қулинг, расулинг, оми набиййинг Муҳаммад алайҳиссаломни, аҳллари ва зурриётларини раҳмат ва яхшиликда қил, худди Иброҳим алайҳиссаломни ва оилаларини раҳмат ва яхшиликда қилганингдек. Оми набий Муҳаммад алайҳиссаломни, у зотнинг аҳллари ва зурриётларини баракотли қил, худди Иброҳим алайҳиссаломни оламларда баракотли қилганингдек. Албатта Сен мақтовга лойиқ улуғ зотсан.)
(باب الدعاء بعد التشهد الأخير)
46-боб.
Охирги ташаҳҳуддан кейин ўқиладиган дуо
Ташаҳҳуддан кейин дуо қилиш ҳеч бир ихтилофсиз жоиз ишдир.
* روينا في "صحيحي البخاري ومسلم" عن عبد الله بن مسعود رضي الله عنه "أن النبي صلى الله عليه وسلم علمهم التشهد ثم قال في آخر: "ثم يتخير [ بعد ] من الدعاء" وفي رواية البخاري: "[ثم ليتخير من الدعاء] أعجبه إليه فيدعو".
وفي روايات لمسلم: "ثم ليتخير من المسألة ما شاء".
141/1. Имом Бухорий ва Имом Муслим ривоят қиладилар:
Абдуллоҳ ибн Масъуд розияллоҳу анҳу:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам одамларга ташаҳҳудни ўргатиб, ундан кейин хоҳлаган дуони ихтиёр қилишни айтдилар», дейдилар.
Имом Бухорий ривоятларида: "Ўзига ёққан дуони танлаб, у билан дуо қилади", дейилган.
Имом Муслим ривоятларида: «У зот хоҳлаган нарсаларини сўрардилар», деб айтилган.
* وثبت في هذا الموضع أدعية كثيرة، منها ما رويناه في "صحيحي البخاري ومسلم" عن أبي هريرة رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "إذا فرغ أحدكم من التشهد الأخير فليتعوذ بالله من أربع: من عذاب جهنم، ومن عذاب القبر، ومن فتنة المحيا والممات، ومن شر المسيح الدجال".
142/2. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Агар бирортангиз охирги ташаҳҳудни ўқиб бўлса, тўртта нарсадан паноҳ сўрасин: жаҳаннам азобидан, қабр азобидан, ҳаёт ва ўлим фитнасидан, Масийҳ Дажжолнинг ёмонлигидан», деб айтдилар.
Имом Муслим ривоятлари.
* وفي رواية منها: "إِذَا تَشَهَّدَ أَحَدُكُمْ فَلْيَسْتَعِذْ بِاللهِ مِنْ أَرْبَعٍ يَقُولُ: اللهُمَّ إِنِّي أَعُوذُ بِكَ مِنْ عَذَابِ جَهَنَّمَ، وَمِنْ عَذَابِ الْقَبْرِ، وَمِنْ فِتْنَةِ الْمَحْيَا وَالْمَمَاتِ، وَمِنْ شَرِّ فِتْنَةِ الْمَسِيحِ الدَّجَّالِ "
Имом Муслимнинг бошқа бир ривоятларида: «Агар бирортангиз ташаҳҳудда бўлса, тўрт нарсадан паноҳ тилаб айтсин:
اللهُمَّ إِنّيِ أَعُوذُ بِكَ مِنْ عَذَابِ جَهَنَّمَ وَمِنْ عَذَابِ القَبْرِ وَمِنْ فِتْنَةِ الْمَحْيَا وَالْمَمَاتِ وَمِنْ شَرِّ فِتْنَةِ الْمَسِيحِ الدَّجَّالِ
«Аллоҳумма инний аъузу бика мин ъазаби жаҳаннама ва мин ъазабил қобри ва мин фитнатил маҳйа вал мамат ва мин шарри фитнатил масийҳид дажжал».
* وروينا في "صحيحي البخاري ومسلم" عن عائشة رضي الله عنها، أن النبي صلى الله عليه وسلم كان يدعو في الصلاة: "اللهم إني أعوذ بك من عذاب القبر، وأعوذ بك من فتنة المسيح الدجال، وأعوذ بك من فتنة المحيا والممات، اللهم إني أعوذ بك من المأثم والمغرم".
143/3. Оиша розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
«Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам намозда қуйидагича дуо қилар эдилар:
اللهُمَّ إِنّيِ أَعُوذُ بِكَ مِنْ عَذَابِ القَبْرِ وَأَعُوذُ بِكَ مِنْ فِتْنَةِ الْمَسِيحِ الدَّجَّالِ وَأَعُوذُ بِكَ مِنْ فِتْنَةِ الْمَحْيَا وَالْمَمَاتِ. اللهُمَّ إِنّيِ أَعُوذُ بِكَ مِنَ الْمَأْثَمِ وَالْمَغْرَمِ
«Аллоҳумма инний аъузу бика мин ъазабил қобри ва аъузу бика мин фитнатил масийҳид дажжал ва аъузу бика мин фитнатил маҳйа вал мамат. Аллоҳумма инний аъузу бика минал ма`сами вал мағром».
(Маъноси: Аллоҳим, қабр азобидан, Масиҳ Дажжолнинг фитнасидан, тириклик ва ўлим фитнасидан, гуноҳкор ва қарздор бўлишдан паноҳ тилайман.)
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
* وروينا في "صحيح مسلم" عن علي رضي الله عنه قال: كان رسول الله صلى الله عليه وسلم إذا قام إلى الصلاة يكون من آخر ما يقول بين التشهد والتسليم: "اللهم اغفر لي ما قدمت وما أخرت، وما أسررت وما أعلنت، وما أسرفت، وما أنت أعلم به مني، أنت المقدم وأنت المؤخر، لا إله إلا أنت".
144/4. Али розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам агар намозга турсалар, ташаҳҳуд билан саломнинг орасида (яъни, саловотдан кейин):
اللهُمَّ اغْفِرْ لِي مَا قَدَّمْتُ وَمَا أَخَّرْتُ وَمَا أَسْرَرْتُ وَمَا أَعْلَنْتُ وَمَا أَسْرَفْتُ وَمَا أَنْتَ أَعْلَمُ بِهِ مِنِّي أَنْتَ الْمُقَدِّمُ وَأَنْتَ الْمُؤَخِّرُ لاَ إِلَهَ إِلاَّ أَنْتَ
«Аллоҳуммағфирлий ма қоддамту ва ма аххорту ва ма асрорту ва ма аъланту ва ма асрофту ва ма анта аъламу биҳи минний, антал муқоддим ва антал муаххир, ла илаҳа илла анта»ни ўқир эдилар.
(Маъноси: Эй Раббим, олдингию кейинги, ошкораю махфий ва исрофгарчилик билан қилган гуноҳларимни ва мендаги ўзинг билган гуноҳларимни кечир. Албатта, Сен аввалги ва охиргидирсан, Сендан бошқа илоҳ йўқ.)
Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا في "صحيحي البخاري ومسلم"، عن عبد الله بن عمرو بن العاص، عن أبي بكر الصديق رضي الله عنهم: أنه قال لرسول الله صلى الله عليه وسلم: علمني دعاء أدعو به في صلاتي، قال: "قل: اللهم إني ظلمت نفسي ظلما كثيرا، ولا يغفر الذنوب إلا أنت، فاغفر لي مغفرة من عندك، وارحمني إنك أنت الغفور الرحيم".
145/5. Абдуллоҳ ибн Амр ибн Ос розияллоҳу анҳу Абу Бакр Сиддиқ розияллоҳу анҳудан ривоят қиладилар:
У киши Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламдан намозда ўқиб юришлари учун бир дуо ўргатишларини сўрадилар. Шунда Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам Абу Бакрга:
اللهُمَّ إِنِّي ظَلَمْتُ نَفْسِي ظُلْمًا كَثِيرًا وَلاَ يَغْفِرُ الذُّنُوبَ إِلاَّ أَنْتَ فَاغْفِرْ لِي مَغْفِرَةً مِنْ عِنْدِكَ وَارْحَمْنِي إِنَّكَ أَنْتَ الغَفُورُ الرَّحِيمُ
«Аллоҳумма инний золамту нафсий зулман касийрон ва ла йағфируз зунуба илла анта фағфирлий мағфиратан мин ъиндика варҳамний иннака антал ғофурур роҳийм», деб айтинг», дедилар.
(Маъноси: Аллоҳим, мен нафсимга кўп зулм қилдим. Гуноҳларни Сендан бошқа ҳеч ким кечира олмайди. Ўзингнинг ҳузурингдан бўлган мағфират ила гуноҳларимни кечир ва менга раҳм қил. Албатта, Сен кечиргувчи ҳамда раҳмли зотсан.)
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
* وروينا بإسناد صحيح في سنن أبي داود، عن أبي صالح ذكوان، عن بعض أصحاب النبي صلى الله عليه وسلم قال: قال النبي صلى الله عليه وسلم لرجل: "كيف تقول في الصلاة؟ "قال: أتشهد وأقول: اللهم إني أسألك الجنة، وأعوذ بك من النار، أما إني لا أحسن دندنتك ولا دندنة معاذ، فقال النبي صلى الله عليه وسلم: "حولها ندندن".
146/6. Абу Солиҳ Заквон розияллоҳу анҳу Набий соллаллоҳу алайҳи васалламнинг баъзи саҳобаларидан ривоят қилади:
Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам бир кишига: «Намозда қандай дуо қиласан?» деб сўрадилар. Ҳалиги киши: «Ташаҳҳуд ўқийман ва:
اللهُمَّ إِنِّي أَسأَلُكَ الجَنَّةَ وَأَعُوذُ بِكَ مِنَ النَّارِ
«Аллоҳумма инний ас`алукал жанната ва аъузу бика минаннар»
(Эй Раббим, Сендан жаннатни сўрайман ва дўзахдан паноҳ тилайман), деб айтаман. Аммо сиз сўраганингиздек ва паноҳ тилаганингиздек ва Муоз сўраганидек гўзал қилолмайман», деди. Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Шунга яқин қилиб сўра», дедилар.
Абу Довуд ривоятлари.
Ҳар бир ўринда «Аллоҳумма инний ас`алукал ъафва вал ъафийаҳ. Аллоҳумма инний ас`алукал ҳуда ваттуқо вал ъифафа вал ғина», деб айтиш мустаҳаб амалдир.
(Маъноси: Эй Аллоҳим, Сендан афв ва офиятни сўрайман. Эй Аллоҳим, Сендан ҳидоят, тақво, иффат ва бойликни сўрайман.)
(باب السلام للتحلل من الصلاة)
47-боб.
Намоздан салом билан чиқиш
Намоздан салом билан чиқиш унинг асосий рукнларидан бири, фарзларидан бир фарздир. Унингсиз намоз намозга ўтмайди. (Бизнинг мазҳабимизда салом билан чиқиш вожиб саналади. – Таржимон.) Ўнг томонга бурилганда ҳам, чап томонга бурилганда ҳам «Ассаламу ъалайкум ва роҳматуллоҳ», деб айтади. Аммо «ва барокатуҳ»ни қўшмайди.
(باب ما يقوله الرجل إذا كلمه إنسان وهو في الصلاة)
48-боб.
Киши намозда турганида бир одам
гапирса, унга нима деб айтиши ҳақида
* روينا في "صحيحي البخاري ومسلم" عن سهل بن سعد الساعدي رضي الله عنه أن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "من نابه شئ في صلاته، فليقل: سبحان الله".
وفي رواية في الصحيح: "إذا نابكم أمر فليسبح الرجال، ولتصفق النساء".
وفي رواية: "التسبيح للرجال والتصفيق للنساء".
147/1. Саҳл ибн Саъд Соидий розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Кимнинг намозида бирор ҳодиса юз берса:
سُبْحَانَ اللهِ
«Субҳаналлоҳ», деб айтсин», дедилар.
Бошқа бир ривоятда: «Агар бирор иш содир бўлса, эркаклар тасбиҳ айтсин, аёллар қарсак чалсин», дейилган.
Яна бошқа бир ривоятда: «Тасбиҳ эркаклар учун, қарсак аёллар учун», дейилади.
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
(باب الأذكار بعد الصلاة)
49-боб.
Намоздан кейинги зикрлар
* روينا في كتاب الترمذي، عن أبي أمامة رضي الله عنه قال: قيل لرسول الله صلى الله عليه وسلم:
أي الدعاء أسمع؟ قال: "جوف الليل الآخر، ودبر الصلوات المكتوبات".
قال الترمذي: حديث حسن.
148/1. Абу Умома розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламга:
«Қайси дуо яхши эшитилади?» деб айтилганида, у зот: «Кечанинг охирги қисми ва фарз намозлари сўнгида қилинган дуо», деб жавоб бердилар.
Имом Термизий ривоят қилиб, ҳасан ҳадис дедилар.
* وروينا في "صحيحي البخاري ومسلم" عن ابن عباس رضي الله عنهما قال: "كنت أعرف انقضاء صلاة رسول الله صلى الله عليه وسلم بالتكبير".
وفي رواية مسلم: "كنا".
149/2. Имом Бухорий ва Муслимнинг саҳиҳ китобларида келтирилган ҳадисда Ибн Аббос розияллоҳу анҳумо:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламнинг намозлари тугаганини такбирдан (айтган зикрларидан) билар эдим», деб хабар берганлар.
* وفي رواية في "صحيحيهما" عن ابن عباس رضي الله عنهما: "أن رفع الصوت بالذكر حين ينصرف الناس من المكتوبة كان على عهد رسول الله صلى الله عليه وسلم.
وقال ابن عباس: "كنت أعلم إذا انصرفوا بذلك إذا سمعته".
Ибн Аббос розияллоҳу анҳумо яна айтадилар:
«Одамлар фарз намозини тугатгач, овозларини кўтариб зикр қилишлари Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам замонларида ҳам бор эди».
Ибн Аббос: "Шуни эшитиб, уларнинг намозни тамомлашганини билар эдим», дедилар.
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
* وروينا في "صحيح مسلم"، عن ثوبان رضي الله عنه قال: كان رسول الله صلى الله عليه وسلم إذا انصرف من صلاته استغفر ثلاثا وقال: "اللهم أنت السلام ومنك السلام، تباركت يا ذا الجلال والإكرام".
150/3. Савбон розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам қачон намозни тугатсалар, уч марта «Астағфируллоҳ», деб сўнгра:
اللهُمَّ أَنْتَ السَّلاَمُ وَمِنْكَ السَّلاَمُ تَبَارَكْتَ يَا ذَا الجَلاَلِ وَالإِكْرَامِ
«Аллоҳумма антас салам ва минкас салам, табарокта йа зал жалали вал икром», деб айтар эдилар.
(Маъноси: Эй Аллоҳим, Сен саломсан ва салом Сендандир. Эй улуҚ ва ҳурматли зот, Сен баракотлисан.)
Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا في "صحيحي البخاري ومسلم" عن المغيرة بن شعبة رضي الله عنه، أن رسول الله صلى الله عليه وسلم كان إذا فرغ من الصلاة وسلم قال: "لا إله إلا الله وحده لا شريك له، له الملك وله الحمد وهو على كل شئ قدير، اللهم لا مانع لما أعطيت، ولا معطي لما منعت، ولا ينفع ذا الجد منك الجد".
151/4. Муғийра ибн Шўъба розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам агар намоздан фориғ бўлсалар:
لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ وَحْدَهُ لاَ شَرِيكَ لَهُ لَهُ الْمُلْكُ وَلَهُ الْحَمْدُ وَهُوَ عَلَي كُلِّ شَيْءٍ قَدِيرٌ؛ اللهُمَّ لاَ مَانِعَ لِمَا أَعْطَيْتَ وَلاَ مُعْطِيَ لِمَا مَنَعْتَ وَلاَ يَنْفَعُ ذَا الجَدِّ مِنْكَ الجَدُّ
«Ла илаҳа иллаллоҳу ваҳдаҳу ла шарийка лаҳу, лаҳул мулку ва лаҳул ҳамду ва ҳува ъала кулли шай`ин қодийр. Аллоҳумма лаа маниъа лимаа аътойта ва лаа муътийа лимаа манаъта ва лаа йанфаъу зал жадди минкал жадду»ни ўқир эдилар.
(Маъноси: «Ягона Аллоҳдан ўзга илоҳ йўқ. Унинг шериги йўқ. Мулк Унга хос. Ҳамд Унга хос. У ҳар бир нарсага қодир. Аллоҳим, Сен берганни тўсувчи йўқ, Сен тўсганни берувчи йўқ. Ҳузурингда бойлик эгасига бойлиги фойда бермас».
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
* وروينا في "صحيح مسلم" عن عبد الله بن الزبير رضي الله عنهما، أنه كان يقول دبر كل صلاة حين يسلم: "لا إله إلا الله وحده لا شريك له، له الملك وله الحمد وهو على كل شئ قدير، لا حول ولا قوة إلا بالله، لا إله إلا الله ولا نعبد إلا إياه له النعمة وله الفضل، وله الثناء الحسن، لا إله إلا الله مخلصين له الدين ولو كره الكافرون".
قال ابن الزبير: وكان رسول الله صلى الله عليه وسلم يهلل بهن دبر كل صلاة.
152/5. Абдуллоҳ ибн Зубайр розияллоҳу анҳумодан ривоят қилинади:
«Бу киши ҳар намоз кетидан салом бергач:
لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ وَحْدَهُ لاَ شَرِيكَ لَهُ لَهُ الْمُلْكُ وَلَهُ الحَمْدُ وَهُوَ عَلَي كُلِّ شَيْءٍ قَدِيرٌ لاَ حَوْلَ وَلاَ قُوَّةَ إِلاَّ بِاللهِ لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ وَلاَ نَعْبُدُ إِلاَّ إِيَّاهُ لَهُ النِّعْمَةُ وَالفَضْلُ وَلَهُ الثَّنَاءُ الحَسَنُ لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ مُخْلِصِينَ لَهُ الدِّينَ وَلَوْ كَرِهَ الكَافِرُونَ
«Лаа илаҳа иллаллоҳу ваҳдаҳу лаа шарийка лаҳ, лаҳул мулку ва лаҳул ҳамду ва ҳува ъала кулли шай`ин қодийр. Лаа ҳавла ва лаа қуввата иллаа биллаҳ, лаа илаҳа иллаллоҳу ва лаа наъбуду иллаа иййаҳ, лаҳун ниъмату валаҳул фазлу ва лаҳус санаул ҳасан, лаа илаҳа иллаллоҳу мухлисийна лаҳуд дийна ва лав кариҳал кафирун», деб айтар эдилар.
Ибн Зубайр: "Расулулллоҳ саллаллоҳу алайҳи васаллам ҳар намоз кетидан юқоридаги таҳлилни айтардилар", деб айтдилар.
(Маъноси: Якка Аллоҳдан бошқа илоҳ йўқ. Унинг шериги ҳам йўқ. Мутлақ мулк Уники ва ҳамд ҳам Унгадир. У ҳар бир ишга қодирдир. Аллоҳдан бошқада ўзгартириш ва қувват йўқ. Аллоҳдан бошқа илоҳ йўқ. Унгагина ибодат қиламиз. Неъмат, фазл, чиройли сано У учундир. Аллоҳдан бошқа илоҳ йўқ. У учун дин холис қилинади, гарчи кофирлар кариҳ кўрсалар ҳам.)
Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا في "صحيحي البخاري ومسلم" عن أبي هريرة رضي الله عنه، أن فقراء المهاجرين أتوا رسول الله صلى الله عليه وسلم. فقالوا: ذهب أهل الدثور بالدرجات العلى والنعيم المقيم، يصلون كما نصلي، ويصومون كما نصوم، ولهم فضل من أموال يحجون بها ويعتمرون ويجاهدون ويتصدقون، فقال: "ألا أعلمكم شيئا تدركون به من سبقكم وتسبقون به من بعدكم، ولا يكون أحد أفضل منكم إلا من صنع مثل ما صنعتم؟ قالوا: بلى يارسول الله قال: تسبحون وتحمدون وتكبرون خلف كل صلاة ثلاثا وثلاثين".
قال أبو صالح الراوي عن أبي هريرة: لما سئل عن كيفية ذكره؟ يقول: سبحان الله، والحمد لله، والله أكبر، حتى يكون منهن كلهن ثلاث وثلاثون.
الدثور : جمع دثر بفتح الدال وإسكان الثاء المثلثة : وهو المال الكثير.
153/6. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам ҳузурларига камбағал муҳожирлар келиб: «Бадавлат кишилар олий даражаларга кўтарилиб, неъматда биздан ўзиб кетишди. Улар биз намоз ўқигандек намоз ўқийдилар, биз рўза тутгандек рўза тутадилар, шуларнинг устига, молларини сарфлаб, ҳаж, умра, жиҳод қилиб ҳамда садақа улашадилар», деб айтишди. Шунда Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Сизларга бир нарса ўргатайми? У билан сизлардан ўзиб кетганларга етиб оласиз ва кейингилардан ўзиб кетасизлар, бирор киши сизлардан афзал бўлолмайди. Фақат сизлар қилган амални қилса, афзал бўлади», дедилар. Саҳобалар: «Ўргатинг, эй Расулуллоҳ», дейишди. Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Ҳар бир намознинг ортидан ўттиз уч мартадан «субҳаналлоҳ, алҳамду лиллаҳ, Аллоҳу акбар», деб айтинглар», деб буюрдилар.
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
* وروينا في "صحيح مسلم"، عن كعب بن عجرة رضي الله عنه، عن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "معقبات لا يخيب قائلهن أو فاعلهن دبر كل صلاة مكتوبة، ثلاثا وثلاثين تسبيحة، وثلاثا وثلاثين تحميدة، وأربعا وثلاثين تكبيرة".
154/7. Каъб ибн Ужра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
««Намоз ортидан келувчиларни айтувчилар ёки бажарувчилар унинг савобидан маҳрум бўлмайди. Улар ўттиз уч марта «Субҳаналлоҳ», ўттиз уч марта «Алҳамду лиллаҳ», ўттиз тўрт марта «Аллоҳу акбар», дедилар.
Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا في "صحيح مسلم" عن أبي هريرة رضي الله عنه، عن رسول الله صلى الله عليه وسلم
قال: "من سبح الله في دبر كل صلاة ثلاثا وثلاثين، وحمد الله ثلاثا وثلاثين، وكبر الله ثلاثا وثلاثين، وقال تمام المائة: لا إله إلا الله وحده لا شريك له، له الملك وله الحمد وهو على كل شئ قدير، غفرت خطاياه وإن كانت مثل زبد البحر".
155/8. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ким ҳар бир намоз сўнгида ўттиз уч марта «субҳаналлоҳ», ўттиз уч марта «алҳамду лиллаҳ», ўттиз уч марта «Аллоҳу акбар», деб юзинчисини
لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ وَحْدَهُ لاَ شَرِيكَ لَهُ لَهُ الْمُلْكُ وَلَهُ الحَمْدُ وَهُوَ عَلَي كُلِّ شَيْءٍ قَدِيرٌ
«Лаа илаҳа иллаллоҳу ваҳдаҳу лаа шарийка лаҳ, лаҳул мулку ва лаҳул ҳамду ва ҳува ъала кулли шай`ин қодийр», деб айтса, гуноҳлари денгиз кўпигича бўлса ҳам, кечирилади», дедилар.
Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا في "صحيح البخاري" في أوائل "كتاب الجهاد" عن سعد بن أبي وقاص رضي الله عنه أن رسول الله صلى الله عليه وسلم كان يتعوذ دبر الصلاة بهؤلاء الكلمات: "اللهم إني أعوذ بك من الجبن، وأعوذ بك أن أرد إلى أرذل العمر، وأعوذ بك من فتنة الدنيا وأعوذ بك من عذاب القبر".
156/9. Саъд ибн Абу Ваққос розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам ҳар намоз сўнгида ушбу калималарни айтиб, паноҳ тилар эдилар:
اللهُمَّ إِنِّي أَعُوذُ بِكَ مِنَ الجُبْنِ وَأَعُوذُ بِكَ أَنْ أَرُدَّ إِلَى أَرْزَلِ العُمُرِ وَأَعُوذُ بِكَ مِنْ فِتْنَةِ الدُّنْيَا وَأَعُوذُ بِكَ مِنْ عَذَابِ القَبْرِ
«Аллоҳумма инний аъузу бика минал жубни ва аъузу бика ан арудда ила арзалил ъумури ва аъузу бика мин фитнатид дунйа ва аъузу бика мин ъазабил қобр».
(Маъноси: Эй Раббим, қўрқоқликдан, умрнинг зое бўлишидан, дунё фитнасидан ва қабр азобидан паноҳ беришингни тилайман.) Бухорий ривоятлари
* وروينا في "سنن أبي داود والترمذي والنسائي" عن عبد الله بن عمرو رضي الله عنهما، عن النبي صلى الله عليه وسلم قال: "خصلتان أو خلتان لا يحافظ عليهما عبد مسلم إلا دخل الجنة، هما يسير، ومن يعمل بهما قليل، يسبح الله تعالى دبر كل صلاة عشرا ويحمد عشرا، ويكبر عشرا، فذلك خمسون ومائة باللسان، وألف وخمسمائة في الميزان، ويكبر أربعا وثلاثين إذا أخذ مضجعه، ويحمد ثلاثا وثلاثين، ويسبح ثلاثا وثلاثين فذلك مائة باللسان، وألف بالميزان، قال: فلقد رأيت رسول الله صلى الله عليه وسلم يعقدها بيده، قالوا: يارسول الله كيف هما يسير، ومن يعمل بهما قليل؟ قال: يأتي أحدكم - يعني الشيطان - في منامه، فينومه قبل أن يقوله، ويأتيه في صلاته، فيذكره حاجة قبل أن يقولها".
157/10. Абдуллоҳ ибн Амр розияллоҳу анҳумодан ривоят қилинади:
Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Икки хислат бор. Қайси бир мусулмон банда уни доим бажариб юрса, жаннатга киради, дедилар. Улар енгил, аммо унга амал қиладиганлар оз. Биринчиси, ҳар бир намоз сўнгида ўн марта «субҳаналлоҳ», ўн марта «алҳамду лиллаҳ», ўн марта «Аллоҳу акбар», дейиш. Бу бир кунда тилда 150 та, мезонда бўлса, 1500 тадир. Иккинчиси, тўшакка кирганда, (ухлашдан олдин) ўттиз тўрт марта «Аллоҳу акбар», ўттиз уч марта «алҳамду лиллаҳ» ўттиз уч марта «субҳаналлоҳ, деса, тилида 100 та, мезонда эса, 1000 та бўлади», дедилар.
Мен Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламни уни қўллари билан таъкидлаганларини кўрдим. Саҳобалар: «Эй Расулуллоҳ, нима учун енгил бўлса ҳам, уни бажарадиганлар оз?» деб сўрашди. Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Бир киши ухлашни хоҳлаган пайтда шайтон келиб, мана шу калималарни айтишдан олдин ухлатиб қўяди. Намоз ўқиб бўлганидан кейин ҳам шайтон келиб, мана шу калималарни айтишидан олдин унга бир зарур ишни эслатади», дедилар».
Абу Довуд, Термизий ва Насаий ривоятлари.
* وروينا في سنن أبي داود، والترمذي، والنسائي وغيرهم عن عقبة بن عامر رضي الله عنه، قال: "أمرني رسول الله صلى الله عليه وسلم أن أقرأ بالمعوذتين دبر كل صلاة".
وفي رواية أبي داود: "بالمعوذات"، فينبغي أن يقرأ: "قل هو الله أحد، وقل أعوذ برب الفلق، وقل أعوذ برب الناس".
158/11. Уқба ибн Омир розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам менга икки муъаввизот, яъни икки «Қул аъузу»ни ҳар намоз сўнгида ўқишни буюрдилар».
Абу Довуд, Термизий, Насаий ва бошқалар ривояти.
Абу Довуднинг ривоятларида: «Қул ҳуваллоҳу аҳад», «Қул аъузу бироббил фалақ», «Қул аъузу бироббиннас»ни ўқиш лозим, дейилган.
* وروينا بإسناد صحيح في سنن أبي داود، والنسائي، عن معاذ رضي الله عنه، أن رسول الله صلى الله عليه وسلم أخذ بيده وقال: "يا معاذ والله إني لأحبك" ثم قال: "أوصيك يا معاذ لا تدعن في دبر كل صلاة تقول: اللهم أعني على ذكرك وشكرك وحسن عبادتك".
159/12. Муоз розияллоҳу анҳдан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам у кишини қўлларидан ушлаб: «Эй Муоз, Аллоҳга қасамки, мен сени яхши кўраман», деб сўнгра: «Сенга ҳар намоз сўнгида
اللهُمَّ أَعِنِّي عَلَى ذِكْرِكَ وَشُكْرِكَ وَحُسْنِ عِبَادَتِكَ
«Аллоҳумма аъинний ъала зикрика ва шукрика ва ҳусни ъибадатик»ни айтишни тавсия қиламан», дедилар».
(Маъноси: Эй Аллоҳим, Сени зикр этишда, Сенга шукр қилишда ва ибодатингни гўзал бажаришда менга ёрдам бер.)
Абу Довуд ва Насаий ривоятлари.
* وروينا في كتاب ابن السني، عن أنس رضي الله عنه، قال: كان رسول الله صلى الله عليه وسلم إذا قضى صلاته مسح جبهته بيده اليمنى، ثم قال: "أشهد أن لا إله إلا الله الرحمن الرحيم، اللهم أذهب عني الهم والحزن".
160/13. Анас розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам қачон намозларини тамомласалар, ўнг қўлларини пешоналарига суртиб сўнгра:
أَشْهَدُ أَنْ لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ الرَّحْمَنُ الرَّحِيمُ اللهُمَّ أَذْهِبْ عَنِّي الهَمَّ وَالْحَزَنَ
«Ашҳаду алла илаҳа иллаллоҳур роҳманур роҳийм. Аллоҳуммазҳиб ъаннил ҳамма вал ҳазан», деб айтардилар.
(Маъноси: Раҳмон ва раҳийм сифатли Аллоҳдан бошқа илоҳ йўқ, деб гувоҳлик бераман. Эй Раббим, мендан Қам ва хафачиликларни кетказ.)
Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا فيه عن أبي أمامة رضى الله عنه قال: ما دنوت من رسول الله صلى الله عليه وسلم في دبر مكتوبة ولا تطوع إلا سمعته يقول: "اللهم اغفر لي ذنوبي وخطاياي كلها، اللهم انعشني واجبرني، واهدني لصالح الأعمال والأخلاق، إنه لا يهدي لصالحها ولا يصرف سيئها إلا أنت".
161/14. Абу Умома розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламга бирор фарз ёки нафл намоз сўнгида яқинлашсам, у зотнинг:
اللهُمَّ اغْفِرْ لِي ذُنُوبِي وَخَطَايَايَ كُلَّهَا اللهُمَّ أَنعِشْنِي وَاجْبُرْنِي وَاهْدِنِي لِصَالِحِ الأَعْمَالِ وَالأَخْلاَقِ إِنَّهُ لاَ يَهْدِي لِصَالِحِهَا وَلاَ يَصْرِفُ سَيِّئَهَا إِلاَّ أَنْتَ
«Аллоҳуммағфирлий зунубий ва хотойайа куллаҳа. Аллоҳумманъишний важбурний ваҳдиний лисолиҳил аъмали вал ахлақ, иннаҳу ла йаҳдий лисолиҳиҳа ва лаа йасрифу саййиаҳа илла анта», деб айтаётганларини эшитар эдим».
(Маъноси: Эй Раббим, гуноҳларимнинг ҳаммасини кечир. Эй Раббим, мени ишларимда фаол қил, ислоҳ эт ва хулқ, амалларнинг яхшисига ҳидоят қил. Сендан ўзгаси ишларнинг яхшисига ҳидоят қилиб, ёмонидан буролмайди.)
Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا فيه عن أبي سعيد الخدري رضي الله عنه، أن النبي صلى الله عليه وسلم كان إذا فرغ من صلاته، لا أدري قبل أن يسلم أو بعد أن يسلم يقول: "سبحان ربك رب العزة عما يصفون، وسلام على المرسلين، والحمد لله رب العالمين".
162/15. Абу Саид Худрий розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам қачон намозни тугатсалар (салом беришдан олдин ёки кейин – аниқ билмайман):
سُبْحَانَ رَبِّكَ رَبِّ العِزَّةِ عَمَّا يَصِفُونَ وَسَلاَمٌ عَلَى الْمُرْسَلِينَ وَالْحَمْدُ للهِ رَبِّ العَالَمِينَ
«Субҳана роббика роббил ъиззати ъаммаа йасифун ва саламун ъалал мурсалийн валҳамду лиллаҳи роббил ъаламийн», деб айтар эдилар».
(Маъноси: Иззат эгаси бўлган Парвардигорингиз улар сифатлаётган нарсадан покдир. Барча пайғамбарларга салом бўлсин, оламларнинг Раббига ҳамд бўлсин.)
Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا فيه عن أنس رضي الله عنه، قال: كان النبي صلى الله عليه وسلم يقول إذا انصرف من الصلاة: "اللهم اجعل خير عمري آخره، وخير عملي خواتمه، واجعل خير أيامي يوم ألقاك".
162-б/16. Анас розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам қачон намоздан фориғ бўлсалар:
اللهُمَّ اجْعَلْ خَيْرَ عُمُرِي آخِرَهُ وَخَيْرَ عَمَلِي خَوَاتِمَهُ وَاجْعَلْ خَيْرَ أَيَّامِي يَوْمَ أَلْقَاكَ
«Аллоҳуммажъал хойра ъумурий ахироҳу ва хойро ъамалий ховатимаҳу важъал хойро аййамий йавма алқока», деб айтар эдилар.
(Маъноси: Эй Алоҳим, умримнинг яхшисини охири, амалимнинг яхшисини хотимаси ва кунларимнинг яхшисини Сенга йўлиқадиган кун қил.)
Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا فيه عن أبي بكرة رضي الله عنه، أن رسول الله صلى الله عليه وسلم كان يقول في دبر الصلاة: "اللهم إني أعوذ بك من الكفر والفقر وعذاب القبر".
163/17. Абу Бакра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам намоз сўнгида:
اللهُمَّ إِنِّي أَعُوذُ بِكَ مِنَ الكُفْرِ وَالفَقْرِ وَعَذَابِ القَبْرِ
«Аллоҳумма инний аъузу бика минал куфри вал фақри ва ъазабил қобр», деб айтар эдилар.
(Маъноси: Аллоҳим, куфрдан, камбағалликдан ва қабр азобидан Сендан паноҳ тилайман.)
Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا فيه بإسناد ضعيف، عن فضالة بن عبيد الله قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "إذا صلى أحدكم فليبدأ بتحميد الله تعالى والثناء عليه، ثم يصلي على النبي صلى الله عليه وسلم، ثم يدعو بما شاء".
164/18. Фазола ибн Убайдуллоҳ розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Қачон сизлардан бирингиз намоз ўқиса, Аллоҳга ҳамд ва сано айтиш билан бошласин. Кейин Набий соллаллоҳу алайҳи васалламга саловот айтиб, сўнгра хоҳлаганича дуо қилсин», дедилар.
Ибн Сунний заиф иснод билан ривоят қилганлар.
(باب الحث على ذكر الله تعالى بعد صلاة الصبح)
50-боб.
Бомдод намозидан кейин Аллоҳни
зикр қилишга тарғиб
Билинг, кундузги зикр вақтларининг энг шарафлиси бомдод намозидан кейинги зикрлардир.
* روينا عن أنس رضي الله عنه في كتاب الترمذي وغيره، قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "من صلى الفجر في جماعة ثم قعد يذكر الله تعالى حتى تطلع الشمس ثم صلى ركعتين كانت كأجر حجة وعمرة تامة تامة تامة". قال الترمذي: حديث حسن.
165/1. Анас розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ким бомдод намозини жамоат билан ўқиб, сўнг қуёш чиққунича Аллоҳни зикр қилса, кейин икки ракъат нафл намози ўқиса, худди мукаммал ва тўла-тўкис ҳаж ва умра қилганнинг савобини олгандек бўлади», деб айтдилар.
Имом Термизий ривоят қилиб, уни ҳасан ҳадис дедилар.
* وروينا في كتاب الترمذي وغيره، عن أبي ذر رضي الله عنه، أن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "من قال في دبر صلاة الصبح وهو ثان رجليه قبل أن يتكلم: لا إله إلا الله وحده لا شريك له، له الملك وله الحمد يحيي ويميت وهو على كل شئ قدير عشر مرات كتب له عشر حسنات، ومحي عنه عشر سيئات، ورفع له عشر درجات، وكان يومه ذلك في حرز من كل مكروه وحرس من الشيطان ولم ينبغ لذنب أن يدركه في ذلك اليوم إلا الشرك بالله تعالى".
قال الترمذي: هذا حديث حسن، وفي بعض النسخ: صحيح.
166/2. Абу Зарр розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам айтдилар:
«Ким бомдод намозидан сўнг бир гап гапиришидан олдин:
لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ وَحْدَهُ لاَ شَرِيكَ لَهُ، لَهُ الْمُلْكُ وَلَهُ الحَمْدُ يُحْيِي وَيُمِيتُ وَهُوَ عَلَى كُلِّ شَيْءٍ قَدِيرٌ
«Ла илаҳа иллаллоҳу ваҳдаҳу лаа шарийка лаҳ, лаҳул мулку ва лаҳул ҳамду йуҳйии ва йумийту ва ҳува ъалаа кулли шай`ин қодийр», деб ўн марта айтса, у кишига ўнта яхшилик ёзилиб, ўнта ёмонлик ўчирилади ва ўнта даражага кўтарилади. Шу кунида ёмон кўрган нарсасидан сақланади. Шайтон унга яқинлаша олмайди. Ва шу куни бирорта ҳам гуноҳ қилишга йўлиқмайди. Фақат Аллоҳга ширк бундан мустасно».
Имом Термизий ривоятлари.
* وروينا في "سنن أبي داود" عن مسلم بن الحارث التميمي الصحابي رضي الله عنه، عن رسول الله صلى الله عليه وسلم أنه أسر إليه فقال: "إذا انصرفت من صلاة المغرب فقل: اللهم أجرني من النار سبع مرات، فإنك إذا قلت ذلك ثم مت من ليلتك كتب لك جوار منها، وإذا صليت الصبح فقل كذلك، فإنك إن مت من يومك كتب لك جوار منها".
167/3. Саҳоба Муслим ибн Ҳорис Тамимий розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам бу кишига шивирлаб: «Шом намозини ўқиб бўлсанг,
اللهُمَّ أجِرْنِي مِنَ النَّارِ
«Аллоҳумма ажирни минан нар» (Аллоҳим, менга дўзахдан нажот бер), деб етти марта айт. Шуни айтган кечангда вафот этсанг, сенга дўзахдан омонлик ёзилади. Агар ана уни бомдод намозида айтсанг ва шу куни вафот этсанг, сенга дўзахдан омонлик ёзилади», дедилар.
Абу Довуд ривоятлари.
* وروينا في مسند الإمام أحمد، وسنن ابن ماجه، وكتاب ابن السني، عن أم سلمة رضي الله عنها قالت: كان رسول الله صلى الله عليه وسلم إذا صلى الصبح قال: "اللهم إني أسألك علما نافعا، وعملا متقبلا، ورزقا طيبا".
168/4. Умму Салама розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам қачон субҳ намозини ўқисалар:
اللهُمَّ إِنِّي أَسْأَلُكَ عِلْمًا نَافِعًا وَعَمَلاً مُتَقَبَّلاً وَرِزْقًا طَيِّبًا
«Аллоҳумма инний ас`алука ъилман нафиъан ва ъамалан мутақоббалан ва ризқон тоййибан», деб айтар эдилар».
(Маъноси: Аллоҳим, Сендан фойдали илм, қабул бўлувчи амал, пок ризқ сўрайман.)
Имом Аҳмад, Ибн Можа ва Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا فيه عن صهيب رضي الله عنه، أن رسول الله صلى الله عليه وسلم كان يحرك شفتيه بعد صلاة الفجر بشئ، فقلت: يا رسول الله! ما هذا الذي تقول؟ قال: "اللهم بك أحاول، وبك أصاول، وبك أقاتل".
169/5. Суҳайб розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам бомдод намозидан кейин икки лабларини нимадир деб қимирлатар эдилар. Мен: «Эй Расулуллоҳ, бу айтаётган нарсангиз нима?» деб сўрадим. Шунда У зот:
اللهُمَّ بِكَ أُحَاوِلُ وَ بِكَ أُصَاوِلُ وَبِكَ أُقَاتِلُ
«Аллоҳумма бика уҳаавилу ва бика усоовилу ва бика уқоотилу», деб айтяпман», дедилар».
(Маъноси: Аллоҳим, Сенинг номинг билан ҳаракат қиламан, Сенинг номинг билан ғолиб бўламан ва Сенинг номинг билан уруш қиламан.)
Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا عن أبي محمد البغوي في "شرح السنة" قال: قال علقمة بن قيس: بلغنا أن الأرض تعج إلى الله تعالى من نومة العالم بعد صلاة الصبح. والله أعلم.
Абу Муҳаммад Бағавий «Шарҳи сунан»да қуйидагиларни келтирганлар. Алқама ибн Қайс: «Бизга етиб келишича, субҳ намозидан кейин олим киши ухласа, Аллоҳ таолога ер унинг устидан арз қилади», деб айтдилар. Валлоҳу аълам!
(باب ما يقال عند الصباح وعند المساء)
51-боб.
Тонг ва кечқурунда ўқиладиган дуолар
Бу боб жуда кенгдир. Бу китобда ундан катта боб йўқ. Мен, иншааллоҳ, жумлаларни мухтасар қиламан. Ким айтилганларнинг ҳаммасига амал қилишга муваффақ бўлса, Аллоҳ томонидан унга фазлдир. Ким ҳаммасини жамлаб айтишга ожиз бўлса, хоҳлаган битта зикрни айтсин.
Бу бобнинг асли Қуръони каримдадир:
وَسَبِّحْ بِحَمْدِ رَبِّكَ قَبْلَ طُلُوعِ الشَّمْسِ وَقَبْلَ غُرُوبِهَا وَمِنْ آنَاءِ اللَّيْلِ فَسَبِّحْ وَأَطْرَافَ النَّهَارِ لَعَلَّكَ تَرْضَى ( طه-130)
«Қуёш чиқишидан илгари ва ботишидан аввал Парвардигорингизга ҳамд айтиш билан (У зотни) покланг» (Тоҳа сураси, 130-оят);
وَسَبِّحْ بِحَمْدِ رَبِّكَ بِالْعَشِيِّ وَالْإِبْكَارِ (غافر - 55)
«Туну кун Раббингизга ҳамд айтиш билан (Уни) покланг» (Ғофир сураси, 55-оят);
وَاذْكُرْ رَبَّكَ فِي نَفْسِكَ تَضَرُّعًا وَخِيفَةً وَدُونَ الْجَهْرِ مِنَ الْقَوْلِ بِالْغُدُوِّ وَالْآصَالِ وَلَا تَكُنْ مِنَ الْغَافِلِينَ (غافر - 205)
«Парвардигорингизни ичингизда ёлвориб, қўрқиб, дилдан эртаю кеч ёд қилинг ва ғофил кимсалардан бўлманг!» (Аъроф сураси, 205-оят);
وَلَا تَطْرُدِ الَّذِينَ يَدْعُونَ رَبَّهُمْ بِالْغَدَاةِ وَالْعَشِيِّ يُرِيدُونَ وَجْهَهُ (أنعام - 52)
«Эртаю кеч Парвардигорларининг юзини истаб Унга илтижо қиладиган зотларни (ҳузурингиздан) ҳайдаманг!» (Анъом сураси, 52-оят);
فِي بُيُوتٍ أَذِنَ اللَّهُ أَنْ تُرْفَعَ وَيُذْكَرَ فِيهَا اسْمُهُ يُسَبِّحُ لَهُ فِيهَا بِالْغُدُوِّ وَالْآصَالِ (النور - 36)
«У (масжидларда) эртаю кеч У зотни поклайдиган кишилар бордирки, уларни тижорат ҳам, олди-сотди ҳам Аллоҳни зикр қилишдан машғул қила олмас» (Нур сураси, 36-оят).
* وروينا في "صحيح البخاري" عن شداد بن أوس رضي الله عنه، عن النبي صلى الله عليه وسلم قال: "سيد الاستغفار: اللهم أنت ربي لا إله إلا أنت، خلقتني وأنا عبدك وأنا على عهدك ووعدك ما استطعت، أعوذ بك من شر ما صنعت، أبوء لك بنعمتك علي، وأبوء بذنبي فاغفر لي فإنه لا يغفر الذنوب إلا أنت، إذا قال ذلك حين يمسي فمات من ليلته دخل الجنة، أو كان من أهل الجنة، وإذا قال ذلك حين يصبح فمات من يومه...مثله "معنى أبوء: أقر وأعترف.
170/1. Шаддод ибн Авс розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Ким саййидул истиғфор –
اللهُمَّ أَنْتَ رَبِّي لاَ إِلَهَ إِلاَّ أَنْتَ خَلَقْتَنِي وَأَنَا عَبْدُكَ وَأَنَا عَلَى عَهْدِكَ وَوَعْدِكَ مَا اسْتَطَعْتُ أَعُوذُ بِكَ مِنْ شَرِّ مَا صَنَعْتُ أَبُوءُ لَكَ بِنِعْمَتِكَ عَلَيَّ وَأَبُوءُ بِذَنْبِي فَاغْفِرْ لِي فَإِنَّهُ لاَ يَغْفِرُ الذُّنُوبَ إِلاَّ أَنْتَ
«Аллоҳумма анта роббий лаа илаҳа илла анта холақтаний ва ана ъабдука ва ана ъала ъаҳдика ва ваъдика мастатоъту аъузу бика мин шарри ма сонаъту, абу`у лака биниъматика ъалаййа ва абу`у бизамбий фағфирлий фаиннаҳу ла йағфируз зунуба илла анта»ни кечки пайт айтиб, тонг отгунича вафот этса, жаннатга киради. Ким тонгда айтиб, шу куни вафот этса, унда ҳам жаннатга киради», дедилар.
(Маъноси: Аллоҳим, Сен парвардигоримсан, Сендан бошқа илоҳ йўқ. Мени халқ қилдинг ва мен Сенинг қулингман. Мен Сенга берган ваъдамда ва Сенга берган аҳдимда қодир бўлганимча турибман. Қилган нарсаларимнинг ёмонидан Сенинг номинг билан паноҳ тилайман. Менга ато қилган неъматларингга иқрор бўлдим. Ва яна гуноҳларимга ҳам иқрор бўлдим. Менинг гуноҳларимни кечир. Чунки Сендан бошқаси гуноҳларни кечира олмайди.)
Имом Бухорий ривоятлари.
* وروينا في "صحيح مسلم" عن أبي هريرة رضي الله عنه، قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "من قال حين يصبح وحين يمسي: سبحان الله وبحمده مائة مرة لم يأت أحد يوم القيامة بأفضل مما جاء به إلا أحد قال مثل ما قال أو زاد عليه".
171/2. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ким эрталаб ёки кечқурун:
سُبْحَانَ اللهِ وَبِحَمْدِهِ
«Субҳаналлоҳи ва биҳамдиҳи», (Аллоҳга ҳамд айтиш билан Уни айбу нуқсонлардан поклаб ёд этаман), деб юз марта айтса, қиёмат куни бирор киши ундан афзал бўлмайди. Фақат ана шу киши айтганидек ёки ундан ошириб айтсагина, бўлиши мумкин», дедилар.
Имом Муслим ривоятлари.
وفي رواية أبي داود: "سبحان الله العظيم وبحمده".
Абу Довуднинг ривоятларида:
سُبْحَانَ اللهِ العَظِيمِ وَبِحَمْدِهِ
«Субҳаналлоҳил ъазийм ва биҳамдиҳи», деб келган.
* وروينا في سنن أبي داود والترمذي، والنسائي وغيرهما بالأسانيد الصحيحة، عن عبد الله بن خبيب - بضم الخاء المعجمة - رضي الله عنه، قال: "خرجنا في ليلة مطره وظلمة شديدة نطلب النبي صلى الله عليه وسلم ليصلي لنا، فأدركناه فقال: قل، فلم أقل شيئا، ثم قال: قل، فلم أقل شيئا، ثم قال: قل، فقلت: يارسول الله ما أقول؟ قال: قل هو الله أحد والمعوذتين حين تمسي وحين تصبح ثلاث مرات تكفيك من كل شئ". قال الترمذي: حديث حسن صحيح.
172/3. Абдуллоҳ ибн Хубайб розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Биз зулматли ёмғирли кечада Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам намоз ўқиб беришлари учун у зотни ахтариб кўчага чиқдик. У зотни топганимизда, «Айт», дедилар. Мен ҳеч бир нарса айта олмадим. Сўнгра яна: «Айт», дедилар. Мен ҳеч нарса йта олмадим. Сўнгра яна: «Айт», дедилар. Мен: «Эй Расулуллоҳ, нимани айтаман?» дедим. Шунда у зот: «Қул ҳуваллоҳу аҳад», «Қул аъузу бироббил фалақ», «Қул аъузу бироббиннас» сураларини кечки пайт ва эрталаб уч мартадан айтсанг, сенга ҳар бир нарсада кифоя қилади», дедилар».
Абу Довуд, Термизий, Насаий ва бошқаларнинг саҳиҳ санад билан қилган ривояти. Термизий ҳасан, саҳиҳ ҳадис дедилар.
* وروينا في سنن أبي داود، والترمذي، وابن ماجه وغيرها بالأسانيد الصحيحة، عن أبي هريرة رضي الله عنه، عن النبي صلى الله عليه وسلم أنه كان يقول إذا أصبح: "اللهم بك أصبحنا وبك أمسينا، وبك نحيا، وبك نموت، وإليك النشور" وإذا أمسى قال: "اللهم بك أمسينا، وبك نحيا، وبك نموت وإليك النشور". قال الترمذي: حديث حسن.
173/4. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам тонг отганида:
اللهُمَّ بِكَ أَصْبَحْنَا وَبِكَ أَمْسَيْنَا وَبِكَ نَحْيَا وَبِكَ نَمُوتُ وَإِلَيْكَ النُّشُورُ
«Аллоҳумма бика асбаҳна ва бика амсайна ва бика наҳйа ва бика намуту ва илайкан нушур» (Аллоҳим, Сенинг номинг ила тонг оттирдик, Сенинг номинг ила кеч киргиздик. Сенинг номинг ила тириламиз ва Сенинг номинг ила ўламиз. Ва Сенга қайтажакмиз), дер эдилар. Кеч кирганида эса:
اللهُمَّ بِكَ أَمْسَيْنَا وَبِكَ نَحْيَا وَبِكَ نَمُوتُ وَإِلَيْكَ النُّشُورُ
«Аллоҳумма бика амсайнаа ва бика наҳйаа ва бика намууту ва илайкан нушур» (Аллоҳим, Сенинг номинг ила кеч киргиздик. Сенинг номинг ила тириламиз ва Сенинг номинг ила вафот этамиз. Ва Сенга қайтажакмиз), деб айтар эдилар.
Абу Довуд, Термизий, Ибн Можа ва бошқаларнинг саҳиҳ санад билан қилган ривояти.
* وروينا في "صحيح مسلم" عن أبي هريرة رضي الله عنه، أن النبي صلى الله عليه وسلم كان إذا كان في سفر وأسحر يقول: "سمع سامع بحمد الله وحسن بلائه علينا، ربنا صاحبنا، وأفضل علينا، عائذا بالله من النار".
174/5. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам агар сафарда бўлсалар, эрта тонгда:
سَمَّعَ سَامِعٌ بِحَمْدِ اللهِ وَحُسْنِ بَلاَئِهِ عَلَيْنَا رَبَّنَا صَاحِبْنَا وَأَفْضِلْ عَلَيْنَا عَائِذًا بِاللهِ مِنَ النَّارِ
«Саммаъа самиъун биҳамдиллаҳи ва ҳусни балаиҳи ъалайна роббана соҳибна ва афзил ъалайна ъаизан биллаҳи минан нар», деб айтар эдилар.
(Маъноси: Эшитгувчи Аллоҳга ҳамд айтганимизни ва бизга чиройли синовлар берганини эшиттирди. Эй Раббимиз, бизни дўст айла. Ўзингнинг номинг ила дўзахдан паноҳ тилашни бизга энг афзал амал қил.)
Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا في "صحيح مسلم" عن عبد الله بن مسعود رضي الله عنه قال: كان النبي صلى الله عليه وسلم إذا أمسى قال: "أمسينا وأمسى الملك لله، والحمد لله، لا إله إلا الله وحده لا شريك له". قال الراوي: أراه قال فيهن: "له الملك وله الحمد وهو على كل شئ قدير، رب أسألك خير ما في هذه الليلة وخير ما بعدها وأعوذ بك من شر ما في هذه الليلة وشر ما بعدها، رب أعوذ بك من الكسل وسوء الكبر، أعوذ بك من عذاب في النار وعذاب في القبر، وإذا أصبح قال ذلك أيضا: أصبحنا وأصبح الملك لله...".
175/6. Абдуллоҳ ибн Масъуд розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам кеч кирса:
أَمْسَيْنَا وَاَمْسَي الْمُلْكُ للهِ وَالحَمْدُ للهِ لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ وَحْدَهُ لاَ شَرِيكَ لَهُ، لَهُ الْمُلْكُ وَلَهُ الْحَمْدُ وَهُوَ عَلَي كُلُّ شَيْءٍ قَدِيرٌ رَبِّ أَسْأَلُكَ خَيْرَ مَا فِي هَذِهِ الليْلَةِ وَخَيْرَ مَا بَعْدَهَا وَأَعُوذُ بِكَ مِنْ شَرِّ مَا فِي هَذِهِ الليْلَةِ وَشَرِّ مَا بَعْدَهَا رَبِّ أَعُوذُ بِكَ مِنَ الكَسَلِ وَالْهَرَمِ وَسُوءِ الكِبَرِ أَعُوذُ بِكَ مِنْ عَذَابٍ فِي النَّارِ وَعَذَابٍ فِي القَبْرِ
«Амсайна ва амсал мулку лиллаҳ, валҳамду лиллаҳи ла илаҳа иллаллоҳу ваҳдаҳу ла шарийка лаҳ, лаҳул мулку ва лаҳул ҳамду ва ҳува ъала кулли шай`ин қодийр. Робби ас`алука хойро ма фий ҳазиҳил лайлати ва хойро ма баъдаҳа ва аъузу бика мин шарри ма фий ҳазиҳил лайлати ва шарри ма баъдаҳа, робби аъузу бика минал касали валҳароми ва су`ул кибар. Аъузу бика мин ъазабин фин нари ва ъазабин фил қобр», деб айтар эдилар.
Агар тонг отса: «Асбаҳна ва асбаҳал мулку лиллаҳ», деб, қолганини ўшандай давом эттирардилар.
(Маъноси: Биз ҳам, бутун мулк ҳам Аллоҳники бўлган ҳолда кеч киргизди. Аллоҳга ҳамд бўлсин. Аллоҳдан бошқа илоҳ йўқ. Унинг шериги ҳам йўқ. Мутлақ мулк Уникидир. Мақтов ҳам Унга хосдир. У ҳар нарсага қодирдир. Эй Раббим, Сендан бу кечанинг яхшиликларини ва ундан кейинги яхшиликларни сўрайман. Бу кечанинг ёмонлигидан ва ундан кейинги кечанинг ёмонлигидан Сендан паноҳ тилайман. Эй Раббим, Сенинг номинг ила дангасаликдан, жуда қариб кетишдан ва кибрликни ёмонидан паноҳ тилайман. Яна дўзах ва қабр азобидан ҳам паноҳ тилайман.)
Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا بالإسناد الصحيح في سنن أبي داود، والترمذي عن أبي هريرة رضي الله عنه أن أبا بكر الصديق رضي الله عنه قال: يارسول الله مرني بكلمات أقولهن إذا أصبحت وإذا أمسيت، قال:" قل: اللهم فاطر السموات والأرض، عالم الغيب والشهادة رب كل شئ ومليكه، أشهد أن لا إله إلا أنت، أعوذ بك من شر نفسي وشر الشيطان وشركه، قال: قلها إذا أصبحت وإذا أمسيت وإذا أخذت مضجعك" قال الترمذي: حديث حسن صحيح.
177/8. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Абу Бакр Сиддиқ розияллоҳу анҳу: «Эй Расулуллоҳ, менга бирор калимани ўргатинг, уни тонг отганида ва кеч кирганда айтиб юрай», дедилар. Шунда у зот:
اللهُمَّ فَاطِرَ السَّمَاوَاتِ وَالأَرْضِ عَالِمَ الغَيْبِ وَالشَّهَادَةِ رَبَّ كُلِّ شَيْءٍ وَمَلِيكَهُ أَشْهَدُ أَنْ لاَ إِلَهَ إِلاَّ أَنْتَ أَعُوذُ بِكَ مِنْ شَرِّ نَفْسِي وَشَرِّ الشَّيْطَانِ وَشِرْكِهِ
«Аллоҳумма фатирос самавати вал арзи ъалимал ғойби ваш шаҳадати робба кулли шай`ин ва малийкаҳ, ашҳаду алла илаҳа илла анта, аъузу бика мин шарри нафсий ва шарриш шайтони ва ширкиҳи», деб тонг отганида, кеч кирганида ва тўшагингизга ётганингизда айтиб юринг», дедилар.
(Маъноси: Эй еру осмонни бор қилган Аллоҳим, эй ғоибни ва шоҳидни билувчи Раббим, Сен ҳар бир нарсанинг парвардигори ва подшоҳидирсан. Гувоҳлик бераманки, Сендан бошқа илоҳ йўқ. Нафсимнинг ёмонлигидан ва шайтоннинг ёмонлигию ҳийласидан Сенинг номинг ила паноҳ тилайман.)
Абу Довуд ва Термизий ривоятлари.
* وروينا نحوه في "سنن أبي داود" من رواية أبي مالك الأشعري رضي الله عنه أنهم قالوا: يا رسول الله علمنا كلمة نقولها إذا أصبحنا وإذا أمسينا واضطجعنا، فذكره، وزاد فيه بعد قوله: "وشركه"، وأن نقترف سوءا على أنفسنا أو نجره إلى مسلم".
178/9. Абу Молик Ашъарий розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Бир неча саҳоба: «Эй Расулуллоҳ, бизга бир калимани ўргатингки, биз уни эрталаб ва кечқурун ҳамда тўшагимизга ётганимизда айтиб юрайлик», дейишди. Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам юқоридаги дуони айтиб, унга:
وَأَنَّ نَقْتَرِفُ سُوءًا عَلَى أَنْفُسِنَا أَو نَجُرَّهُ إِلَى مُسْلِمٍ
«ва ан нақтарифа су`ан ъала анфусина ав нажурроҳу ила муслим»ни қўшиб қўйдилар.
(Маъноси: Нафсимизга ёмонлик бўлишидан ва мусулмоннинг ҳам ёмонликка гирифтор бўлишидан паноҳ тилаймиз.)
Абу Довуд ривоятлари.
* وروينا في "سنن أبي داود" و "الترمذي" عن عثمان بن عفان رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "ما من عبد يقول في صباح كل يوم ومساء كل ليلة: بسم الله الذي لا يضر مع اسمه شئ في الأرض ولا في السماء وهو السميع العليم، ثلاث مرات لم يضره شئ".
قال الترمذي: هذا حديث حسن صحيح، هذا لفظ الترمذي.
وفي رواية أبي داود: "لم تصبه فجأة بلاء".
179/10. Усмон ибн Аффон розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Бирор бир банда ҳар тонгда ва тунда:
بِاسْمِ اللهِ الَّذِي لاَ يَضُرُّ مَعَ اسْمِهِ شَيْءٌ فِي الأَرْضِ وَلاَ فِي السَّمَاء وَهُوَ السَّمِيعُ العَلِيمُ
«Бисмиллаҳиллазий ла йазурру маъасмиҳи шай`ун фил арзи ва лаа фис самаи ва ҳувас самийъул ъалийм», деб уч марта айтса, унга бирор нарса зарар бермайди», дедилар.
(Маъноси: Шундай Аллоҳнинг исми билан бошлайманки, Унинг исми туфайли еру осмонда бирор нарса зарар бера олмайди. У эшитувчи ва билувчи Зотдир.)
Абу Довуд ва Термизий ривоятлари.
* وروينا في كتاب الترمذي، عن ثوبان رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "من قال حين يمسي: رضيت بالله ربا، وبالإسلام دينا، وبمحمد صلى الله عليه وسلم نبيا، كان حقا على الله تعالى أن يرضيه".
180/11. Савбон розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ким кеч кирган пайтда:
رَضِيتُ بِاللهِ رَبًّا وَبِالإِسْلاَمِ دِينًا وَبِمُحَمَّدٍ صَلَّى اللهُ عَلَيهِ وَسَلَّمَ نَبِيًّا
«Розийту биллаҳи роббан ва бил Ислами дийнан ва би Муҳаммадин соллаллоҳу ъалайҳи васаллама набиййа», деса, Аллоҳ уни рози қилиши (беражак неъматлари билан) ҳақиқат бўлади», дедилар.
(Маъноси: Аллоҳни раббим, Исломни диним, Муҳаммад соллаллоҳу алайҳи васалламни пайғамбар деб рози бўлдим.)
Бу ҳадисни Термизий заиф иснод билан ривоят қилганлар. Лекин Абу Довуд ва Насаийлар Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламга хизмат қилган бир кишидан келтирган бошқа ривоят эса саҳиҳдир.
* وروينا في "سنن أبي داود" بإسناد جيد لم يضعفه عن أنس رضي الله عنه: أن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "من قال حين يصبح أو يمسي: اللهم إني أصبحت أشهدك وأشهد حملة عرشك وملائكتك وجميع خلقك أنك أنت الله الذي لا إله إلا أنت، وأن محمدا عبدك ورسولك، أعتق الله ربعه من النار، فمن قالها مرتين أعتق الله نصفه من النار، ومن قالها ثلاثا أعتق الله ثلاثة أرباعه، فإن قالها أربعا أعتقه الله تعالى من النار".
181/12. Анас розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ким тонг отганида ёки кеч кирганида:
اللهُمَّ إِنِّي أَصْبَحْتُ أُشْهِدُكَ وَأُشْهِدُ حَمَلَةَ عَرْشِكَ وَمَلاَئِكَتَكَ وَجَمِيعَ خَلْقِكَ أَنَّكَ أَنْتَ اللهُ الَّذِي لاَ إِلَهَ إِلاَّ أَنْتَ وَأَنَّ مُحَمَّدًا عَبْدُكَ وَرَسُولُكَ
«Аллоҳумма инний асбаҳту ушҳидука ва ушҳиду ҳамалата ъаршика ва малаикатака ва жамийъа холқик, аннака анталлоҳуллазий лаа илаҳа илла анта ва анна Муҳаммадан ъабдука ва росулук», деб айтса, Аллоҳ таоло танасининг тўртдан бирини дўзахдан халос қилади. Ким шуни икки марта айтса, Аллоҳ таоло унинг ярмини дўзахдан халос қилади. Ким уч марта айтса, Аллоҳ таоло унинг тўртдан уч қисмини дўзахдан халос этади. Ким тўрт марта айтса, Аллоҳ таоло уни бутунлай дўзахдан халос қилади», дедилар.
(Маъноси: Аллоҳим, албатта, мен тонг оттирдим. Сени ва аршингни кўтарувчи фаришталарингни ва ҳамма халқ қилган нарсаларингни гувоҳ қилиб айтаманки, Сендан бошқа илоҳ йўқ, Муҳаммад соллаллоҳу алайҳи васаллам Сенинг банданг ва расулингдир.)
Абу Довуд ривоятлари.
* وروينا في "سنن أبي داود" بإسناد جيد لم يضعفه، عن عبد الله بن غنام بالغين المعجمة والنون المشددة، البياضي الصحابي رضي الله عنه، أن رسول الله صلى الله عليه وآله وسلم قال: "من قال حين يصبح: اللهم ما أصبح بي من نعمة فمنك وحدك لا شريك لك، لك الحمد ولك الشكر، فقد أدى شكر يومه، ومن قال مثل ذلك حين يمسي فقد أدى شكر ليلته".
182/13. Абдуллоҳ ибн Ғанном розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ким тонг отганида:
اللهُمَّ مَا أَصْبَحَ بِي مِنْ نِعْمَةٍ فَمِنْكَ وَحْدَكَ لاَ شَرِيكَ لَكَ، لَكَ الْحَمْدُ وَلَكَ الشُّكْرُ
«Аллоҳумма маа асбаҳа бий мин ниъматин фаминка ваҳдака лаа шарийка лак, лакал ҳамду ва лакаш шукр», деса, кундузнинг шукрини адо қилибди. Ким шу дуони кеч кирганида айтса, кечанинг шукрини адо этибди», дедилар.
(Маъноси: Аллоҳим, мен билан тонг оттирган неъматлар Сен томондандир. Сен яккаю ёлғиздирсан, Сенинг шеригинг йўқ. Сенга ҳамд ва шукрлар бўлсин.)
Абу Довуд ривоятлари.
* وروينا بالأسانيد الصحيحة في سنن أبي داود، والنسائي، وابن ماجه، عن ابن عمر رضي الله عنهما قال: "لم يكن النبي صلى الله عليه وسلم يدع هؤلاء الدعوات حين يمسي وحين يصبح: "اللهم إني أسألك العافية في الدنيا والآخرة، اللهم إني أسألك العفو والعافية في ديني ودنياي وأهلي ومالي، اللهم استر عوراتي وآمن روعاتي، اللهم احفظني من بين يدي ومن خلفي، وعن يميني، وعن شمالي، ومن فوقي، وأعوذ بعظمتك أن أغتال من تحتي.
"قال وكيع: يعني الخسف. قال الحاكم أبو عبد الله: هذا حديث صحيح الإسناد.
183/14. Ибн Умар розияллоҳу анҳумодан ривоят қилинади:
«Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам қуйидаги дуоларни кеч кирганида ва тонг отганида ҳеч тарк қилмас эдилар:
اللهُمَّ إِنِّي أَسْأَلُكَ العَافِيَةَ فِي الدُّنْيَا وَالآخِرَةِ اللهُمَّ إِنِّي أَسْأَلُكَ العَفْوَ وَالعَافِيَةَ فِي دِينِي وَدُنْيَايَ وَأَهْلِي وَمَالِي. اللهُمَّ اسْتُرْ عَوْرَاتِي وَآمِنْ رَوْعَاتِي. اللهُمَّ احْفَظْنِي مِنْ بَيْنِ يَدَيَّ وَمِنْ خَلْفِي وَعَنْ يَمِينِي وَعَنْ شِمَالِي وَمِنْ فَوْقِي وَأَعُوذُ بِعَظَمَتِكَ أَنْ أُغْتَالَ مِنْ تَحْتِي
«Аллоҳумма инний ас`алукал ъафийата фиддунйа вал ахироҳ. Аллоҳумма инний ас`алукал ъафва вал ъафийата фий дийний ва дунйайа ва аҳлий ва малий. Аллоҳуммастур ъавротий ва амин равъаатий. Аллоҳуммаҳфазний мин байни йадаййа ва мин холфий ва ъан йамийний ва ъан шималий ва мин фавқий ва аъузу биъазоматика ан уғтала мин таҳтий».
(Маъноси: Аллоҳим, мен Сендан дунё ва охиратда офият сўрайман. Эй Раббим, динимда ва дунёимда, аҳлимда ва молимда афв ва офият сўрайман. Эй Раббим, авратимни бекит, хавфларимни омонликка айлантир. Эй Аллоҳим, мени олдимдан, орқамдан, ўнг томонимдан, чап томонимдан, устимдан сақлагин. Эй Раббим, остимдан ҳалок қилишингдан Сенинг азаматинг ила паноҳ тилайман.)
Абу Довуд, Насаий, Ибн Можалар ривояти.
* وروينا في سنن أبي داود، والنسائي، وغيرهما بالإسناد الصحيح عن علي رضي الله عنه، عن رسول الله صلى الله عليه وسلم أنه كان يقول عند مضجعه: "اللهم إني أعوذ بوجهك الكريم وبكلماتك التامة من شر ما أنت آخذ بناصيته، اللهم أنت تكشف المغرم والمأثم، اللهم لا يهزم جندك ولا يخلف وعدك، ولا ينفع ذا الجد منك الجد، سبحانك وبحمدك".
184/15. Али розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам тўшакларига ётаётганларида:
اللهُمَّ إِنِّي أَعُوذُ بِوَجْهِكَ الكَرِيْمِ وَبِكَلِمَاتِكَ التَّامَّةِ مِنْ شَرِّ مَا أَنْتَ آخِذٌ بِنَاصِيَتِهِ. اللهُمَّ أَنْتَ تَكْشِفُ الْمَغْرَمَ وَالْمَأْثَمَ. اللهُمَّ لاَ يُهْزَمُ جُنْدُكَ وَلاَ يُخْلَفُ وَعْدُكَ وَلاَ يَنْفَعُ ذَا الجَدِّ مِنْكَ الجَدُّ سُبْحَانَكَ وَبِحَمْدِكَ
«Аллоҳумма инний аъузу биважҳикал карийм ва бикалиматикат таммати мин шарри ма анта ахизум бинасийатиҳ. Аллоҳумма анта такшифул мағрома вал ма`сама. Аллоҳумма лаа йуҳзаму жундука ва ла йухлафу ваъдука ва ла йанфаъу залжадди минкал жадд, субҳанака ва биҳамдик», дер эдилар.
(Маъноси: Аллоҳим, карим юзинг ила барча калималарингни ўртага қўйиб, пешонасидан ушлашингга сабаб бўлувчи ёмонликдан паноҳ тилайман. Эй Раббим, Сен хасорат ва гуноҳларни фош қилувчисан. Эй Раббим, Сенинг аскарларинг асло енгилмасдир. Сенинг ваъданг хилоф қилинмас. Ҳузурингда бойлик эгасига бойлиги фойда бермас. Сенга ҳамд айтиш ила Сени поклайман.)
Абу Довуд ва Насаийлар ривояти.
* وروينا في سنن أبي داود، وابن ماجه، بأسانيد جيدة عن أبي عياش - بالشين المعجمة - رضي الله عنه، أن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "من قال إذا أصبح: لا إله إلا الله وحده لا شريك له، له الملك وله الحمد وهو على كل شئ قدير، كان له عدل رقبة من ولد إسماعيل صلى الله عليه وسلم، وكتب له عشر حسنات، وحط عنه عشر سيئات، ورفع له عشر درجات، وكان في حرز من الشيطان حتى يمسي، وإن قالها إذا أمسى كان له مثل ذلك حتى يصبح".
185/16. Абу Аййош розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ алайҳиссалом: «Ким тонг отганида:
لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ وَحْدَهُ لاَ شَرِيكَ لَهُ، لَهُ الْمُلْكُ وَلَهُ الْحَمْدُ وَهُوَ عَلَى كُلُّ شَيْءٍ قَدِيرٌ
«Лаа илаҳа иллаллоҳу ваҳдаҳу лаа шарийка лаҳ, лаҳул мулку ва лаҳул ҳамду ва ҳува ъала кулли шай`ин қодийр», деса, Исмоил алайҳисалом болаларидан қулни озод қилган баробарида бўлади ва унга ўнта яхшилик ёзилиб, ўнта ёмонлиги ўчирилади ҳамда даражаси ўн баробар кўтарилади, кеч киргунича шайтондан ҳимоя қилинади. Агар шу калималарни кеч кирганида айтса, тонггача шайтондан ҳимояда бўлади», дедилар.
(Маъноси юқорида ўтди.)
Абу Довуд ва Ибн Можа ривоятлари.
* وروينا في "سنن أبي داود" بإسناد لم يضعفه عن أبي مالك الأشعري رضي الله عنه: أن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "إذا أصبح أحدكم فليقل: أصبحنا وأصبح الملك لله رب العالمين، اللهم أسألك خير هذا اليوم فتحه ونصره ونوره وبركته وهداه، وأعوذ بك من شر ما فيه وشر ما بعده، ثم إذا أمسى فليقل مثل ذلك".
186/17. Абу Молик Ашъарий розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Қачон сизлардан бирингиз тонг отганида:
أَصْبَحْنَا وَأَصْبَحَ الْمُلْكُ للهِ رَبِّ العَالَمِينَ. اللهُمَّ أَسْأَلُكَ خَيْرَ هَذَا اليَوْمِ فَتْحَهُ وَنَصْرَهُ وَنُورَهُ وَبَرَكَتَهُ وَهُدَاهُ وَأَعُوذُ بِكَ مِنْ شَرِّ مَا فِيهِ وَشَرِّ مَا بَعْدَهُ
«Асбаҳна ва асбаҳал мулку лиллаҳи роббил ъаламийн. Аллоҳумма ас`алука хойра ҳазал йавми фатҳаҳу ва насроҳу ва нуроҳу ва барокатаҳу ва ҳудаҳу ва аъузу бика мин шарри ма фийҳи ва шарри ма баъдаҳ», деб айтсин. Сўнгра кеч кирганида ҳам худди шундай десин», дедилар.
(Маъноси: Биз ҳам, мулк ҳам оламлар парвардигори Аллоҳники бўлган ҳолда тонг оттирдик. Эй Раббим, бу куннинг яхшисини, фатҳ бўлишини, ғалабасини, нурини, баракасини, ҳидоятини сўрайман. Ва Сендан бу куннинг ва бу кундан кейингисининг ёмонлигидан паноҳ тилайман.)
Абу Довуд ривоятлари.
* وروينا في "سنن أبي داود" عن عبد الرحمن بن أبي بكرة، أنه قال لأبيه: يا أبت إني أسمعك تدعو كل غداة: اللهم عافني في بدني، اللهم عافني في سمعي، اللهم عافني في بصري، اللهم إني أعوذ بك من الكفر والفقر، اللهم إني أعوذ بك من عذاب القبر، لا إله إلا أنت، تعيدها حين تصبح ثلاثا، وثلاثا حين تمسي، فقال: إني سمعت رسول الله صلى الله عليه وسلم يدعو بهن، فأنا أحب أن أستن بسنته.
187/18. Абдураҳмон ибн Абу Бакра оталарига: «Эй отажон, ҳар тонгда уч марта ва кечқурун уч марта:
اللهُمَّ عَافِنِي فِي بَدَنِي اللهُمَّ عَافِنِي فِي سَمْعِي اللهُمَّ عَافِنِي فِي بَصَرِي، اللهُمَّ إِنِّي أَعُوذُ بِكَ مِنَ الكُفْرِ وَالفَقْرِ اللهُمَّ إِنِّي أَعُوذُ بِكَ مِنْ عَذَابِ القَبْرِ لاَ إِلَهَ إِلاَّ أَنْتَ
«Аллоҳумма ъафиний фий баданий, Аллоҳумма ъафиний фий самъий, Аллоҳумма ъафиний фий басорий, Аллоҳумма инний аъузу бика минал куфри вал фақри, Аллоҳумма инний аъузу бика мин ъазабил қобри, лаа илаҳа иллаа анта» (Аллоҳим, баданимни, қулоғимни ва кўзимни офиятда қил. Эй Раббим, Сенинг номинг ила куфрдан, камбағалликдан ва қабр азобидан паноҳ тилайман. Сендан бошқа илоҳ йўқ), деяётганингизни эшитаман», дедилар. Абу Бакра розияллоҳу анҳу: «Мен Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламнинг шундай дуо қилганларини эшитганман ва мен у зотнинг суннатларига амал қилишни яхши кўраман», деб жавоб бердилар.
Абу Довуд ривоятлари.
* وروينا في "سنن أبي داود" عن ابن عباس رضي الله عنهما عن رسول الله صلى الله عليه وسلم أنه قال: "من قال حين يصبح (فسبحان الله حين تمسون وحين تصبحون وله الحمد في السموات والأرض وعشيا وحين تظهرون. يخرج الحي من الميت ويخرج الميت من الحي ويحيي الأرض بعد موتها وكذلك تخرجون) [الروم: 17، 19] أدرك ما فاته في يومه ذلك، ومن قالهن حين يمسي أدرك ما فاته في ليلته".
لم يضعفه أبو داود، وقد ضعفه البخاري في "تاريخه الكبير" وفي كتابه "كتاب الضعفاء".
188/19. Ибн Аббос розияллоҳу анҳумодан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ким тонг отганида:
فَسُبْحَانَ اللَّهِ حِينَ تُمْسُونَ وَحِينَ تُصْبِحُونَ (17) وَلَهُ الْحَمْدُ فِي السَّمَاوَاتِ وَالْأَرْضِ وَعَشِيًّا وَحِينَ تُظْهِرُونَ (18) يُخْرِجُ الْحَيَّ مِنَ الْمَيِّتِ وَيُخْرِجُ الْمَيِّتَ مِنَ الْحَيِّ وَيُحْيِ الْأَرْضَ بَعْدَ مَوْتِهَا وَكَذَلِكَ تُخْرَجُونَ (الروم - 19)
«Фасубҳаналлоҳи ҳийна тумсууна ва ҳийна тусбиҳун. Ва лаҳул ҳамду фис самавати вал арзи ва ъашиййан ва ҳийна тузҳирун. Йухрижул ҳаййа минал маййити ва йухрижул маййита минал ҳаййи ва йуҳйил арза баъда мавтиҳаа ва казалика тухрожун», деб айтса, шу кунги йўқотган нарсаларини топибди. Ким буларни кечки пайт айтса, тунда йўқотган нарсаларини топибди», дедилар.
(Маъноси: «Кеч кираётганида, тонг отаётганида, оқшомда ва пешин пайтида Аллоҳга тасбиҳ айтинглар. Осмонлару ердаги ҳамду санолар У учундир. У ўликдан тирикни ва тирикдан ўликни чиқарур. Ва ерни ўлганидан кейин тирилтирур. Сизлар ҳам мана шундай тирилтирурсизлар» (Рум сураси, 17‑19-оятлар).
Бу ҳадисни Абу Довуд ривоят қилганлар, лекин Имом Бухорий уни «Тарихул-кабийр» ва «Китобу зуафо» номли китобларида заиф, деб айтганлар.
* وروينا في "سنن أبي داود" عن بعض بنات النبي صلى الله عليه وسلم رضي الله عنهن أن النبي صلى الله عليه وسلم كان يعلمها فيقول: "قولي حين تصبحين: سبحان الله وبحمده، لا قوة إلا بالله، ما شاء الله كان، وما لم يشأ لم يكن، أعلم أن الله على كل شئ قدير، وأن الله قد أحاط بكل شئ علما، فإنه من قالهن حين يصبح حفظ حتى يمسي ومن قالهن حين يمسي حفظ حتى يصبح".
189/20. Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам қизларининг биттасидан ривоят қилинади:
У зот қизларига тонг отганида:
سُبْحَانَ اللهِ وَبِحَمْدِهِ لاَ قُوَّةَ إِلاَّ بِاللهِ مَا شَاءَ اللهُ كَانَ وَمَا لَمْ يَشَأْ لَمْ يَكُنْ، أَعْلَمُ أَنَّ اللهَ عَلَى كُلِّ شَيْءٍ قَدِيرٌ وَأَنَّ اللهَ أَحَاطَ بِكُلِّ شَيْءٍ عِلْمًا
«Субҳаналлоҳи ва биҳамдиҳи, лаа қуввата илла биллаҳи маша`аллоҳу кана ва ма лам йаша` лам йакун. Аъламу анналлоҳа ъала кулли шай`ин қодийр. Ва анналлоҳа қод аҳато бикулли шай`ин ъилма», деб айтишни ўргатар эдилар. Чунки бу калималарни тонг отганида айтган киши кеч киргунича муҳофаза қилинади. Кеч кирганида айтса, тонг отгунича муҳофаза этилади.
(Маъноси: Аллоҳга ҳамд айтиш билан Уни поклаб ёд этаман. Аллоҳдан бошқада қувват йўқ. Аллоҳ хоҳлаган нарса бўлади. Хоҳламаган нарса бўлмайди. Биламанки, Аллоҳ ҳар бир нарсага қодирдир. Ва, албатта, Аллоҳ ҳар бир нарсани илми билан иҳота қилгандир.)
Абу Довуд ривоятлари.
* وروينا في سنن أبي داود، عن أبي سعيد الخدري رضي الله عنه، قال: دخل رسول الله صلى الله عليه وسلم ذات يوم المسجد، فإذا هو برجل من الأنصار يقال له: أبو أمامة، فقال: "يا أبا أمامة! ما لي أراك جالسا في المسجد في غير وقت صلاة؟" قال: هموم لزمتني وديون يا رسول الله، قال: "أفلا أعلمك كلاما إذا قلته أذهب الله همك وقضى عنك دينك" قلت: بلى يا رسول الله، قال: "قل إذا أصبحت وإذا أمسيت: اللهم إني أعوذ بك من الهم والحزن وأعوذ بك من العجز والكسل، وأعوذ بك من الجبن والبخل، وأعوذ بك من غلبة الدين وقهر الرجال". قال: ففعلت ذلك، فأذهب الله تعالى همي وغمي وقضى عني ديني.
190/21. Абу Саид Худрий розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам бир куни масжидга кирсалар, Абу Умома деган ансорий саҳоба ўтирган эдилар. Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Эй Абу Умома, намоз вақтидан бошқа пайтда масжидда ўтирганинг боиси нима?» деб сўрадилар. «Эй Расулуллоҳ, мени ғам ва қарз шу аҳволга солиб қўйди», дедилар. Шунда у зот: «Сенга бир дуони ўргатайми? Уларни айтиб юрсанг, Аллоҳ ғамингни кетказиб, қарзингдан халос этади. Агар тонг отса ва кеч кирса:
اللهُمَّ إِنِّي أَعُوذُ بِكَ مِنَ الْهَمِّ وَالحَزَنِ وَأَعُوذُ بِكَ مِنَ العَجْزِ وَالكَسَلِ وَأَعُوذُ بِكَ مِنَ غَلَبَةِ الدَّيْنِ وَقَهْرِ الرِّجَالِ
«Аллоҳумма инний аъузу бика минал ҳамми вал ҳазани ва аъузу бика минал ъажзи вал касали ва аъузу бика минал жубни вал бухли ва аъузу бика мин ғолабатид дайни ва қоҳрир рижал»ни айт» (Аллоҳим, Сенинг номинг ила ғам-ташвишдан, ожизлик ва дангасаликдан, қўрқоқлик ва бахилликдан, қарз эзиб қўйиши ва кишиларнинг қаҳридан паноҳ тилайман), деб буюрдилар. Абу Умома: «Сўнг Набий соллаллоҳу алайҳи васалламнинг айтганларига амал қилдим. Аллоҳ менинг ғам-ғуссамни кетказиб, қарздан халос этди», деб айтадилар».
Абу Довуд ривоятлари.
* وروينا في كتاب ابن السني بإسناد صحيح، عن عبد الله بن أبزى رضي الله عنه قال: كان رسول الله صلى الله عليه وسلم إذا أصبح قال: "أصبحنا على فطرة الإسلام، وكلمة الإخلاص، ودين نبيا محمد صلى الله عليه وسلم، وملة إبراهيم صلى الله عليه وسلم حنيفا مسلما وما أنا من المشركين". قلت كذا وقع في كتابه: "ودين نبينا محمد" وهو غير ممتنع، ولعله صلى الله عليه وسلم قال ذلك جهرا ليسمعه غيره فيتعلمه، والله أعلم.
191/22. Абдуллоҳ ибн Абзо розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам қачон тонг оттирсалар:
أصْبَحْنَا عَلَى فِطْرَةِ الإِسْلاَمِ وَكَلِمَةِ الإِخْلاَصِ وَدِينِ مُحَمَّدٍ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ وَمِلَّةِ إِبْرَاهِيمَ حَنِيفًا مُسْلِمًا وَمَا أَنَا مِنَ الْمُشْرِكِينَ
«Асбаҳна ъала фитратил Ислам ва калиматил ихласи ва дийни набиййина Муҳаммадин соллаллоҳу алайҳи васаллам ва миллати Иброҳийма ҳанийфам муслиман ва ма ана минал мушрикийн», деб айтар эдилар.
(Маъноси: Мушрик бўлмасдан, мусулмон ҳолимизда ва тўғри йўлда бўлган Иброҳим алайҳиссаломнинг миллатларида, пайғамбаримиз Муҳаммад алайҳиссаломнинг динларида, ихлос калимаси ва Ислом фитратида тонг оттирдик.)
Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا في كتاب ابن السني، عن عبد الله بن أبي أوفى رضي الله عنهما، قال: كان رسول الله صلى الله عليه وسلم إذا أصبح قال: "أصبحنا وأصبح الملك لله عز وجل، والحمد لله، والكبرياء والعظمة لله، والخلق والأمر والليل والنهار وما سكن فيهما لله تعالى، اللهم اجعل أول هذا النهار صلاحا، وأوسطه نجاحا، وآخره فلاحا، يا أرحم الراحمين".
192/23. Абдуллоҳ ибн Авфо розияллоҳу анҳумодан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам тонг отганида:
أَصْبَحْنَا وَأصْبَحَ الْمُلْكُ للهِ عَزَّ وَجَلَّ وَالحَمْدُ للهِ وَالكِبْرِيَاءُ وَالعَظَمَةُ للهِ وَالْخَلْقُ وَالأَمْرُ وَاللَّيْلُ وَالنَّهَارُ وَمَا سَكَنَ فِيهِمَا للهِ تَعَالَى. اللهُمَّ اجْعَلْ أَوَّلَ هَذَا النَّهَارَ صَلاَحًا وَأَوْسَطَهُ نَجَاحًا وَآخِرَهُ فَلاَحًا يَا أَرْحَمَ الرَّحِمِينَ
«Асбаҳна ва асбаҳал мулку лиллаҳи азза ва жалла валҳамду лиллаҳи вал кибрийау вал ъазомату лиллаҳи вал холқу вал`амру вал лайлу ван наҳару ва маа сакана фийҳимаа лиллаҳи таъала, Аллоҳуммажъал аввала ҳазан наҳари солаҳан ва авсатаҳу нажаҳан ва ахироҳу фалаҳан йа арҳамарроҳимийн», деб айтар эдилар».
(Маъноси: Биз ҳам, бутун борлиқ ҳам Аллоҳники бўлган ҳолда тонг оттирдик. Ҳамд, кибр, улуғлик, яратиш, буюриш, кечаси ва кундузи ҳамда улар орасида турадиган нарсаларнинг барчаси Аллоҳ учундир. Аллоҳим, бу куннинг аввалини ислоҳ, ўртасини нажот, охирини ютуқ қил, эй раҳм қилувчиларнинг Раҳмлиси.)
Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا في كتابي الترمذي وابن السني بإسناد فيه ضعف، عن معقل بن يسار رضي الله عنه، عن النبي صلى الله عليه وسلم قال: "من قال حين يصبح ثلاث مرات: أعوذ بالله السميع العليم من الشيطان الرجيم، وقرأ ثلاث آيات من سورة الحشر، وكل الله تعالى به سبعين ألف ملك يصلون عليه حتى يمسي، وإن مات في ذلك اليوم مات شهيدا، ومن قالها حين يمسي كان بتلك المنزلة".
193/24. Маъқал ибн Йасор розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Тонг отганида ким уч марта:
أَعُوذُ بِاللهِ السَّمِيعِ العَلِيمِ مِنَ الشَّيْطَانِ الرَّجِيمِ
«Аъузу биллаҳис самийъул ъалийм минаш шайтонир рожийм», деб Ҳашр сурасидан уч оят ўқиса, Аллоҳ таоло унга кеч киргунича саловот айтиб турадиган етмиш минг фариштани вакил қилиб қўяди. Агар вафот этса, шаҳид кетади», дедилар.
(Маъноси: Эшитувчи ва билувчи Аллоҳнинг номи ила лаънатланган шайтондан паноҳ тилайман.)
Термизий ва Ибн Сунний заиф иснод билан ривоят қилишган.
* وروينا في كتاب ابن السني، عن محمد بن إبراهيم، عن أبيه رضي الله عنه قال: وجهنا رسول الله صلى الله عليه وسلم في سرية، فأمرنا أن نقرأ إذا أمسينا وأصبحنا: (أفحسبتم أنما خلقناكم عبثا) [المؤمنون : 115] فقرأنا، فغنمنا وسلمنا.
194/25. Муҳаммад ибн Иброҳим оталаридан ривоят қилади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам бизни бир сариййага (ўзлари иштирок этмаган уруш) юборатуриб, тонгда ва кеч кирганида:
أَفَحَسِبْتُمْ أَنَّمَا خَلَقْنَاكُمْ عَبَثًا
«Афаҳасибтум аннама холақнакум ъабасан» (Сизларнинг гумонингизча, Биз сизларни беҳуда яратдикми?!) оятини ўқишни буюрдилар (Мўминлар сураси, 115-оят). Биз шу оятни ўқиганимизда, ғалаба қилиб, ғаниматларни қўлга киритар эдик».
Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا فيه عن أنس رضي الله عنه، أن رسول الله صلى الله عليه وسلم كان يدعو بهذه الدعوة إذا أصبح وإذا أمسى: "اللهم إني أسألك من فجأة الخير، وأعوذ بك من فجأة الشر".
195/26. Анас розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам агар тонг отса ва кеч кирса:
اللهُمَّ إِنِّي أَسْأَلُكَ مِنْ فَجْأَةِ الْخَيْرِ وَأَعُوذُ بِكَ مِنْ فَجْأَةِ الشَرِّ
«Аллоҳумма инний ас`алука мин фаж`атил хойри ва аъузу бика мин фаж`атиш шарр», деган дуони ўқир эдилар.
(Маъноси: Аллоҳим, тўсатдан яхшилик бўлишини Сендан сўрайман ва тўсатдан ёмонлик бўлишидан Сендан паноҳ тилайман.)
Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا فيه عن أنس رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم لفاطمة رضي الله عنها: "ما يمنعك أن تسمعي ما أوصيك به؟ تقولين إذا أصبحت وإذا أمسيت: يا حي يا قيوم بك أستغيث فأصلح لي شأني كله ولا تكلني إلى نفسي طرفة عين".
196/27. Анас розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам Фотима розияллоҳу анҳога: «Васият қилган нарсамни эшитишдан сени нима тўсади? Ҳар тонг ва кечқурун:
يَا حَيُّ يَا قَيُّومُ بِكَ أَسْتَغِيثُ فَأَصْلِحْ لِي شَأْنِي كُلَّهُ وَلاَ تَكِلْنِي إِلَى نَفْسِي طَرْفَةَ عَيْنٍ
«Йаа ҳаййу йаа қоййуму бика астағийсу фаслиҳ лий ша`ний куллаҳу ва лаа такилний илаа нафсий торфата ъайн», деб айт», дедилар.
(Маъноси: Эй ҳай-тирик ва қаййум сифатига эга бўлган Зот, Сендан ёрдам сўрайман. Шаънимни ҳар бир нарсада ислоҳ эт ва кўз юмиб очгунчалик муддат ҳам ўз ҳолимга ташлаб қўйма.)
Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا فيه بإسناد ضعيف، عن ابن عباس رضي الله عنهما، أن رجلا شكا إلى رسول الله صلى الله عليه وسلم أنه تصيبه الآفات، فقال له رسول الله صلى الله عليه وسلم: "قل إذا أصبحت: بسم الله
على نفسي وأهلي ومالي، فإنه لا يذهب لك شئ"، فقالهن الرجل فذهبت عنه الآفات.
197/28. Ибн Аббос розияллоҳу анҳумодан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламга бир киши бало‑офатлар етаётганидан шикоят қилди. Шунда Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Агар тонг оттирсанг:
بِاسْمِ اللهِ عَلَى نَفْسِي وَأَهْلِي وَمَالِي
«Бисмиллаҳи ъала нафсий ва аҳлий ва малий», деб айт, шунда сенга бирор нарса етмайди», дея насиҳат қилдилар. Ҳалиги киши шу дуони ўқиган эди, ундан офатлар кўтарилди».
(Маъноси: Нафсимда, аҳлимда ва молимда Сенинг исминг билан бошлайман.) Ибн Сунний заиф иснод ила ривоят қилганлар.
* وروينا في سنن ابن ماجه، وكتاب ابن السني، عن أم سلمة رضي الله عنها، أن رسول الله صلى الله عليه وسلم كان إذا أصبح قال: "اللهم إني أسألك علما نافعا، ورزقا طيبا، وعملا متقبلا".
198/29. Умму Салама розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам тонг отса:
اللهُمَّ إِنِّي أَسْأَلُكَ عِلْمًا نَافِعًا وَرِزْقًا طَيِّبًا وَعَمَلاً مُتَقَبَّلاً
«Аллоҳумма инний ас`алука ъилман нафиъан ва ризқон тоййибан ва ъамалан мутақоббала», деб айтар эдилар.
(Маъноси: Аллоҳим, Сендан фойдали илм, покиза ризқ, қабул бўладиган амал сўрайман.)
Ибн Можа ва Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا في كتاب ابن السني، عن ابن عباس رضي الله عنهما، قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "من قال إذا أصبح: اللهم إني أصبحت منك في نعمة وعافية وستر، فأتم نعمتك علي وعافيتك وسترك في الدنيا والآخرة ثلاث مرات إذا أصبح وإذا أمسى، كان حقا على الله تعالى أن يتم عليه".
199/30. Ибн Аббос розияллоҳу анҳумодан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Тонг отганида:
اللهُمَّ إِنِّي أَصْبَحْتُ مِنْكَ فِي نِعْمَةٍ وَعَافِيَةٍ وَسِتْرٍ فَأتِمَّ نِعْمَتَكَ عَلَيَّ وَعَافِيَتَكَ وَسَتْرَكَ فِي الدُّنْيَا وَالآخِرَةِ
«Аллоҳумма инний асбаҳту минка фий ниъматин ва ъафийатин ва ситрин фаатимма ниъматика ъалаййа ва ъафийатака ва сатрока фиддунйа вал ахироҳ», деб уч марта ва кечқурун уч марта айтган кишига Аллоҳ шу дуода келганидек, ҳаммасини мукаммал қилиб беради», дедилар.
(Маъноси: Аллоҳим, Сенинг неъматингда, офиятингда, айблар ёпилган ҳолда тонг оттирдим. Мени дунёю охиратда неъматда, офиятда, айблар ёпилган ҳолатда бўлишни мукаммал қил.)
Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا في كتابي الترمذي وابن السني، عن الزبير بن العوام رضي الله عنه، عن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "ما من صباح يصبح العباد إلا مناد ينادي: سبحان الملك القدوس".
200/31. Зубайр ибн Аввом розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Банда тонг оттирса, бир нидо қилувчи нидо қилиб: «ал‑Малик ва ал‑Қуддус сифатли Аллоҳни поклаб ёд этинглар», дейди», дедилар.
Имом Термизий ривоятлари.
* وفي رواية ابن السني: " إلا صرخ صارخ: أيها الخلائق سبحوا الملك القدوس".
Ибн Суннийнинг ривоятларида: «Эй халойиқ, ал‑Малик ва ал‑Қуддус сифатли Аллоҳни поклаб ёд этинглар, деб бир жарчи жар солади», дейилган.
* وروينا في كتاب ابن السني، عن بريدة رضي الله عنه، قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "من قال إذا أصبح وإذا أمسى: ربي الله، توكلت على الله لا إله إلا هو عليه توكلت وهو رب العرش العظيم، لا إله إلا الله العلي العظيم، ما شاء الله كان، وما لم يشا لم يكن، أعلم أن الله على كل شئ قدير، وأن الله قد أحاط بكل شئ علما، ثم مات دخل الجنة".
201/32. Бурайда розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ким тонгда ва кеч кирганида:
رَبِّيَ اللهُ تَوَكَّلْتُ عَلَيْهِ لاَ إِلَهَ إِلاَّ هُوَ عَلَيْهِ تَوَكَّلْتُ وَهُوَ رَبُّ العَرْشِ العَظِيمِ، لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ العَلِيُّ العَظِيمُ، مَا شَاءَ اللهُ كَانَ وَمَا لَمْ يَشَأْ لَمْ يَكُنْ، أَعْلَمُ أَنَّ اللهَ عَلَى كُلِّ شَيْءٍ قَدِيرٌ وَأَنَّ اللهَ أَحَاطَ بِكُلِّ شَيْءٍ عِلْمًا
«Роббийаллоҳ, таваккалту ъалайҳи лаа илаҳа илла ҳув, ъалайҳи таваккалту ва ҳува роббул ъаршил ъазийм, лаа илаҳа иллаллоҳул ъалиййул ъазийм. Маа ша`аллоҳу каана ва маа лам йаша` лам йакун. Аъламу анналлоҳа ъала кулли шай`ин қодийр. Ва анналлоҳа қод аҳато бикулли шай`ин ъилма», деб айтса, сўнг вафот этса, жаннатга киради», дедилар.
(Маъноси: Раббим Аллоҳдир. Унга таваккал қилдим. Ундан бошқа илоҳ йўқ. Унга таваккал қилдим. У улуғ аршнинг Раббидир. Улуғ ва олий Аллоҳдан бошқа илоҳ йўқ. У хоҳлаган нарса бўлади. У хоҳламаган нарса бўлмайди. Аллоҳ ҳамма нарсага қодир эканини биламан. Албатта, Аллоҳ ҳамма нарсани илми билан иҳота қилган зотдир.)
Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا في كتاب ابن السني، عن أنس رضي الله عنه، أن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "أيعجز أحدكم أن يكون كأبي ضمضم؟ قالوا: ومن أبو ضمضم يا رسول الله؟ قال: "كان إذا أصبح قال: اللهم إني قد وهبت نفسي وعرضي لك، فلا يشتم من شتمه ولا يظلم من ظلمه، ولا يضرب من ضربه".
202/33. Анас розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Сизлар Абу Замзамдек бўлолмайсизларми?» дедилар. Саҳобалар: «Эй Расулуллоҳ, Абу Замзам ким?» деб сўрашди. Шунда у зот: «У ҳар тонг отганида:
اللهُمَّ قَدْ وَهَبْتُ نَفْسِي وَعِرْضِي لَكَ
«Аллоҳумма инний қод ваҳабту нафсий ва ъирзий лак» (Аллоҳим, мен нафсимни, обрўйимни Сенга топширдим), дер, бирор киши уни сўкса, у сўкмас, бирор киши унга зулм қилса, у зулм қилмас, бирор киши уни урса, у урмас эди», дедилар».
Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا فيه عن أبي الدرداء رضي الله عنه، عن النبي صلى الله عليه وسلم قال: "من قال في كل يوم حين يصبح وحين يمسي: حسبي الله، لا إله إلا هو، عليه توكلت وهو رب العرش العظيم سبع مرات، كفاه الله تعالى ما أهمه من أمر الدنيا والآخرة".
203/34. Абу Дардо розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ким ҳар куни тонг отганида ва кеч кирганида:
حَسْبِيَ اللهُ لاَ إِلَهَ إِلاَّ هُوَ عَلَيْهِ تَوَكَّلْتُ وَهُوَ رَبُّ العَرْشِ العَظِيمِ
«Ҳасбийаллоҳу лаа илаҳа илла ҳува, ъалайҳи таваккалту ва ҳува роббул ъаршил ъазийм» (Аллоҳ менга кифоя қилади. Ундан бошқа илоҳ йўқ. Унга таваккал қилдим. У улуғ аршнинг раббидир), деб етти марта айтса, унинг дунё ва охиратдаги муҳим ишларида Аллоҳнинг ўзи кифоя қилади», дедилар.
Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا في كتابي الترمذي وابن السني بإسناد ضعيف، عن أبي هريرة رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "من قرأ (حم المؤمن) إلى: (إليه المصير) وآية الكرسي حين يصبح حفظ بهما حتى يمسي، ومن قرأهما حين يمسي حفظ بهما حتى يصبح".
204/35. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ким тонг отганида «Ҳа, Мийм»дан «илайҳил масийр»гача (Ғофир сураси, 1-3‑оятлар) ва Оятул курсийни ўқиса, кеч киргунича муҳофаза қилинади. Ким у иккитасини кеч кирганида ўқиса, тонг отгунича муҳофаза қилинади», дедилар.
Имом Термизий ва Ибн Сунний заиф иснод билан ривоят қилишган.
* وروينا في كتاب ابن السني، عن طلق بن حبيب قال: جاء رجل إلى أبي الدرداء فقال: يا أبا الدرداء قد احترق بيتك، فقال: ما احترق، لم يكن الله عز وجل ليفعل ذلك بكلمات سمعتهن من رسول الله صلى الله عليه وسلم، من قالها أول نهاره لم تصبه مصيبة حتى يمسي، ومن قالها آخر النهار لم تصبه مصيبة حتى يصبح: "اللهم أنت ربي لا إله إلا أنت عليك توكلت وأنت رب العرش العظيم، ما شاء الله كان، وما لم يشأ لم يكن، لا حول ولا قوة إلا بالله العلي العظيم، أعلم أن الله على كل شئ قدير، وأن الله قد أحاط بكل شئ علما، اللهم إني أعوذ بك من شر نفسي، ومن شر كل دابة أنت آخذ بناصيتها، إن ربي على صراط مستقيم".
ورواه من طريق آخر، عن رجل من أصحاب النبي صلى الله عليه وسلم، لم يقل: عن أبي الدرداء، وفيه: أنه تكرر مجئ الرجل إليه يقول: أدرك دارك فقد احترقت، وهو يقول: ما احترقت لأني سمعت النبي صلى الله عليه وسلم يقول: "من قال حين يصبح هذه الكلمات، لم يصبه في نفسه ولا أهله ولا ماله شئ يكرهه"، وقد قلتها اليوم، ثم قال: انهضوا بنا، فقام وقاموا معه، فانتهوا إلى داره وقد احترق ما حولها ولم يصبها شئ".
205/36. Талқ ибн Ҳабибдан ривоят қилинади:
«Бир киши Абу Дардо розияллоҳу анҳунинг олдларига келиб: «Эй Абу Дардо, уйингиз ёниб кетди», деди. Абу Дардо эса: «Аллоҳ азза ва жалла бундай қилиши мумкин эмас. Чунки мен Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламдан бир нечта калимани эшитганман. Ким уларни кундузи айтса, кеч киргунича унга бирор мусибат етмайди. Ким уларни кечки пайт айтса, тонг отгунича унга бирор мусибат етмайди, деганлар. У дуо қуйидагича:
اللهُمَّ أَنْتَ رَبِّي لاَ إِلَهَ إِلاَّ أَنْتَ عَلَيْكَ تَوَكَّلْتُ وَأَنْتَ رَبُّ العَرْشِ العَظِيمِ، مَا شَاءَ اللهُ كَانَ وَمَا لَمْ يَشَأْ لَمْ يَكُنْ، أَعْلَمُ أَنَّ اللهَ عَلَى كُلِّ شَيْءٍ قَدِيرٌ وَأَنَّ اللهَ أَحَاطَ بِكُلِّ شَيْءٍ عِلْمًا. اللهُمَّ إِنِّي أَعُوذُ بِكَ مِنْ شَرِّ نَفْسِي وَمِنْ شَرِّ كُلِّ دَابَّةٍ أَنْتَ آخِذٌ بِنَاصِيَتِهَا إِنَّ رَبِّي عَلَى صِرَاطٍ مُسْتَقِيمٍ
«Аллоҳумма анта роббий, лаа илаҳа илла анта ъалайка таваккалту ва анта роббул ъаршил ъазийм. Маша`аллоҳу каана ва маа лам йаша` лам якун. Лаа ҳавла ва лаа қуввата илла биллаҳи ъалиййил ъазийм. Аъламу анналлоҳа ъала кулли шай`ин қодийр ва анналлоҳа қод аҳато бикулли шай`ин ъилма. Аллоҳумма инний аъузу бика мин шарри нафсий ва мин шарри кулли даббатин анта aхизун бинaсийатиҳа, инна роббий ъала сиротим мустақийм».
(Маъноси: Аллоҳим, Сен парвардигоримсан. Сендан бошқа илоҳ йўқ. Сенга таваккал қилдим. Сен улуғ арш Раббидирсан. Сен хоҳлаган нарса бўлади, хоҳламаганинг бўлмайди. Улуғ ва олий Аллоҳдан бошқада ўзгартириш ва қувват йўқ. Албатта, Аллоҳ ҳар бир нарсага қодир эканини биламан. Албатта, Аллоҳ ҳар бир нарсани илми билан иҳота қилгандир. Эй Раббим, нафсимнинг ёмонлигидан ва пешонасидан тутадиганинг ҳар бир ҳайвоннинг ёмонлигидан Сенинг номинг ила паноҳ тилайман. Албатта, эй Раббим, Сенинг йўлинг тўғри йўлдир.)
Ибн Сунний ривоятлари.
Лекин Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламнинг саҳобаларидан бирининг ривоятида келтирилишича, бир киши у саҳобанинг олдларига келиб, уйингиз ёниб кетди, деб хабар берганида, бу саҳоба: «Ёниши мумкин эмас. Чунки мен Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламдан, кимки тонг отганда шу калималарни ўқиса нафсига, аҳлига, молига ёмон кўрган бирор нарса етмайди, деганларини эшитиб, бугун шу калималарни ўқиган эдим», дедилар. Сўнгра у киши билан бирга ҳовлисига боришса, ҳовли атрофи ёниб, уйга зарар етмаган экан.
(باب ما يقال في صبيحة الجمعة)
52-боб.
Жума тонгида айтиладиган зикрлар
* وروينا في كتاب ابن السني، عن أنس رضي الله عنه، عن النبي صلى الله عليه وسلم قال: "من قال صبيحة يوم الجمعة قبل صلاة الغداة: أستغفر الله الذي لا إله إلا هو الحي القيوم وأتوب إليه ثلاث مرات غفر الله ذنوبه ولو كانت مثل زبد البحر".
206/1. Анас розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ким жума куни бомдод намозидан олдин:
أسْتَغْفِرُ اللهَ الَّذِي لاَ إِلَهَ إِلاَّ هُوَ الحَيُّ القَيُّومُ وَأَتُوبُ إِلَيْهِ
«Астағфируллоҳаллазий лаа илаҳа илла ҳувал ҳаййул қоййум ва атубу илайҳ», деб уч марта айтса, Аллоҳ таоло унинг гуноҳларини денгиз кўпигича бўлса ҳам, кечириб юборади», дедилар.
(Маъноси: Ҳай ва қаййум сифатли Зотдан бошқа илоҳ йўқ ва Унга истиғфор айтаман, Унга тавба қиламан.)
Ибн Сунний ривоятлари.
ويستحب الإكثار من الدعاء في جميع يوم الجمعة من طلوع الفجر إلى غروب الشمس رجاء مصادفة ساعة الإجابة، فقد اختلف فيها على أقوال كثيرة، فقيل: هي بعد طلوع الفجر وقبل طلوع الشمس، وقيل: بعد طلوع الشمس وقيل: بعد الزوال، وقيل: بعد العصر، وقيل غير ذلك.
والصحيح بل الصواب الذي لا يجوز غيره: ما ثبت في "صحيح مسلم"، عن أبي موسى الأشعري، عن رسول الله صلى الله عليه وسلم، أنها ما بين جلوس الإمام على المنبر إلى أن يسلم من الصلاة.
Жума куни қуёш чиққандан бошлаб, тоинки қуёш ботгунгача, ижобат соатига йўлиқиш умидида дуо билан машғул бўлиш мустаҳаб амалдир. Бу ижобат вақти хусусида ихтилофлар кўп. Буларнинг энг тўғриси Абу Мусо Ашъарий Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламдан қилган қуйидаги ривоятларидир:
«Албатта, у вақт жума куни имом минбарга ўтириши билан намоздан салом бергунгача бўлган пайт оралиғидадир».
Имом Муслим ривоятлари.
(باب ما يقول إذا طلعت الشمس)
53-боб.
Қуёш чиққанда айтиладиган зикрлар
* روينا في كتاب ابن السني بإسناد ضعيف، عن أبي سعيد الخدري رضي الله عنه، قال: كان رسول الله صلى الله عليه وسلم إذا طلعت الشمس قال: "الحمد لله الذي جللنا اليوم عافيته، وجاء بالشمس من مطلعها، اللهم أصبحت أشهد لك بما شهدت به لنفسك، وشهدت به ملائكتك وحملة عرشك وجميع خلقك إنك أنت الله لا إله إلا أنت القائم بالقسط، لا إله إلا أنت العزيز الحكيم، اكتب شهادتي بعد شهادة ملائكتك وأولي العلم، اللهم أنت السلام ومنك السلام وإليك السلام، أسألك يا ذا الجلال والإكرام أن تستجيب لنا دعوتنا، وأن تعطينا رغبتنا، وأن تغنينا عمن أغنيته عنا من خلقك، اللهم أصلح لي ديني الذي هو عصمة أمري، وأصلح لي دنياي التيي فيها معيشتي، وأصلح لي آخرتي التي إليها منقلبي".
207/1. Абу Саид Худрий розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам қуёш чиқса:
الحَمْدُ لِلَّهِ الَّذي جَلَّلَنا اليَوْمَ عافِيَتَهُ، وَجاءَ بالشَمْسِ مِنْ مَطْلَعِها، اللَّهُمَّ أصْبَحْتُ أَشْهَدُ لَكَ بِما شَهِدْتَ بِهِ لِنَفْسِكَ، وَشَهِدَتْ بِهِ مَلائِكَتُكَ وحَمَلَةُ عَرْشِكَ وَجَمِيعُ خَلْقِكَ أنَّكَ أَنْتَ اللَّهُ، لا إِلهَ إِلاَّ أنْتَ القائِمُ بالقِسْطِ، لا إِلهَ إِلاَّ أنْتَ العَزِيزُ الحَكِيمُ، اكْتُبْ شَهادَتي بَعْدَ شَهادَةِ مَلائِكَتِكَ وأُولِي العِلْمِ، اللَّهُمَّ أنْتَ السَّلامُ وَمِنْكَ السَّلامُ وَإِلَيْكَ السَّلامُ، أسألُكَ يا ذَا الجَلالِ والإِكْرَامِ أنْ تَسْتَجِيبَ لَنا دَعْوَتَنَا، وأنْ تُعْطِيَنَا رَغْبَتَنا، وأنْ تُغْنِينَا عَمَّنْ أغْنَيْتَهُ عَنَّا مِنْ خَلْقِكَ، اللَّهُمَّ أصْلحْ لي دِينِي الَّذِي هُوَ عِصْمَةُ أمْرِي، وأصْلِحْ لي دنياي التي فِيها مَعِيشَتِي، وأصْلِحْ لي آخِرَتِي الَّتِي إلَيْها مُنْقَلَبِي.
«Алҳамду лиллаҳиллазий жаллаланал йавма ъафийатаҳу ва жаа биш шамси мин матлаъиҳа. Аллоҳумма асбаҳту ашҳаду лака бимаа шаҳидта биҳи линафсика ва шаҳидат биҳи малаикатука ва ҳамалату ъаршика ва жамийъу холқика аннака анталлоҳу лаа илаҳа илла антал қоиму билқист, лаа илаҳа илла анта ъазийзул ҳакийм. Уктуб шаҳаадатий баъда шаҳадати малаикатика ва улил ъилм. Аллоҳумма антас саламу ва минкас саламу ва илайкас саламу ас`алука йаа зал жалали вал икроми ан тастажийба ланаа даъватана ва ан ту`тийана роғбатана ва ан туғнийана ъамман ағнайтаҳу ъанна мин холқик. Аллоҳумма аслиҳ лий дийнийаллазий ҳува ъисмату амрий ва аслиҳ лий дунйайаллатий фийҳа маъийшатий ва аслиҳ лий ахиротийаллатий илайҳа мунқолабий», деб айтар эдилар.
(Маъноси: Бугун бизга офиятини буюк этган ва қуёшни чиқадиган тарафидан келтирган Аллоҳга ҳамд бўлсин. Эй Раббим, тонг оттирдим ва ўзингга гувоҳлик берган нарсангга, фаришталаринг, аршингни кўтариб турувчилар ва бутун махлуқотлар гувоҳлик берган нарсаларга гувоҳлик бераман. Албатта, Сен Аллоҳсан, Сендан бошқа илоҳ йўқ. Сен одиллик билан турувчи Зотсан. ал‑Азиз ва ал‑Ҳаким сифатли Зотдан бошқа илоҳ йўқ. Фаришталаринг ва илм эгалари шаҳодатларидан кейин менинг шаҳодатимни ҳам ёз. Эй Раббим, Сен ас‑Салом сифатли Зотсан. Салом Сендандир. Салом Сенга қайтажакдир. Эй улуғ ва ҳурматли Зот, Сендан дуоларимизнинг ижобат бўлишини, раҳбатларимизнинг ҳосил бўлишини ва махлуқларингнинг беҳожатлари қатори бизларни ҳам беҳожат қилишингни сўрайман. Эй Раббим, ишларимнинг поклагувчиси бўлган динимни ислоҳ қил, яшашим унда бўлган дунёимни ислоҳ қил ва қайтишим унга бўладиган охиратимни ҳам ислоҳ қил.)
Ибн Сунний заиф иснод билан ривоят қилганлар.
* وروينا فيه عن عبد الله بن مسعود رضي الله عنه موقوفا عليه أنه جعل من يرقب له طلوع الشمس، فلما أخبره بطلوعها قال: الحمد لله الذي وهب لنا هذا اليوم وأقالنا فيه من عثراتنا.
208/2. Абдуллоҳ ибн Масъуд розияллоҳу анҳудан мавқуф ҳолда ривоят қилинади:
У зот қуёш чиқишини кузатишга бир кишини тайинлар эдилар. Ана шу киши қуёш чиққанининг хабарини берса:
الْحَمْدُ للهِ الَّذِي وَهَبَ لَنَا هَذَا اليَوْمَ وَأقَالَنَا فِيهِ مِنْ عَثَرَاتِنَا
«Алҳамду лиллаҳиллазий ваҳаба ланаа ҳазал йавма ва ақолана фийҳи мин асаротина», деб айтардилар.
(Маъноси: Бизга бу кунни берган ва хатоларимизни афв этган Аллоҳга ҳамдлар бўлсин.)
Ибн Сунний ривоятлари.
(باب ما يقول إذا استقلت الشمس)
54-боб.
Қуёш кўтарилганда айтиладиган зикрлар
* روينا في كتاب ابن السني، عن عمرو بن عبسة رضي الله عنه، عن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "ما تستقل الشمس فيبقى شئ من خلق الله تعالى إلا سبح الله عز وجل وحمده إلا ما كان من الشيطان وأعتاء بني آدم، فسألت عن أعتى بني آدم فقال: شرار الخلق".
209/1. Амр ибн Абаса розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Қуёш кўтарилганида халқ қилинган нарсаларнинг барчаси Аллоҳга ҳамд ва тасбиҳ айтади. Фақатгина шайтон ва одам болаларининг аътолари бундоқ қилмайди», дедилар. Мен у зотдан одам болаларининг аътолари ҳақида сўрасам, у зот: «Халқнинг энг ёмонлари», деб жавоб бердилар».
Ибн Сунний ривоятлари.
(باب ما يقول بعد زوال الشمس إلى العصر)
55-боб.
Қуёш заволга кетганидан кейин асргача бўлган вақт орасида айтиладиган зикрлар
* لما روينا في كتاب الترمذي عن عبد الله بن السائب رضي الله عنه، "أن رسول الله صلى الله عليه وسلم كان يصلي أربعا بعد أن تزول الشمس قبل الظهر، وقال: إنها ساعة تفتح فيها أبواب السماء فأحب أن يصعد لي فيها عمل صالح". قال الترمذي: حديث حسن.
210/1. Абдуллоҳ ибн Соиб розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам қуёш заволга оғганидан кейин пешиндан олдин тўрт ракъат намоз ўқир ва: «Бу бир соатки, унда осмон эшиклари очилади. Мен учун солиҳ амалларим ана шу соатда кўтарилишини яхши кўраман», дер эдилар.
Имом Термизий ривоят қилиб, ҳасан ҳадис дедилар.
ويستحب كثرة الأذكار بعد وظيفة الظهر لعموم قول الله تعالى: (وسبح بحمد ربك بالعشي والإبكار) قال أهل اللغة: العشي من زوال الشمس إلى غروبها.
قال الإمام أبو منصور الأزهري: العشي عند العرب: ما بين أن تزول الشمس إلى أن تغرب.
Ғофир сурасининг 55-оятидаги Аллоҳнинг:
«Васаббиҳ биҳамди роббика бил ъашиййи вал`ибкар» (Қуёш оғганида ва кечқурун Раббингизга ҳамд айтиш ила Уни покланг), деган сўзига биноан пешиндан кейин зикрни кўпайтириш мустаҳабдир. Тилшунослар «ал-ъашиййи» сўзини «қуёш заволга кетганидан то ботгунгача бўлган пайт», деб айтишади. Арабларда ҳам ундан қуёш заволга кетганидан то ботгунгача бўлган фурсат тушунилади.
(باب ما يقوله بعد العصر إلى غروب الشمس)
56-боб.
Асрдан кейин қуёш ботгунгача бўлган
фурсатда айтиладиган зикрлар
Бу вақтда ҳам зикрларни кўпайтириш мустаҳабдир. Салаф ва халаф уламолари оятдаги «солатул вусто» – «ўрта намоз»ни аср намози деб иттифоқ қилишган. Аллоҳнинг:
وَسَبِّحْ بِحَمْدِ رَبِّكَ قَبْلَ طُلُوعِ الشَّمْسِ وَقَبْلَ غُرُوبِهَا وَمِنْ آنَاءِ اللَّيْلِ فَسَبِّحْ وَأَطْرَافَ النَّهَارِ لَعَلَّكَ تَرْضَى (طه - 130)
«Қуёш чиқишидан олдин ва ботишидан аввал Парвардигорингизга ҳамд айтиш ила (Уни) поклаб ёд этинг» (Тоҳа сураси, 130-оят), деган сўзи ҳам ушбу сўзимизга далил бўлади. Бу борадаги оятлар жуда кўп:
وَسَبِّحْ بِحَمْدِ رَبِّكَ بِالْعَشِيِّ وَالْإِبْكَارِ (الغافر - 55)
«Қуёш оғганида ва кечқурун Раббингизга ҳамд айтиш ила (Уни) покланг» (Ғофир сураси, 55-оят);
وَاذْكُرْ رَبَّكَ فِي نَفْسِكَ تَضَرُّعًا وَخِيفَةً وَدُونَ الْجَهْرِ مِنَ الْقَوْلِ بِالْغُدُوِّ وَالْآصَالِ وَلَا تَكُنْ مِنَ الْغَافِلِينَ (الأعراف - 205)
«Парвардигорингизни ичингизда ёлвориб, қўрқиб, дилдан эртаю кеч ёд этинг» (Аъроф сураси, 205-оят);
يُسَبِّحُ لَهُ فِيهَا بِالْغُدُوِّ وَالْآصَالِ، رِجَالٌ لَا تُلْهِيهِمْ تِجَارَةٌ وَلَا بَيْعٌ عَنْ ذِكْرِ اللَّهِ (النور-36‑37)
«У (масжидларда) эртаю кеч У зотни поклаб ёд этадиган кишилар бордирки, уларни тижорат ҳам, олди-сотди ҳам Аллоҳни зикр қилишдан тўса олмас» (Нур сураси, 36-оят).
* وروينا في كتاب ابن السني بإسناد ضعيف عن أنس رضي الله عنه، قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "لأن أجلس مع قوم يذكرون الله عز وجل من صلاة العصر إلى أن تغرب الشمس، أحب إلي من أن أعتق ثمانية من ولد إسماعيل".
211/1. Анас розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Аср намозидан то қуёш ботгунигача Аллоҳни зикр қилувчи бир қавм билан ўтиришим Исмоил алайҳиссалом зурриётларидан саккизта қулни озод қилишдан маҳбуброқдир», дедилар.
Ибн Сунний заиф иснод билан ривоят қилганлар.
(باب ما يقوله إذا سمع أذان المغرب)
57-боб.
Шом азонини эшитганда айтиладиган дуо
* روينا في سنن أبي داود، والترمذي، عن أم سلمة رضي الله عنها قالت: علمني رسول الله صلى الله عليه وسلم أن أقول عند أذان المغرب: "اللهم هذا إقبال ليلك وإدبار نهارك وأصوات دعاتك فاغفر لي".
212/1. Умму Салама розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам менга шомга азон айтилганида,
اللهُمَّ هَذَا إِقْبَالُ لَيْلِكَ وَإِدْبَارُ نَهَارِكَ وَأصْوَاتُ دُعَاتِكَ فَاغْفِرْ لِي
«Аллоҳумма ҳаза иқбалу лайлика ва идбару наҳарика ва асваату дуъатика фағфирлий», деб айтишни ўргатдилар».
(Маъноси: Аллоҳим, бу (шом азони) кечангнинг келиши, кундузингнинг кетиши, Сенга дуо қилувчиларнинг овозидир. Бас, Менинг гуноҳларимни кечир.)
Абу Довуд ва Термизий ривоятлари.
(باب ما يقوله بعد صلاة المغرب)
58-боб.
Шом намозидан кейин айтиладиган нарсалар
* ما رويناه في كتاب ابن السني، عن أم سلمة رضي الله عنها قالت: كان رسول الله صلى الله عليه وسلم إذا انصرف من صلاة المغرب يدخل فيصلي ركعتين، ثم يقول فيما يدعو: "يا مقلب القلوب ثبت قلوبنا على دينك".
213/1. Умму Салама розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам шом намозидан фориғ бўлсалар, уйларига кириб, икки ракъат намоз ўқир, сўнгра:
يَا مُقَلِّبَ القُلُوبِ ثَبِّتْ قُلُوبَنَا عَلَى دِينِكَ
«Йа муқоллибал қулуби, саббит қулубана ъала дийник», деб дуо қилардилар.
(Маъноси: Эй қалбларни ўзгартирувчи Зот, қалбимизни динингда собит қил.)
Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا في كتاب الترمذي، عن عمارة بن شبيب، قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "من قال: لا إله إلا الله وحده لا شريك له، له الملك وله الحمد يحيي ويميت وهو على كل شئ قدير عشر مرات على أثر المغرب، بعث الله تعالى له مسلحة يتكفلونه من الشيطان حتى يصبح، وكتب الله له بها عشر حسنات موجبات، ومحا عنه عشر سيئات موبقات، وكانت له بعدل عشر رقاب مؤمنات".
214/2. Умора ибн Шабибдан (раҳматуллоҳи алайҳ) ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ким шом намозидан кейин ўн марта
لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ وَحْدَهُ لاَ شَرِيكَ لَهُ، لَهُ الْمُلْكُ وَلَهُ الْحَمْدُ يُحْيِ وَيُمِيتُ وَهُوَ عَلَى كُلِّ شَيْءٍ قَدِيرٌ
«Лаа илаҳа иллаллоҳу ваҳдаҳу ла шарийка лаҳ, лаҳул мулку ва лаҳул ҳамду йуҳйий ва йумийту ва ҳува ъала кулли шай`ин қодийр», деса, Аллоҳ таоло унга қўриқчиларни юборади. У қўриқчилар уни субҳгача шайтондан ҳимоя қилиш кафолатини оладилар ва Аллоҳ унга жаннатни вожиб қилувчи ўнта яхшилик ёзади, ҳалокатга олиб борувчи ўнта ёмонликни ўчиради, унга ўнта мўмина қул озод қилганнинг савобини беради», дедилар.
Имом Термизий ривоятлари.
(باب ما يقرؤه في صلاة الوتر وما يقوله بعدها)
59-боб.
Витр намозида ўқиладиган ва ундан
кейин айтиладиган нарсалар
Уч ракъатли витр намозини ўқиётган киши аввалги ракъатда «Фотиҳа» сурасидан кейин «Саббиҳисма роббикал аъла» сурасини, иккинчи ракъатда «Қул йа аййуҳал кафирун» сурасини, учинчи ракъатда эса, «Қул ҳуваллоҳу аҳад», ёки Фалақ ва Нос сураларини ўқиш суннат амалдир. Агар «Саббиҳисма роббикал аъла» ни аввалги ракъатда ўқишни унутса, иккинчи ракъатда «Қул йа аййуҳал кафирун» билан бирга қўшиб ўқийди. Агар иккинчи ракъатда «Қул йа аййуҳал кафирун» ни ўқишни унутса, учинчи ракъатда «Қул ҳуваллоҳу аҳад» ёки Фалақ ва Нос сураларига қўшиб ўқийди.
* وروينا في سنن أبي داود، والنسائي، وغيرهما بالإسناد الصحيح، عن أبي بن كعب رضي الله عنه قال: كان رسول الله صلى الله عليه وسلم إذا سلم في الوتر قال: "سبحان الملك القدوس".
وفي رواية النسائي وابن السني: "سبحان الملك القدوس" ثلاث مرات.
215/1. Убай ибн Каъб розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам агар витр намозида салом берсалар:
سُبْحَانَ الْمَلِكِ القُدُّوسِ
«Субҳанал маликил қуддус», деб айтар эдилар.
Абу Довуд ривоятлари.
Насаий ва Ибн Суннийнинг ривоятларида «Субҳанал маликил қуддус»ни уч марта айтишлари ривоят қилинган.
(Маъноси: Малик ва қуддус сифатли Аллоҳ покдир.)
(باب ما يقول إذا أراد النوم واضطجع على فراشه)
60-боб.
Ухлашни хоҳлаб, тўшакка ётишни истаганда айтиладиган нарсалар
قال الله تعالى: إِنَّ فِي خَلْقِ السَّمَاوَاتِ وَالْأَرْضِ وَاخْتِلَافِ اللَّيْلِ وَالنَّهَارِ لَآيَاتٍ لِأُولِي الْأَلْبَابِ الَّذِينَ يَذْكُرُونَ اللَّهَ قِيَامًا وَقُعُودًا وَعَلَى جُنُوبِهِمْ وَيَتَفَكَّرُونَ فِي خَلْقِ السَّمَاوَاتِ وَالْأَرْضِ [آل عمران: 190-191].
Аллоҳ таоло Оли Имрон сурасини 190-оятида: «Албатта, осмонлар ва ернинг яратилишида, кеча ва кундузнинг алмашиниб туришида ақл эгалари учун оят-аломатлар бордир. Улар турганларида ҳам, ўтирганларида ҳам, ётганларида ҳам Аллоҳни зикр қиладилар», дейди.
* وروينا في "صحيح البخاري" رحمه الله، من رواية حذيفة، وأبي ذر رضي الله عنهما، أن رسول الله صلى الله عليه وسلم كان إذا أوى إلى فراشه قال: "باسمك اللهم أحيا وأموت".
ورويناه في "صحيح مسلم" من رواية البراء بن عازب رضي الله عنهما.
217/1. Ҳузайфа розияллоҳу анҳу ва Абу Зарр розияллоҳу анҳумодан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам агар тўшакларига ётсалар:
بِاسْمِكَ اللهُمَّ أَحْيَا وَأَمُوتُ
«Бисмикаллоҳумма аҳйа ва амуту», дер эдилар.
(Маъноси: Аллоҳим, Сенинг исминг билан тириламан ва ўламан.)
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
* وروينا في صحيحي البخاري ومسلم، عن علي رضي الله عنه، أن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال له ولفاطمة رضي الله عنهما: "إذا أويتما إلى فراشكما، أو إذا أخذتما مضاجعكما، فكبرا ثلاثا وثلاثين، وسبحا ثلاثا وثلاثين، واحمدا ثلاثا وثلاثين".
وفي رواية: "التسبيح أربعا وثلاثين".
وفي رواية: "التكبير أربعا وثلاثين".
قال علي: فما تركته منذ سمعته من رسول الله صلى الله عليه وسلم قيل له: ولا ليلة صفين؟ قال: ولا ليلة صفين.
218/2. Али розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам Фотима билан Алига (розийаллоҳу анҳумо): «Агар тўшакка ётсангиз, ёки жойингизни лозим топсангиз ўттиз уч мартадан «субҳаналлоҳ, алҳамдулиллаҳи, Аллоҳу акбар», деб айтинглар», деб тайинлаганлар.
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
Бошқа ривоятда: «Тасбиҳни ўттиз тўрт марта айтинг», яна биттасида: «Такбирни ўттиз тўрт марта айтинг», деганлар.
Али розияллоҳу анҳу: «Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламдан эшитганимдан бери уларни айтишни тарк қилганим йўқ», деган эдилар, «Сиффин кечасида ҳам тарк қилмадингизми?» деб сўрашди. Шунда Али розияллоҳу анҳу: "Сиффин кечасида ҳам тарк қилмадим", дедилар.
* وروينا في "صحيحي البخاري ومسلم" عن أبي هريرة رضي الله عنه، قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "إذا أوى أحدكم إلى فراشه، فلينفض فراشه بداخلة إزاره، فإنه لا يدري ما خلفه عليه، ثم يقول: باسمك ربي وضعت جنبي وبك أرفعه، إن أمسكت نفسي فارحمها، وإن أرسلتها فاحفظها بما تحفظ به عبادك الصالحين".
وفي رواية: "ينفضه ثلاث مرات".
219/3. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Қачон сизлардан бирингиз тўшакка ётса кўрпа ва изори ичини қоқиб ташласин. Чунки унинг ортида нима борлигини билмайди. Сўнг:
بِاسْمِكَ رَبِّي وَضَعْتُ جَنْبِي وَبِكَ أَرْفَعُهُ إِنْ أَمْسَكْتَ نَفْسِي فَارْحَمْهَا وَإِنْ أرْسَلْتَهَا فَاحْفَظْهَا بِمَا تَحْفَظُ بِهِ عِبَادَكَ الصَّالِحِينَ
«Бисмика роббий вазоъту жамбий ва бика арфаъуҳу, ин амсакта нафсий фарҳамҳа ва ин арсалтаҳа фаҳфазҳа бимаа таҳфазу биҳи ъибадакас солиҳийн», деб айтсин», дедилар.
(Маъноси: Эй Раббим, Сенинг исминг билан ётдим ва Сенинг исминг билан тураман. Агар менинг руҳимни олсанг, унга раҳм қил. Агар уни қўйиб юборсанг, худди солиҳ бандаларингни сақлаганингдек, уни ҳам ҳифзу ҳимоянгга ол.)
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
* وروينا في "الصحيحين" عن عائشة رضي الله عنها، أن رسول الله صلى الله عليه وسلم، كان إذا أخذ مضجعه نفث في يديه وقرأ بالمعوذات، ومسح بهما جسده.
220/4. Оиша розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам агар тўшакларига ётсалар, икки қўлларига суфлаб, иккита «Қул аъузу»ни ўқир, сўнг таналарига икки қўлларини суртар эдилар».
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
* وفي الصحيحين عنها، أن النبي صلى الله عليه وسلم "كان إذا أوى إلى فراشه كل ليلة جمع كفيه ثم نفث فيهما وقرأ فيهما: قل هو الله أحد، وقل أعوذ برب الفلق، وقل أعوذ برب الناس، ثم مسح بهما ما استطاع من جسده، يبدأ بهما على رأسه ووجهه، وما أقبل من جسده، يفعل ذلك ثلاث مرات".
قال أهل اللغة: النفث: نفخ لطيف بلا ريق.
221/5. Яна Оиша розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
«Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам ҳар кеча агар кўрпаларига кирсалар, икки кафтларини жамлаб туриб, унга суфлаб: «Қул ҳуваллоҳу аҳад», «Қул аъузу бироббил фалақ», «Қул аъузу бироббиннас»ни ўқиб, икки қўлларини таналарини қурбилари етган жойигача суртар эдилар. У икки кафтларини бошлари, юзлари ва жасадларининг олд томонидан бошлаб уч мартадан бажарардилар».
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
* وروينا في "الصحيحين" عن أبي مسعود الأنصاري البدري عقبة بن عمرو رضي الله عنه، قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "الآيتان من آخر سورة البقرة، من قرأ بهما في ليلة كفتاه".
اختلف العلماء في معنى كفتاه، فقيل: من الآفات في ليلته: وقيل: كفتاه من قيام ليلته. قلت: ويجوز أن يراد الأمران.
222/6. Абу Масъуд Ансорий ал‑Бадрий розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Бақара сурасининг охирида икки оят борки, ким уларни кечаси ўқиса, офатлардан унга кифоя қилади», дедилар.
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
* وروينا في "الصحيحين"، عن البراء بن عازب رضي الله عنهما، قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "إذا أتيت مضجعك فتوضأ وضوءك للصلاة، ثم اضطجع على شقك الأيمن وقل: اللهم أسلمت نفسي إليك، وفوضت أمري إليك، وألجأت ظهري إليك، رغبة ورهبة إليك لا ملجأ ولا منجا منك إلا إليك، آمنت بكتابك الذي أنزلت، ونبيك الذي أرسلت، فإن مت مت على الفطرة، واجعلهن آخر ما تقول. هذا لفظ إحدى روايات البخاري، وباقي رواياته وروايات مسلم مقاربة لها.
223/7. Баро ибн Озиб розияллоҳу анҳумодан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам шундай дедилар: «Ётоғингга кирмоқчи бўлсанг, намозга қиладиган таҳоратингни қил. Сўнг ўнг ёнинг билан ётиб,
اللهُمَّ أَسْلَمْتُ نَفْسِي إِلَيْكَ وَفَوَّضْتُ أمْرِي إِلَيْكَ وَألْجَأْتُ ظَهْرِي إِلَيْكَ رَغْبَةً وَرَهْبَةً إِلَيْكَ لاَ مَلْجَأَ وَلاَ مَنْجَى مِنْكَ إِلاَّ إِلَيْكَ آمَنْتُ بِكِتَابِكَ الَّذِي أَنْزَلْتَ وَنَبِيِّكَ الَّذِي أرْسَلْتَ
«Аллоҳумма, асламту нафсии илайка ва фаввадту амри илайка ва алжа’ту зоҳрии илайка, роҳбатан ва роғбатан илайка, лаа малжа’а ва лаа манжа минка иллаа илайка! Ааманту бикитаабикал‑лазии анзалта ва бинабиййикаллазии арсалта!» дегин. Агар (шу кеча) вафот этсанг, фитратда* кетасан. Охирги айтадиганинг шулар бўлсин».
(Маъноси: «Аллоҳим! Сендан қўрққан ва умид қилган ҳолда ўзимни Сенга таслим қилдим, ишимни Сенга топширдим, Сенга суяндим. Сендан қочишга ва нажот топишга ҳузурингдан бошқа жой йўқ. Нозил қилган Китобингга ва юборган Набийингга иймон келтирдим». Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
* Фитрат – соф инсоний, яъни исломий табиат.
* وروينا في "صحيح البخاري" عن أبي هريرة رضي الله عنه، قال: "وكلني رسول الله صلى الله عليه وسلم بحفظ زكاة رمضان، فأتاني آت، فجعل يحثو من الطعام..." ، وذكر الحديث ، وقال في آخره : "إذا أويت إلى فراشك فاقرأ آية الكرسي، فإنه لن يزال معك من الله تعالى حافظ، ولا يقربك شيطان حتى تصبح، فقال النبي صلى الله عليه وسلم: صدقك وهو كذوب، ذاك شيطان". أخرجه البخاري في "صحيحه".
224/8. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам мени Рамазон закотини қўриқлашга вакил қилдилар. Биров келиб, егуликдан ҳовучлаб ола бошлади. Мен уни тутиб олдим-да, «Аллоҳга қасамки, сени албатта Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламга олиб чиқаман», дедим. У: «Мен ҳожатмандман, бола-чақам бор. Қаттиқ муҳтожлигим бор», деди. Мен уни қўйиб юбордим. Тонг отди. Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Эй Абу Ҳурайра, бу кеча асиринг нима қилди?» дедилар. «Эй Аллоҳнинг Расули, қаттиқ муҳтожлиги ва бола-чақаси борлигидан шикоят қилган эди, раҳмим келиб, қўйиб юбордим», дедим. У зот: «Билиб қўй, у сени алдабди. Ҳали яна келади», дедилар. Мен Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламнинг «Ҳали яна келади» деган сўзларидан унинг қайтиб келишини билиб, уни пойладим. Келиб, егуликдан ҳовучлаб ола бошлаган эди, уни тутиб олдим. «Сени албатта Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламга олиб чиқаман», дедим. У: «Мени қўйиб юбор, чунки мен муҳтожман, бола-чақам бор. Энди қайтиб келмайман», деди. Унга раҳмим келиб, қўйиб юбордим.
Тонг отди. Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам менга: «Эй Абу Ҳурайра, асиринг нима қилди?» дедилар. Мен: «Эй Аллоҳнинг Расули, қаттиқ муҳтожлиги ва бола-чақаси борлигидан шикоят қилган эди, яна раҳмим келиб, қўйиб юбордим», дедим. У зот: «Билиб қўй, у сени алдабди. Ҳали яна келади», дедилар. Уни учинчи марта пойладим. Келиб, егуликдан ҳовучлаб ола бошлаган эди, уни тутиб олдим. «Сени албатта Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламга олиб чиқаман. Бу охиргиси. Сен қайтиб келмайман деб, учинчи марта қайтиб келяпсан», дедим. У: «Мени қўйиб юбор, Аллоҳ сенга манфаат берадиган калималарни ўргатаман», деди. «Нима у?» дедим. У: «Қачон тўшагингга кирсанг, Оятул-Курсийни – «Аллоҳу лаа илаҳа илла ҳувал-Ҳайюл-Қойюм»ни оятни тугатгунингча ўқи. Шунда тонг оттиргунингча Аллоҳ томонидан устингда бир қўриқчи бўлади ва шайтон сенга ҳаргиз яқинлаша олмайди», деди. Уни қўйиб юбордим.
Тонг отди. Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам менга: «Бу кеча асиринг нима қилди?» дедилар. Мен: «Эй Аллоҳнинг Расули, Аллоҳ менга манфаат берадиган калималарни ўргатишини айтган эди, қўйиб юбордим», дедим. У зот: «Улар нима экан?» дедилар. «У менга: «Қачон тўшагингга кирсанг, Оятул-Курсийни – «Аллоҳу лаа илаҳа илла ҳувал-Ҳайюл-Қойюм»ни бошидан бошлаб, тугатгунингча ўқи», деди ва менга: «Тонг оттиргунингча Аллоҳ томонидан устингда бир қўриқчи бўлади ва шайтон сенга яқинлаша олмайди», деб айтди», дедим. – Улар (саҳобалар) яхшиликка энг ўч кишилар эди – Шунда Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Билиб қўй, ўзи ғирт ёлғончи бўлса ҳам, сенга рост айтибди. Уч кечадан бери ким билан гаплашаётганингни биласанми, эй Абу Ҳурайра?» дедилар. «Йўқ», дедим. У зот: «У шайтон эди», дедилар».
Имом Бухорий ривоятлари.
* وروينا في "سنن أبي داود" عن حفصة أم المؤمنين رضي الله عنها، أن رسول الله صلى الله عليه وسلم كان إذا أراد أن يرقد وضع يده اليمنى تحت خده ثم يقول: "اللهم قني عذابك يوم تبعث عبادك ثلاث مرات".
ورواه الترمذي من رواية حذيفة عن النبي صلى الله عليه وسلم وقال: حديث حسن صحيح، ورواه أيضا من رواية البراء بن عازب ولم يذكر فيها: ثلاث مرات.
225/9. Мўминлар онаси Ҳафса розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам агар ётишни хоҳласалар, ўнг қўлларини чаккаларининг тагига қўйиб, сўнгра:
اللهُمَّ قِنِي عَذَابَكَ يَوْمَ تُبْعَثُ عِبَادَكَ
«Аллоҳумма қиний ъазабака йавма табъасу ъибадак», деб уч марта айтар эдилар.
(Маъноси: Аллоҳим бандаларингни қайта тирилтирадиган кундаги азобингдан сақла.)
Абу Довуд ривоятлари.
* وروينا في "صحيح مسلم"، وسنن أبي داود، والترمذي، والنسائي، وابن ماجه، عن أبي هريرة رضي الله عنه، عن النبي صلى الله عليه وسلم أنه كان يقول إذا أوى إلى فراشه: "اللهم رب السموات ورب الأرض ورب العرش العظيم، ربنا ورب كل شئ، فالق الحب والنوى، منزل التوراة والإنجيل والقرآن، أعوذ بك من شر كل ذي شر أنت آخذ بناصيته، أنت الأول فليس قبلك شئ، وأنت الآخر فليس بعدك شئ، وأنت الظاهر فليس فوقك شئ، وأنت الباطن فليس دونك شئ، اقض عنا الدين، وأغننا من الفقر".
وفي رواية أبي داود: "اقض عني الدين، وأغنني من الفقر".
226/10. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам қачон тўшакларига ётсалар:
اللهُمَّ رَبَّ السَّمَوَاتِ وَرَبَّ الأَرْضِ وَرَبَّ العَرْشِ العَظِيمِ رَبَّنَا وَرَبَّ كُلِّ شَيْءٍ، فَالِقُ الْحَبِّ وَالنَّوَى مُنَزِّلُ التَّوْرَاةِ وَالإِنْجِيلِ وَالقُرْآنِ، أَعُوذُ بِكَ مِنْ شَرِّ كُلِّ ذِي شَرٍّ أَنْتَ آخِذٌ بِنَاصِيَتِهِ؛ أَنْتَ الأَوَّلُ فَلَيْسَ قَبْلَكَ شَيْءٌ وَأَنْتَ الآخِرُ فَلَيْسَ بَعْدَكَ شَيْءٌ وَأَنْتَ الظَّاهِرُ فَلَيسَ فَوقَكَ شَيْءٌ وَأَنْتَ الْبَاطِنُ فَلَيسَ دُونَكَ شَيءٌ اقْضِ عَنَّا الدَّيْنَ وَأغْنِنَا مِنَ الفَقْرِ
«Аллоҳумма роббас самавати ва роббал арзи ва роббал ъаршил ъазийм, роббана ва робба кулли шай`ин. Фалиқул ҳабби ван наваа муназзилут Тавроти вал Инжийли вал Қуръан. Аъузу бика мин шарри кулли зий шаррин анта ахизун бинасийатиҳи, антал аввалу фалайса қоблака шай`ун ва антал ахиру фалайса баъдака шай`ун ва антаззоҳиру фалайса фавқока шай`ун ва антал баатину фалайса дунака шай`ун иқзи ъаннад дайна вағнина минал фақри», деб айтардилар.
(Маъноси: Аллоҳим, Сен еру осмоннинг ва улуғ аршнинг парвардигорисан. Эй Раббимиз, Сен ҳамма нарсанинг тарбиякунандасисан, уруғ, данакларнинг ёрувчисисан. Таврот, Инжил ва Қуръонни туширган зотсан. (Бандаларингнинг) пешона сочидан ушлашингга сабаб бўлувчи ёмонликнинг ҳар қанақасидан Сенинг номинг ила паноҳ тилайман. Эй Аллоҳ, Сен аввалсан, Сендан олдин бирор нарса йўқ. Ва Сен охирсан, Сендан кейин бирор нарса йўқ. Сен зоҳирсан, Сенинг устингда бирор нарса йўқ. Сен ботинсан, Сенинг пастингда бирор нарса йўқ. Эй Раббим, қарзларимизни биздан ечиб, камбағалликдан бизни беҳожат қил.)
Имом Муслим, Абу Довуд, Термизий, Насаий ва Ибн Можалар ривояти.
Абу Довуднинг ривоятида: "Қарзларимни мендан ечиб, камбағалликдан мени беҳожат қил", деб айтилган.
* وروينا بالإسناد الصحيح، في سنن أبي داود، والنسائي، عن علي رضي الله عنه، عن رسول الله صلى الله عليه وسلم أنه كان يقول عند مضجعه: "اللهم إني أعوذ بوجهك الكريم وكلماتك التامة من شر ما أنت آخذ بناصيته، اللهم أنت تكشف المغرم والمأثم، اللهم لا يهزم جندك، ولا يخلف وعدك، ولا ينفع ذا الجد منك الجد، سبحانك اللهم وبحمدك".
227/11. Али розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ алайҳиссалом ўринларига ётаётган пайтларида:
اللهُمَّ إِنِّي أَعُوذُ بِوَجْهِكَ الكَرِيمِ وَكَلِمَاتِكَ التَّامَّة مِنْ شَرِّ مَا أَنْتَ آخِذٌ بِنَاصِيَتِهِ؛ اللهُمَّ أَنْتَ تَكْشِفُ الْمَغْرَمَ وَالْمَأْثَمَ، اللهُمَّ لاَ يُهْزَمُ جُنْدُكَ وَلاَ يُخْلَفُ وَعْدُكَ وَلاَ يَنْفَعُ ذَا الْجَدِّ مِنْكَ الْجَدُّ، سُبْحَانَكَ اللهُمَّ وَبِحَمْدِكَ
«Аллоҳумма инний аъузу биважҳикал карийм ва калимаатикат таммаҳ, мин шарри маа анта аахизун бинасийатиҳи, Аллоҳумма анта такшифул мағрома вал ма`сам, Аллоҳумма ла йуҳзаму жундука ва лаа йухлафу ваъдука ва лаа йанфаъу зал жадди минкал жадд. Субҳанакаллоҳумма ва биҳамдик», деб айтардилар».
(Маъноси: Аллоҳим, карим сифатли юзинг билан ва мукаммал калималаринг билан (бандангнинг) пешона сочидан ушлашингга сабаб бўлувчи ёмонликлардан паноҳ тилайман. Эй Раббим, Сен зиён ва гуноҳларни очувчи зотсан. Эй Раббим, Сенинг аскарларинг енгилмайди, ваъданг хилоф қилинмайди. Ҳузурингда бойлик эгасига бойлиги фойда бермас. Эй Раббим, Сенга ҳамд айтиш ила Сени поклаб ёд этурман.)
Абу Довуд ва Насаийлар ривояти.
* وروينا في "صحيح مسلم" وسنن أبي داود، والترمذي، عن أنس رضي الله عنه أن رسول الله صلى الله عليه وسلم كان إذا أوى إلى فراشه قال: "الحمد لله الذي أطعمنا وسقانا وكفانا وآوانا، فكم ممن لا كافي له، ولا مؤوي". قال الترمذي: حديث حسن صحيح.
228/12. Анас розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам қачон тўшакларига ётадиган бўлсалар:
الحَمْدُ للهِ الَّذِي أطْعَمَنَا وَسَقَانَا وَكَفَانَا وَآوَانَا فَكَمْ مِمَّنْ لاَ كَافِيَ لَهُ وَلاَ مُؤْوِيَ
«Алҳамду лиллаҳиллазий атъамана ва сақоонаа ва кафаанаа ва ааваана факам мимман лаа кафийа лаҳу ва лаа му`вийа», деб айтар эдилар.
(Маъноси: Бизни едирган, ичирган, кифоя қилган ва бошпана берган Аллоҳга ҳамд бўлсин. Қанчадан-қанча кишиларнинг сақлагувчиси ва бошпана бергувчиси йўқ.)
Имом Муслим, Абу Довуд, Термизий ривоятлари.
* وروينا بالإسناد الحسن في سنن أبي داود، عن أبي الأزهري - ويقال: أبو زهير - الأنماري رضي الله عنه، أن رسول الله صلى الله عليه وسلم كان إذا أخذ مضجعه من الليل قال: "بسم الله وضعت جنبي، اللهم اغفر لي ذنبي، وأخسئ شيطاني، وفك رهاني، واجعلني في الندي الأعلى".
229/13. Абу Зуҳайр Анморий розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ алайҳиссалом агар кечаси жойларига ётсалар:
بِاسْمِ اللهِ وَضَعْتُ جَنْبِي اللهُمَّ اغْفِرْ لِي ذَنْبِي وَأَخْسيءْ شَيْطَانِي وَفُكَّ رِهَانِي وَاجْعَلْنِي فِي النَّدِيِّ الأَعْلَى
«Бисмиллаҳи вазоъту жамбий, Аллоҳуммағфир лий занбий ва ахсиъ шайтоний ва фукка риҳааний важъалний фин надиййил аъла», деб айтардилар.
(Маъноси: Аллоҳнинг исми билан ёнимни қўйдим, Аллоҳим, гуноҳларимни кечир, шайтонимни ҳайда, гаровдаги нарсаларимни еч ва мени олий жамоалар (яъни, фаришталар) мажлисида қил.)
Абу Довуд ривоятлари.
* وروينا في سنن أبي داود، والترمذي، عن نوفل الأشجعي رضي الله عنه، قال: قال لي رسول الله صلى الله عليه وسلم: "اقرأ (قل يا أيها الكافرون) ثم نم على خاتمتها فإنها براءة من الشرك".
230/14. Навфал ал‑Ашжаий розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам менга:
«(Ухлашга шайланганингда), «Қул йа аййуҳал кафирун»ни ўқи, сўнгра тугатиб ўқи, чунки у ширкдан узоқ қилади», дедилар».
Абу Довуд ва Термизий ривоятлари.
* وفي مسند أبي يعلى الموصلي، عن ابن عباس رضي الله عنهما، عن النبي صلى الله عليه وسلم قال: "ألا أدلكم على كلمة تنجيكم من الإشراك بالله عز وجل، تقرأون (قل يا أيها الكافرون) عند منامكم".
Абу Яъло Мувсилийнинг «Муснад»ларида Ибн Аббос розияллоҳу анҳумодан ривоят қилинган ҳадисда Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Аллоҳга ширк келтиришдан сақлайдиган калималарни ўргатайми? Ухлашга шайланган пайтингизда «Қул йа аййуҳал кафирун»ни ўқинглар», деганлар.
* وروينا في سنن أبي داود والترمذي، عن عرباض بن سارية رضي الله عنه، "أن النبي صلى الله عليه وسلم كان يقرأ المسبحات قبل أن يرقد". قال الترمذي: حديث حسن.
231/15. Ирбоз ибн Сория розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам ухлашга ётишдан олдин «Саббаҳа, юсаббиҳу, субҳана»лар билан бошланадиган сураларни ўқир эдилар.
Абу Довуд ва Термизий ривоятлари. Термизий ҳасан ҳадис деганлар.
* وروينا عن عائشة رضي الله عنها، قالت: كان النبي صلى الله عليه وسلم لا ينام حتى يقرأ (بني إسرائيل) و(الزمر). قال الترمذي: حديث حسن.
232/16. Оиша розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам Бани Исроил (Исро) ва Зумар сураларини ўқимагунларича ухламас эдилар.
Абу Довуд ва Термизий ривоятлари. Термизий ҳасан ҳадис деганлар.
* وروينا بالإسناد الصحيح في سنن أبي داود، عن ابن عمر رضي الله عنهما، أن النبي صلى الله عليه وسلم كان يقول إذا أخذ مضجعه: "الحمد لله الذي كفاني وآواني وأطعمني وسقاني، والذي من علي فأفضل، والذي أعطاني فأجزل، الحمد لله على كل حال. اللهم رب كل شئ ومليكه، وإله كل شئ، أعوذ بك من النار".
233/17. Ибн Умар розияллоҳу анҳумодан ривоят қилинади:
«Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам ётишга шайлансалар:
الْحَمْدُ للهِ الَّذِي كَفَانِي وَآوَانِي وَأَطْعَمَنِي وَسَقَانِي وَالَّذِي مَنَّ عَلَيَّ فَأَفْضَلَ وَالَّذِي أَعْطَانِي فَأجْزَلَ، الْحَمْدُ للهِ عَلَى كُلِّ حَالٍ؛ اللهُمَّ رَبَّ كُلِّ شَيْءٍ وَمَلِيكَهُ وَإِلَهَ كُلِّ شَيْءٍ أَعُوذُ بِكَ مِنَ النَّارِ
«Алҳамду лиллаҳиллазий кафааний ва ааваний ва атъаманий ва сақоний валлазий манна ъалаййа фаафзола валлазий аътоний фаажзала. Алҳамду лиллаҳи ъала кулли ҳал. Аллоҳумма робба кулли шай`ин ва малийкаҳу ва илаҳа кулли шай`ин. Аъузу бика минан нар», деб айтардилар».
(Маъноси: Менга кифоя қилгудек нарса ва маскан берган, мени таомлантирган, ичимлик билан сийлаган ва менга афзал нарсаларни бериб, тўла-тўкис қилган Аллоҳга ҳамд бўлсин. Ҳар қандай ҳолатда Аллоҳга ҳамд бўлсин. Эй Раббим, Сен ҳар бир нарсанинг тарбиячиси, молики ва ҳар бир нарсанинг илоҳисан. Сенинг номинг ила дўзахдан паноҳ тилайман.)
Абу Довуд ривоятлари.
* وروينا في كتاب الترمذي، عن أبي سعيد الخدري رضي الله عنه، عن النبي صلى الله عليه وسلم قال: "من قال حين يأوي إلى فراشه: أستغفر الله الذي لا إله إلا هو الحي القيوم وأتوب إليه ثلاث مرات غفر الله تعالى له ذنوبه وإن كانت مثل زبد البحر، وإن كانت عدد النجوم، وإن كانت عدد رمل عالج، وإن كانت عدد أيام الدنيا".
234/18. Абу Саид Худрий розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ким тўшагига ётаётган пайтда:
أَسْتَغْفِرُ اللهَ الَّذِي لاَ إِلَهَ إِلاَّ هُوَ الْحَيَّ القَيُّومَ وَأَتُوبُ إِلَيْهِ
«Астағфируллоҳаллазий лаа илаҳа илла ҳувал ҳаййул қоййум ва атуби илайҳ», деб уч марта айтса, гуноҳлари денгиз кўпигича ёки юлдузлар ададича ёки бир-бирига жипс қумлар сонича ёки дунё кунларининг ададича бўлса ҳам, Аллоҳ таоло кечиради», дедилар.
Имом Термизий ривоятлари.
* وروينا في سنن أبي داود وغيره بإسناد صحيح، عن رجل من أسلم من أصحاب النبي صلى الله عليه وسلم قال: كنت جالسا عند رسول الله صلى الله عليه وسلم، فجاء رجل من أصحابه فقال: يا رسول الله لدغت الليلة فلم أنم حتى أصبحت، قال: ماذا؟ قال: عقرب، قال: "أما إنك لو قلت حين أمسيت: أعوذ بكلمات الله التامات من شر ما خلق لم يضرك شئ إن شاء الله تعالى".
235/19. Набий соллаллоҳу алайҳи васалламнинг саҳобаларидан бўлган Аслам қабиласилик бир кишидан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам ҳузурларида ўтирган эдим, бир саҳобий киши келиб: «Эй Расулуллоҳ, мана шу кеча чаён чақиб олиб, тонг отгунигача ухлаганим йўқ», деди. У зот: «Агар кеч кирганида:
أَعُوذُ بِكَلِمَاتِ اللهِ التَّامَّاتِ مِنْ شَرِّ مَا خَلَقَ
«Аъузу бикалиматиллаҳит тааммаати мин шарри ма холақ», десанг, иншааллоҳ, бирор нарса зарар бермайди», дедилар.
(Маъноси: Аллоҳнинг мукаммал калималари ила У халқ қилган нарсаларнинг ёмонлигидан паноҳ тилайман.)
Абу Довуд ривоятлари.
* وروينا في كتاب ابن السني، عن أنس رضي الله عنه أن النبي صلى الله عليه وسلم أوصى رجلا إذا أخذ مضجعه أن يقرأ سورة الحشر وقال: "إن مت مت شهيدا، أو قال: من أهل الجنة".
236/20. Анас розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам бир кишига васият қилатуриб: «Тўшагингга ётсанг, Ҳашр сурасини ўқи. Агар (шу куни) ўлсанг, шаҳид ҳолатда ўласан ёки жаннат аҳлидан бўласан», дедилар.
Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا في "صحيح مسلم" عن ابن عمر رضي الله عنهما، "أنه أمر رجلا إذا أخذ مضجعه أن يقول: "اللهم أنت خلقت نفسي وأنت تتوفاها، لك مماتها ومحياها، إن أحييتها فاحفظها، وإن أمتها فاغفر لها، اللهم إني أسألك العافية". قال ابن عمر: سمعتها من رسول الله صلى الله عليه وسلم.
237/21. Ибн Умар розияллоҳу анҳумодан ривоят қилинади:
Ибн Умар бир кишига: «Тўшакка ётаётганингда:
اللهُمَّ أَنْتَ خَلَقْتَ نَفْسِي وَأَنْتَ تَتَوَفَّاهَا لَكَ مَمَاتُهَا وَمَحْيَهَا إِنْ أَحْيَيْتَهَا فَاحْفَظْهَا وَإِنْ أَمَتَّهَا فَاغْفِرْ لَهَا، اللهُمَّ إِنِّي أَسْأَلُكَ العَافِيَةَ
«Аллоҳумма анта холақта нафсий ва анта татаваффаҳа, лака маматуҳа ва маҳйаҳа, ин аҳйайтаҳаа фаҳфазҳаа ва ин аматтаҳа фағфир лаҳаа, Аллоҳумма инний ас`алукал ъафийаҳ», деб айт, бу дуони Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламдан эшитганман», дедилар.
(Маъноси: Аллоҳим, Сен менинг нафсимни халқ қилдинг ва Сен уни ўлдирувчисан. Унинг тириклиги ҳам, ўлими ҳам Сенинг қўлингда. Агар уни тирик қўйсанг, муҳофаза қил. Агар ўлдирсанг, мағфират эт. Эй Раббим, Сендан офият сўрайман.)
Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا في سنن أبي داود، والترمذي، وغيرهما بالأسانيد الصحيحة، حديث أبي هريرة رضي الله عنه الذي قدمناه في باب: ما يقول عند الصباح والمساء، في قصة أبي بكر الصديق رضي الله عنه: "اللهم فاطر السموات والأرض، عالم الغيب والشهادة، رب كل شئ ومليكه، أشهد أن لا إله إلا أنت أعوذ بك من شر نفسي وشر الشيطان وشركه، قلها إذا أصبحت وإذا أمسيت وإذا اضطجعت".
238/22. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
(Бу ривоятни юқорида "Тонг ва кечки пайтда айтиладиган нарсалар бўлимида қуйидагича келтирган эди.
(Абу Бакр Сиддиқ розияллоҳу анҳу: «Эй Расулуллоҳ, менга бирор калима ўргатинг, мен уни эрталаб ва кечқурун айтиб юрай», деганларида, Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам):
اللهُمَّ فَاطِرَ السَّمَاوَاتِ وَالأَرْضِ عَالِمَ الغَيْبِ وَالشَّهَادَةِ رَبَّ كُلِّ شَيْءٍ وَمَلِيكَهُ أَشْهَدُ أَنْ لاَ إِلَهَ إِلاَّ أَنْتَ أَعُوذُ بِكَ مِنْ شَرِّ نَفْسِي وَشَرِّ الشَّيْطَانِ وَشِرْكِهِ
«Аллоҳумма фатирос самавати вал арзи ъалимал ғойби ваш шаҳадати робба кулли шай`ин ва малийкаҳ, Ашҳаду алла илаҳа илла анта, аъузу бика мин шарри нафсий ва шарриш шайтони ва ширкиҳ», деб эрта тонгда, кеч кирганда ва жойингга ёнбошлаб ётганингда айт», дедилар.
(Маъноси: Эй еру осмонни бор қилган Раббим, эй ғоибни ва шоҳидни билувчи Раббим, Сен ҳар бир нарсанинг парвардигори ва подшоҳидирсан. Гувоҳлик бераманки, Сендан бошқа илоҳ йўқ. Нафсимнинг ёмонлигидан, шайтоннинг ёмонлигию ширкидан Сенинг номинг ила паноҳ тилайман.)
Абу Довуд ва Термизийлар ривояти.
* وروينا في كتاب الترمذي، وابن السني، عن شداد بن أوس رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "ما من مسلم يأوي إلى فراشه فيقرأ سورة من كتاب الله تعالى حين يأخذ مضجعه إلا وكل الله عز وجل به ملكا لا يدع شيئا يقربه يؤذيه يهب متى هب". إسناده ضعيف، ومعنى هب: انتبه وقام.
239/23. Шаддод ибн Авс розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Мусулмон киши тўшагига ётатуриб, Аллоҳнинг китобидан бирор сурани ўқиса, Аллоҳ таоло унга бир фариштани вакил қилиб қўяди. Фаришта унга зарар берадиган нарсани яқинлаштирмайди, қачон бирор нарсадан огоҳ бўлса огоҳлантиради», дедилар.
Имом Термизий ва Ибн Сунний заиф иснод билан ривоят қилишган.
* وروينا في كتاب ابن السني، عن جابر رضي الله عنه، أن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "إن الرجل إذا أوى إلى فراشه ابتدره ملك وشيطان، فقال الملك: اللهم اختم بخير، فقال الشيطان: اختم بشر، فإن ذكر الله تعالى ثم نام، بات الملك يكلؤه".
240/24. Жобир розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Агар киши тўшагига ётадиган бўлса, фаришта ва шайтон мусобақалашади. Фаришта: «Эй Раббим, яхшилик битгин», дейди. Шайтон: «Ёмонлик битгин», дейди. Агар киши Аллоҳни зикр қилса, сўнг ухласа, фаришта уни муҳофаза қилган ҳолда тонг оттиради», дедилар.
Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا فيه عن عبد الله بن عمرو بن العاص رضي الله عنهما عن رسول الله صلى الله عليه وسلم أنه كان يقول إذا اضطجع للنوم: "اللهم باسمك ربي وضعت جنبي فاغفر لي ذنبي".
241/25. Абдуллоҳ ибн Амр ибн Ос розияллоҳу анҳумодан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ алайҳиссалом уйқуга ёнбошласалар:
اللهُمَّ بِاسْمِكَ رَبِّي وَضَعْتُ جَنْبِي فَاغْفِرْ لِي ذَنْبِي
«Аллоҳумма бисмика роббий вазоъту жамбий фағфирлий занбий», деб айтардилар.
(Маъноси: Аллоҳим, Сенинг исминг билан ёнбошимни қўйдим. Менинг гуноҳларимни кечир.)
Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا فيه عن أبي أمامة رضي الله عنه، قال: سمعت النبي صلى الله عليه وسلم يقول: "من أوى إلى فراشه طاهرا، وذكر الله عز وجل حتى يدركه النعاس لم يتقلب ساعة من الليل يسأل الله عز وجل فيها خيرا من خير الدنيا والآخرة، إلا أعطاه إياه".
242/26. Абу Умома розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ким тўшагига пок ҳолатда ётса, то эснаб уйқуси келгунича Аллоҳ таолони зикр қилса ва шу кечада Аллоҳдан охират ва дунё яхшиликларини сўраса, Аллоҳ таоло унга яхшиликни беради», дедилар.
Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا فيه عن عائشة رضي الله عنها، قالت: كان رسول الله صلى الله عليه وسلم إذا أوى إلى فراشه قال: "اللهم أمتعني بسمعي وبصري، واجعلهما الوارث مني، وانصرني على عدوي وأرني ثأري، اللهم إني أعوذ بك من غلبة الدين ومن الجوع فإنه بئس الضجيع".
243/27. Оиша розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳиссалом қачон тўшакларига ётмоқчи бўлсалар:
اللهُمَّ امْتِعْنِي بِسَمْعِي وَبَصَرِي وَاجْعَلْهُمَا الوَارِثَ مِنِّي وَانْصُرْنِي عَلَى عَدُوِّي وَأرِنِي مِنْهُ ثَأْرِي؛ اللهُمَّ إِنِّي أَعُوذُ بِكَ مِنْ غَلَبَةِ الدَّينِ وَمِنَ الْجُوعِ فَإِنَّهُ بِئْسَ الضَّجِيعُ
«Аллоҳумма амтиъний бисамъий ва басорий важъалҳумал вариса минний, вансурний ъала ъадуввий ва ариний минҳу са`рий. Аллоҳумма инний аъузу бика мин ғолабатид дайни ва минал жуъи фаиннаҳу би`саз зожииъ», деб айтардилар.
(Маъноси: Аллоҳим, қулоғим ва кўзимни фойдаланишим учун қолдириб, уларни менга меросхўр қил (яъни, ўлгунимча, саломат қил) ва душманларимга қарши менга ёрдам бер ва ўч олишни менга кўрсат. Эй Раббим, менга қарз ғолиб келиши ва очликдан Сенинг номинг ила паноҳ тилайман. Чунки очлик ёмон ётиб қоладиган ҳамроҳдир.)
Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا فيه عن عائشة رضي الله عنها أيضا قالت: "ما كان رسول الله صلى الله عليه وسلم منذ صحبته ينام حتى فارق الدنيا حتى يتعوذ من الجبن والكسل والسآمة والبخل وسوء الكبر وسوء المنظر في الأهل والمال وعذاب القبر ومن الشيطان وشركه".
244/28. Яна Оиша розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам билан то дунёдан сафар қилгунларига қадар ҳамроҳ бўлдим. У зот ухлайдиган бўлсалар, қўрқоқликдан, дангасаликдан, малол кўришдан, бахилликдан, кибрдан, аҳли ва молдаги ёмон кўринишдан, қабр азобидан, шайтон ва унинг ширкидан паноҳ тилар эдилар».
Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا فيه عن عائشة أيضا أنها كانت إذا أرادت النوم تقول: اللهم إني أسألك رؤيا صالحة صادقة غير كاذبة، نافعة غير ضارة.
وكانت إذا قالت هذا قد عرفوا أنها غير متكلمة بشئ حتى تصبح أو تستيقظ من الليل.
245/29. Яна Оиша розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
Бу онамиз ўзлари ҳам ухламоқчи бўлсалар:
اللهُمَّ إِنِّي أَسْأَلُكَ رُؤْيَا صَالِحَةً صَادِقَةً غَيْرَ كَاذِبَةٍ نَافِعَةً غَيْرَ ضَارَّةٍ
«Аллоҳумма инний ас`алука ру`йаа солиҳатан, содиқатан ғойро каазибаҳ, наафиъатан ғойро зорроҳ», деб айтар эдилар ва сўнг ҳеч бир сўз гапирмас эдилар.
(Маъноси: Аллоҳим, Сендан солиҳ, ёлғон бўлмаган, ростгўй, зарарли бўлмаган, фойдали тушни сўрайман.)
Ибн Сунний ривоятлари.
* وروى الإمام الحافظ أبو بكر بن أبي داود بإسناده عن علي رضي الله عنه قال: ما كنت أرى أحدا يعقل ينام قبل أن يقرأ الآيات الثلاث الأواخر من سورة البقرة.
إسناده صحيح على شرط البخاري ومسلم.
246/30. Али розияллоҳу анҳудан қилинади:
«Ақлли кишининг Бақара сурасининг охирги уч оятини ўқимай ухлаганини кўрмадим», деб айтар эдилар.
Ҳофиз Абу Бакр ибн Абу Довуд саҳиҳ иснод ила ривоят қилганлар.
* وروي أيضا عن علي رضي الله عنه: ما أرى أحدا يعقل دخل في الإسلام ينام حتى يقرأ آية الكرسي.
247/31. Яна Али розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Исломга кирган ақлли кишиларнинг Оятул курсийни ўқимасдан олдин ухлаганини кўрмадим». Бу ривоятни ҳам Абу Бакр ибн Абу Довуд нақл қилганлар.
* وعن إبراهيم النخعي قال: كانوا يعلمونهم إذا أووا إلى فراشهم أن يقرأوا المعوذتين.
وفي رواية: كانوا يستحبون أن يقرأوا هؤلاء السور في كل ليلة ثلاث مرات: قل هو الله أحد والمعوذتين.
إسناده صحيح على شرط مسلم.
248/32. Иброҳим Нахаий айтдилар: «Агар тўшакларига ётадиган бўлсалар, иккита «Қул аъузу»ни ўқишни ўргатар эдилар».
Бошқа ривоятда: «Ҳар кеча уч мартадан «Қул ҳуваллоҳу аҳад», «Қул аъузу бироббил фалақ», «Қул аъузу бироббин нас»ни ўқиш мустаҳаб амал», деб санардилар, дейилади.
Исноди Муслимнинг шартларига биноан саҳиҳ.
(باب كراهية النوم من غير ذكر الله تعالى)
61-боб.
Аллоҳни зикр қилмасдан ухлашнинг кароҳияти
* روينا في سنن أبي داود بإسناد جيد، عن أبي هريرة رضي الله عنه، عن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "من قعد مقعدا لم يذكر الله تعالى فيه كانت عليه من الله ترة، ومن اضطجع مضجعا لا يذكر الله تعالى فيه كانت عليه من الله تعالى ترة".
قلت: الترة بكسر التاء المثناة فوق وتخفيف الراء، ومعناه: نقص، وقيل تبعة.
249/1. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ким бир ўринга ўтириб, Аллоҳ таолони зикр қилмаса, у кишига Аллоҳ томонидан ноқислик бордир. Ким бир суянчиққа ёнбошлаб, Аллоҳ таолони зикр қилмаса, Аллоҳ таоло томонидан у киши учун ҳам ноқислик бордир», дедилар.
Абу Довуд яхши санад билан ривоят қилдилар.
(باب ما يقول إذا استيقظ في الليل وأراد النوم بعده)
62-боб.
Кечаси уйғониб, яна ухлашни хоҳлаган киши айтадиган зикрлар
Кечаси уйғонадиган киши икки ҳолатдан бирида бўлади: ё уйғонганидан кейин ухламайди (унинг зикрлари китоб аввалида айтиб ўтилди) ёки яна ухлашни хоҳлайди. Бунда уйқу ғолиб келгунича Аллоҳ таолони зикр қилиш мустаҳаб амалдир. Бу тўғрида зикрлар жуда кўп.
* ومن ذلك ما رويناه في "صحيح البخاري" عن عبادة بن الصامت رضي الله عنه، عن النبي صلى الله عليه وسلم قال: "من تعار من الليل فقال: لا إله إلا الله وحده لا شريك له، له الملك وله الحمد وهو على كل شئ قدير، والحمد لله، وسبحان الله، ولا إله إلا الله، والله أكبر، ولا حول ولا قوة إلا بالله، ثم قال: اللهم اغفر لي أو دعا، استجيب له، فإن توضأ قبلت صلاته".
250/1. Убода ибн Сомит розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Ким кечаси уйғониб,
لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ وَحْدَهُ لاَ شَرِيكَ لَهُ، لَهُ الْمُلْكُ وَلَهُ الحَمْدُ وَهُوَ عَلَى كُلِّ شَيْءٍ قَدِيرٌ وَالْحَمْدُ للهِ وَسُبْحَانَ للهِ وَلاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ وَاللهُ أكْبَرُ وَلاَ حَوْلَ وَلاَ قُوَّةَ إِلاَّ بِاللهِ
«Лаа илаҳа иллаллоҳу ваҳдаҳу лаа шарийка лаҳ, лаҳул мулку ва лаҳул ҳамду ва ҳува ъала кулли шай`ин қодийр, валҳамду лиллаҳи ва субҳаналлоҳи ва лаа илаҳа иллаллоҳу валлоҳу акбар, ва лаа ҳавла ва лаа қуввата иллаа биллаҳ», ёки
اللهُمَّ اغْفِرْ لِي
«Аллоҳумма иғфир лий», (эй Аллоҳим, гуноҳларимни кечир), деса ёки дуо қилса, ижобат бўлади. Агар таҳорат олса, ўқиган намозлари ҳам қабул қилинади», дедилар.
Имом Бухорий ривоятлари.
* وروينا في "سنن أبي داود" بإسناد لم يضعفه، عن عائشة رضي الله عنها، أن رسول الله صلى الله عليه وسلم كان إذا استيقظ من الليل قال: "لا إله إلا أنت سبحانك اللهم أستغفرك لذنبي، وأسألك رحمتك، اللهم زدني علما، ولا تزغ قلبي بعد إذ هديتني، وهب لي من لدنك رحمة إنك أنت الوهاب".
251/2. Оиша розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам кечаси агар уйғонсалар:
لاَ إِلَهَ إِلاَّ أَنْتَ سُبْحَانَكَ اللهُمَّ أَسْتَغْفِرُكَ لِذَنْبِي وَأَسْأَلُكَ رَحْمَتَكَ اللهُمَّ زِدْنِي عِلْمًا وَلاَ تُزِغْ قَلْبِي بَعْدَ إِذْ هَدَيْتَنِي وَهَبْ لِي مِنْ لَدُنْكَ رَحْمَةً إِنَّكَ أَنْتَ الوَهَّابُ
«Лаа илаҳа илла анта субҳанакаллоҳумма астағфирука лизамбий ва ас`алука роҳматак. Аллоҳумма зидний ъилман ва ла тузиғ қолбий баъда из ҳадайтаний ва ҳаб лий мил ладунка роҳматан иннака антал ваҳҳаб», деб айтар эдилар».
(Маъноси: Сендан бошқа илоҳ йўқ. Эй Раббим, Сени поклаб ёд этурман. Гуноҳларимга истиғфор айтаман. Сендан раҳматингни сўрайман. Эй Раббим, илмимни зиёда қил. Мени ҳидоятга бошлаганингдан кейин қалбимни ундан оғдириб қўйма. Ва ўзингнинг ҳузурингдан раҳмат бер. Албатта, Сен кўплаб ато этгувчи зотсан.)
Абу Довуд ривоятлари.
* وروينا في كتاب ابن السني عن عائشة رضي الله عنها قالت: كان - تعني رسول الله صلى الله عليه وسلم - إذا تعار من الليل قال: "لا إله إلا الله الواحد القهار، رب السموات والأرض وما بينهما العزيز الغفار".
252/3. Яна Оиша розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам кечаси уйғонсалар:
لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ الوَاحِدُ القَهَّارُ رَبُّ السَّمَاوَاتِ وَالأَرْضِ وَمَا بَيْنَهُمَا العَزِيزُ الغَفَّارُ
«Лаа илаҳа иллаллоҳу ваҳидул қоҳҳар роббус самавати вал арзи ва маа байнаҳумал ъазийзул ғоффар», деб айтардилар».
(Маъноси: Қаҳҳор сифатли яккаю ёлғиз Аллоҳдан бошқа илоҳ йўқ. У еру осмон ва унинг орасидаги бор нарсаларнинг рабби бўлган азиз ва ғаффор сифатли зотдир.)
Ибн Сунний ривоятлари
* وروينا فيه بإسناد ضعيف عن أبي هريرة رضي الله عنه أنه سمع رسول الله صلى الله عليه وسلم يقول: "إذا رد الله عز وجل إلى العبد المسلم نفسه من الليل فسبحه واستغفره ودعاه تقبل منه".
253/4. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламни:
«Қачон Аллоҳ таоло бир мусулмон бандага кечаси ўз нафсини қайтариб берса (яъни, ўлдирмаса), Аллоҳга тасбиҳ ва истиғфор айтсин ва дуо қилсин, ундан дуоларини қабул қилади», деганларини эшитдилар.
Ибн Сунний заиф иснод билан ривоят қилганлар.
* وروينا في كتاب الترمذي وابن ماجه وابن السني بإسناد جيد عن أبي هريرة رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "إذا قام أحدكم عن فراشه من الليل ثم عاد إليه فلينفضه بصنفة إزاره ثلاث مرات، فإنه لا يدري ما خلفه عليه، فإذا اضطجع فليقل: باسمك اللهم وضعت جنبي، وبك أرفعه، إن أمسكت نفسي فارحمها، وإن رددتها فاحفظها بما تحفظ به عبادك الصالحين". قال الترمذي: حديث حسن.
254/5. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Қачон сизлардан бирингиз кечаси тўшагидан туриб, сўнг унга қайтса, уни изорининг бир тарафи билан уч марта қоқиб юборсин. Чунки унда нима борлигини билмайди. Агар ёнбошласа:
بِاسْمِكَ اللهُمَّ وَضَعْتُ جَنْبِي وَبِكَ أَرْفَعُهُ إِنْ أَمْسَكْتَ نَفْسِي فَارْحَمْهَا وَإِنْ رَدَدْتَهَا فَاحْفَظْهَا بِمَا تَحْفَظُ بِهِ عِبَادَكَ الصَّالِحِينَ
«Бисмикаллоҳумма вазоъту жамбий ва бика арфаъуҳу, ин амсакта нафсий фарҳамҳа ва ин родадтаҳау фаҳфазҳау бимау таҳфазу биҳи ъибадакас солиҳийн», деб айтсин», дедилар.
(Маъноси: Аллоҳим, Сенинг номинг ила ёнбошимни ерга қўйдим ва Сенинг номинг ила тураман. Агар менинг нафсимни олсанг, раҳм қил. Агар уни яна ҳаётга қайтарсанг, солиҳ бандаларингни сақлаганингдек муҳофаза қил.)
Имом Термизий, Ибн Можа ва Ибн Суннийлар яхши санад билан қилган ривоятлари.
* وروينا في "موطأ الإمام مالك" رحمه الله في باب الدعاء آخر كتاب الصلاة عن مالك، أنه بلغه عن أبي الدرداء رضي الله عنه: أنه كان يقوم من جوف الليل فيقول: نامت العيون وغارت النجوم وأنت حي قيوم ".
قلت: معنى غارت : غربت.
255/6. Имом Молик роҳимаҳуллоҳдан ривоят қилинади:
Абу Дардо розияллоҳу анҳу агар ярим кечаси турсалар:
نَامَتِ العُيُونُ وَغَارَتِ النُّجُومُ وَأَنْتَ حَيٌّ قَيُّوم
«Наматил ъуйуну ва ғоротин нужум ва анта ҳаййун қоййум», деб айтар эдилар.
(Маъноси: Кўзлар ухлади, юлдузлар ботди. Сен эса, Аллоҳим, тирик ва қойимсан.)
(باب ما يقول إذا قلق في فراشه فلم ينم)
63-боб.
Тўшакда безовта бўлиб, ухлай олмаганда айтиладиган зикрлар
* روينا في كتاب ابن السني عن زيد بن ثابت رضي الله عنه قال: "شكوت إلى رسول الله صلى الله عليه وسلم أرقا أصابني، فقال: قل: اللهم غارت النجوم وهدأت العيون وأنت حي قيوم لا تأخذك سنة ولا نوم، يا حي يا قيوم أهدئ ليلي، وأنم عيني، فقلتها، فأذهب الله عز وجل عني ما كنت أجد".
256/1. Зайд ибн Собит розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламга уйқусизликдан шикоят қилдим, у зот:
اللهُمَّ غَارَتِ النُّجُومُ وَهَدَأَتِ العُيُونُ وَأَنْتَ حَيٌّ قَيُّوم لاَ تَأْخُذُكَ سِنَةٌ وَلاَ نَومٌ يَا حَيُّ يَا قَيُّومُ أهْدِي لَيْلِي وَأنِمْ عَيْنِي
«Аллоҳумма ғоротин нужуму ва ҳада`атил ъуйуну ва анта ҳаййун қоййум, лаа та`хузука синатун ва лаа навм, йа ҳаййу, йа қоййуму, аҳдий лайлий ва аним ъайний, деб айт», дедилар. Шу дуони айтган эдим, Аллоҳ мендан уйқусизликни кетказди».
(Маъноси: Аллоҳим, юлдузлар ботди, кўзлар тинди. Сен тирик, қоимдирсан. Сени мудроқ ҳам, уйқу ҳам олмайди. Эй тирик ва қойим бўлган Зот, кечамни тинч қилиб, кўзимга уйқу бер.)
Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا فيه عن محمد بن يحيى بن حبان - بفتح الحاء والباء الموحدة - "أن خالد بن الوليد رضي الله عنه أصابه أرق، فشكا ذلك إلى النبي صلى الله عليه وسلم، فأمره أن يتعوذ عند منامه بكلمات الله التامات من غضبه ومن شر عباده ومن همزات الشياطين وأن يحضرون" هذا حديث مرسل، محمد بن يحيى: تابعي. قال أهل اللغة: الأرق هو السهر.
257/2. Муҳаммад ибн Яҳё ибн Ҳаббондан ривоят қилинади:
Холид ибн Валид розияллоҳу анҳу уйқусизликка чалинганларида, бу ҳақда Набий соллаллоҳу алайҳи васалламга шикоят қилдилар. Шунда у зот: «Ухлаётган пайтингда Аллоҳнинг мукаммал калималари билан Унинг ғазабидан, бандаларнинг ёмонидан, шайтон ҳозир бўлиб васваса қилишидан паноҳ тила», дедилар.
Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا في كتاب الترمذي بإسناد ضعيف وضعفه الترمذي عن بريدة رضي الله عنه قال: شكا خالد بن الوليد رضي الله عنه إلى النبي صلى الله عليه وسلم فقال: يا رسول الله، ما أنام الليل من الأرق، فقال النبي صلى الله عليه وسلم: "إذا أويت إلى فراشك فقل: اللهم رب السموات السبع وما أظلت، ورب الأرضين وما أقلت، ورب الشياطين وما أضلت، كن لي جارا من شر خلقك كلهم جميعا أن يفرط علي أحد منهم أو أن يبغي علي، عز جارك، وجل ثناؤك، ولا إله غيرك، ولا إله إلا أنت".
258/3. Бурайда розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Холид ибн Валид розияллоҳу анҳу Набий соллаллоҳу алайҳи васалламга уйқусизликдан шикоят қилиб: "Эй Аллоҳнинг расули, мен кечаси уйқусизликдан безовта бўламан", деганларида, у зот:
اللهُمَّ رَبَّ السَّمَاوَاتِ السَّبْعِ وَمَا أَظَلَّتْ وَرَبَّ الأَرْضِينَ وَمَا أَقَلَّتْ وَرَبَّ الشَّيَاطِينِ وَمَا أضَلَّتْ كُنْ لِي جَارًا مِنْ خَلْقِكَ كُلِّهِمْ جَمِيعًا أنْ يَفْرُطَ عَلَيَّ أحَدٌ مِنْهُمْ وَأنْ يَبْغِيَ عَلَيَّ، عَزَّ جَارُكَ، وَجَلَّ ثَنَاؤُكَ وَلاَ إِلَهَ إِلاَّ أَنْتَ
«Аллоҳумма роббас самаватис сабъи ва ма азаллат, ва роббал арзийна ва ма ақоллат ва роббаш шайатийна ва ма азаллат, кун лий жарон мин холқика куллиҳим жамийъан ан йафрута ъалаййа аҳадун минҳум ва ан йабғийа ъалаййа, ъазза жарука ва жалла санаука ва лаа илаҳа ғойрука ва лаа илаҳа илла анта», деб айт», дедилар.
(Маъноси: Аллоҳим, Сен етти осмон ва уни соялантирадиган нарсаларнинг парвардигорисан, ер ва у кўтариб турган нарсаларнинг парвардигорисан, шайтон ва у адаштирган нарсаларнинг парвардигорисан. Менга бирор киши зўравонлик қилиб, ҳаддан ошмаслиги учун ҳаммасининг устидан ўзинг менга ҳимоячи бўл. Сенинг ҳимоянг азиз, саноинг олий бўлди. Сендан бошқа илоҳ йўқ. Фақат Сенгина илоҳдирсан.)
Имом Термизий ривоят қилиб, бу ҳадисни заиф деганлар.
(باب ما يقول إذا كان يفزع في منامه)
64-боб.
Уйқусида қўрққанда айтиладиган нарса
* روينا في سنن أبي داود والترمذي وابن السني وغيرها، عن عمرو بن شعيب عن أبيه عن جده أن رسول الله صلى الله عليه وسلم كان يعلمهم من الفزع كلمات: "أعوذ بكلمات الله التامة من غضبه وشر عباده، ومن همزات الشياطين وأن يحضرون".
قال: وكان عبد الله بن عمرو يعلمهن من عقل من بنيه، ومن لم يعقل كتبه فعلقه عليه.
قال الترمذي: حديث حسن.
259/1. Амр ибн Шуайб оталаридан, оталари боболаридан ривоят қиладилар. Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам уйқусида қўрққанларга:
أعُوذُ بِكَلِمَاتِ اللهِ التَّامَّةِ مِنْ غَضَبِهِ وَشَرِّ عِبَادِهِ وَمِنْ هَمَزَاتِ الشَّيَاطِينِ وَأنْ يَحْضُرُونِ
«Аъузу бикалиматиллаҳит таммаҳ мин ғозобиҳи ва шарри ъибадиҳи ва мин ҳамазатиш шайатийни ва ан йаҳзуруни», деб айтишни ўргатардилар.
(Маъноси: Аллоҳнинг мукаммал калималари билан Унинг ғазабидан, бандаларининг ёмонлигидан, шайтон ҳозир бўлиб, васваса қилишидан паноҳ тилайман.)
Абу Довуд, Термизий ва Ибн Сунний ва бошқалар ривояти.
Абдуллоҳ ибн Амр шу дуони ақли кирган болаларига ўргатар эди. Агар ақли кирмаган бўлса, уни ёзиб бўйнига осиб қўярди.
* وفي رواية ابن السني: "جاء رجل إلى النبي صلى الله عليه وسلم فشكا أنه يفزع في منامه، فقال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "إذا أويت إلى فراشك فقل: أعوذ بكلمات الله التامة من غضبه ومن شره عباده، ومن همزات الشياطين وأن يحضرون"، فقالها فذهب عنه.
Ибн Сунний ривоятида келтирилишича, Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам ҳузурларига бир киши келиб, уйқусида қўрқиши ҳақида айтди. Шунда Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам: "Қачон тўшагингга ётсанг:
أعُوذُ بِكَلِمَاتِ اللهِ التَّامَّةِ مِنْ غَضَبِهِ وَمِنْ شَرِّ عِبَادِهِ وَمِنْ هَمَزَاتِ الشَّيَاطِينِ وَأنْ يَحْضُرُونِ
«Аъузу бикалиматиллаҳит таммаҳ мин ғозобиҳи ва мин шарри ъибадиҳи ва мин ҳамазатиш шайатийни ва ан йаҳзуруни», деб айт", дедилар. У киши мана шу калималарни айтган эди, ундан қўрқинч ариди.
(Маъноси: Аллоҳнинг мукаммал калималари билан Унинг ғазабидан, бандаларининг ёмонлигидан, шайтон ҳозир бўлиб, васваса қилишидан паноҳ тилайман.)
(باب ما يقول إذا رأى في منامه ما يحب أو يكره)
65-боб.
Тушида яхши ёки ёқтирмаган нарсани кўрганда айтиладиган зикрлар
* روينا في "صحيح البخاري" عن أبي سعيد الخدري رضي الله عنه أنه سمع النبي صلى الله عليه وسلم يقول: "إذا رأى أحدكم رؤيا يحبها، فإنما هي من الله تعالى، فليحمد الله تعالى عليها وليحدث بها".
وفي رواية: - فلا يحدث بها إلا من يحب - وإذا رأى غير ذلك مما يكره فإنما هي من الشيطان فليستعذ من شرها ولا يذكرها لأحد فإنها لا تضره".
260/1. Абу Саид Худрий розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Бу киши Набий соллаллоҳу алайҳи васалламни:
«Қачон сизлардан бирингиз тушида яхши нарса кўрса, у туши Аллоҳ таоло томонидандир. Бунинг учун Аллоҳ таолога ҳамд айтсин ва уни одамларга сўйлайверсин. (Баъзи ривоятларда: «фақат яхши кўрган кишисига сўйласин», дейилган.)
Агар бундан бошқа ёмон туш кўрса, у шайтондандир. Унинг ёмонлигидан паноҳ сўрасин ва уни ҳеч кимга сўйламасин. Шундай қилса, унга зарар бермайди», деб айтганларини эшитган эканлар.
Имом Бухорий ривоятлари.
* وروينا في "صحيحي البخاري ومسلم" عن أبي قتادة رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "الرؤيا الصالحة - وفي رواية: الرؤيا الحسنة - من الله، والحلم من الشيطان، فمن رأى شيئا يكرهه فلينفث عن يساره ثلاثا، وليتعوذ من الشيطان، فإنها لا تضره".
وفي رواية "فليبصق" بدل: فلينفث، والظاهر أن المراد النفث، وهو نفخ لطيف لا ريق معه.
261/2. Абу Қатода розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Солиҳ туш (бошқа ривоятда: «яхши туш») Аллоҳ томонидандир. Алғов туш эса, шайтондандир. Ким ёқтирмаган нарсасини кўрса, чап томонига уч марта туфлаб, шайтондан паноҳ тиласин. Ана шундоқ қилса, унга зарар бермайди», дедилар.
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
Изоҳ: Аъузу биллаҳи минаш шайтонир рожим, деб айтиб шайтондан паноҳ тиланади.
* وروينا في "صحيح مسلم" عن جابر رضي الله عنه عن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "إذا رأى أحدكم الرؤيا يكرهها فليبصق عن يساره ثلاثا وليستعذ بالله من الشيطان ثلاثا، وليتحول عن جنبه الذي كان عليه".
262/3. Жобир розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Қачон сизлардан бирингиз ёмон туш кўрса, чап томонига уч марта туфлаб, шайтондан Аллоҳнинг номи ила уч марта паноҳ тиласин. Сўнг ётган томонидан бошқа томонга ағдарилиб олсин», дедилар.
Имом Муслим ривоятлари.
* وروى الترمذي من رواية أبي هريرة مرفوعا: "إذا رأى أحدكم رؤيا يكرهها فلا يحدث بها أحدا وليقم فليصل".
263/4. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан марфуъ ҳолатда ривоят қилинган ҳадисда у киши айтганлар:
«Қачон сизлардан бирингиз ёмон туш кўрса, ҳеч кимга гапирмасин ва туриб намоз ўқисин».
Имом Термизий ривоятлари.
* وروينا في كتاب ابن السني، وقال فيه: "إذا رأى أحدكم رؤيا يكرهها فليتفل ثلاث مرات ثم ليقل: اللهم إني أعوذ بك من عمل الشيطان وسيئات الأحلام فإنها لا تكون شيئا".
264/5. Ибн Сунний ривоятларида бундай деганлар:
«Қачон сизлардан бирингиз ўзи ёқтирмаган туш кўрса, уч марта туфлаб:
اللهُمَّ إِنِّي أعُوذُ بِكَ مِنْ عَمَلِ الشَّيْطَانِ وَسَيِّئَاتِ الأَحْلاَمِ
«Аллоҳумма инний аъузу бика мин ъамалиш шайтони ва саййиаатил аҳлами», деса, унга ҳеч нарса бўлмайди».
(Маъноси: Аллоҳим! Мен шайтоннинг амалидан ва булғанган тушдан Сенинг исминг ила паноҳ тилайман.)
(باب ما يقول إذا قصت عليه رؤيا)
66-боб.
Тушини айтиб берган кишига айтиладиган нарса
* روينا في كتاب ابن السني، أن النبي صلى الله عليه وسلم قال لمن قال له: رأيت رؤيا، قال: "خيرا رأيت، وخيرا يكون".
وفي رواية: "خيرا تلقاه، وشرا توقاه، خيرا لنا، وشرا على أعدائنا، والحمد لله رب العالمين".
265/1. Ибн Суннийнинг китобларида ривоят қилинади:
Набий соллаллоҳу алайҳи васалламга ким туш кўрдим, деса:
خَيْرًا رَأيْتَ وَخَيْرًا يَكُونُ
«Хойрон роайта ва хойрон йакун» (Яхшисини кўрдинг, яхши бўлади), дердилар. Бошқа ривоятда:
خَيْرًا تَلْقَاهُ وَشَرًّا تَوَقَّاهُ خَيْرًا لَنَا وَشَرًّا عَلَى أعْدَئِنَا وَالْحَمْدُ للهِ رَبِّ العَالَمِينَ
«Хойрон талқоҳу ва шаррон таваққоҳу, хойрон лана ва шаррон ъала аъдаина, валҳамду лиллаҳи роббил ъаламийн» (Яхшисига йўлиқасан ва ёмонидан сақланасан. Бу кўрган тушинг бизнинг фойдамизга, душманларимиз зарарларига бўлсин. Оламлар рабби Аллоҳга ҳамд бўлсин), деб айтар эдилар, дейилган.
(باب الحث على الدعاء والاستغفار في النصف الثاني من كل ليلة)
67-боб.
Ҳар кечанинг иккинчи ярмида истиғфор айтиш ва дуо қилишга тарғиб
* روينا في "صحيحي البخاري ومسلم" عن أبي هريرة رضي الله عنه، عن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "ينزل ربنا كل ليلة إلى السماء الدنيا حين يبقى ثلث الليل الآخر فيقول: من يدعوني فأستجيب له، من يسألني فأعطيه، من يستغفرني فأغفر له".
266/1. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Кечанинг охирги учдан бири қолганида Раббимиз ҳар кеча дунё осмонига тушиб: «Ким Менга дуо қилади, ижобат этаман, ким Мендан сўрайди, сўраганини бераман, ким Менга истиғфор айтади, гуноҳларини кечираман», дейди», дедилар.
Имом Бухорий ривоятлари.
* وفي رواية لمسلم: "ينزل الله سبحانه وتعالى إلى السماء الدنيا كل ليلة حين يمضي ثلث الليل الأول فيقول: أنا الملك أنا الملك، من ذا الذي يدعوني فأستجيب له، من ذا الذي يسألني فأعطية، من ذا الذي يستغفرني فأغفر له، فلا يزال كذلك حتى يضئ الفجر".
وفي رواية: "إذا مضى شطر الليل أو ثلثاه".
Имом Муслимнинг ривоятларида: «Кечанинг учдан бирининг аввали ўтган пайтда Аллоҳ таоло ҳар кеча дунё осмонига тушиб: «Мен подшоҳман, Мен подшоҳман, ким Менга дуо қилса, ижобат этаман, ким Мендан сўраса, бераман, ким Менга истиғфор айтса, уни кечираман», дейди. Мана шу ҳолат тонг отгунигача, (бошқа бир ривоятда: «кечанинг ярмигача ёки учдан иккиси ўтгунча») давом этади», дейилган.
* وروينا في سنن أبي داود، والترمذي، عن عمرو بن عبسة رضي الله عنه، أنه سمع النبي صلى الله عليه وسلم يقول: "أقرب ما يكون الرب من العبد في جوف الليل الآخر، فإن استطعت أن تكون ممن يذكر الله تعالى في تلك الساعة فكن". قال الترمذي: حديث حسن صحيح.
267/2. Амр ибн Абаса розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Бу киши Набий соллаллоҳу алайҳи васалламни:
«Банда Раббига яқин бўладиган пайт кечанинг охирги иккинчи ярмидир. Ана шу соатда Аллоҳ таолони зикр қилишга қодир бўлсанг, зикр қил», деб айтганларини эшитдилар.
Абу Довуд ва Термизийлар ривояти. Термизий ҳасан, саҳиҳ ҳадис дедилар.
(باب الدعاء في جميع ساعات الليل كله رجاء أن يصادف ساعة الإجابة)
68-боб.
Ижобат бўладиган соатларга тўғри келишини умид этиб, кечанинг ҳаммасида дуо қилиш
* روينا في "صحيح مسلم" :عن جابر بن عبد الله رضي الله عنهما قال: سمعت النبي صلى الله عليه وسلم يقول: "إن في الليل لساعة لا يوافقها رجل مسلم يسأل الله تعالى خيرا من أمر الدنيا والآخرة إلا أعطاه الله إياه، وذلك كل ليلة".
268/1. Жобир ибн Абдуллоҳ розияллоҳу анҳумодан ривоят қилинади:
Набий соллаллоҳу алайҳи васалламни: «Кечасида бир соат бор. Мусулмон киши ана шу соатга тўғри келиб, Аллоҳ таолодан дунё ва охират яхшиликларини сўраса, Аллоҳ унга беради. Бу соат ҳар кечада бўлади», деганларини эшитдим.
Имом Муслим ривоятлари.
(باب أسماء الله الحسنى)
69-боб.
Аллоҳнинг гўзал исмлари
Аъроф сурасининг 180-оятида:
وَلِلَّهِ الْأَسْمَاءُ الْحُسْنَى فَادْعُوهُ بِهَا
«Аллоҳнинг чиройли исмлари бор. У билан дуо қилинглар», деб айтилган.
Қуръон тиловат Қилиш китоби
70-боб. Қуръон тиловати
Қуръон ўқиш зикрларнинг афзалидир. Қироатда тадаббур қилиш – тушуниб ўқиш матлуб иш саналади. Қироатнинг ўзига хос одоб ва мақсадлари бор. Қори ва қироатнинг одоблари, сифатлари ва уларга тааллуқли нарсалар ҳақида бир китоб ҳам жамлаган эдим. Чунки ҳофизи Қуръон учун шунга ўхшаш нарсалар махфий қолиши мумкин эмас. Мен бу китобда эса мақсадга мувофиғини қисқа ҳолда келтираман.
Фасл: Қуръон ўқувчи киши эртами-кечми, мусофирми-муқимми, унинг тиловатини тарк қилмаслиги, бардавом бўлиши лозим. Салаф уламоларимизнинг Қуръонни хатм қилиш одатлари турлича эди. Баъзилари икки ойда, баъзилари ҳар ойда, бошқалари ҳар ўн кун, саккиз кун ёки етти кунда Қуръонни хатм қилишарди. Кўпчиликнинг одати шу эди. Олти, беш, тўрт ёки уч кунда хатм қилувчи уламолар ҳам бор эди. Бундан ташқари ҳар кеча ва кундузи хатм қилувчилар бўлган. Саййид Жалил ибн Котиб ас-Сувфий кечаси тўрт марта, кундузи ҳам тўрт марта Қуръонни хатм қилардилар. Обид тобеъинлардан Мансур ибн Зозон эса пешин билан аср орасида хатм қилардилар. Ва яна шом билан хуфтон орасида ҳам хатм қилардилар. Рамазонда эса шом билан хуфтон оралигида иккита хатм қилардилар. Рамазонда хуфтонни то туннинг тўртдан бири ўтгунича кечиктирардилар.
Ибн Абу Довуд ривоятларида келтирилишича Мужоҳид роҳимаҳуллоҳ рамазонда Қуръонни шом намози билан хуфтон орасида хатм қилганлар. Аммо Қуръонни бир ракъатда хатм қиладиганлар кўплигидан уларни санаб адоғига етиб бўлмайди. Масалан, улар Усмон ибн Аффон, Тамийм ад-Дорий, Саид ибн Жубайрлар розияллоҳу анҳумлардир. Лекин олдинги жамоалар Қуръонни бир кеча-кундузда хатм қилишни макруҳ деб, қуйидаги ҳадисни далил қилиб келтиришган.
* في سنن أبي داود، والترمذي، والنسائي، وغيرها، عن عبد الله بن عمرو بن العاص رضي الله عنهما قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "لا يفقه من قرأ القرآن في أقل من ثلاث".
270/1. Абдуллоҳ ибн Амр ибн Осс розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ким Қуръони каримни уч кундан оз фурсатда хатм қилса, маъноларини англамайди», дедилар.
Абу Довуд, Термизий, Насаийлар ривоятлари.
Аммо Қуръон ўқишни қачон бошлаш ва хатм қилиш-тугатиш вақти қорини ихтиёридадир. Масалан, Усмон розияллоҳу анҳу бир ҳафталик хатмларида жума кечаси бошлаб, пайшанба кечаси тугатар эдилар. Абу Ҳомид Fаззолий «Иҳёу улумиддин» китобларида: "Хатмларни афзали кечасидаги хатм ва кундузидаги хатм. Кундузги хатм душанба куни бамдод намозининг икки ракъатида ёки ундан кейин тугатилади. Кечасидаги хатм жума куни шом намозининг икки ракъатида ёки ундан кейин тугатилади. Шунда кундузини аввали ва охирига етишади", деб айтганлар.
Ибн Абу Довуд улуғ тобеъин Амр ибн Муррадан қилган ривоятларида: «Улар Қуръонни кечанинг аввалида ёки кундузни аввалида хатм қилишни яхши кўрардилар», дейди.
Улуғ тобеъинлардан Толҳа ибн Мусорриф айтадилар:
«Ким Қуръонни кундузни қайси пайтида хатм қилса, фаришталар кеч киргунгача у кишига саловот айтишади. Ва тунни қайси пайтида хатм қилса, тонг отгунча саловот айтишади».
* وروينا في مسند الإمام المجمع على حفظه وجلالته وإتقانه وبراعته أبي محمد الدارمي رحمه الله، عن سعد بن أبي وقاص رضي الله عنه قال: إذا وافق ختم القرآن أول الليل صلت عليه الملائكة حتى يصبح، وإن وافق ختمه آخر الليل صلت عليه الملائكة حتى يمسي.
قال الدارمي : هذا حسن عن سعد.
271/2. Саъд ибн Абу Ваққос розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Қуръонни хатм қилувчининг хатми кечанинг аввалига тўғри келса, фаришталар тонг отгунча унга саловот айтишади. Агар туннинг охирига тўғри келса, (эртаси кун) кеч киргунча саловот айтишади».
Абу Муҳаммад Дорамий ривояти.
Фасл: Қуръон қироати учун ихтиёр қилинган вақтнинг энг яхшиси намозда бўлганидир. Имом Шофеъий ва бошқаларнинг фикрларича, намозда қиёмни қироат билан узун қилиш сажда ва ундан бошқа ўринларда узоқ туришдан афзалроқдир. Намоздан ташқаридаги қироат эса, кечаси бўлгани яхшироқ. Кечани иккинчи ярмида бўлгани эса, аввалида бўлганидан яхшироқ. Шом намози билан хуфтон орасида бўлган тиловат ҳам маҳбубдир. Аммо кундузги тиловатларнинг энг яхшиси бомдод намозидан кейингисидир. Бирор вақт ҳам Қуръон тиловат қилишнинг кароҳияти йўқ. Ҳатто намоз ўқиш манъ қилинган пайтларда ҳам тиловат қилинаверади.
Ибн Абу Довуд роҳимаҳуллоҳ Муоз ибн Рифоъадан ҳикоя қилиб: «Улар асрдан кейин тиловатни кариҳ кўрар эдилар», деб келтирган сўзлари эса, номақбул ва асоссиз гапдир.
Тиловат учун ихтиёр қилинган кунлар жума, душанба, пайшанба ва арафа кунларидир. Ўн кунликларда эса зул ҳижжа ойининг аввалги ўн куни ва рамазон ойининг охирги ўн кунидир. Ойлар ичида эса, рамазондагиси афзалроқ.
Хатмнинг одоби ва унга тааллуқли нарсалар
Якка хатм қилувчи қори хатмни намозда тугатиши мустаҳабдир. Аммо намоздан ташқарида хатм қилувчи ва кўпчилик бўлиб хатм қилувчилар, кечанинг аввалида ёки кундузнинг аввалида қилишлари яхшидир. Хатм кунида рўза тутиш ҳам мустаҳаб. Фақат шариат рўза тутишни манъ қилган кунлардагина рўза тутилмайди. Масалан, тобеъинлардан Толҳа ибн Мусарраф, Мусаййиб ибн Рофиъ ва Ҳабиб ибн Абу Собитлар Қуръонни хатм қиладиган кунлари рўзадор бўлардилар. Хатм мажлисларида ўқишни биладиганлар ҳам, билмайдиганлар ҳам ҳозир бўлиши мустаҳабдир.
* فقد روينا في الصحيحين: "أن رسول الله صلى الله عليه وسلم أمر الحيض بالخروج يوم العيد ليشهدن الخير ودعوة المسلمين".
272/3. Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам ҳайит кунлари ҳайз кўрган аёлларга чиқишни буюрардилар, бас улар яхшилик ва мусулмонлар даъватида иштирок этишар эди.
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
* وروينا في مسند الدارمي، عن ابن عباس رضي الله عنهما، أنه كان يجعل رجلا يراقب رجلا يقرأ القرآن، فإذا أراد أن يختم أعلم ابن عباس رضي الله عنهما فيشهد ذلك.
273/4. Ибн Аббос розияллоҳу анҳумодан ривоят қилинади:
Бу киши бир кишига Қуръон ўқийдиган бир одамни кузатиб юришни тайинладилар. Ҳалиги қори Қуръон хатм қилишни бошласа, тайин қилинган киши Ибн Аббосга хабарини берар эди. Ибн Аббос эса, ана шу хатмда иштирок этардилар.
Имом Дорамий ривоятлари.
* وروى ابن أبي داود بإسنادين صحيحين، عن قتادة التابعي الجليل الإمام صاحب أنس رضي الله عنه، قال: كان أنس بن مالك رضي الله عنه إذا ختم القرآن جمع أهله ودعا.
274/5. Анас ибн Моликнинг соҳибларидан бўлган улуғ тобеъин Қатода роҳимаҳуллоҳ айтадилар:
«Анас ибн Молик розияллоҳу анҳу қачон хатм қилсалар (яъни, Қуръонни ўқиб тугатсалар), аҳли аёлларини тўплаб, дуо қилардилар».
* وروى بأسانيد صحيحة، عن الحكم بن عتيبة - بالتاء المثناة فوق ثم المثناة تحت ثم الباء الموحدة - التابعي الجليل الإمام قال: أرسل إلي مجاهد وعبدة بن أبي لبابة فقالا: إنا أرسلنا إليك لأنا أردنا أن نختم القرآن، والدعاء مستجاب عند ختم القرآن.
Улуғ тобеъин Ҳакам ибн Утайбадан қилинган саҳиҳ ривоятда у киши айтадилар: «Менга Мужоҳид билан Абда ибн Абу Лубоба одам юборишибди. Улар, биз сенга одам жўнатишимизнинг боиси Қуръонни хатм қилишни хоҳладик, чунки дуолар Қуръонни хатм қилинганда ижобат қилинади, деб айтишди».
Иккисини Ибн Абу Довуд ривоят қилганлар.
Баъзи саҳиҳ ривоятларда келтирилишича, Қуръон хатм қилинганда раҳмат ёғилиб туради, деб айтилган.
Мужоҳиддан саҳиҳ санад билан ривоят қилинади:
Улар хатми Қуръонда тўпланиб, албатта раҳмат Қуръон хатм қилинганида тушади, деб айтишар эди.
Фасл: Қуръон хатм қилинганда яхшилаб, таъкидлаб, қабул бўлишига ишонган ҳолда дуо қилиш мустаҳаб амалдир.
* وروينا في مسند الدارمي، وعن حميد الأعرج رحمه الله قال: من قرأ القرآن ثم دعا أمن على دعائه أربعة آلاف ملك.
275/6. Ҳумайд Аъраж роҳимаҳуллоҳдан ривоят қилинади:
«Ким Қуръон ўқиб, сўнгра дуо қилса, унинг дуосига тўрт минг фаришта омийн, деб туради».
Дорамий ривоятлари.
Қуръон хатм қилган киши дуони мустаҳкам ҳолда адо этиши лозим. Айниқса муҳим ишлар, ўзида барча нарсани қамраб олган нарсаларни сўраш, охират ишларида, мусулмонлар ҳолати, султонлар салоҳияти, бошқа раҳбарлар салоҳияти, уларни тоат ва ибодатга муваффақ бўлиши, хилоф иш тутишидан омонда қилиши, яхшилик ва тақво йўлида ҳамкорлик қилиши, ҳақ устида қоим бўлиши, динга мухолиф бўлганларга қарши туришини ҳам сўрамоқ керак.
Бир хатмини тугатгач бошқа янги хатмини улаш маҳбублигига қуйидаги ҳадисни далил қилишган.
* واحتجوا فيه بحديث أنس رضي الله عنه، أن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "خير الأعمال الحل والرحلة"، قيل: وما هما؟ قال: "افتتاح القرآن وختمه".
276/7. Анас розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Амалларнинг яхшиси ал-ҳаллу варриҳла», дедилар. Шунда саҳобалар: «Ал-ҳаллу варриҳла нима деганингиз, эй Расулуллоҳ?» деб сўрашди. Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Қуръонни бошлаш ва уни хатми қилиш», дедилар.
Имом Термизий заиф иснод билан ривоят қилганлар.
Яъни, бошлаб тугатиб, яна бошлаб тугатиб, шу тарзда бардавом бўлишдир.
Одатланилган вазифа ва вирдларни
бажармасдан ухлаб қолган киши ҳақидаги фасл
* روينا في "صحيح مسلم": عن عمر بن الخطاب رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "من نام عن حزبه من الليل أو عن شئ منه، فقرأه ما بين صلاة الفجر وصلاة الظهر كتب له كأنما قرأه من الليل".
277/8. Умар ибн Хаттоб розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ким тундаги вазифаларини ёки улардан бирортасини бажармасдан ухлаб қолса, бас уларни бомдод намози билан пешин намози орасида ўқиб олса, гўё тунда ўқигандек бўлади», дедилар.
Имом Муслим ривоятлари.
[فصل] في الأمر بتعهد القرآن والتحذير من تعريضه للنسيان:
Фасл:
Қуръонни маҳкам тутиш ва уни унутишдан эҳтиёт бўлиш тўғрисида
* روينا في "صحيحي البخاري ومسلم" عن أبي موسى الأشعري رضي الله عنه، عن النبي صلى الله عليه وسلم قال: "تعاهدوا هذا القرآن، فوالذي نفس محمد بيده لهو أشد تفلتا من الإبل في عقلها".
278/9. Абу Мусо Ашъарий розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ушбу Қуръонга ҳушёр бўлинг (яъни, ёдлагандан кейин маҳкам тутинглар). Муҳаммаднинг нафси қўлида бўлган Зотга қасамки, албатта у қочоқликда тушовдаги туядан ҳам тездир», дедилар.
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
314 - وروينا في "صحيحيهما" عن ابن عمر رضي الله عنهما، أن رسول الله صلى عليه وسلم قال: "إنما مثل صاحب القرآن كمثل الإبل المعقلة، إن عاهد عليها أمسكها، وإن أطلقها ذهبت".
279/10. Ибн Умар розияллоҳу анҳумодан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Қуръон соҳиби худди тушовланган туя соҳибига ўхшайди. Агар унга ҳушёр бўлса, уни тутиб туради, ташлаб қўйса, кетиб қолади», дедилар».
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
* وروينا في كتاب أبي داود، والترمذي، عن أنس رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "عرضت علي أجور أمتي حتى القذاة يخرجها الرجل من المسجد، وعرضت علي ذنوب أمتي، فلم أر ذنبا أعظم من سورة من القرآن أو آية أوتيها رجل ثم نسيها" تكلم الترمذي فيه.
280/11. Анас розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Менга умматимнинг савоблари кўрсатилди. Буларнинг ичида киши масжиддан чиқариб ташлаган ахлатлар (учун олган савоби) ҳам бор эди. Яна менга умматимнинг гуноҳлари кўрсатилди. Бир кишига Қуръондан бирор сура ёки оят берилганидан сўнг, уни унутиб юборганидан каттароқ гуноҳни кўрмадим», дедилар.
Абу Довуд ва Термизий ривоятлари.
* وروينا في سنن أبي داود، ومسند الدارمي، عن سعد بن عبادة رضي الله عنه ، عن النبي صلى الله عليه وسلم قال: "من قرأ القرآن ثم نسيه لقي الله تعالى يوم القيامة أجذم".
281/12. Саъд ибн Убода розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ким Қуръонни ўқиб, сўнг уни унутиб юборса, қиёмат куни Аллоҳ таолога қўли кесик ҳолда йўлиқади», дедилар.
Абу Довуд ва Дорамий ривоятлари.
Фасл: Қуръон ўқувчи киши ундаги одобларга аҳамият бериши лозим. Аввало, қироатида ихлосли бўлиш ва у билан Аллоҳнинг розилигини талаб қилиш, бошқа нарсани мақсад қилмаслик, Қуръон хулқи билан хулқланиш, зеҳнни бир жойга қўйиб, ундаги маъноларни тадаббур қилиш талаб этилади. Қуръон тиловат қилаётганда Аллоҳга мурожаат қилаётганини ва Уни кўриб турган кишидек ҳис қилиши, агар Уни кўрмаётган бўлса, Аллоҳ уни кўриб турганини зеҳнига жойлаши лозим.
Фасл: Қуръон тиловат қилишни хоҳлаган киши оғзини мисвок ва шунга ўхшаш нарсалар билан тозалаши лозим бўлади. Мисвок арок дарахти шохидан бўлиши яхшироқ. Агар у топилмаса, бошқа нарсалар билан тозалашининг зарари йўқдир. Мисвок истеъмол қилинаётганда оғизни ўнг томонидан бошлаш ва суннатни бажараётганини ният қилиш керак. Мисвок истеъмол қилинаётиб: «Аллоҳумма барик лий фийҳи йа арҳамар роҳимийн» Яъни: «Эй раҳм қилувчиларнинг Раҳмлиси бўлган Аллоҳим, унда мен учун барака қилгин», деб айтади.
Фасл: Қуръонни хушуъ-хузуъ ва тадаббур билан ўқиш лозим. Мана шу талаб қилинган нарсадир. Шунда қалб юмшаб, нурга тўлади. Салаф уламолари ичида тадаббур қилиб бир оятни кечаси билан ёки кўп қисмида ўқиб чиққанлари бордир. Ва яна Қуръон ўқиб туриб, ҳушдан кетганлари ва вафот этганлари бор.
Қуръон ўқувчи Қуръон ўқиётганида йиғлаши, агар йиғлай олмаса, ўзини йиғлашга мажбурлаши мустаҳабдир. Ана шундоқ қилиш орифларнинг сифати ва солиҳ бандаларнинг шиоридир. Бунга Аллоҳ таолонинг китобида:
وَيَخِرُّونَ لِلْأَذْقَانِ يَبْكُونَ وَيَزِيدُهُمْ خُشُوعًا (الإسرا-109)
«Улар йиғлаган ҳолларида юзлари билан йиқилурлар ва бу (Қуръон) уларнинг хушуъ-хокисорликларини зиёда қилур» (Ал-исро сураси, 109-оят), деган далил бор.
Саййид Иброҳим ал-Хаввос роҳимаҳуллоҳ айтадилар: «Қалбнинг давоси бешта нарсада. Улар: тадаббур билан Қуръон ўқиш, қориннинг бўш бўлиши, кечаси қоим туриш, саҳар тонгда тазарруъ қилиш, солиҳ кишилар билан ўтириш».
Фасл: Қуръон тиловат қилувчининг Қуръон китобидан ўқиши ёддан ўқиганидан афзалдир. Салаф уламолари шундай дейишган. Аммо кимнинг тадаббури, фикрлаши, қалбини жамлаши Қуръондан ўқиганидан кўра ёддан ўқиганида зиёдароқ бўлса, ёддан ўқигани афзалдир. Иккаласи баробар бўлса, Қуръон китобидан бўлгани афзал.
Фасл: Тиловатда овозни баланд қилишнинг, шу билан бирга овозни чиқармасликнинг фазилати ҳақида ҳам уламоларнинг сўзлари бор. Риёдан қўрққан киши овозини чиқармасдан ўқигани афзалдир. Агар қўрқмаса, баланд овоз билан ўқигани яхши. Шу шарт биланки, атрофидагилар намоз ўқиётган, ухлаётган бўлмаслиги керак. Баланд овоз билан ўқиганда бошқаларга ҳам фойда бор. Чунки қалбни уйғотади, бутун вужудини фикрлашга чорлайди, уйқуни кетказиб, фаолликни зиёда қилади.
Фасл: Тиловат қилаётганда овоз чиройли қилинади. Аммо жуда чўзиб юборилмайди. Бирор ҳарф зиёда қилиниши ёки тушириб қолдирилиши ҳаромдир. Чўзиб ўқиш, агар ҳаддан ошмаса, зарари йўқ. Овозни чиройли қилиш ҳақида машҳур ҳадислар бор. Биз бу ерда озгинасини зикр қилдик, холос.
Фасл: Тиловат қилувчи киши суранинг ўртасидан бошласа, бир-бирига боғлиқ сўзларнинг аввалидан бошлаши керак. Тўхтатганда ҳам бир-бирига боғлиқ сўзлар билан тўхтатади. Бошланиши, вақф, жузъ, ҳизб, ўндан бири деб эътибор қилмайди. Шунинг учун уламолар: «Бир суранинг ҳаммасини ўқиши узун сурадан бир миқдор ўқигандан афзал», дейишган. Чунки кўп ҳолат ва ўринларда бир-бирига боғлиқ нарсалар билинмай қолади.
Фасл: Кишиларга таровеҳ намозини ўқиб берувчи баъзи жоҳиллар, еттинчи кечада охирги ракъатда Анъом сурасини, бир йўла нозил бўлган деб гумон қилиб, ҳаммасини ўқиш мустаҳаб амал, деб айтишади. Бундан ташқари бу амалларига яна ҳар турлик бўлмагур далилларни ҳам келтирадилар. Бу амаллари бидъатнинг ўзгинасидир.
Фасл: Бақара, Оли Имрон, Нисо, Анкабут ва бошқа сураларни ўз номи ила зикр қилиш лозим. Бу тўғрида Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламдан бир қанча ҳадислар келган. Шунингдек, Абу Амрнинг қироатлари, Ибн Касирнинг қироатлари ва булардан бошқаларни қироатлари деб айтишнинг ҳам кароҳияти йўқдир. Бу гапларни келтиришимиздан мақсад баъзи салаф олимлари бундай дейишни макруҳ деб айтишган. Масалан, Иброҳим Нахаий: «Улар фалончининг суннати, фалончининг қироати, деб сўйлашни кариҳ кўрардилар», деб айтганлар. Аммо, юқорида айтганимиздек, буларнинг зарари йўқ.
Фасл: Унутдим деб айтишнинг кароҳияти.
Фалон оятни ва фалон сурани унутдим, деб айтиш кароҳиятлидир. Бунинг ўрнига унуттирилдим ёки мендан кетказилди, деб айтади.
* روينا في "صحيحي البخاري ومسلم" عن ابن مسعود رضي الله عنه، قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "لا يقول أحدكم: نسيت آية كذا وكذا، بل هو نسي".
وفي رواية في الصحيحين أيضا: "بئسما لأحدهم أن يقول: نسيت آية كيت وكيت بل هو نسي".
282/13. Ибн Масъуд розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Сизлардан бирортангиз фалон-фалон оятни унутдим, демасин. Балки унуттирилди, десин», дедилар.
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
Икковларининг бошқа ривоятларида: «Сизлардан бирортангизнинг фалон-фалон оятни унутдим, дейиши мунча ҳам ёмон, балки унуттирилди, десин», деганлар.
* وروينا في "صحيحيهما" عن عائشة رضي الله عنها، "أن النبي صلى الله عليه وسلم سمع رجلا يقرأ، فقال: "رحمه الله، لقد أذكرني آية كنت أسقطتها".
وفي رواية في الصحيح: "كنت أنسيتها".
283/14. Оиша розияллоҳу анҳодан ривоят қилинади:
"Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам бир киши Қуръон ўқиётганини эшитиб: «Аллоҳ уни раҳм қилсин, мен тушириб қолдирган оятни менга эслатди», дедилар.
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
Бошқа саҳиҳ бир ривоятда: «мендан унутилган», дейилган.
Фасл: «Қори ва қироат одоблари» ҳақида маълумотни бир нечта мужаллад китоблар ҳам қамраб ололмайди. Энди, ким Қуръон одоблари ҳақида кўпроқ маълумот олишни хоҳласа, «Ат-тибйан фий адаби ҳамалатил Қуръан» китобига мурожаат қилсин.
Фасл: Қуръон тиловати зикрларнинг энг афзалидир. Билгин, Қуръон тиловати зикрларнинг энг таъкидлисидир. Уни бардавом ўқиб юриш лозим. Бирор кун ва кеча қолдирмасдан ўқиш керак. Озгина оят ўқилса ҳам асл қироатни қўлга киритилаверади.
* وقد روينا في كتاب ابن السني، عن أنس رضي الله عنه، أن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "من قرأ في يوم وليلة خمسين آية لم يكتب من الغافلين، ومن قرأ مائة آية كتب من القانتين، ومن قرأ مائتي آية لم يحاجه القرآن يوم القيامة، ومن قرأ خمسمائة كتب له قنطار من الأجر".
وفي رواية: "من قرأ أربعين آية" بدل "خمسين".
وفي رواية "عشرين آية".
وفي رواية عن أبي هريرة رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "من قرأ عشر آيات لم يكتب من الغافلين".
وجاء في الباب أحاديث كثيرة بنحو هذا.
وروينا أحاديث كثيرة في قراءة سور في اليوم والليلة، منها: يس، وتبارك الملك، والواقعة، والدخان.
284/15. Анас розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Бир кеча ва кундузда эллик оят ўқиган одам ғофиллар қаторида ёзилмайди, юз оят ўқиган киши кечани иҳё қилиб, Аллоҳнинг ибодатида узоқ турувчи, деб ёзилади, икки юз оят ўқиган киши билан Қуръон қиёмат куни ҳужжат талашмайди, беш юз оят ўқиган одамга эса, бир неча қинтор ажр ёзилади», дедилар.
Ибн Сунний ривоятлари.
Бошқа ривоятда: "Эллик оят ўрнига қирқ оят", деб айтилган.
Бошқа ривоятда: "Йигирма оят", деб айтилган.
Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан қилинган ривоятда эса, Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам: «Ким ўнта оят ўқиса, ғофиллар қаторида ёзилмайди», деганлар.
Бир кеча ва кундузда ўқилиши лозим бўлган суралар ҳақидаги кўп ҳадисларни зикр қилдик. Улар Ёсин, Таборак-Мулк, Воқеъа ва Духон сураларидир. Бу сураларни ҳар куни ўқиб юриш лозим.
* فعن أبي هريرة رضي الله عنه عن رسول الله صلى الله عليه وسلم: "من قرأ (يس) في يوم وليلة ابتغاء وجه الله غفر له".
285/16. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ким бир кеча ва кундузда Аллоҳнинг розилигини талаб қилиб Ёсин сурасини ўқиса, унинг гуноҳлари кечирилади», дедилар.
Ибн Сунний ривояти.
Бошқа бир ривоятда: «Ким кечаси Духон сурасини ўқиса, гуноҳлари кечирилган ҳолда тонг оттиради», дейилган.
Ибн Масъуд розияллоҳу анҳудан қилинган ривоятда эса, Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламни:
«Ким ҳар кеча Воқеъа сурасини ўқиса, унга камбағаллик етмайди», деб айтганларини эшитганман, деганлар.
Жобир розияллоҳу анҳудан қилинган ривоятда Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам «Алиф, лам, мийм. Танзийлул китаб...» ва Таборак сураларини ўқимасдан ухламаганлари айтилган.
* وعن أبي هريرة رضي الله عنه، أن النبي صلى الله عليه وسلم قال: "من قرأ في ليلة (إذا زلزلت الأرض) كانت له كعدل نصف القرآن، ومن قرأ (يا أيها الكافرون) كانت له كعدل ربع القرآن، ومن قرأ قل (هو الله أحد) كانت له كعدل ثلث القرآن".
286/17. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ким кечаси «Иза зулзилатил арзу...» сурасини ўқиса, Қуръоннинг ярмини ўқигандек бўлади. Ким «Қул йа аййуҳал кафирун»ни ўқиса, Қуръоннинг тўртдан бирини ўқигандек бўлади. Ким «Қул ҳуваллоҳу аҳад»ни ўқиса, Қуръоннинг учдан бирини ўқигандек бўлади», дедилар.
Ибн Сунний ривояти.
* وفي رواية: "من قرأ آية الكرسي، وأول (حم) عصم ذلك اليوم من كل سوء".
287/18. Бошқа бир ривоятда: «Ким Оятул курсий ва «Ҳа, мийм»нинг аввалини ўқиса, шу куни ҳар қандай ёмонликдан сақланибди», деганлар.
Ибн Сунний ривояти.
АллоҲ таолога Ҳамд айтиш китоби
71-боб.
Аллоҳ таолога ҳамд айтиш
Аллоҳ таоло айтади:
قُلِ الْحَمْدُ لِلَّهِ وَسَلَامٌ عَلَى عِبَادِهِ الَّذِينَ اصْطَفَى آللَّهُ خَيْرٌ أَمَّا يُشْرِكُونَ (النمل - 59)
«Аллоҳга ҳамд бўлсин ва Унинг ўзи (пайғамбарлик учун) танлаган бандаларига дуою саломлар бўлсин», деб айтинг» (Намл сураси, 59-оят);
وَقُلِ الْحَمْدُ لِلَّهِ سَيُرِيكُمْ آيَاتِهِ فَتَعْرِفُونَهَا (النمل- 93)
«Айтинг: «Аллоҳга ҳамд бўлсин. Яқинда У сизларга ўз оят-мўъжизаларини кўрсатур» (Намл сураси, 93-оят);
وَقُلِ الْحَمْدُ لِلَّهِ الَّذِي لَمْ يَتَّخِذْ وَلَدًا (الإسراء - 111)
«Бола-чақа қилмаган Аллоҳга ҳамд бўлсин» (Исро сураси, 111-оят);
لَئِنْ شَكَرْتُمْ لَأَزِيدَنَّكُمْ (إبراهيم - 7)
«Агар берган неъматларимга шукр қилсангизлар, албатта, сизларга зиёда қиламан» (Иброҳим сураси, 7-оят);
فَاذْكُرُونِي أَذْكُرْكُمْ وَاشْكُرُوا لِي وَلَا تَكْفُرُونِ (البقرة - 152)
«Бас, Мени эсланглар, Мен ҳам сизларни эслайман ва Менга шукр қилинглар ва Мени инкор этманглар!» (Бақара сураси, 152-оят).
Аллоҳга ҳамд айтиш ва Унга шукр қилиш тўғрисидаги оятлар жуда кўпдир.
* وروينا في "سنن أبي داود"، "وابن ماجه"، و"مسند أبي عوانة الإسفراييني "المخرج على "صحيح مسلم" رحمهم الله، عن أبي هريرة رضي الله عنه، عن رسول الله صلى الله عليه وسلم أنه قال: "كل أمر ذي بال لا يبدأ فيه بالحمد لله فهو أقطع".
وفي رواية: "بحمد الله".
وفي رواية: "بالحمد فهو أقطع".
وفي رواية: "كل كلام لا يبدأ فيه بالحمد لله فهو أجذم".
وفي رواية: "كل أمر ذي بال لا يبدأ فيه ببسم الله الرحمن الرحيم فهو أقطع".
288/1. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ҳар бир муҳим иш Аллоҳга ҳамд айтиш билан бошланмаса, охири кесикдир», дедилар.
Абу Довуд ва Ибн Можа ривоятлари.
Бошқа бир ривоятда: «Ҳар бир муҳим иш «Бисмиллаҳир роҳманир роҳийм» билан бошланмаса, у кесикдир», дейилган.
Уламолар: «Китоб тасниф қилувчи, дарс олувчи, дарс берувчи, хутба айтувчи Аллоҳга ҳамд билан бошлашлари мустаҳаб», дейдилар.
Булардан ташқари, еб-ичгандан кейин, акса урганда, аёлга совчи қўйганда, никоҳ ўқилаётганида, ҳожатхонадан чиқаётганда, шунингдек, бошқа ишларда ҳам Аллоҳга ҳамд айтиш мустаҳабдир. Биз буларни, иншааллоҳ, ўрнида зикр қиламиз.
Фасл: Дуонинг хотимасида ҳам, бошланишида ҳам Аллоҳга ҳамд айтиш мустаҳаб қилинди. Бунга далил Аллоҳ таолонинг:
وَآخِرُ دَعْوَاهُمْ أَنِ الْحَمْدُ لِلَّهِ رَبِّ الْعَالَمِينَ (يونس -10)
«Охирги истаклари Оламлар Рабби Аллоҳга ҳамд айтишдир» (Юнус сураси, 10-оят), деган сўзидир.
Бирор неъматга етишганда ёки ёмон кўрган нарсасидан узоқлашганда, Аллоҳга ҳамд ҳам айтиш мустаҳабдир.
* وروينا في "صحيح مسلم" عن أبي هريرة رضي الله عنه، "أن النبي صلى الله عليه وسلم أتي ليلة أسري به بقدحين من خمر ولبن فنظر إليهما، فأخذ اللبن، فقال له جبريل صلى الله عليه وسلم: "الحمد لله الذي هداك للفطرة، لو أخذت الخمر غوت أمتك".
289/2. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Набий соллаллоҳу алайҳи васалламга Исро кечасида иккита қадаҳ келтирилди. Уларнинг бирида хамр, иккинчисида сут бор эди. Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам унга қараб, сутни олдилар. Шунда Жаброил (алайҳиссалом): «Сизни фитратга ҳидоят қилган Аллоҳга ҳамд бўлсин. Агар шаробни олганингизда, умматингиз залолатга кетар эди», дедилар.
Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا في كتاب الترمذي وغيره عن أبي موسى الأشعري رضي الله عنه أن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "إذا مات ولد العبد قال الله تعالى لملائكته: قبضتم ولد عبدي؟ فيقولون: نعم، فيقول: قبضتم ثمرة فؤاده ؟ فيقولون: نعم؟ فيقول: فماذا قال عبدي؟ فيقولون: حمدك واسترجع، فيقول الله تعالى: ابنوا لعبدي بيتا في الجنة، وسموه بيت الحمد".
قال الترمذي: حديث حسن.
290/3. Абу Мусо Ашъарий розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Агар бир банданинг фарзанди вафот этса, Аллоҳ таоло фаришталарига: «Бандамнинг фарзандини олдингларми?» дейди. Фаришталар: «Ҳа», деб жавоб беришади. Аллоҳ: «Бандамнинг қалбининг мевасини олдингларми?» дейди. Фаришталар яна: «Ҳа», дейишади. Аллоҳ таоло: «Бандам нима деди?» деб сўрайди. Фаришталар: «Сенга ҳамд ва истиржоъ (яъни, «Инна лиллаҳи ва инна илайҳи рожиъун», деб) айтди», дейишади. Шунда Аллоҳ таоло: «Бандам учун жаннатда бир уй қуринглар ва уни ҳамд уйи, деб атанглар», дейди», дедилар.
Имом Термизий ривоятлари.
Фасл: Хуросонлик соҳиблар айтишди: «Кимки, ҳамма ҳамдни ўз ичига олган ҳамд билан Аллоҳга ҳамд айтаман деб қасам ичса, «Алҳамду лиллаҳи ҳамдан ювафий ниъамаҳу ва йукафиу мазийдаҳу», деб айтиши билан қасамини бажарган бўлади».
(Маъноси: Неъматларини ҳосил қилган ва зиёдалигини мукофот қилган Аллоҳга ҳамд бўлсин.)
Кимки мақтовларнинг энг чиройлиси билан Аллоҳни мақтайман, деб қасам ичса, «Лаа уҳсий санаан ъалайка анта кама аснайта ъала нафсика» деб айтиши билан қасамини бажарган бўлади.
(Маъноси аввал келган.)
Баъзилар: «Фалакалҳамду ҳатто тарзо» (Рози бўлгунингча Сенга ҳамд бўлсин), дейилган гапни зиёда қилишган.
Абу Наср Таммор Муҳаммад ибн Назр роҳимаҳуллоҳдан ривоят қилиб келтиришларича, Одам алайҳиссалом:
«Эй раббим, касби корим мени машғул қилиб қўйди. Менга бир нарса ўргатгинки ана шу ҳамма ҳамд ва тасбиҳларни ўз ичига олсин», дедилар. Шунда Аллоҳ таоло у зотга ваҳий қилиб: «Эй Одам қачон тонг оттирсанг уч марта ва кеч киргизсанг уч марта «Алҳамду лиллаҳи роббил ъаламийна ҳамдан йувафий ниъамаҳу ва йукафиъу мазийдаҳу» деб айт, мана шу ҳамд ва тасбиҳларни ҳаммасини ўз ичига олгандир», деб айтди.
(Маъноси юқорида келган.)
РасулуллоҲ соллаллоҲу алайҳи васалламга саловот айтиш китоби
Аллоҳ таоло Аҳзоб сурасининг 56-оятида:
«Албатта, Аллоҳ ва Унинг фаришталари пайҚамбарга саловот айтурлар. Эй иймон келтирганлар, сизлар ҳам у зотга саловот ва салом айтинглар!» дейди.
72-боб.
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламга саловот айтиш
* روينا في "صحيح مسلم" عن عبد الله بن عمرو بن العاص رضي الله عنهما، أنه سمع رسول الله صلى الله عليه وسلم يقول: "من صلى علي صلاة صلى الله عليه بها عشرا".
291/1. Абдуллоҳ ибн Амр ибн Ос розияллоҳу анҳумодан ривоят қилинади:
Бу киши Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламни:
«Ким менга битта саловот айтса, Аллоҳ таоло унга ўнта саловот айтади», деганларини эшитдилар.
Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا في "صحيح مسلم" أيضا، عن أبي هريرة رضي الله عنه، أن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "من صلى علي واحدة صلى الله عليه عشرا".
292/2. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ким менга битта саловот айтса, Аллоҳ таоло унга ўнта (саловот) айтади», дедилар.
Имом Муслим ривоятлари.
* وروينا في كتاب الترمذي عن عبد الله بن مسعود رضي الله عنه، أن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "أولى الناس بي يوم القيامة أكثرهم علي صلاة". قال الترمذي: حديث حسن.
293/3. Абдуллоҳ ибн Масъуд розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Қиёмат куни менга энг яқин бўладиган кишилар менга кўп саловот айтадиганлардир», дедилар.
Имом Термизий ривоятлари.
* وروينا في سنن أبي داود، والنسائي، وابن ماجه بالأسانيد الصحيحة عن أوس بن أوس رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "إن من أفضل أيامكم يوم الجمعة، فأكثروا علي من الصلاة فيه، فإن صلاتكم معروضة علي، فقالوا: يا رسول الله، وكيف تعرض صلاتنا عليك وقد أرمت؟ قال: يقول بليت، إن الله حرم على الأرض أجساد الأنبياء".
294/4. Авс ибн Авс розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Кунларингизнинг энг яхшиси жума кунидир. Ана шу кунда менга саловотни кўпайтиринглар. Чунки менга шу куни саловотларингиз кўрсатилади», дедилар. Шунда саҳобалар: «Эй Расулуллоҳ, сизнинг суякларингиз чириб кетса, қандай қилиб кўрсатилади?» дейишди. Шунда у зот: «Аллоҳ таоло пайғамбарларнинг жасадларини ейишни ерга ҳаром қилди», дедилар.
Абу Довуд, Насаий ва Ибн Можалар ривояти.
* وروينا في "سنن أبي داود" في آخر كتاب الحج في باب زيارة القبور بالإسناد الصحيح، عن أبي هريرة رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "لا تجعلوا قبري عيدا، وصلوا علي، فإن صلاتكم تبلغني حيث كنتم".
295/5. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Қабримни байрам ўтказиладиган жой қилиб олманглар. Балки менга саловот айтинглар. Қаерда бўлсанглар ҳам, менга саловотларингиз етиб келади», дедилар.
Абу Довуд ривоятлари.
* وروينا فيه أيضا بإسناد صحيح، عن أبي هريرة أيضا، أن رسول الله صلى الله عليه وسلم قال: "ما من أحد يسلم علي إلا رد الله علي روحي حتى أرد عليه السلام".
296/6. Яна Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Бирор киши менга салом айтса, Аллоҳ таоло руҳимни менга қайтаради. Мен салом айтган кишига алик оламан», дедилар.
Абу Довуд ривоятлари.
(باب أمر من ذكر عنده النبي صلى الله عليه وسلم بالصلاة عليه والتسليم، صلى الله عليه وسلم)
73-боб.
Кимнинг ҳузурида Расулуллоҳ зикр қилинса, у зотга саловот ва салом айтишга буюрилгани ҳақида
* روينا في كتاب الترمذي، عن أبي هريرة رضي الله عنه، قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "رغم أنف رجل ذكرت عنده فلم يصل علي". قال الترمذي: حديث حسن.
297/1. Абу Ҳурайра розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Бир кишининг ҳузурида зикр қилинсам, лекин у менга саловот айтмаса, унинг бурни ерга ишқалсин», дедилар.
Имом Термизий ривоятлари.
* وروينا في كتاب ابن السني بإسناد جيد، عن أنس رضي الله عنه، قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "من ذكرت عنده فليصل علي، فإنه من صلى علي مرة، صلى الله عز وجل عليه عشرا).
298/2. Анас розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Кимнинг ҳузурида зикр қилинсам, менга саловот айтсин. Чунки ким менга бир марта саловот айтса, Аллоҳ таоло унга ўнта саловот айтади», дедилар.
Ибн Сунний ривоятлари.
* وروينا فيه بإسناد ضعيف عن جابر رضي الله عنه، قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "من ذكرت عنده فلم يصل علي فقد شقي".
299/3. Жобир розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Кимнинг ҳузурида зикр қилинсам-у, менга саловот айтмаса, батаҳқиқ, у бадбахт бўлибди», дедилар.
Ибн Сунний заиф иснод билан ривоят қилганлар.
* وروينا في كتاب الترمذي، عن علي رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "البخيل من ذكرت عنده، فلم يصل علي"، قال الترمذي: حديث حسن صحيح.
300/4. Али розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Бир кишининг ҳузурида зикр қилинсам-у, менга саловот айтмаса, ана шу киши бахилдир», дедилар.
Имом Термизий ривоятлари.
Имом Абу Исо Термизий ушбу ҳадис ҳақида гапириб, баъзи аҳли илмлардан ривоят қилинишича, киши мажлисда бир марта Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламга саловот айтса кифоя қилади, деганлар.
(باب صفة الصلاة على رسول الله صلى الله عليه وسلم)
74-боб.
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламга саловот айтишнинг сифати
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламга қандай саловот айтилиши ҳақида «Намоз зикрлари» китобида айтиб ўтдик. Аммо Ибн Абу Зайд Моликий ва у кабилар ана шу саловотга «Варҳам Муҳаммадан ва ола Муҳаммад» (Муҳаммадга ва у зотнинг оилаларига раҳм қил), каби асли йўқ, бидъат сўзларни киритишган. Имом Абу Бакр Арабий «Термизийга шарҳ» номли китобларида Ибн Абу Зайд айтган гап хатолигини ва унга амал қилиш жоҳиллик эканини зикр этганлар. Чунки Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам саловот қандай айтилишини саҳиҳ ҳадисларида кўрсатиб қўйганлар. Энди бунга зиёда қилиш Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламни камчиликда айблаш ва айтганларига тўлдириш бўлади.
(باب استفتاح الدعاء بالحمد لله تعالى والصلاة على النبي صلى الله عليه وسلم)
75-боб.
Дуони Аллоҳга ҳамд айтиш ва Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламга саловот айтиш билан бошлаш
* روينا في سنن أبي داود، والترمذي، والنسائي، عن فضالة بن عبيد رضي الله عنه قال: سمع رسول الله صلى الله عليه وآله وسلم رجلا يدعو في صلاته لم يمجد الله تعالى، ولم يصل على النبي صلى الله عليه وعلى آله وسلم، فقال رسول الله صلى الله عليه وآله وسلم: "عجل هذا، ثم دعاه فقال له أو لغيره: "إذا صلى أحدكم فليبدأ بتمحيد ربه سبحانه والثناء عليه، ثم يصلي على النبي صلى الله عليه وسلم، ثم يدعو بعد بما شاء". قال الترمذي: حديث حسن صحيح.
301/1. Фазола ибн Убайд розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам бир киши Аллоҳни улуғламасдан ва Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламга саловот айтмасдан дуо қилаётганини эшитиб: «Бу киши дуо қилишда шошилди», дедилар. Сўнгра уни ёки бошқасини чақириб: «Сизлардан бирортангиз дуо қилса, Аллоҳга сано айтиб, Уни улуғлаб ва Расулуллоҳга саловот йўллаб, кейин хоҳлаганича дуо қилаверсин», дедилар.
Абу Довуд, Термизий, Насаий ривоятлари.
* وروينا في كتاب الترمذي عن عمر بن الخطاب رضي الله عنه قال: إن الدعاء موقوف بين السماء والأرض لا يصعد منه شئ حتى تصلي على نبيك صلى الله عليه وسلم.
302/2. Умар ибн Хаттоб розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Бу киши: «Набий соллаллоҳу алайҳи васалламга саловот айтилмаган дуо кўтарилмасдан, ер билан осмон орасида тўхтаб туради», деганлар.
Имом Термизий ривоятлари.
Уламолар, дуони Аллоҳга ҳамд ва сано, сўнгра Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васалламга саловот айтиш билан бошлаш ва тугатиш маҳбуб амалдир, деб айтишган.
(باب الصلاة على الأنبياء وآلهم تبعا لهم صلى الله عليه وسلم)
76-боб.
Пайғамбарларга саловот айтганда оилаларини ҳам қўшиб айтиш
Пайғамбаримизга «соллаллоҳу алайҳи ва ъала олиҳи васаллам» деб саловот айтишга уламолар иттифоқ қилишган. Шунингдек, бошқа пайғамбарлар ва фаришталарга ҳам алоҳида саловот айтиш жоиз. Аммо анбиёлардан бошқаларга жоиз эмас. Масалан, Абу Бакрга «соллаллоҳу алайҳи васаллам», дейилмайди, балки у зотга «розийаллоҳу анҳу», дейилади. Чунки салаф уламолари саловот ва саломни фақат анбиёларга айтганлар. Шунингдек, «азза ва жалла» сўзи Аллоҳ таологагина хосдир. Ҳеч қачон пайғамбаримиз Муҳаммад алайҳиссаломга «азза ва жалла» деб айтилмайди, гарчи у зот азиз ва улуғ бўлсалар ҳам. Шунинг сингари Абу Бакр ёки Алига «соллаллоҳу алайҳи васаллам» дейилмайди. Гарчи маъноси тўғри келса ҳам. Аммо анбиёларга саловот айтганда оилалари, асҳоблари, зурриётлари ва атбоъларини қўшиб айтиш жоиз.
Фасл: Саҳобалар, тобеъинлар, улардан кейинги уламо ва обидларнинг исмларига «розийаллоҳу анҳу» ёки «роҳимаҳуллоҳ»га ўхшаш сўзлар қўшиб айтилади. Лекин баъзилар, «розийаллоҳу анҳу»ни саҳобаларга хос, бошқаларга «роҳимаҳуллоҳ» деб айтилади, дейишади.
Фасл: Луқмон ва Марямлар ҳақида имомул ҳаромайндан уламолар ижмоъси нақл қилиниб, уларга "алайҳиссалом" ёки "алайҳас салом", деб айтишнинг зарари йўқ, дейилган.
كتاب الأذكار والدعوات للأمور العارضات
Фавқулодда ҳолатларда қилинадиган дуо ва зикрлар китоби
Юқоридаги зикр этган дуоларимиз ҳар кеча ва кундуз такрор қилинади. Яъни, ҳаммасининг муайян вақти бор. Аммо қуйида келтириладиган дуо ва зикрларга маълум бир вақт тайинланмаган, улар фавқулодда ҳолатлар юзага келганида айтилаверади.
(باب دعاء الاستخارة)
77-боб.
Истихора дуоси
* روينا في "صحيح البخاري" عن جابر بن عبد الله رضي الله عنهما قال: "كان رسول الله صلى الله عليه وسلم يعلمنا الاستخارة في الأمور كلها، كالسورة من القرآن، يقول: "إذا هم أحدكم بالأمر فليركع ركعتين من غير الفريضة، ثم ليقل: اللهم إني أستخيرك بعلمك، وأستقدرك بقدرتك، وأسألك من فضلك العظيم، فإنك تقدر ولا أقدر، وتعلم ولا أعلم، وأنت علام الغيوب، اللهم إن كنت تعلم أن هذا الأمر خير لي في ديني ومعاشي وعاقبة أمري - أو قال: عاجل أمري وآجله - فاقدره لي ويسره لي، ثم بارك
لي فيه، وإن كنت تعلم أن هذا الأمر شر لي في ديني ومعاشي وعاقبة أمري - أو قال: عاجل أمري وآجله - فاصرفه عني [ واصرفني عنه ] واقدر لي الخير حيث كان ثم رضني به، قال: ويسمي حاجته".
303/1. Жобир ибн Абдуллоҳ розияллоҳу анҳумодан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам бизга ҳамма ишларда истихора (хайрни талаб қилиб сўраш)ни худди Қуръондан сура ўргатгандек ўргатар эдилар. У зот: «Бирортангиз бир ишни қасд қилса, фарздан ташқари икки ракъат намоз ўқисин. Сўнг:
اللهُمَّ إِنِّي أَسْتَخِيرُكَ بِعِلْمِكَ، وَأَسْتَقْدِرُكَ بِقُدْرَتِكَ، وَأَسْأَلُكَ مِنْ فَضْلِكَ العَظِيمِ، فَإِنَّكَ تَقْدِرُ وَلاَ أَقْدِرُ، وَتَعْلَمُ وَلاَ أعْلَمُ، وَأنْتَ عَلاَّمُ الغُيُوبِ؛ اللهُمَّ إِنْ كُنْتَ تَعْلَمُ أَنَّ هَذَا الأَمْرَ خَيْرٌ لِي فِي دِينِي وَمَعَاشِي وَعَاقِبَةِ أمْرِي، أوْ قَالَ : عَاجِلِ أمْرِي وَآجِلِهِ، فَاقْدُرْهُ لِي، وَيَسِّرْهُ لِي، ثُمَّ بَارِكْ لِي فِيهِ، وَإِنْ كُنْتَ تَعْلَمُ أنَّ هَذَا الأَمْرَ شَرٌّ لِي فِي دِينِي وَمَعَاشِي وَعَاقِبَةِ أمْرِي، أوْ قَالَ: عَاجِلِ أمْرِي وَآجِلِهِ، فَاصْرِفْهُ عَنِّي، [وَاصْرِفْنِي عَنْهُ]، وَاقْدُرْ لِي الخَيْرَ حَيْثُ كَانَ، ثُمَّ رَضِّنِي بِهِ.
«Аллоҳумма инний астахийрука биъилмика, ва астақдирука биқудротика ва ас`алука мин фазликал ъазийм. Фаиннака тақдиру ва ла ақдиру ва таъламу ва ла аъламу ва анта ъалламул ғуйуб. Аллоҳумма ин кунта таъламу анна ҳазал амро хойрун лий фий дийний ва маъаший ва ъақибати амрий, ъажили амрий ва ажилиҳи, фақдурҳу лий ва йассирҳу лий, сумма барик лий фийҳи ва ин кунта таъламу анна ҳазал амро шаррун лий фий дийний ва маъаший ва ъақибати амрий, ъажили амрий ва ажилиҳи фасрифҳу ъанний (васрифний ъанҳу) вақдурлийал хойро ҳайсу кана сумма роззиний биҳ», деб ҳожатини айтсин», дедилар.
(Маъноси: Аллоҳим, Сенинг илминг билан Сендан яхшилик сўрайман. Сенинг қудратинг билан Сендан қодирлик ва улуғ фазлингни сўрайман. Сен (ҳар нарсага) қодирсан, мен қодир эмасман. Сен (ҳар нарсани) билувчисан, мен билмайман. Сен ғайбни билувчисан. Эй Раббим, агар мана шу қилаётган ишим (ҳожатининг номини айтади) динимда, яшашимда, ишларимнинг оқибатида, дунё ва охиратимда мен учун яхши бўлса, уни менга насиб эт ва осон қил. Сўнг уни менга баракотли қил. Агар мана шу ишим (ҳожатининг номини айтади) динимда, яшашимда, ишларимнинг оқибатида, дунё ва охиратимда мен учун ёмон бўлса, мендан уни узоқлаштир, (ундан мени узоқлаштир) қаерда бўлса ҳам, мен учун яхшиликни тақдир қил ва мени ундан рози эт.)
Имом Бухорий ривоятлари.
Уламолар: Намоз ва мазкур дуо билан истихора қилиш мустаҳаб амалдир», дейишди. У икки ракъат бўлиб, фарз намозидан олдинги ё кейинги суннат намозларида, таҳиййатул масжид ва бундан бошқа нафл намозларида ҳам ҳосил бўлаверади. Фотиҳа сурасидан кейин биринчи ракъатда «Қул йа аййуҳал кафирун»ни, иккинчи ракъатда эса «Қул ҳуваллоҳу аҳад»ни ўқийди. Дуони юқорида зикр қилганимиз билан бошлаб, Аллоҳга ҳамд ва Расулуллоҳга саловот ва салом айтиш билан якунлайди. Ҳадиси шарифда зикр қилинганидек, истихорани ҳар бир ишда қилиш мустаҳабдир. Агар истихора қилгандан кейин қалби қайси томонга мойил бўлса, ўшани бажараверади.
* وروينا في كتاب الترمذي بإسناد ضعيف، ضعفه الترمذي وغيره، عن أبي بكر رضي الله عنه، أن النبي صلى الله عليه وسلم كان إذا أراد الأمر قال: "اللهم خر لي واختر لي".
304/2. Абу Бакр розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам қачон бир иш қилишни хоҳласалар:
اللهُمَّ خِرْ لِي وَاخْتَرْ لِي
«Аллоҳумма хир лий вахтар лий», деб айтардилар».
(Маъноси: Аллоҳим, менга яхшилик ихтиёр қил)
Имом Термизий заиф иснод билан ривоят қилганлар.
* وروينا في كتاب ابن السني، عن أنس رضي الله عنه قال: قال رسول الله صلى الله عليه وسلم: "يا أنس، إذا هممت بأمر فاستخر ربك فيه سبع مرات، ثم انظر إلى الذي سبق إلى قلبك، فإن الخير فيه". إسناده غريب ، فيه من لا أعرفهم.
305/3. Анас розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
«Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам менга:
«Эй Анас, агар бирор ишни қасд қилсанг, Раббингга етти марта истихора қил, сўнгра қалбингга яқинига қара, яхшилик ана шундадир», дедилар».
Ибн Сунний ғариб санад билан ривоят қилганлар.
أبواب الأذكار التي تقال في أوقات الشدة وعلى العاهات
Қийинчилик ва ғамгинликда айтиладиган зикрлар боби
(باب دعاء الكرب والدعاء عند الأمور المهمة)
78-боб.
Муҳим ишларда ва қийинчиликдаги дуолар
* روينا في "صحيحي البخاري ومسلم" عن ابن عباس رضي الله عنهما، أن رسول الله صلى الله عليه وسلم كان يقول عند الكرب: "لا إله إلا الله العظيم الحليم، لا إله إلا الله رب العرش العظيم، لا إله إلا الله رب السموات ورب الأرض رب العرش الكريم".
وفي رواية لمسلم: "أن النبي صلى الله عليه وسلم كان إذا حزبه أمر قال ذلك "قوله" حزبه أمر "أي نزل به أمر مهم، أو أصابه غم.
306/1. Ибн Аббосдан розияллоҳу анҳумодан ривоят қилинади:
Албатта Расулуллоҳ соллаллоҳу алайҳи васаллам маҳзунликда:
لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ العَظِيمُ الحَلِيمُ، لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ رَبُّ العَرْشِ العَظِيمِ، لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ رَبُّ السَّمَوَاتِ، وَرَبُّ الأَرْضِ، رَبُّ العَرْشِ الكَرِيم.
«Лаа илаҳа иллаллоҳул ъазиймул ҳалийм, Лаа илаҳа иллаллоҳу роббул ъаршил ъазийм, Лаа илаҳа иллаллоҳу роббус самавати ва роббул арзи роббул ъаршил карийм», деб айтардилар.
(Маъноси: «Ҳалим ва улуғ Аллоҳдан бошқа илоҳ йўқ. Улуғ аршнинг рабби бўлган Аллоҳдан бошқа илоҳ йўқ. Мукаррам аршнинг ва еру осмонларнинг рабби бўлган Аллоҳдан бошқа илоҳ йўқ.)
Имом Бухорий ва Муслим ривоятлари.
Имом Муслимнинг ривоятларида: "Набий саллаллоҳу алайҳи васалламга бирор муҳим иш тушса ёки ғам‑ғусса етса ана шу сўзларни айтганлар", деб айтилган.