56/3. Али розияллоҳу анҳудан ривоят қилинади:
Набий соллаллоҳу алайҳи васаллам:
«Ҳожатхонага кираётганда бисмиллаҳни айтиш одам боласининг аврати билан жинлар кўзи орасида парда бўлади», дедилар.
Бу ҳадисни Термизий ривоят қилганлар ва: «Исноди унчалик кучли эмас», деб айтганлар.
Юқорида зикр қилганимиздек, заиф ҳадисларга фазилатли ишларда амал қилинаверади.
Баъзи соҳибларимиз: «Бисмиллоҳ тўсилган жойда ёки саҳрода ҳам айтилаверади», дейишади.
Баъзилари эса: «Аввал бисмиллоҳ, сўнг «Аллоҳумма инний аъузу бика минал хубси вал хобаис» айтилади», деб айтишган.
* وروينا عن علي رضي الله عنه أن النبي صلى الله عليه وسلم قال: "ستر ما بين أعين الجن وعورات بني آدم إذا دخل الكنيف أن يقول: بسم الله" رواه الترمذي وقال: إسناده ليس بالقوي.
وقد قدمنا في الفصول أن الفضائل يعمل فيها بالضعيف قال أصحابنا: ويستحب هذا الذكر سواء كان في البنيان أو في الصحراء، قال أصحابنا رحمهم الله: يستحب أن يقول أولا: "بسم الله" ثم يقول: "اللهم إني أعوذ بك من الخبث والخبائث".